70. сочинение окончания мелодии, нача-той взросльїм;

71. сочинение музикального ответа на вопрос;

72. самостоятельное сочинение текста и мелодии песен. Таким образом, результати нашего ис­следования подтвердили вьідвинутую гипо-тезу. Сочетание ряда педагогических усло­вий в работе с детьми способству^ет разви­тию творческой активносте детей, овладе-нию ними способами действий, которьіе носят обобщенньїй характер, внражающий-ся в том, что дети применяют их не только в нових условиях, но и в нових видах деяте­льности. Сочинения детей не являлись са-моцелью, а лишь свидетельствовали о сдви-гах в развитии музьїкально-творческих спо­собностей, о приобретенной творческой активності!. Несмотря на то, что само по себе песенное творчество детей скромно по своим результатам, педагогическая зффек-тивность применения его в воспитании де­тей значительна.

74. Литература

1. Березовський І.П. Українська народна творчість. — К.: Наукова думка, 1973.

2. Внготский Л.С. Воображение и творче­ство в детском возрасте. — М.: Просве-щение, 1991.

3. Поддьяков Н.Н. Творчество и самораз-витие детей дошкольного возраста. Концептуальний аспект. — Волгоград, 1994.

4. Художественное творчество в детском саду / Под ред. Н.А. Ветлугиной. — М., 1974.

5. Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А. Ветлугиной. - М., 1972.

7. розвиток рухової культури дітей старшого дошкільного віку на заняттях гуртка ритміки

   1. 

8. н.м. Георгян

10. Статья посвящена вопросам развития двигательной культури средствами музьїкальной ритмики. Раскрнвается методика работн с детьми старшего до­школьного возраста по развитию двигательной культури.

11. Определена специфика занятий кружка ритмики для развития двигатель­ной культури старших дошкольников.

13. ТЬе аггісіе геуеаіз тЬе ^ие8иоп$ о£ аел-еіортепт. о£ те то\'етепг сиігиге Ьу теапз о£ тизісаі туттіс Іеззопз. ТЬе тетосіз о£ \уогк \уіт те сЬДскеп о£ те зешог рге-зсЬооІ ще іп те аеуеіортепг о£ те тол^етепї сиїтге аге ргезепїесі. ТЬе зресШс геашгез о£ те іеззопз іп їЬе туттіс £гоир о£ сЬіІскеп £ог те аеуеіортепі о£ те то\^тетепї сиїтге о£ зепіог рге-зсЬооІ сМІскеп аге с1е£іпес1.

14. Проблема розвитку рухової культури є частиною більш широкої проблеми розвит­ку особистості дитини в цілому, тому? має соціальну значущість. Виховання рухової культури починається уже в дошкільному дитинстві. Важливе значення у цьому проце­сі належить взаємодії' фізичного й естетич­ного виховання.

15. У сучасній педагогіці рухова культурі розглядається як компонент фізичної, есте­тичної і духовної культури особистості (За­вадич В.М., Ротерс Т.Т. та ін.). Проблему розвитку рухової культури дослідники роз­глядають з різних позицій і основними ії структурними компонентами визначають красу рухів, ритмічність дій, пропорційність форм тіла, рівень розвитку фізичних якос­тей, виразність рухів. Спеціалісти підкрес­люють, що головною умовою розвитку ви­значених показників є активна рухова діяль­ність.

16. Дослідники вважають, що формування рухової культури дітей забезпечується завдя­ки використанню засобів музичної ритміки (Лисицька Т.О, Ротерс Т.Т., Сосіна Ю.В., Фабіан Е.М. та ін.). Сучасний зміст ритміки складають музика, рухи, завдання творчого характеру.

17. Вважаємо, що основу розвитку рухової культури дітей старшого дошкільного віку складають знання, уміння, навички, задатки загального і специфічного характеру, а та­кож комплекс показників, які виражаються у фізичній, естетичній, духовній спрямовано­сті особистості та визначаються специфічни­ми проявами у галузі музики і рухів (схема 1).

18. Схема 1

19. Генералізована ідея поняття «рухова культура»

21. Рухова культура (загальні показники)

22. естетичні

    виразність

    

25. терпіння, вміння долати труднощі

29. внутрішня (емоційність, еле­менти творчості)

30. духовні

34. стиш мотиви рухової діяльності

36. Особливий інтерес з позиці.' ршіення проблеми формування рухової культури ді­тей старшого дошкільного віку представляє музично-ритмічна діяльність, яка базується на моторно-пластичному засвоєнні матеріа­лу, що сприяє посиленню емоційного впли­ву музики і рухів, розвитку уявлень про засо­би музичної виразності.

37. Найбільш ефективне використання засо­бів музичної ритміки для формування рухової культури дітей можливе у гуртковій роботі.

38. Мета педагогічного експерименту поляга­ла у перевірці на практиці розробленої сис­теми у процесі спеціальних занять гуртка ритміки, які проводилися з дітьми старшого дошкільного віку.

39. Важливе значення для реалізації' завдань розвитку рухової культури мало створення предметно-розвиваючого середовища. При створенні бази експериментальної роботи ми спиралися на рекомендації' А.Б. Щербо, ДМ. Джоли та інших авторів, які розкрива­ли умови, необхідні для естетичної і, зокре­ма, музично-ритмічної діяльності дітей. Специфіка занять гуртка ритміки передбача­ла обладнання не тільки спеціального при­міщення (залу) для занять, а і групової кімна­ти. Тому здійснювався рівномірний розподіл обладнання як для колективних занять (у за­лі), так і для самостійних індивідуальних, підгрупових занять дітей у груповій кімнаті.

40. У груповій кімнаті було виділено декілька секторів, які стимулювали творчі музично-ритмічні прояви дітей:

1. обладнання і технічні засоби;

2. мистецтвознавчий;

3. 3) виставковий.

4. Зміст кожного сектора варіювався і змі­нювався відповідно до музично-ритмічних умінь дітей, завдань і етапів розвитку рухової культури, інтересів і потреб самих дітей.

5. Педагоги використовували магнітофонні записи, пропонували дітям у вільний час ви­конувати музично-ритмічні рухи з наявним обладнанням. Великий інтерес у дітей ви­кликала фотовиставка виступів гімнасток. Діти із захватом розглядали фотографії, впі­знавали рухи, які вони теж вивчали на занят­тях гуртка. Дівчатка питали, що потрібно, щоб рухи були виконані граціозно та виразно.

6. З великою увагою ставились дошкільни­ки і до виставок репродукцій картин і скульп­турних композицій. Наприклад, для ознайо­млення з поняттям краси людського тіла, особливостями виразних рухів використову­вались репродукції' скульптурних компози­цій: Пракситель «Афродіта Книдська»; Полі-клєт «Дорифор», «Август-імператор» (20 р. до н.е.); репродукція картин П. Пікассо (Дів­чинка на шарі>; Ботічеллі «Весна», фрагмент «Три грації»; ДГ. Левицький «Портрет Є.І. Неділової»; Н. Ланкре «Танцівниця Ко-марго» та ін. Розумінню специфіки і змісту особливостей національної рухової культури сприяли репродукції' картин «Козак-Бандурист» (невідомий український худож­ник XVIII ст.), К.О. Трутовського «Надіва­ють вінок», С.М. Прохорова «Жниці», Т.М. Яблонської «Весілля» та ін.

7. Виставковий сектор містив творчі роботи самих дітей. У його зміст включалися дитячі малюнки (наприклад, на теми «Про що роз­повідає музика», «Спортивне мистецтво», «Музика Донецького степу» та ін.; зображен­ня техніки виконання різних видів рухів і рухових композицій, які придумували самі діти); виготовлені самими дітьми атрибути до музичних ігор, пантомім, етюдів, імпрові­зацій та ін. Періодично у зміст виставкового сектору включалися роботи, виконані дітьми шкільного віку. Це сприяло тому, що молод­ші діти намагалися наслідувати кращі зразки, здійснювали власний творчий пошук.

8. У процесі створення предметно-роз-виваючого середовища намагалися змінюва­ти зміст секторів у відповідності з метою і завданнями гурткової роботи на різних ета­пах навчання, забезпечували багатофункціо-нальність обладнання.

9. Розглянемо, як здійснювався процес роз­витку рухової культури дітей безпосередньо на заняттях гуртка ритміки.

10. Розроблена система включає три послі­довних взаємопов'язаних етапи, кожен із яких має певну мету, завдання, зміст і методи роботи з дітьми. Згідно з виділеними ком­понентами рухової культури, на кожному етапі приділялася особлива увага їх послідов­ному формуванню.

11. Перший етап (ознайомлювальний) пе­редбачав формування уявлень дітей про значення музичної ритміки, її історії. На дру­гом}⁷ етапі (репродуктивному⁷) у дітей розви­валися музично-ритмічні навички, формува­лись уявлення про загальні компоненти ви­разності рухів. На третьому етапі (діяльніс-но-творчому) вироблялася установка на ви­користання музично-рухових утусінь у само­стійних видах діяльності, формувалася по­треба в естетичному вдосконаленні рухів.

12. Основними формами проведення занять гуртка ритміки були: ритмічна гімнастика; музичні ігри, етюди; елементи пантоміми; розповіді і бесіди мистецтвознавчого і оздо­ровчо-гігієнічного характеру; дитячі танці для загального розвитку на сучасній, народ­ній, класичній основі; музично-ритмічні ін­сценівки сюжетного характеру (наприклад, «В гостях у казки», «Карнавал», «Свято гри та іграшки», «Український віночок»).

13. У роботі гуртка ми передбачали як вико­ристання кожної із зазначених форм як са­мостійного заняття, а також поєднання еле­ментів різних форм на одному занятті. Це залежало від музично-ритмічного досвіду дітей, їх інтересів, здібностей, завдань на­вчання, складності завдань тощо.

14. Заняття проводилося 2 рази на тиждень. Тривалість заняття для дітей 6 років - 30-35 хвилин.

16. Структура гурткових занять подана у таб­лиці 1.

17. Структура занять гуртка ритміки

    

19. Вибір змісту і форми проведення гуртко­вих занять обумовлювався метою і завдан­нями навчання, виконавчими уміннями ді­тей, їх штересами і потребами, ріїшем роз­витку рухової культури.

20. На першому (ознайомчому) етапі важли­во було викликати позитивне ставлення до музично-ритмічної діяльності, забезпечити систематичність і комплексність у проведен­ні гурткової роботи. Тому, поряд із завдан­нями рухового характеру, використовували різний шформацшний матеріал. Його зміст включали у підготовчу частину гурткового заняття у формі бесід і розповідей мистецт­вознавчого і оздоровчого характеру. Тема­тика бесід пов'язувалася із змістом музично-рухового матеріалу. Наприклад, тема «Чаріїз­на скарбниця України» — виконання дітьми рухів українського танка, музично-дидак­тичні при «Віночок», «Перепілонька»; тема «Королева танцю» (про Айседору Дункан) -виконання дітьми хореографічних вправ і рухш класичного танцю тощо.

21. Також знайомили дітей з такими важли­вими характерними особливостями рухіз під музику, як виразність, пластичність, граціоз­ність. Вводили поняття про гармонію рухів, формували уявлення про красу і значущість гармоншно розвиненого людського тіла. Для цього використовували репродукції' ху­дожніх творіїз, дитячу художню літературу.

22. На першому етапі особлива увага приді­лялася формуванню у дітей виконавчого рів­ня відтворення музично-рухового матеріалу,

23. збагаченню уявлень дітей про рухові дії', мо­жливі способи відображення музичного об­разу в рухах. Педагоги працювали над техні­кою виконання рухів дітьми. Для цього ви­користовувався показ, пояснення і спільне виконання рухів педагога і дітей. Підвищен­ню якості рухів сприяв їх імітащйний харак­тер; поєднання рухів єдиним ігровим сюже­том («В гостях у казки», «Веселі клоуни», «Осіння пісня» тощо); парне виконання рухів.

24. Педагоги намагалися сприяти розвитку емоційної чутливості і формуванню актив­ного цілеспрямованого сприйняття музики. Знайомили дітей з прийомами образного перевтілення на прикладі спеціальних пан­томімічних етюдів і ігор (наприклад, «По­сварились два півники», «Кожна пара тан­цює по-своєму», «Протилежний рух», «М'яч», «Дерево»). У процесі виконання етюдів діти вчилися свідомому ставленню до роботи свого м'язового апарату, умінню розрізняти і регулювати м'язову напругу у залежності від музики, оволодівали навичка­ми сприйняття засобів музичної виразності і виконання рухів.

25. У ході етюдів, музичних ігор діти знайо­милися з проявами різних емоційних станів, з комплексом характерних виразних рухів, які виражають певні почугтя і емоції, вчили­ся їх відтворювати за допомогою імітацій. Діти залюбки відтворювали почуття в іграх «Ходить гарбуз по городр, «Перепілонька», «А ми просо сіяли...» тощо.

26. Також на даному етапі приділяли увагу розвитку почуття ритму у дітей. Для цього у підготовчу частину заняття включали такі види вправ: оплески на кожну чверть з по­ступовим ускладненням (2/4, 4/4, 3/4, 6/8); оплески на першу чверть такту; оплески з паузою; різновиди ходьби і бігу у різному темпі, напрямку; різновиди ходьби і бігу з оплесками у різному ритмі і темпі; рухи з партнером (парні оплески, стрибки, пересу­вання тощо); музичні ігри.

27. Ми розуміли, що для розвитку рухової культури особливе значення має музичний супровід, тому здійснювали ретельний добір його змісту. Загальними вимогами до добору музичних творів були їх образність, танцю-вальність, яскраво виражений характер, за­вершеність мелодії, вираженість ритмічного малюнка. Для забезпечення якості музично­го супроводу занять використовували записи виконання творів музикантами-професіо-налами.

28. На етапі формування виконавчих умінь дітей використовували музику з чітким, яс­ним темпом і ритмом. За своїм характером вона була відволікаючою, що сприяло ово­лодінню дітьми метроритмічним зв'язком рухів і музики. Пізніше, у процесі засвоєння дітьми техніки виконання рухів, використо­вувалася музика, яка відтворювала емоційну змістовність рухів (наприклад, танцюваль­ний елемент «ковирялочку» діти виконували під музику української народної пісні «Ой, лопнув обруч»). Поступово переходили до відтворення самого змісту музики засвоєни­ми дітьми рухами (наприклад, образ Осені передавався під музику П.І. Чайковського «Листопад»). Цей процес тривав найбільш складно і довготривало. Але саме розвиток у дітей розуміння характеру, змісту музичного твору сприяв прояву їх активності (на почат­ку—на емоційній основі, а потім - у процесі поєднання виразних засобів музики і руху).

29. На другому етапі фепродуктивному) про­довжувалася робота з формування музично-рухових умінь і навичок. Метою цього етапу було формування у дітей музично-рухової координації' як здібності, яка обумовлює чіт­ке відтворення музики у рухах.

30. Основні напрямки роботи передбачали активне формування у дітей навичок вираз­ного виконання різних видів рухів; форму­вання творчих навичок.

31. Ми навчали дітей правильним технічним прийомам виконання рухів (пружинному⁷, плавному, маховому), якими вони оволоді­вали у процесі різних видів ходьби, бігу⁷, вільних пластичних вправ, які спрямовані на розвиток гнучкості й еластичності м'язів (наприклад, пружинні рухи ногами; «хвилі» тулубом, руками).

32. Для того, щоб діти краще розуміли есте­тичні критерії рухів, у зміст завдань включа­ли ігрові елементи («Покажіть вуха у велико­го слона, а тепер хобот», «Повземо як вужик» тощо). Для закріплення рухових умінь вико­ристовували картки із зображенням казкових героїв (Незнайки, Буратіно, Попелюшки тощо) пропонували дітям придумати рухи, які міг би виконати означений персонаж.

33. Для формування емощйно-пластичної виразності рухів пропонували музичні пан­томіми («Скульптор», «Дзеркало», «Чарівник» тощо).

34. Стимуляції' процесу уяви сприяли музичні ігри «Подорож по незнайомій планеті», «Ча­рівна стежка». Зміст ігор вимагав від дітей уміння виконувати різні рухи, узгоджувати їх з ритмом, темпом, характером музики, швид­ко і адекватно реагувати на зміну ситуації'.

35. На третьому етапі (діяльнісно-творчому) формували уміння переносу музично-рухових навичок у самостійну діяльність, розвивали здібність цілісного сприйняття музики з розвитком музичних образів.

36. Дітям пропонувалися серії творчих зав­дань, які передбачали етапність формування способів творчих дій. Спочатку діти вчаться втіленню образів, які мають характер яскра­вого музичного портрета, але представлено­го поза сюжетним розвитком і взаємодією з іншими персонажами (індивідуальні пласти-ко-пантомімічні етюди, характерні танці).

37. Потім дітям пропонувались творчі за­вдання, спрямовані на втілення образу у сю­жетному розвитку у взаємодії' з іншими пер­сонажами:

• створення «рухової розповіді) за сюже­том (казки «Колосок», «Білосніжка і сім гномів») тощо;

• складання ритмічних питань-відповідей («Хто у лісі живе?», «Відгадай пору року» тощо);

• використання рольових рухових «діало­гів» між дітьми («Ми дзвіночки», «Виш-ні-череііпгі»);

• створення «живих скульптур», які пере­дають радість, печаль, мужність, силу, фаігію тощо.

38. На заняттях гуртка ритміки особлива ува­га приділялася формуванню у дітей потреби в естетичному вдосконаленні рухів, розвитку оцінювальних умінь. Вирішенню цих за­вдань сприяла опора на особистісну спря­мованість дитини, яка проявлялася у моти­вації рухів. Зміст мотивів рухової діяльності складали: емоційний фактор, задоволення потреби у рухах, наслідування, потяг до лі­дерства, бажання пізнати прекрасне та ін.

39. Найбільш ефективними методами педа­гогічного впливу виявилися:

1. виразний і технічно точний показ рухів педагогом, який являє собою наочний взі­рець виконання;

2. словесне пояснення правильних спо­собів і прийомів виконання різних видів вправ;

3. уважне слухання музики і аналіз її вираз­них особливостей з метою оволодіння діть­ми навичками сприйняття музики;

4. бесіда з дітьми, у процесі якої педагог допомагає кожній дитині усвідомити власні емоції і почуття, викликані сприйняттям му­зики і активізуюча уяву дітей;

5. метод співтворчості педагога з дітьми, який передбачає спільне створення рухових композицій, варіантів рухів, пошук виразних засобіз втілення задуму.

40. Розвиток рухової культури успішно здійс­нювався завдяки створенню позитивних ес­тетично-емоційних взаємовідносин педагога з дітьми. Як показало дослідження, діти особ­ливо емоційно реагують на естетичне ви­конання дорослими музично-ритмічних ру­хів, краще засвоюють музично-рухову шфор-маціїо, яка представлена у яскравих, вираз­них, сюжетних образах.

41. Тактовна, своєчасна оцінка дорослого ру­хової діяльності дітей сприяє не тільки більш швидкому формуванню технічних навичок виконання рухіїз, а й викликає у ді­тей почуття гордості, задоволення своїми досягненнями і бажання удосконалювати отримані результати. ГЬдказаний дитині конкретний спосіб виконання рухового за­вдання приймається нею легко і добровільно.

42. Успіїпний розвиток рухової культури і усвідомлення дітьми естетичних критеріїв руху можливо в умовах шдивідуальної робо­ти, зокрема іїтдивідуального показу і спіль­ного виконання рухів педагогом і дитиною.

43. Дослідження засвідчило, що педагог в умовах гурткової роботи може здійснювати диференційований підхід у доборі засобіз, методів і прийомш впливу на дітей.

44. У дослідженні встановлено деякі законо­мірності розвитку рухової культури дітей: основу культури рухів становить сприйман­ня музики і рухів і їх емоційно-рухове вті­лення; ефективність процесу розвитку рухо­вої культури залежить від музично-рухового досвіду дітей, рухової підготовленості, шди­

45. відуальних особливостей, інтересів і потреб дітей; міцність засвоєння способів рухових дій залежить від рівня активності дітей у різ­них видах діяльності, у повсякденному житгі.

47. ЛІТЕРАТУРА

48. 1. Лисицкая Т.С. Ритм + пластика. - М.: Физкультура и спорт, 1987.

2. Ротерс Т.Т. Теория и методика развития личности школьника на ритмических занятиях в общеобразовательной школе. — Луганск: Альма матер, 2001.

3. Сосина В.Ю., Фабиан З.М. Ритмическая гимнастика. - К.: Радянська школа, 1990.

4. Щербо А.Б., Джола Д.М. Красота воспи-тьгвает человека. - К.: Радянська школа, 1985.