Шкала рівнів доведеності і градації рекомендацій

Management of Dyspepsia and Heartburn.

Evidence-based Best Practice Guideline.

June 2004. New Zealand Guidelines Group

Таблиця 1. Рівні доведеності

Рівень	Тип доведеності
1a	Докази, отримані в результаті мета-аналізу рандомізованих досліджень
1b	Докази, отримані в результаті проведення хоча б одного рандомізованого дослідження
2a	Докази, отримані в результаті проведення хоча б одного гарно розробленого й контрольованого дослідження без рандомізації
2b	Докази, отримані в результаті проведення хоча б одного іншого типу гарно розробленого квазіекспериментального дослідження
3	Докази, отримані в результаті проведення гарно розроблених неекспериментальних досліджень, наприклад порівняльних, кореляційних чи ситуативних
4	Докази, отримані зі звітів чи висновків експертних комітетів або з клінічного досвіду авторитетних спеціалістів

Таблиця 2. Градація рекомендацій

Ступінь	Характер рекомендацій
А	Рівень доказовості 1a та 1b. Вимагає принаймні одного рандомізованого контрольованого дослідження. Відзначаються гарною якістю та логічною узгодженістю даних конкретних рекомендацій
В	Рівень доказовості 2a, 2b та 3.. Вимагає добре розроблених клінічних досліджень, проте без рандомізованих клінічних досліджень
С	Рівень доказовості 4 Необхідна наявність доказів, отриманих від експертних комітетів або клінічного досвіду авторитетних спеціалістів

1. Вступ

1. СИНТЕЗ НАСТАНОВИ

Дана клінічна настанова є адаптованою для системи охорони здоров’я України версією клінічної настанови SIGN-68. Dyspepsia. A national clinical guideline. March 2003.

Окремі положення цієї настанови адаптовані з наступних інформаційних джерел:

«Диспепсия – H. Pylori. Руководство по клинической практике», Институт Здоровья Каталонии, 2004г., яка перекладена та адаптована в Росії Асоціацією лікарів загальної практики (сімейних лікарів) в рамках проекту ЕС «Развитие первичной медицинской помощи по принципу семейного врача»;

Management of Dyspepsia and Heartburn. Evidence-based Best Practice Guideline. June 2004. New Zealand Guidelines Group;

Міжнародний Консенсус Маастрихт ІІІ (2005р.), Маастрихт IV (2011р.) в частині ведення пацієнтів з диспепсією на первинному етапі надання медичної допомоги;

Римські критерії ІІІ (2006р.) в частині ведення пацієнтів з диспепсією на первинному етапі надання медичної допомоги.

Слід зазначити, що після публікації наведених клінічних настано в 2003-2004 рр., на момент запланованого перегляду (2008-2009 рр.) не було опубліковано нових даних, достатніх для оновлення рекомендацій.

Дану клінічну настанову пропонується розглядати як інформаційне джерело щодо вибору методу діагностичної та лікувальної тактики при диспепсії. Певні відхилення можливі, але вони повинні бути обгрунтовані відповідним чином – консиліумом фахівців на чолі з керівником відділення.