6. Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти Украши//Дошкільне виховання. - 1999. -№ 1. - С. 1-29.

2. Закон України «Про дошкільну освіту». -К, 2001.

3. Битянова М.Р. Организация психологи-ческой службн в школе. - М.: Совершен-ство, 1998.

4. Бондаренко А.Ф. Психологическая по-мощь: Теория и практика. - К.: Укртех-пресс, 1997.

5. Мистецтво життєтворчості особистості: Науково-методичний посібник: В 2 т. /Ред. рада: М.В. Даній (голова), Г.М. Не-сентаін. -К.: ІЗМН, 1997.

6. Психолог в детском дошкольном учреж-дении: Методические рекомендации к практической деятельности /Под ред. Т.В. Лаврентьевой - М.: Новая школа, 1996.

7. Психолог дошкільного закладу: Інструк­тивно-методичний лист на допомогу психологам та завідувачам дошкільних закладів, факультетам підготовки прак­тичних психологів для системи освіти /Укл. О.В. Просктра, О.Ю. Осадько, Г.П. Лаврентьєва, Ю.О. Коврижних /За заг. ред. О.В. Проскури - К.: ІЗМН, 1997.

8. Рогов Е.И. Настольная книга практичес-кого психолога в образовании. Учебное пособие. - М.: ВААДОС 1996.

8. Формування основ духовних цінностей у старших дошкільників засобами регіональної культурно-історичної спадщини

9. Н.Б. Бондаренко

11. В статье речь идет о подходах к формированию основ духовньїх ценностей старших до-школьников, используя региональное ктльтурно-историческое наследие Славянщиньї.

12. Особое внимание уделено принципам подбора методов, форм работьі по развитию личнос-ти дошкольника.

14. ТЬе агпсіе сіеаіз \уітЬ арргоасЬез то £огтіп§ £оипаааопз о£ зрігігиаі гагиез о£ зепіог рге-зсЬооІ сЬДсІгеп оп те таїегіаі о£ сшшіаі апсі Ьізіогісаі Ьегіга^е о£ Зіаууапзк.

15. 0£ раггісшаг сопзісіегагіоп аге ргіпсіріез о£ сЬоозіп§ ргорег тегЬоаз апсі £огтз о£ те шогк аітесі аг те сіеуеіортепі о£ те сЬікГз ипсіег зсЬооІ а§е регзопаїігу.

6. Догпкільнйй вік - важливий період фор­мування духовності особистості. Саме в цей період закладаються основи формування духовності, почуттів, сприйняття світ}' та сві-товідношення, любов до всього живого. Держава, суспільство, батьки прагнуть вихо­вати у дитини найважливіші людські чесно­ти, закласти основи моральності, прагнення до краси та творчості та, як зазначав ще М. Пирогов, — «усі, хто готується стати коррі-сним громадянином, повинні спочатку на­вчитися бути людьми» [б, 157].

7. Актуальним стає питання вивчення досяг­нень філософів, педагогів, психологів мину­лих століть, бо стародавні .-літописи свідчать, що життя в Україні будувалося за принци­пами гуманізму і глибокої духовності.

8. Отже, подальпщн розвиток на засадах ду­ховності потребує вдосконалення системи освіти і виховання, розробки нових, най­більш дієвих технологій формування осо­бистості, в першу чергу дошкільного віку.

9. Духовність кожної дитини, ц людяність починається з рідної домівки, світу домаш­нього вогнища, материної колискової пісні, бабусиних казок та пахучого хліба серед вишневого саду, батьківського надійного плеча та дідусевих порад, вірних друзів з їх гумором, іграми та забавами. В науковій /лі­тературі ми зустрічаємо різні підходи до об­ґрунтування понять, змісту, принципів ду­ховності, духовного світу особистості, духов­них цінностей тощо.

6. Так, С.Ф. Русова вважала, що виховання основ моральності і духовності розпочина­ється з перших днів народження дитини. Вона наголошувала на необхідності вивчати індивідуальність кожної дитини, особливості її темпераменту, звичок, традицій життя в сім'ї, щоб удосконалювати набір методів та прийомів її виховання. У своїх дослідженнях С. Русова наголошує на необхідності гри та праці для забезпечення повноцінного роз­витку дитини як особистості. У процесі ви­ховання дітей педагог особливе місце відво­дить релігії, через прилучення до певних обрядів, свят, вивчення закону Божого, який містить у собі вічні духовні цінності краси, добра, любові, честі, милосердя та справед­ливості. Вона вважала за необхідне проводи­ти свята, що пов'язані з народними віруван­нями: Купала, Зелені свята, Маковія, Спаса, Святвечір, Великдень, - які пробуджують ес­тетичні, національно-патріотичні, релігійні почуття до народу, з якого дитина вийшла: «Хай над усіма цими враженнями світить для дитини одна певна думка: Бог є на світі (бо є предвічна краса і добро), і я мушу всім своїм життям наближатися до його досконалої до­броти і правди» [9, 205].

7. Ми поділяємо точку зору мудрого педаго­га С. Русової про значення естетичного ви­ховання дитини для формування почуття краси, яке є духовним: «Естетичне почуття є моральним, бо краса завжди (як ми це бачи­мо в первісному й людському розумінні) зв'язана з добром» [9, 67].

8. К.Д. Ушинський теж вважав за необхідне розвивати в дитині релігійне почуття, що є вродженим для кожної людини, та наголо­шував на необхідності формувати особис­тість шляхом вивчення рідної мови, ознайо­млення з іграшками, іграми, побутом сім'ї. Тобто тим, що близьке та знайоме кожній людині з дитинства, бо рідна мова пов'язує кожну людину з її народом, попередніми поколіннями, їх духовною культурою та є фундаментом існування нації' [11, 340].

9. Дуже цікавим є дослідження І. Кучинсь-кої, присвячене вивченню духовного досвіду творчої спадщини великого українця Івана Огієнка. У процесі вивчення проблеми ви­ховання основ духовних цінностей особис­тості дошкільника ми беремо за ідеї видат­ного вченого І. Огієнка, який вважав основ­ним критерієм духовної особистості — «По­вернення людей до вічних духовних іііннос-тей (любові, віри, надії, правди, патріотизму, Бога)» [7, 6].

10. Вчений наголошував на необхідності комплексного підходу до проблеми духов­ного виховання підростаючої особистості, головними складовими повинне бути ро­динне, шкільне і релігійне виховання. У сво­їй дослідницькій діяльності ми беремо за основу шляхи та засоби виховання, рекомен­довані І. Огієнком.

11. Процес засвоєння духовних цінностей і, як результат, наявність певної духовної куль­тури особистості розкриває В. Сухомлинсь-кий, називаючи внутрішніми духовними си­лами людини розум, почуття, погляди, пере­конання, воля [10, 327-337].

12. У дослідженні А. Фасолі, присвяченому становленню духовного світу особистості школяра, ця схема набула уточнення згідно з прикметами українського виховного ідеалу, це: «Знання —> національна самосвідомість —> національний ідеал —> воля» [12, 139]. Автор вважає, що цей процес тісно пов'яза­ний із розвитком почуттєвої сфери, «яка в украшщв розвинена найбільше, але дещо однобоко» [12, 138].

13. Духовний розвиток кожної людини від­бувається на основі і в певному культурно-етнічному просторі, де відображені особли­вості кожного регіону держави. Кожне місто нашої області має чим пишатися. Є багато мудрого, цікавого та корисного в минулому та сучасному м.Слов'янськ та м.Слов'яно-гірськ.

14. Якщо поринути в сиву давнину, то саме на місці Донецької області відбулася історич­на битва на річці Калка слов'ян з половцями. Чимало видатних людей зобов'язані своїм народженням, кращими роками життя та творчого натхнення Донецькому краю. Так, у 1889-1893 роках на сцені курзалу Слов'ян­ського курорту виступала трупа театру Мар­ка Кропивницького. В 1891 році в цьому ж залі виступав театрі І.Карпенка-Карого, де відбувся перший виступ української актриси Марії Заньковецької.

15. А.П. Чехов у 1887 році на шляху до Свя-тогорська перебував у Слов'янську та зали­

6. шив свої враження щодо нашого міста: «Го­род - нечто вроде Гоголевского Миргорода; єсть парикмахерская и часовой мастер, стало бьіть, можно рассчитмвать, что лет через 1000 в Славянске будет и телефон... Дома вьіглядьгвают приветливо и ласково, на ма­нер благодушних бабушек, мостовьіе мягки, улицьі широки, в воздухе пахнет сиренью и акацией; издали доносится пение соловья, кваканье лягушек, гармоники, визг какой-то баби ...» [8, 75].

7. С.М. Сергєєв-Ценський, видатний росій­ський письменник, під впливом побаченого у наших краях пише повість «Сад». І.О. Бунін був вражений красою природи Слов'янщини. Ці почуття він відобразив в оповіданні «На Донці».

8. Письменник-народник М.Є. Петропавлів-ський у 1891 році приїздив до Святогорська й так відгукнувся про наше місто: «... исклю-чительннй уголок, которого нигде не встре-тишь... место идеальное и единственное - в з-том не может бить сомнения...» [8, 75]. Сво­го часу в Слов'янському депо працював О.М. Пєпгков (М. Горький). Він був враже­ний Святогорськом і, як наслідок, з'явилась на світ повість «Сповідь».

9. У вересні 1925 року на Слов'янських мі­неральних водах лікувався автор повістей «Як гартувалася сталь», «Народжена револю­цією» М.О. Островський.

10. Мало хто знає, що автор відомих пісень «Дивлюсь я на небо» та «Взяв би я бандуру», котрі вважаються народними, М.М. Петрен­ко народився в 1817 році у Слов'янську та жив тут в дитячі роки. Багато цікавого пов'я­зано у нашому місті з ім'ям російського та українського письменника Г.П. Данилевсь-кого, автора романів «Мирович», «Княжна Тараканова», «Сожженная Москва» тощо.

11. У 1880 році в цих місцях перебував видат­ний художник І.Є. Рєпін. Саме Святогірсь-кий монастир, яким він милувався з крейдя­них круч, надихнув майстра пензля до напи­сання етюду «Вид Святогорського монастиря на Дінці».

12. У Слов'янську народився талановитий майстер жанрових картин, пейзажів та на­тюрмортів - П.П. Кончаловський, і хто знає, може спогади дитинства, рідне місто з його зеленими, квітучими садками стали прооб­разом його знаменитої картини «Бузок».

13. У нашому рідному місті в різні роки пе­ребували композитор Д. Шостакович (спо­гади про Слов'янськ пізніше проявилися в сценах опери «Леди Макбет Мценского уез-да» та М. Ростропович - видатний віолонче­ліст, перший сольний виступ якого відбувся на Слов'янському курорті в кінці 30-х — на початку 40-х років. Відомо, що спогади дитинства - то наймиліпте в житті людини, і чи не тому вони кличуть в дорогу, бо через багато років М. Ростропович відвідав наше місто знову в 2000 ропі й дав ювілейний концерт для жителів та гостей міста.

14. Таким чином, втілення принципу крає­знавства в роботі з виховання основ духов­ності дошкільників є особливо актуальним сьогодні, коли повним ходом відбувається відродження національної культури України.

15. У дослідженні А.М. Богуш та Н.В. Лисен-ко цей принцип тісно пов'язаний з принци­пом регіонального підходу, бо «вікові особ­ливості дітей догпкільного віку не дають змогу їм обійняти весь зміст духовної куль­тури українців, яка має свою специфіку від­повідно до кожного етнічного району нашої держави» [4, 20].

16. Щодо доцільності вибраного нами шляху виховання основ духовних цінностей стар­ших дошкільників засобами мистецтва, ви­користовуючи місцевий матеріал, говорять також поради С. Русової відносно виховання дітей за регіональним підходом, орієнтую­чись на особливості природи, клімату, гео­графії, історії', рідного краю на певній тери­торії з урахуванням елющйності навчання. К.Д. Ушинський теж вважав, що дітям влас­тивий «інстинкт місцевості», тобто любов до краю, де вони народилися і зросли [11, 340].

17. Вивчення психолого-педагогічних, есте­тичних аспектів духовного збагачення осо­бистості дозволяє розробити теоретичні й методичні основи педагогічного процесу духовного розвитку старшого дошкільника засобами мистецтва.

18. У відповідності до завдань дослідження, ми вивчали досвід роботи дошкільних за­кладе м.Слов'янськ та Слов'янського району, проведено аналіз та узагальнення результатів дослідно-експериментальної роботи, вияв­лені потенціальні можливості використання

6. етнокультурних особливостей Слов'янська, Слов'яногорська для виховання основ духов­ної культури старших дошкільників.

7. Результати констатуючої частини експе­риментальної роботи свідчать, що переваж­на більшість дошкільних прагдвників та бать­ків згодні з тим, що регіональний мистець­кий матеріал є могутнім фактором духовно­го збагачення дитини, формує її самосвідо­мість, почуття, усвідомлення дитиною себе, людей, що її оточують, та прояву доброти, сердечності, щирості, людяності та інших чеснот. Але дані також свідчать про те, що такий напрям роботи не є систематичним, педагоги не завжди мають достатній рівень знань, не володіють історико-культуро-логічним підходом до відбору матеріалу та планування занять; інколи відсутній наочно-лемонстраційний матеріал, а проведення та­ких занять не терпить формалізму. Щоб знання мали виховний ефект, слід врахову­вати особливості сімейного виховання ди­тини, її індивідуальність. Анкетування бать­ків та проведені з ними індивідуальні бесіди показують, що навіть корінні жителі нашого району мало що знають про видатні події та уславлених діячів мистецтв, з якими пов'яза­на історія нашого краю. Відчувається дефі­цит літератури такого профілю, дуже рідко міське телебачення та радіомовлення висвіт-.люють ці питання, місцеві музеї не мають можливості проводити дослідницьку роботу та готувати тематичні виставки, експозиції, присвячені минулому та сьогоденню мисте­цтва, народного побуту, місцевих народних традицій, ремесел тощо.

8. Для виявлення рівня сформованості ду­ховної культури у старших дошкільників, обізнаності їх у питаннях мистецтва нашого оепону, особливостей побуту, історії, ро­динних традицій були використані різні діа­гностичні методи: бесіда, анкетування вихо­вателів, батьків; спостереження різних форм роботи дошкільного закладу (занять, прогу-.лянок, ранків, екскурсій); вивчення педагогіч­ної документації дошкільного закладу, скла­дання незалежних характеристик дітей бать­ками, вихователями; бесіди з дітьми, вирі­шення ними проблемних ситуацій з життя литячого садка; відвідування сімей вихован­ців з метою вивчення системи родинного виховання; творчі діагностичні завдання. Ре­зультати констатуючої частини дослідження свідчать про інтерес батьків, педагогів до ви­ховання духовних цінностей дітей засобами мистецтва з урахуванням специфіки етно­культурного розвитку регіону, але мають ду­же обмежене коло знань. Відокремленість дорослих та дітей, відсутність тісних зв'язків між різними поколіннями родини; недбале ставлення до сімейних реліквій, що являють собою духовну спадщину сім'ї, роду; не­знання народних ритуалів, відсутність сі­мейних традицій зумовлюють відчуженість дітей та дорослих; зневагу до людей похило­го віку в сім'ї тощо.

9. Ці дані дозволили нам виділити кілька груп старших дошкільників за рівнем сфор­мованості основ духовних ггінностей особис­тості та розробити теоретичну модель фор­мування основ духовного розвитку дітей, використовуючи засоби мистецтва за регіо­нальним принципом.

10. Робота здійснювалася за трьома напря­мами: робота з педагогами дошкільних за­кладів з відбору наочно-демонстраційного матеріалу, уточнення та розширення кола знань щодо різних форм мистецтв нашого регіону; планування та проведення нетради­ційних форм занять, ігри-розваги з дошкіль­никами, уточнення методів роботи з дітьми.

11. Ми основну увагу приділяємо деяким принципам відносно вибору методів розвит­ку особистості за І. Бехом, коли акцент ро­биться на взаємній повазі, розумінні, любові і співтворчості вихованця і вихователя: за­охочення дітей до відповідей, які хотіли б почути від них; схвалення дитини з боку до­рослого, якого вона найбільше любить та поважає; надання дитині свободи вираження власних думок, почуттів, що поважають до­рослі, та інше [2, 3].

12. Другий напрям - робота з батьками, коли їм дають поради відносно змістовної сутнос­ті виховання та методів виховання в сім'ї, пе­ревага надається оздоровленню сімейного морально-психологічного клімату, зміцнен­ню родинних традиїдй, складанню родово­ду, вивченню та узагальненню родинної ду­ховної спадщини; спільного відвідування кращих історико-культурних місць Слов'ян­щини (музеї, парки, меморіали загиблих вої­

6. нів, історико-архітектурні пам'ятки Слов'яно-горщини тощо). З деяких питань необхідно досягти взаєморозуміння, бо, наприклад, ми не можемо чекати від дітей прояву тих чес­нот або правил поведінки, яких дорослі самі не дотримуються, а неузгодженість у вимо­гах до дітей у дитячому садку і вдома може викликати у дитини почуття незадоволення і навіть агресії, розгубленості.

7. І, нарешті, третій напрям роботи - органі­зація виховної роботи з дітьми з урахуван­ням вікових та індивідуальних особливостей, рівня сформованості духовної культури різ­них підгруп; використання особливостей етнокультурного розвитку регіону, впливу різних видів мистецтва, можливості набуття досвіду, певних вчинків у практиці дошкіль­ного закладу. Людина духовна в тій мірі, на­скільки вона живе в гармонії та злагоді сама із собою та найвищими цінностями духов­ної культури людства й має змогу відтворю­вати цю гармонію.

8. Маючи за мету реалізацію завдань духов­ного розвитку дошкільників, ми розробили програму духовно-морального виховання, в якій виділяємо такі завдання, як-от:

• розвиток якостей розуміння себе та ін­шої людини, вміння співпереживати, поділяти почуття та надавати допомогу;

• формування уявлень про норми, пра­вила поведінки на підставі духовних цінностей;

• виховання прагнення поступатися за за­конами совісті, добра, любові та мило­сердя, людяності в різних життєвих си­туаціях тощо.

6. Ці завдання реалізуються поступово з урахуванням традиційної системи вихован­ня, розвитку емощйної сфери дитини, атмо­сфери добра, терпимості, відкритості, любо­ві та щирості проведення занять.

7. Програма духовного розвитку старших дошкільників засобами мистецтва включає: проведення бесід за темами «Совість», «Прощення», «Милосердя», «Доброта», «Лю­бов», «Хто такий друг»; знайомство з живо­писом П. Кончаловського, І. Рєпіна, Ю. Савченка, піснями М. Петренка, творами А. Чекова, І. Буніна, В. Гаршина; складання родоводу, розглядання фотознімків, родин­них листів, документів, реліквій; зустрічі з цікавими людьми міста; проведення ігор за соціальною тематикою; використання етич­них казок, читання оповідань, притч за хри­стиянською тематикою; проведення свят та розваг («Вітання з днем народження», «Ма­мине свято»); вшанування пам'яті померлих родичів; народних обрядів, національних символів та оберегів (віночок, рушники, іко­ни, книжки).

8. Ми переконані, що великого значення має краєзнавчо-туристична діяльність, спря­мована на проведення подорожей по рідно­му краю, прогулянок, походів, екскурсій, у процесі якої діти накопичують знання про свій рідний край, дім, свій садок, рідну при­роду, вивчають історію та звичаї, мову, на­родну спадщину, свій родовід. З цією метою ми організували відвідування історико-архітектурного заповідника у Святогорську та музею народної архітектури, побуту та дитячої творчості с. Прелєсне Донецької області. Цей музей єдиний в східному регіо­ні України, де зібрані предмети матеріальної культури, народні пісні, казки, пам'ятники народної архітектури та побуту (хата, комо­ра, кузня, вітряк з обладнанням, знаряддями праці). Експозиції' знайомлять дітей з на­дбаннями духовної культури XIX століття, святинями роду (вишиванки, народні карти­ни, одяг, меблі, музичні інструменти, вироби гончарів, різьбярів), роботами дитячої на­родної художньої студії' «Синій птах».

9. За результатами такої роботи діти склада­ли словники, виконували творчі завдання (малюнок «родинного дерева», малювання ілюстраггій до пісні про Слов'янськ), офор­млення альбомів, де зібрані матеріали свого роду, сім'ї, рідного міста тощо. Крім того, ми спонукали дітей до практичних дій прояву загальнолюдських чеснот в життєвих ситуа­ціях у процесі суспільно-корисної діяльності дитячого садка та сім'ї («Допомога малечі», «Друг хворіє», «День народження бабусі», «Мама втомилася»).

10. Таким чином, ми вважаємо, що форму­вання основ духовності дошкільника треба починати саме використовуючи надбання культури, історико-краєзнавчого матеріалу, етнокультурних особливостей регіону, де все близьке та рідне кожній дитині.

6. Дошкільна освіта № 1 (3). 2004 р.