5. Лікування функціональної диспепсії

5.1 Вступ

Термін «функціональна диспепсія» рекомендується застосовувати для визначення диспепсії, при якій не виявляються жодні причинні органічні захворювання (див. розділ 1.4). Так як в даному випадку діагностика проводиться методом виключення, клінічний висновок має бути зроблений для кожного пацієнта, що дозволить прийняти рішення щодо доцільності проведення обстежень до встановлення відповідного діагнозу. Однак, приймаючи такі рішення, лікарям слід пам'ятати, що функціональна диспепсія є більш поширеним захворюванням на відміну від диспепсії, викликаної основним органічним захворюванням, і, що для більшості пацієнтів у віці молодше 55 років немає необхідності в проведенні інвазивного дослідження для встановлення робочого діагнозу функціональної диспепсії.

Встановивши діагноз функціональної диспепсії, лікар може виявити бажання розглянути можливі способи лікування. Це може потребувати з'ясування причин звернення пацієнта за консультацією. Отримання консультації з приводу диспепсії є найбільш вірогідною, якщо пацієнт перебуває в стані патологічного страху, депресії, стресу, при цьому у нього виявляються гострі симптоми захворювання або ж він турбується про те, що такі симптоми є сигналами іншого захворювання, що становить загрозу для життя^70,71. Дані фактори, якщо вони присутні, заслуговують розгляду.

Не всі пацієнти з діагнозом функціональної диспепсії потребують проведення активного лікування: для деяких просто досить дати пояснення такого стану і переконати в тому, що ніякого серйозного захворювання не виявлено.Тим не менше, іншим пацієнтам може знадобитися лікування.Практикуючим лікарям слід пам'ятати, що, незважаючи на те, що причини і механізми, відповідальні за прояви симптомів функціональної диспепсії невідомі, за визначенням, доцільно припустити, що різні порушення моторних і сенсорних функцій верхніх відділів шлунково-кишкового тракту можуть спричинити розвиток даного захворювання.Таким чином, зростає ймовірність того, що для полегшення симптомів можуть знадобитися різні методи лікування для різних пацієнтів.Безумовно, проведені клінічні дослідження функціональної диспепсії, що розглядають дане захворювання як одне ціле і вивчають ефективність застосування одного методу лікування, не піддали дослідженню це припущення.



Встановлення робочого діагнозу функціональної диспепсії найбільш доцільне для більшості пацієнтів з діагнозом диспепсії, у яких не спостерігаються тривожні ознаки, і у яких при проведенні початкових обстежень були отримані негативні результати.Повторне або інвазивне дослідження з метою виявлення органічних причин симптомів може виявитися не тільки некорисним, але і дати суперечливі результати.

5.2 Рекомендації щодо способу життя

Було проведено 11 досліджень за даними спостережень, в яких розглядалася функціональна диспепсія та фактори способу життя пацієнтів.Велика частина опублікованої літератури заснована на даних, зафіксованих самими пацієнтами впродовж періоду хвороби, і є предметом методологічної критики у зв'язку з таким типом збору даних.При проведенні одного дослідження було відзначено, що погане харчування, стрес і споживання кофеїну є найбільш поширеними причинами прояву шлунково-кишкових сімптомов⁷². Інше дослідження показало, що 80% пацієнтам, які страждають диспепсією, відмова від вживання певної їжі допомогла уникнути розвитку диспептичних симптомів⁷³. Було визначено, що неправильне харчування сприяє розвитку функціональної диспепсії, причому вказувалося на взаємозв'язок зі стресом, однак причинно-наслідковий вплив залишається неясним ^73,74. Також була зафіксована непереносимість широкого асортименту харчових продуктів⁷⁵, більшість з яких пацієнти можуть самостійно визначати і підліковуватись, незвертаючись за допомогою до професіоналів.Кофеїн, алкоголь і куріння визнані факторами, що провокують загострення диспептичних сімптомов ^75-77. Під час проведення інших досліджень не було виявлено ніякого взаємозв'язку між даними факторами та диспепсією ^78-80.

Не існує переконливих доказів, які підтверджують ефективність рекомендацій щодо ролі дієти і способу життя при лікуванні функціональної диспепсії.

	Пацієнтам, які страждають функціональною диспепсією, слід рекомендувати відмовитися від куріння, а також виключити з раціону або вживати лише помірну кількість алкоголю і кофеїну, вести здоровий спосіб життя.
	Якщо пацієнти вдалися до надзвичайних дієтичних заходів, їм слід дотримуватися збалансованої дієти, щоб звести до мінімуму ризик виникнення дефіциту поживних речовин.