5.5 Інформування пацієнтів

У разі встановлення діагнозу функціональної диспепсії, може бути корисним пояснення пацієнтам наступного:

• не виявлено ніякого захворювання або патології;

• функціональна диспепсія є дуже поширеним явищем і не являє собою нічого серйозного, хоча відчуття дискомфорту, болю, відчуття переповнення і здуття живота найчастіше є неприємними і з огляду на це викликають занепокоєння;

• точні причини виникнення функціональної диспепсії залишаються невідомими. Відомо, що в порівнянні з людьми, у яких не виявлені симптоми даного захворювання, шлунок у багатьох пацієнтів, які страждають функціональною диспепсією, спорожняється дуже повільно після прийому їжі. Крім того, відмічається підвищена вісцеральна чутливість у багатьох пацієнтів з функціональною диспепсією, які відчувають дискомфорт при здутті живота в тій мірі, яка не викликає відчуття дискомфорту у здорових людей;

• функціональна диспепсія не є наслідком шлункової гіперсекреції: кислотна секреція, як правило, відповідає нормі;

• зазвичай функціональна диспепсія не викликана стресом, неспокоєм або депресією, однак такі фактори можуть сприяти погіршенню симптомів та зменшенню здатності пацієнта справлятися з ними;

• функціональна диспепсія не викликана підвищеною чутливістю або алергією на дієтичні компоненти. Тим не менше пацієнти повинні уникати вживання тієї їжі, яка викликає у них розлад. При цьому немає ніяких строгих обмежень щодо дієти.

Медикаментозне лікування є не дуже ефективним при функціональній диспепсії, проте на невелику кількість пацієнтів деякі препарати можуть діяти сприятливо.

5.6 Прогнозування при функціональній диспепсії

Відмічається нестача інформації, яка описує віддалений результат лікування у пацієнтів, що страждають функціональною диспепсією, в Об'єднаному Королівстві Великобританія. У дослідженні шведських пацієнтів з діагнозом функціональної диспепсії приблизно у двох третин продовжували виявлятися диспептичні симптоми ще впродовж десяти років подальшого лікарського спостереження¹⁰⁷. Багато з них пройшли повторне обстеження шлунково-кишкового тракту за ці десять років, при цьому випадки виявлення нового органічного захворювання були досить рідкісними. Згідно з іншими дослідженнями^108,109 у багатьох пацієнтів з діагнозом функціональної диспепсії виявлялися симптоми, які частково збігалися з симптомами, які спостерігаються у разі синдрому подразненого кишечника. У незначної частини пацієнтів симптоматика може змінюватися з часом від одного стану до іншого¹¹⁰.

6 Реалізація на практиці і аудит

6.1 Реалізація на місцях

Реалізація національної клінічної настанови є відповідальністю місцевих організацій системи національної охорони здоров'я, а також важливою частиною клінічного управління. Відомо, що не всі настанови можна реалізувати на практиці відразу ж після їх публікації, проте відповідні механізми повинні бути на місці для того, щоб гарантувати, що медичне обслуговування надається відповідно до рекомендацій оновленої настанови, при цьому оцінюються і пояснюються причини змін. У таких дискусіях повинен брати участь персонал клініки та її керівництво. Слід провести необхідні заходи на місцях з метою застосування національних настанов в окремих лікарнях, відділеннях. Це можна зробити за допомогою різних засобів, включаючи нагадування пацієнтам, постійне навчання та підготовка, а також клінічний аудит.

Коментар робочої групи:

В п.6.1 описана практика застосування клінічних настанов в розвинених країнах, відповідно якої на основі клінічної настанови в закладах охорони здоров'я розробляються локальні протоколи (Clinical pathuays). В Україні клінічна настанова є рекомендованим документом та містить доказову базу для медико-технологічних стандартів галузевого рівня. Заклади охорони здоров'я розробляють локальні протоколи з метою забезпечення виконання уніфікованих клінічних протоколів МОЗ України.