о.
Література
Бех І. Формувати у дитини почуття цінності іншої людини / / Педагогіка толерантності. - 2001. - №2 (16). - С. 16-21. Бех І. Науковий підхід - запорука виховного успіх}- педагога / / Початкова школа. - 2000. - №11. - С. 1-5. Бех І. Молодший школяр у виховному просторі міжособисгісних взаємин // Поч. шк. - 2000. - №5. - С. 1-3. Богуш А., Лисенко В. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 1994. - 398 с. Закон України «Про освіту» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 34. Ігнатенко П.Р., Поплужний В.Л., Косаре-ва Н.І., Крицька Л.В. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти. - К., 1997. - С. 157-158.
Кучинська І.О. Виховання духовних цінностей дітей і молоді у творчій спадщині Івана Огієнка; автореф. дис. ... канд. пед. наук. - К., 2000. - 20 с.
Пушкарев Г.Г. Славянск: история за-стройки. - Пущино, 1998. - С. 72-75.
Русова С.Ф. Вибрані педагогічні твори. -К.:Либідь, 1977.- 303 с.
Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибр. твори: В 5-ти т. - К.: Рад. школа, 1980. - Т. 3. - С. 327-337.
Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання // Вибр. пед. твори: У 2 т. - Т. 1. - С. 340.
Фасоля А.М. Становлення духовного світу особистості школяра як психолого-педагогічна проблема//Педагогіка і психологія. - 1996. - № 3 (12). - С. 138 -139.
О.П. Аматьєва, Н.В.
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
Сивогтаяс
Статья посвящена важной проблеме дошкольного обра-зования - изучению особенностей психологической под-готовки детей дошкольного возраста к школе. Представлена методическая система диагностики и коррекции проявлення тревожности и страхов у детей в процессе освоєння новой сониальной роли школьника.
ТЬе агисіе сіеаіз шїЬ те згисгу о£ те ітрогтапг ргоЬІет іп рге-зспооі есїисагіоп - те згисїу о£ те рге-зсЬооІ сЬіІсії'еп ресиїіагігіез о£ рзуспоіо^ісаі ргерагаґюп £ог зсгюої.
ТЬе зузтетагіс осіог о£ сііацпозйсз апсі соггесгіоп із §кгеп го ютеаі тЬе апхіеґу апсі £еаг іп те ргосезз о£ си1алгагіп£ а пелл- зосіаі гоїе о£ а зсЬооІЬоу (ог зсЬооІ^ігІ).
Високі вимоги суспільства до організації' виховання та навчання дітей спрямовують фахівців на вдосконалення психолого-педагопчних підходів до проведення цієї роботи в дошкільних закладах освіти. Проблема підготовки дошкільників до навчання v шко.лі набуває особливого значення. її рішення пов'язане з визначенням мети та поинципів організації навчання та виховання з дошкільних закладах.
Підготовка дітей до школи - завдання комплексне, що охоплює всі сфери життя литпни. Психологічна підготовка до школи - це тільки один з аспектів цієї роооти.
Психологи (Ананьєв Б.Г., Божович Л.І., Ельконія Д.Б., Коломийський Я.Л., Леонть-єв О.М. та ін.) визначають психологічну готовність до шкільного навчання як необхідний та достатній рівень психічного розвитку для засвоєння шкільної програми в умовах навчання у колективі однолітків. Психологічна готовність дитини до навчання у школі - це один з найважливіших висновків психічного розвитку в період дошкільного дитинства [4, 8].
У вітчизняній психології' складниками
психологічної готовності є інтелектуальна, особистісна та вольова [6].
Особистісна та соціально-психологічна готовність забезпечує формування у дітей готовності до прийняття нової «соціальної позиції» - позиції' школяра, який має коло важливих обов'язків та прав, займає інший, на відміну від дошкільників, особливий статус у суспільстві (за Л.І. Божович).
Різні аспекти проблеми підготовки дітей дошкільного віку до навчання у школі досліджувалися у дошкільній галузі педагогічної науки (Богуш А.М., Буре Р.С., Журова Л.Є., Тарунтаєва Т.В. та ін.). У науково-педагогічній та методичній .літературі проблема підготовки дітей до школи відображена у таких напрямах: 1) підготовка до навчання грамоти; 2) підготовка руки дитини до письма; 3) математична підготовка.
Поряд з цим, з нашого погляду, недостатньо уваги приділяється вивченню різних аспектів психологічної підготовки дітей дошкільного віку до відповідального етапу в їхньому житті - початку навчання у школі. Зокрема, створенню ефективних педагогічних систем позбавлення дітей відчуття тривожності та сіраху на початку шкільного навчання. Це визначило напрям нашого наукового пошуку.
Об'єктом дослідження був процес психологічної підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі.
Предмет дослідження - система корекцій-ної роботи, спрямована на подолання відчуття тривожності та страху у дітей дошкільного віку під час формування соціальної позиції' школяра.
Мета дослідної роботи: вивчити особливості процес}' психолопчної підготовки дітей старшого дошкільного вік}- до навчання у школі.
Гіпотеза: ми припускаємо, що рівень тривожності та страху у дітей дошкільного віку під час підготовки до навчання буде знижуватися завдяки спеціальній системі заходів корекції, які сприяють формуванню впевненості у собі, відчуття захищеності, доброзичливого ставлення до людей.
Завдання дослідної роботи:
1. Виявити рівні тривожності у дітей старшого дошкільного віку під час підготовки до шкільного навчання.
Розробити систему заходів для подолання відчуття тривожності у старших дошкільників під час підготовки до шкільного навчання.
Виявити особливості психологічної підготовки дітей старшого дошкіль-ного віку до навчання у школі.
У процесі особистісної та соціально-психологічної підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у школі виявляється чимало особливостей, як-от: підвищене відчуття тривожності, різноманітні страхи тощо, які заважають формуванню у дітей нового соціального статусу школяра.
Тривога - емоційно загострене відчуття загрози, яка має відбутися. Стан небезпеки породжує тривогу, острах певних об'єктів або думок, відчуття страху.
Об'єднуючим початком для тривоги та страху є відчуття занепокоєння. Воно виявляється в тому, що дитина губиться, коли її питають, не знаходить потрібних слів для відповіді на запитання, говорить тремтячим голосом, а іноді зовсім замовкає. Може робити багато зайвих рухів або, навпаки, стає нерухливою. Такі симптоми говорять про перевантаження психофізіологічних функцій організму та негативно впливають на успішність шкільного навчання дитини.
Соціальна позиція школяра, що накладає на нього відчуття відповідальності, боргу, зобов'язаності, може спровокувати появу страху «бути не тим», не встигнути, запізнитися, зробити не те, не так, бути засудженим, покараним.
Першокласники, які з різних причин не можуть справлятися з навчальним вантажем, з часом потрапляють у розряд невстигаю-чих, що у свою чергу, призводить до неврозів і школобоязні.
Шкільна тривожність - це порівняно м'яка форма прояву емоційного неблагополуч-чя дитини. Вона виражається у хвилюванні, підвищеному занепокоєнні у навчальних ситуаціях, у класі, очікуванні поганого ставлення до себе, негативної оцінки з боку педагогів, однолітків. Дитина постійно відчуває особистісну неадекватність, неповноцінність, невпевнена у правильності своєї поведінки, своїх рішень.
Педагоги і батьки відмічають такі особливості дитини, як-от: «боїться всього», «підвищено чутлива», «до всього ставиться надто серйозно» тощо. Однак це, як правило, не викликає сильного занепокоєння дорослих. Тривожність, в тому числі і шкільна, - це один із провісників неврозу. Робота з її подолання - це робота з психопрофілактики неврозу.
Діти, які не набули до школи необхідного досвіду спілкування з дорослими та однолітками, відчувають труднощі у шкільному колективі та страх перед вчителькою. В основі цього страху лежить острах зробити помилку, бути засміяним. Більш за все такі діти бояться відповідати саме біля дошки, бо виявляється їхня беззахисність.
Таким чином, більша частина страхів мо- лодших школярш лежить в площині на- вчальної діяльності. Острах «бути не тим», зробити помилку, одержати погану оцінку, конфлікту призводять не лише до відсутнос- ті психологічного комфорту, радості на- вчання, але й сприяють розвитку дитячих неврозш. . .
Для реалізації завдань контрольного етапу експерименту була використана методика «Обери потрібне обличчя» (Р. Темпл, М. Дорки, В. Амен). Методика дозволяє оцінити внутріїпнє ставлення дитини до визначених соціальних ситуацій, дає корисну ін-формаціїо про характер взаємовідносин, що склалися у дитини з оточуючими людьми, частково у сім'ї, дитячому садку (7).
Аналіз даних констатуючого етапу експериментального обстеження дозволив виявити переважно високий рйень тривожності у дітей старшого дошкільного вису, пов'язаний із початком шкільного навчання, що запевнило нас у необхідності проведення відповідної корекційної роботи.
Метод незакінчених речень використовувався для діагностики страхії* у будь-яких сферах спілкування та /цяльності школяра.
Дитині пропонувалося закінчити речення.
Наприклад:
Коли я думаю про школу ...
Коли я йду до школи ...
Коли лунає дзвоник...
Коли я бачу вчителя ...
Коли у нас контрольна робота ...
Коли я відповідаю біля дошки ...
Коли я одержую погану оцінку ...
Коли вчитель ставить питання, я ...
У закінченні поданих речень переоцінюються емогоині переживання дитини, які важливо знати педагогу.
Вивчення дитячих малюнки дозволило краще зрозуміти інтереси дітей, особливості їхнього темпераменту, переживань і внутріїп-нього світу. Так, переживання сірих відтінків і домінування чорного кольору в малюнках підкреслює відсутність життєрадісності, занижений тон настрою, велику кількість страхії?, з якими не може впоратися дитина. Навпаки, яскраві, світлі та насичені кольори вказують на активний життєвий тонус та оптимізм. Широкі мазки при малюванні фарбами, масштабність, відсутність попередніх нарисів та наступних домалювань, які змінюють початковий сюжет, вказують на впевненість та рипучість.
Підвищена збудженість і особливо гіпер-активність знаходять свій вираз у нестійкості зображення, його «змазаності» або у великій кількості чітких ліній, що не перетинаються. При загальмованості і тим більше занепокоєності діти малюють мало, у них переважають інші види діяльності.
Під час малювання діти користувалися спочатку кольоровими олшцями. Перед цим ми просили дітей принести свої малюнки, щоб деякі з них показати у класі. Мета цього - активізація інтересу до малювання вдома. Його відсутність збіднює психічний розвиток дітей та свідчить про наявність у ньому будь-яких вад.
Малювання у групі відбувалося за такими темами, що по черзі ми пропонували на кожному занятті: «В школі», «На вулиці, у дворі», «Сім'я», «Що сниться мені страшне або чого я боюсь вдень», «Що було зі мною погане або добре», «Ким я хочу бути».
Розкриємо докладніше систему експериментальної роботи. Теми для малювання на перших двох заняттях вибирали самі діти. Це були зображення хати, машини, дерева, собаки, пташки, людини тощо.
Після підготовчих занять ми проводили тематичне малювання. Заняття протягом ЗО хвилин торкались однієї-двох тем та проводились двічі на тиждень. Якщо хтось із дітей
відмовлявся малювати, увагу на цьому не фіксували, також як і не дуже підкреслювали успіхи інших. (Такі заняття проводили в по-заурочний час).
У малюнках за темою «В школі» представляє інтерес взаємне розташування фігур однолітків та автора малюнка. Діти з істеричними рисами характеру, незалежно від свого реального становища, малюють себе в центрі групи. У дітей з невротичними реакціями на малюнку мало однолітків або вони зовсім відсутні, що відображує проблеми взаємопорозуміння з ними.
Те ж саме відноситься до малюнків на тему «На вулиці, у дворі». Все це вказує на труднощі у набутті дружніх стійких контактів та на перебільшене піклування в сім'ї.
Найбільш інформативним вважається малюнок на тему «Сім'я». Подається інструкція - намалювати всіх, з ким живе дитина. Під час аналізу малюнка слід враховувати не лише вміння об'єктивно відображувати сімейну ситуацію, але й установку на її зміну в сприятливий для дитини бік.
Також має значення порядок та близькість розташування фігур, особливо місце самої дитини: між батьками або біля одного з них. Заслуговують на увагу і розміри фігур, що співвідносяться з їхньою роллю та авторитетом для дитини. Нарешті, кольорова гама, спільна з одним із дорослих, зокрема однакова зафарбованість тулубу, вказує на велику ступінь ототожнення з ним за статтю.
Тема «Що мені сниться страшне», або «Чого я боюся вдень», дає можливість відобразити найбільш яскравий страх. Який саме страх, ми не пояснили, і кожен із дітей сам мав його вибрати. Не є обов'язковим і сам малюнок, тим більше, якщо страхи заперечуються взагалі. Якщо ж малюнок зроблено, це означає, що дитина зможе подолати бар'єр страху в своїй свідомості і відобразити вольовим цілеспрямованим зусиллям те, про що вона намагається не думати.
Графічне зображення страху не призводить до його посилення, а, навпаки, знижує напруження від тривожного очікування його реалізації. В малюнках страх вже багато в чому реалізований.
Тема «Погане або найкраще» дає дітям можливість вибору подій, що виникають з ними. Більшість з них відображують на малюнку добрі, радісні епізоди із свого життя. Проте в класі є діти, які малюють неприємні події, що може бути основою для подальшої бесіди з ними, яка психотерапевтично орієнтована.
«Ким я хочу стати» - заключний розділ тематичного малювання, який вносить в нього оптимістичний струмінь і сприяє підвищенню впевненості дітей у свої силах.
Наступним етапом малювання було спрямоване знищення усіх страхів, яким підвладна дитина. Для цього ми вияснили в індивідуальній бесіді чи боїться дитина: самотності (залишитися на самоті), нападу (бандитів), захворіти, вмерти, смерті батьків, деяких людей, покарання, казкових персонажів (Баби Яги, Кощея, Бармалея, Змія Горинича), запізнитися до школи, темноти, тварин (вовка, ведмедя, собак, павуків, змій), транспорту (машин, потягів, літаків), стихії (бурі, урагану, повені, землетрусу), висоти, глибини, тісної кімнати (замкнутого простору), лікарів (крім зубних), крові, уколів, болю, несподіваних звуків. Склавши перелік страхів у кожної дитини, ми давали завдання намалювати їх.
На наступному занятті дитині пропонувалося намалювати страхи знов, але так, щоб сама вона мала такий вигляд, що не боїться. Педагог казав: «А тепер намалюй, що ти вже не боїшся...». Подібна інсгфукція протилежна попередній: «Намалюй, що ти боїшся», коли дитина зображує лише об'єкт страху, а не себе. Тепер вона має зобразити себе в активній позиції', що протидіє страху.
Така установка діє як прямий вплив або допоміжний стимул подолання страху. Дітям треба продумати, як краще виконати завдання, уявити собі варіанти, зупинитися на одному з них і графічно відтворити його завдяки достатньо тривалому вольовому зусиллю. Все це створюється на прикладах страху, який задається в загальних рисах вихователем, але потребує творчого розвитку і закінчення самою дитиною.
Загальна кількість занять варіювалася від 5 до 10 у залежності від кількості страхів, результатів їх знищення.
На малювання страхів за контрастом необхідно менше занять. В них брали участь
вже не всі діти, а тільки ті, у яких залишилося відчуття страху. Інші в цей час малювали на вільну тему або за програмою.
Через декілька днів після закінчення повторного малювання страхів проводилося індивідуальне обговорення малюнків. Знов ставили питання, чи боїться тепер дитина. Позитивний успіх закріплювався схваленням.
Для подолання шкільної тривоги та страхів використовували спеціально дібрані та систематизовані вправи та етюди на знищення відчуття небезпеки.
Наведемо приклади таких вправ.
Вправа 1. Знайди собі друзів.
У класі оголошується свято, на столах заздалегідь приготовлені малюнки дітей, вироби, ігровий матеріал, прикраси. Педагог дає можливість усім дітям помилуватися ними і вибрати подарунок. Вибравши подарунок, знаходить дитину, якій хоче його вручити:
Я приніс тобі дарунок. Як сподобався - візьми, Усім хлопцям покажи Та зі мною попляши.
Коли в кожного учасника буде подарунок, діти танцюють разом. Дітям, що залишилися без уваги, подарунки вручає педагог (психолог).
Вправа 2. Розкажи свої страхи.
Мета: Виявити реальні страхи дітей, розвивати вміння розмовляти про свої негативні переживання відкрито в колі своїх однолітків, формування соціальної довіри.
Починає розповідати про свої страхи вихователь: «Коли я був таким маленьким, як ви, то...». Потім ставить питання: «А у вас таке бувало?», «А хто ще боїться чогось, розкажіть!» Діти за бажанням розповідають про ситуації', коли їм було страшно. Педагог кожного разу просить підняти руки тих, у кого було щось подібне. (Вихователь повинен слідкувати, щоб сюжети розповідей не повторювалися). Обговорити всі можливі дитячі страхи: темноти, смерті, чужих людей, тварин, злих казкових героїв, самотності тощо.
Малювання на тему «Намалюй свій страх».
Мета: Зняття страхів, усвідомлення своїх страхів. Діти сідають за столи і малюють. Лунає тиха музика. Потім вихователь просить дітей за бажанням розповісти: що страшне він зобразив, пропонує залишити малюнки зі страхами у кабінеті психолога на ніч, а вдома подумати і на наступному занятті розповісти: чи з'явився страх знову, як можна з ним справитися.
Комплекс «Музична мозаїка».
Мета: ауторелаксація, розвиток уміння рухатися в такт музичних фрагментів різних темпів.
Лунає плавна музика, під цю музику рухи дітей м'які, плавні, під імпульсивну - різкі, сильні, чіткі; під ліричну - тонкі, ніжні, плавні; під спокійну, тиху музику - стоять без рухи і слухають своє тіло.
Окрему складову системи роботи з проблеми, яка досліджувалася, становила робота з батьками дітей, які виявили високий рівень тривожності та шкільних страхів (консультації для батьюв, анкетування, тренінги тощо).
Таким чином, формуючий експеримент був спрямований на впровадження розробленої нами системи педагогічних заходів, на подолання та запобігання у дітей старшого дошкільного віку проявів тривоги та страхів протягом підготовки та початку навчання у школі. З цією метою використовувалися спеціально дібрані та систематизовані вправи та етюди на знищення відчуття небезпеки.
На заключному етапі дослідження були проведені контрольні зрізи з метою виявлення ефективності експериментальної системи корекційної роботи для подолання тривожності у старших дошкільників під час підготовки до навчання у школі.
Контрольні зрізи були проведені з використанням методики, аналогічної констатуючому етапу експерименту. Підсумки, які одержані під час обстеження, були проаналізовані та співставлені з даними констатуючого зрізу.
За підсумками контрольних зрізіз було встановлено, що в ріїшях тривожності дітей експериментальної групи відбулися значні змши. Значно зменшилася кількість дітей із високим ринем тривожності; у дітей із середнім ршнем означеної якості відбувалися позитивні якісні змши. У результатах дітей контрольної групи значних позитивних змін не відбулося.