- •Ведення диспепСіЇ у дорослих
- •2012 Мультидисциплінарна робоча група 2012 р.
- •За методичної підтримки та експертизи
- •Державний експертний центр моз України є членом
- •Рецензенти
- •Список скорочень
- •Шкала рівнів доведеності і градації рекомендацій
- •Рівні доведеності
- •Градація рекомендацій
- •Шкала рівнів доведеності і градації рекомендацій
- •«Диспепсия – h. Pylori. Руководство по клинической практике»,
- •Институт Здоровья Каталонии, 2004г.
- •Рівень наукової обґрунтованості наведених рекомендацій
- •Шкала рівнів доведеності і градації рекомендацій
- •Management of Dyspepsia and Heartburn.
- •Evidence-based Best Practice Guideline.
- •June 2004. New Zealand Guidelines Group
- •1. Вступ
- •1.2 Історія створення настанови
- •1.3 Обгрунтування необхідності створення клінічної настанови
- •1.4 Термінологія
- •1.5 Застосування клінічної настанови
- •1.6 Заява про наміри
- •2. Диспепсія у суспільстві
- •2.1 Роль фармацевта
- •2.2 Виявлення симптомів захворювання лікарями загальної практики – сімейними лікарями
- •2.3 Симптоми диспепсії
- •2.4 Тривожні ознаки і ризик розвитку раку
- •3. Лікування неускладненої диспепсії
- •3.1 Пацієнти у віці молодше 55 років
- •3.2 Пацієнти у віці старше 55 років
- •3.2.1 Лікування
- •4. Методи діагностики диспепсії і тести на наявність h.Pylori
- •4.1 Дихальні тести
- •4.2 Серологічні тести
- •4.3 Калові антигенні тести
- •4.4 Вибір тестів
- •5. Лікування функціональної диспепсії
- •5.1 Вступ
- •5.2 Рекомендації щодо способу життя
- •5.3 Психологічні методи лікування
- •5.4 Фармакологічні методи лікування
- •Ерадикація н. Pylori при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки
- •5.5 Інформування пацієнтів
- •5.6 Прогнозування при функціональній диспепсії
- •6 Реалізація на практиці і аудит
- •6.1 Реалізація на місцях
- •6.2 Ключові пункти аудиту
- •6.3 Рекомендації відносно проведення подальших досліджень
- •7 Інформація для пацієнта
- •7.1 Приклад інформаційного листка для пацієнта
- •8 Список літератури
- •8.1. Список літератури, представлений в прототипі
- •8.2. Список літератури, використаний в процесі адаптації клінічної настанови
- •1. Яким пацієнтам, інфікованим h. Pylori, слід призначати ерадикаційну терапію?
- •2. Способи ерадикації h. Pylori
- •Рекомендовані схеми ерадикаційної терапії н.Pylori
- •Терапія «порятунку» при неефективності первинних схем
- •Вибір діагностичних тестів
- •Алгоритми лікування пацієнтів з диспепсією
- •Лікарські засоби, що застосовуються для лікування диспепсії, та їх дозування
- •Алгоритм ведення пацієнтів з диспептичними скаргами
1.4 Термінологія
1.4.1 ДИСПЕПСІЯ
Термін «диспепсія» суперечливо використовувався працівниками охорони здоров'я для опису різних синдромів, характерних для захворювань верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Відсутність результатів порівняльного аналізу опублікованих досліджень з диспепсії було основною перепоною на шляху розробки єдиних узгоджених підходів до діагностики та лікування пацієнтів. Таким чином, важливо встановити ясність у питаннях термінології перед початком розробки новітньої настанови з клінічної практики. Диспепсія вказує на симптоми, проте, при цьому сама по собі не є захворюванням. Група з розробки настанови ухвалила наступне визначення відповідно до Римських критеріїв II: 10 Диспепсія визначається як відчуття болю чи дискомфорту, локалізоване у верхньому відділі черевної порожнини.
Під «локалізацією» розуміється відчуття болю чи дискомфорту в ділянці середньої лінії живота або ближче до неї. Біль в області правого або лівого підребер'я не входить в синдром диспепсії. Поняття «дискомфорт» розглядається як суб'єктивне неприємне відчуття, яке пацієнт не може назвати болем і яке характеризується або супроводжується відчуттям переповнення верхнього відділу черевної порожнини, почуттям швидкого насичення, здуттям, відрижкою, нудотою, позивами на блювоту та/або блюванням.
При обстеженні у деяких пацієнтів виявляється органічне захворювання (наприклад, виразка дванадцятипалої кишки або виразка шлунка), що обумовлює симптоми диспепсії. У інших пацієнтів, при обстеженні (ендоскопії) яких не вдалося виявити зазначених захворювань, діагностується функціональна диспепсія. Раніше вживався синонім «невиразкова диспепсія» (що широко використовується і зараз), який не рекомендується застосовувати, тому що у деяких пацієнтів спостерігаються симптоми, типові для виразкової хвороби, а в інших – симптоми, не характерні для виразки. Більш того, пептична виразка - не єдине органічне захворювання, яке слід виключити в процесі встановлення діагнозу функціональної диспепсії.
Пацієнтам з функціональною диспепсією, які визначають біль як головний симптом, можна поставити діагноз синдром епігастрального болю, у той час як пацієнтам зі скаргами на відчуття дискомфорту, який є їх головним симптомом, можливе встановлення діагнозу постпрандіальний дистрес синдром10.
Коментар робочої групи.
Відповідно до Римських критеріїв ІІІ, діагноз «диспепсія» застосовувється для визначення захворювання, що виникає в гастродуоденальній області при відсутності органічної, системної та метаболічної патології і характеризується наявністю одного або більше типових симптомів, визначених діагностичними критеріями. Виділяють два підтипи функціональної диспепсії: синдром епігастрального болю (епігастральний больовий синдром), який характеризується переважно скаргами на біль в епігастральній ділянці, та постпрандиальний дистрес-синдром, при якому переважають симптоми, пов'язані з порушенням моторики (відчуття переповнення, тяжкості в шлунку, насичення малими дозами їжі або нудота) [6]. Нижче наведені зазначені діагностичні критерії .
Rome III: New Criteria for the Functional GI Disorders. Римські критерії ΙΙΙ
Діагностичні критерії для функціональної диспепсії Одне або більше з нижче наведеного триває протягом останніх 3-х місяців, з початком щонайменше 6 місяців:
та
|
Діагностичниі критерії для постпрандіального дистрес-синдрому Одне або більше з нижче наведеного триває протягом останніх 3-х місяців, з початком щонайменше 6 місяців:
або
|
Діагностичні критерії для епігастрального больового синдрому Одне або більше з нижче наведеного триває протягом останніх 3-х місяців, з початком щонайменше 6 місяців:
та
|
SIGN-68. Dyspepsia
1.4.2. ПЕЧІЯ, ДИСПЕПСІЯ І ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНА РЕФЛЮКСНА ХВОРОБА
Встановлення взаємозв'язку між печією, диспепсією і гастроезофагеальною рефлюксною хворобою завжди супроводжувалося плутаниною. Першим кроком на шляху до внесення ясності є визнання того факту, що печія і диспепсія описують симптоми, а гастроезофагеальна рефлюксна хвороба являє собою збірний термін, що включає всі захворювання, викликані гастроезофагеальним рефлюксом.
Ретростернальна печія, яка є класичним симптомом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, не включена в рамки визначення диспепсії Римськими критеріями II, так як її не можна визначити як симптом захворювань верхніх відділів черевної порожнини. Діагноз гастроезофагеальної рефлюксної хвороби можна ставити з високою вірогідністю пацієнтам, основними скаргами яких є ретростернальна печія та/або кисла відрижка. Даний діагноз малоймовірний у випадку, коли відчуття болю і дискомфорту, локалізоване у верхньому відділі черевної порожнини (згідно з визначенням диспепсії Римськими критеріями II), супроводжується печією як вторинним, побічним симптомом. Таким чином, слід орієнтуватися на головний симптом як основу для визначення діагнозу.
Не у всіх пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою спостерігається класична печія. Тільки невелика кількість пацієнтів визначають відчуття болю і дискомфорту в верхньому відділі черевної порожнини (за визначенням диспепсії Римськими критеріями II) як головний симптом; серед інших помічених «атипових» проявів гастроезофагеальної рефлюксної хвороби відзначаються астма і біль у грудях, що походить не з серця.
Визначення відмінності між диспепсією і печією дозволяє встановити потенційно важливе відповідне діагностичне значення для кожного з даних симптомів. Розуміння того факту, що печія є класичним, проте не єдиним клінічним проявом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, свідчить про те, що печію і гастроезофагеальну рефлюксну хворобу не слід розглядати в якості одного і того ж захворювання.
|
Вірогідність визначення діагнозу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби висока для пацієнтів, основними скаргами яких є ретростернальна печія і кисла відрижка. Термін «рефлюксоподібна диспепсія» не рекомендується застосовувати для опису даних скарг. |
Коментар робочої групи.
Відповідно до Римських критеріїв ІІІ терміни «печія» та «ретростернальний біль» вилучено із визначення диспепсії, оскільки ці симптоми є помірно специфічними для ГЕРХ [6].
1.4.3 РАК СТРАВОХОДУ І ШЛУНКА
У невеликої кількості пацієнтів з диспепсією буде мати місце основна органічна патологія, наприклад, рак стравоходу або шлунку. У даному клінічному посібнику представлені тривожні ознаки (див. розділ 2.2 та 2.4), що дозволяють визначити пацієнтів, яких необхідно направити на лікування в стаціонар.