4. Використання елементів психофізичного тренування в системі роботи з фізичного виховання дітей дошкільного віку

5. Т.А. Садова

   2. 

7. В статье представлена характеристика понятия «психофизическая трени-зовка», раскрьіваются возможности использования различньїх методо» пси-юфизической тренировки в практике работьі дошкольньїх учреждений.

9. ТЬіз аггісіе із ргезепїеа Ьу їЬе геіегепсе сопсергіоп аЬоиї рзусЬо1о§іса! апа >Ьузіса1 Цаіпіп§ Ії шзсоуєгз їЬе роззіЬДіиез о£изіп§ гЬе шйегепі тегЬоаз о£ гЬіз гаішп§ іп гЬе ргасисе о£ луогк аї рге-зсЬооІ есіисагіопаї езгаЬИзЬтепїз.

2. Здоров'я людей відноситься до числа лобальних проблем, тобто тих, які мають шттєво важливе значення для всього люд-тва. Для того, щоб забезпечити гармоній-:ий розвиток .людини, дуже важлігво з най-юлодшого віку сформувати у неї ставлення о здоров'я як однієї з найважливіших загаль-олюдських цінностей.

3. Як зазначається в Національній доктрині озвитку освіти [5], пріоритетним завданням астеми освіти є виховання людини в дусі дповідального ставлення до власного здо-ов'я. В усіх ланках системи освіти шляхом ікористання засобів фізичного виховання ають закладатися основи для забезпечення розвитку фізичного, психічного, соціаль­но та духовного здоров'я кожного члена ^гспільства. Д'ля досягнення цієї мети необ-дно забезпечити: комплексний підхід до рмонійного формування всіх складових оров'я; удосконалення фізичної та психо-)гічної підготовки до життя; використання зноманітних форм рухової активності. А «починатися така робота має вже в дошкіль-»гу віці, коли йде процес становлення і )звитку всіх функцій дитячого організму⁷.

4. Бути здоровим - це природне бажання людини. Здоров'я означає не просто відсут­ність хвороб, але й фізичне, психічне і соці­альне благополуччя. Здорова і духовно роз­винута людина - щаслива, вона відмінно се­бе почуває, отримує задоволення від своєї роботи, прагне до самовдосконалення. Ціліс­ність людської особистості проявляється перш за все у взаємозв'язку і взаємодії' психіч­них і фізичних сил організму. Гармонія пси­хофізичних сил підвищує резерви здоров'я, створює умови для іворчого самовираження в різних галузях нашого життя. Активна і здорова людина надовго зберігає молодість, продовжуючи творчу діяльність, не дозво­ляючи «душі лінуватися».

5. Більшість сучасних вчених розглядають поняття «здоров'я» як складне, багатокомпо­нентне поняття, яке включає декілька скла­дових: фізичне, психічне, соціальне здоров'я дитини.

6. Зупинимося більш докладно на визна­ченні поняття психічне здоров'я. На думку 1.1. Брехмана, психічне здоров'я - це стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складає відчуття душевного комфорту⁷,

2. яке забезпечує адекватну поведінкову реак­цію. Такий стан обумовлений як біологіч­ними, так і соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

3. Основи психічного здоров'я закладають­ся ще в дошкільному дитинстві. На сучасно­му етапі проблема психічного розвитку ди­тини є актуальною у зв'язку з тим, що у бага­тьох дітей спостерігаються відхилення в психічному розвитку, недостатня розвину-тість психічних процесів.

4. У сучасній науці існує також термін «пси­хологічне здоров'я». Він був введений у нау­ковий лексикон нещодавно І.В. Дубровіною. При цьому під психологічним здоров'ям ро­зуміються ті психологічні аспекти психічно­го здоров'я, які відносяться до особистості в цілому і знаходяться у тісному зв'язку з ви­щими проявами людського духу [9]. Психо­логічне здоров'я є необхідною умовою пов­ноцінного функціонування і розвитку лю­дини у процесі ії життєдіяльності. Таким чи­ном, з одного боку, воно є умовою адекват­ного виконання людиною своїх вікових, со­ціальних і культурних ролей (дитини чи до­рослого, україїщя чи японця тощо), з іншого боку, забезпечує людині можливість безпе­рервного розвитку протягом всього ії життя. Як стверджує І.В. Дубровіїга, основу повно­цінного психологічного здоров'я складає повноцінний психічний розвиток на всіх етапах онтогенезу, тобто психологічне здо­ров'я - це прижиттєве утворення, хоча, без­умовно, його передумови створюються ще в пренатальному періоді. Крім того, вченим стверджується також взаємозв'язок психоло­гічного здоров'я з духовністю особистості, тобто в поняття «психологічне здоров'я» не­обхідно включати орієнтацію на абсолютні цінності: Істину, Красу, Добро. Ці положен­ня дуже важливі для організації' роботи саме з дошкільниками.

5. Отже, проблема повноцінного психічно­го розвитку особистості, формування пси­хологічного здоров'я людини є сьогодні од­нією з актуальних. Враховуючи стан здоро­в'я сучасних дітей та фактори ризику пору­шення психологічного здоров'я, необхідно в сучасних дошкільних закладах створити таку систему роботи, яка б включала індивідуаль­ні, групові форми і методи роботи, спрямо­вані на змщнення психологічного здоров'я дітей дошкільного віку. Одним з ефективних напрями? цієї роботи може бути викорис­тання елементів психофізичного тренування в різних формах роботи з фізичного вихо­вання дошкільниив.

6. З позиції' сучасної науки, психофізичне тренування є не тільки ефективною фор-■моіо лікувальної фізкультури, але й різнови­дом психотерапії' та аутотреніїпу. Побудова­не на основі науково обґрунтованої системи фізичної культури, психології і психотерапії', воно використовує загальнорозвиваючі та спеціальні вправи, а також деякі види спеці­альних дихальних вправ і точковий масаж з метою підвищення функціональних можли­востей організму, відновлювання здоров'я та працездатності. Завдяки використанню по­дібного методу самовиховання і самовдоско­налення, людина оволодіває мистецтвом управління своїми духовними силами, сприяє їх росту.

7. Загальні принципи психофізичного тре­нування обгрунтували фізіологи та психоте­рапевти М.Р. Могендович, 1.3. Вельвовсь-кий, К.В. Динейка, Н.П. Нарбут. За визна­ченням К.В. Динейки, психофізичне трену­вання - це метод самовпливу на організм за допомогою зміни м'язового тонусу, регульо­ваного дихання, образної уяви, нормального функціонування органа, словесного підкріп­лення з метою підвищення психофізичного потенціалу, виховання активної уваги, волі, розвитку пам'яті, формування самовладання та адекватної реакції' на подразники [3, с.3-4].

8. Слід зазначити, що К.В. Динейка та Н.П. Нарбут розробили ефективну систему змщнення здоров'я дорослої людини за до­помогою психофізичного тренування. Од­нак загальні принципи і підходи до вибору вправ можуть бути використані і в роботі з дошкільниками.

9. Роль психофізичного тренування особ­ливо зростає в умовах різкого скорочення рухової активності людини. У зв'язку з не­стачею руив організм дитини зазнає на собі вплив дисгармонії' нервових і фізігчних функ­цій. Тренування емопійної стійкості та адек­ватної реакції' на різні життєві ситуації поси­лює опір організму стресовим впливам та сприяє загальному оздоровленню. Емогдйна

2. Дошкільна освіта № 1 (3). 2004 р.

2. діяльність тісно пов'язана з функцією кори головного мозку. Цей зв'язок здійснюється і зміцнюється під впливом психофізичного тренування. Найважливішою вимогою при оволодінні психофізичним тренуванням є вміння регулювати процеси дихання, м'язо­вий тонус і стан психіки.

3. У науковому обігу для визначення різного виду занять, вправ, етюдів, які використову­ються з метою поліпшення психофізичного стану дитини, використовуються також тер­міни: психогімнастика, психотехніка, методи психічної самореіуляціі' та ін.

4. Одним з перших в 90-ті роки термін «психогімнастика» став активно використо­вуватись після виходу книги М.І. Чистякової «Психогімнастика». На думку автора, «психо­гімнастика» - це курс спеціальних занять (етюдів, вправ та ігор), спрямованих на роз­виток і корекцію різних сторін психіки ди-гини (як її пізнавальної, так і емоційно-зсобистісної сфери) [10].

5. А.А. Осипова пропонує дещо інше тлу­мачення і визначає психогімнастику як «ме­тод, при якому учасники проявляють себе і :пілкуються без допомоги слів. Це ефектив­ній засіб оптимізацЇЇ соціально-перцептив-їої сфери особистості, оскільки дозволяє івернути увагу на «мову тіла» і просторово-іасові характеристики спілкування» [8].

6. Також А.А. Осипова зазначає, що термін (психогімнастика» може мати широке і вузь-се значення. Психогімнастика у вузькому (наченні розуміється як ігри, етюди, в основі [ких лежить використання рухової експреси гк головного засобу комунікації' у групі. Та-юґо роду психогімнастика спрямована на юзв'язання завдань групової психокорекції' і істановлення контакту, зняття напруження, )бробку зворотних зв'язків тощо.

7. У широкому смислі психогімнастика - це -урс спеціальних занять, спрямованих на юзвиток і корекгдію різних сторш психіки штани, як пізнавальної, так і емоційно-)собистісної сфери. Психогімнастика як не-ербальний метод групової роботи передба-гає вираження переживань, емоцшних ста­нів, проблем за допомогою рухи*, міміки, гантоміміки; дозволяє дітям проявити себе і підкуватися без допомоги слів. Це метод реконструктивної психокорекції, мета якого - пізнання і зміна особистості людини.

8. Під поняттям психотехніка, яке пропону­ється З.С. Карпенко, розуміється комплекс вмінь з психологічної діагностики, корекції' і розвитку пізнавальних і емощйно-вольових якостей особистості [4].

9. Дослідження проблеми психічного здо­ров'я та сутності психофізичного тренуван­ня дає підстави як центральну характеристи­ку психологічно здорової людини визначи­ти саморегуляцію. Поняття «саморегуляція)) визначається як здатність біологічної систе­ми до відновлення стабільного ріїшя тих чи інших функщй після їхньої змши [2]. При саморегуляції' керуючі фактори не діїоть на керуючу систему ззовні, а виникають у ній самш самочинно. Саморегуляція дає можли­вість адекватного пристосування до різних умов, як сприятливих, так і несприятливих.

10. Для підвищення стійкості до стресу і розширення психологічних резерви? люди­ни розроблені спеціальні методи, які з ура­хуванням вікових особливостей дітей дошкіль­ного віку можуть бути використані у психо­фізичному тренуванні дошкільники?.

11. Всі методи можна умовно поділити на дві групи. До першої належать різноманітні ме­тоди психічної саморегуляції, за допомогою яких людина може самостшно впливати на свш емогпиний, душевний і фізичний стан, а саме: релаксаггійно-дихальна гімнастика, релаксація, йога, аутогенне тренування, ме­дитація. До другої групи відносять методи психологічної корекції', використання яких дозволяє впливати на негативні риси люди­ни, виробляти навички спілкування, поведін­ки, соціально-психологічний тренінг, ділові ігри, психодрама тощо.

12. Останнім часом у науково-методичній лі­тературі з'являються розробки використання різних елементів психофізичного тренування в системі роботи з фізичного виховання. Нау­ковою базою для цих розробок є дослідження В.М. Нікітіна, О.Л. Осадчук, М.І. Чистякової, З.С. Карпенко та ш.

13. Серед сучасних дослідників слід виділити роботу В.М. Нікітіна [6]. У його дослідженні відзначаються можливості становлення і розвитку психофізичної сфери людини, взаємозв'язок сформованості особистості та

5. - М -

2. її тілесних прояви?. На його думку, наші емоції', характер їх прояву виявляються в ті­лесних формах дії, і якщо людина не здатна виразити почуття гніву якимсь чином в пря­мій манері поведінки, то цей стан афекту буде виражено якимсь іншим способом, не­свідомо відреагованим на різних ріїшях ор­ганізму. Так, гнів може виразити себе у м'я­зових скороченнях в області голови, грудей, живота, які викликають гострі спорадичні болі. Тому для попередження хворобливих соматичних розладів дитину необхідно на­вчити прийомні саморегуляції, - стверджує В.М. Нштін.

3. На його думку, у дітей афективна поведін­ка виникає швидше і яскравіше, ніж у дорос­лих, тому що вони ще не встигли знайти гнучку здатність до пристосовування. Тому найважче - навчити дітей бути відкритими по відношенню до своїх почуттів, а також у своїх вимогах до дорослих, говорити, що вони люблять і що їм не подобається. Не­зрілість, несформованість особистісного яд­ра дитини є причиною неадекватності її по­ведінки. Стшкість поведінки, психологічна захищеність у дітей і дорослих визначається рівнем внутрішньої сили, «силою Я», ступе­нем усвідомлення себе і своїх потреб у рам­ках соціальних вимог. «Сила Я» проявляється в толерантності, пристосовуванні, адаптова­ності людини до її незадоволених, афектив­них потягів, в здатності зіставляти ці потяги з вимогами реальності. Саме на формування, виховання внутріїпньої сили людини як її психологічного захисту спрямовані основні прийоми тілесно-орієнтованої терапії' та арт-терахш.

4. В.М. Нікітін тілесно-орієнтовану практи­ку за терапевтичною метою і прийомами розділяє на дві частини: психофізична і ети-ко-культурологічна. Перша позиція перед­бачає безпосередню роботу з тілом через дихання, активігу і «пасивну» маніпуляцію м'язами і суглобами, рух і голосоведення. Друга позиція - це цілісне включення осо­бистості до емоційно-креативної дії, яке пе­редбачає ломку поведїнкових і культураль-них стереотипії?. Автором запропоновано розробку і опис прийомів пантомімічної техніки, техніки розвитку дрібної моторики, техніки виразного руху, комунікативних ігор.

5. Деякі з цих методів з успіхом можуть бути використані і з дітьми старшого дошкільно­го віку [7].

6. З дисертаційних робіт, присвячених проб­лемі психофізичного тренування, привертає увагу дослідження О.Л. Осадчук. Результати дослідження засвідчили, що діти старшого дошкільного віїгу здатні до психічної само­регуляції', здебільшого до зміни свого емо­ційного стану, яка проявляється як в занепо­коєнні, так і в самомобілізації. Причому са­момобілізація виконується дітьми легше, ніж самозаспокоєння. Найбільш яскраво психіч­на саморегуляція виражається в умінні керу­вати м'язовим напруженням, менш значно -в умінні регулювати температуру шкіри, вміння довільно змінювати частоту серцевих скорочень у дітей старшого дошкільного віку відсутнє. Це свідчить про те, що психіч­на саморегуляція у дітей старшого дошкіль­ного віку є відображенням суперечливих функгхш організму, порушенням функціо­нальних взаємозалежностей психологічних процесів.

7. За рекомендаціями О.Л. Осадчук, робота з формування у дошкільників основ психіч­ної саморегуляції, спрямована на оздоров­лення дитячого організму, має здійснюва­тись починаючи з 5 років. Психом'язове тренування як вид фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми старшого дошкільного віїсу рекомендується проводити між заняттями, після денного сну, автором пропонується не менш двох щоденних занять психом'язовим тренуванням тривалістю 5-10 хвилин.

8. Одним із важливих методів психофізич­ного тренування ^^аутотренінг, пов'язаний із навчанням дітей м'язового розслаблення. Релаксація - це один із шляхів переборю­вання внутріїпнього напруження, який буду­ється на бі\ьш-менш свідомому розслаблен­ні м'язів. Сучасні дошкільники постійно зу­стрічаються з підвищеним психічним і фізичним навантаженням: потік негативної інформації' з телеекранів, неспокій, постій­ний поспіх, підвищення захворюваності ді­тей часто призводить їх до перенапруження. Саме навчання дітей методів релаксації' дасть змогу їм зняти внутрішнє напруження, за­спокоїтися, тим самим привести нервову сис­тему у стан спокою. Існує декілька різних

2. методик релаксації', які можна використову-зати у роботі з дошкільниками. Так, М.І. Чистякова пропонує дитячий варіант ггсихом'язового тренування, розроблений А..В. Алексєєвим для юних спортсменів і адаптований нею для дошкільників. Автор пропонує розділити всі м'язи тіла на п'ять груп: м'язи рук, ніг, тулуба, шиї та обличчя. Увага дітей привертається до кожної групи м'язів окремо і послідовно. Переходити до тренування нової групи м'язів не слід, доки попередня не стане «слухняною».

3. Н.В. Клюєва і Ю.В. Касаткіна пропону­ють тренінг м'язового розслаблення, у якому розслаблення відбувається за контрастом до напруження. Тренінг рекомендується прово­дити в два етапи: м'язове розслаблення за контрастом до напруження і м'язове розсла­блення за уявленням. Вправи розподіляють­ся на групи на основі тих м'язів, розслаблен­ню яких вони сприяють.

4. Серед методів психофізичного тренуван­ня, які сьогодні використовуються в роботі з дошкільниками, є метод позитивного мис­лення. К.В. Динейка визначав цей метод як обов'язковий у системі психофізичного тре­нування. На його думку, необхідно і корисно використовувати тонізуючий вплив думок. Важливо, щоб уже зранку мозок отримав імпульси у вигляді думок, які здатні протягом дня впливати на внутрішній настрій, на стан мисленнєво-творчої активності. Адже від настрою багато в чому залежить характер протікання всіх нервово-психічних процесів і, що дуже важливо, оптимальний рівень емоційних реаклій на різні подразники.

5. Позитивного настрою можна досягти че­рез аффермації - слова чи речення, які ма­ють позитивне стверджувальне значення і які багато разів промовляються вголос чи подумки. За їх допомогою можна змінити хід думок дітей в позитивну сторону. Важли­во навчити дітей всі свої думки, бажання ви­словлювати в позитивній формулі: «Я хо­чу...», «Я зможу...», «Я сильний і допомагаю слабким», «Я впевнений у собі...», оскільки негативні висловлювання («Я не зможу цьо­го зробити») часто призводять до негативно­го результату. Такі аффермації' необхідно повторювати з дітьми декілька разів на день.

6. Ігри та ігрові вправи рекомендуються ба­гатьма дослідниками як важливий метод психофізичного тренування і корекції' (Чис­тякова М.І., Карпенко З.С, Яковлєва Н.Г., Кудрявцев В.Т. та ін.). Ігри можуть бути ви­користані з метою розвитку емоційної сфе­ри, виразності рухів, зняття психоемоційно­го і фізичного напруження. Такі ігри можуть бути використані як фізкультхвилинки, рухові паузи на різних заняттях, під час ран­кової гімнастики після сну. Багато з них ма­ють віршований супровід, що стимулює входження дитини в образ, а отже і активне використання не лише рухових дій, а й жес­тів, міміки, пантоміміки.

7. Важливою складовою психофізичного тренування, за визначенням багатьох вчених, є тренінг емощй, який тісно пов'язаний з вираз­ністю рухів. В результаті еволюції' людини за певними почуттями закріпилися характерні моторні реакції. Моторний компонент є обо­в'язковим при будь-якій емоційній реакції, пев­ному емоційному стані. Визначити особли­вості зовіпшнього виявлення емогхїйних станів можна за мімікою - виразними рухами м'язів обличчя, за пантомімікою - виразними рухами всього тіла, за вокальною мімікою - виразни­ми властивостями мовлення.

8. Методом, який дозволяє розвивати вираз­ність рухів, є етюди. Етюди - це вправи, спрямовані на вивчення і розвиток окремих прийомів у мистецтві. Етюди у психогімнас-тиці можуть бути у вигляді образних і мо­торних вправ. Етюди на виявлення різних емоцій сприяють усвідомленню способів їх адекватного виявлення. Зміст етюдів дітям не читається, а запропонована в етюді ситуація емоційно переказується. Ситуація - основа для створення варіантів на запропоновану тему, в яких будуть враховуватися емоційні особливості і проблеми кожної дитини.

9. Заслуговує на увагу досвід проведення за­нять з фізичної культури з використанням елементів психофізичного тренування, ви­світлений у педагогічних виданнях. З елемен­тів психофізичного тренування найчастіше використовуються рухливі ігри; ігри, які сприяють заспокоєнню та організації'; етюди на розслаблення; вправи з метою корекції і розвитку у дітей рухової пам'яті, уваги, волі, творчого уявлення; навчання дихальних

2. вправ; тренування окремих груп м'язів, а та­кож нетрадиінині методи: ввідна медитація, спонтанний танець, релаксаііія. Вони допо­магають створити на заняттях позитивний емощйний настрій, усунути замкненість, зняти втому. З їхньою допомогою у дітей розвиваються навички концентрації', пласти­ка, координація рухів. Також вправи можуть супроводжуватись різними текстами, які до­помагають дітям краще уявити той чи інший образ, увійти в нього.

3. Серед методів психічної саморегуляції, які мають комплексний вплив на оздоровлення дітей дошкільного віку, вирізняються вправи з йоги, які є ще й важливим засобом естетич­ного і морального виховання. Як засвідчує аналіз методичних розробок, найбільш ши­роко з дошкільниками використовуються елементи Хатха-йоги, Бебі-його, У-шу. Всі східні оздоровчі гімнастики - це певна сис­тема виховання здорового тіла і здорової психіки за допомогою вправ, релаксації', психотерапії, режиму харчування і очищен­ня. Безумовно, що в умовах дошкільного закладу неможливо використовувати всі еле­менти оздоровчої системи. Найбільш доціль­ним є використання вправ йоги у ранковій гімнастиці, занятті з фізичної культури, гігіє­нічній гімнастиці після денного сну тощо. Серед вправ йоги найчастіше використову­ються статичні пози (асани), комплекс вправ з вихідних положень лежачи, сидячи; вправи з медитації, релаксаційні вправи, ігри, дихаль­на і звукова гімнастика, елементи самомасажу.

4. Отже, аналіз і узагальнення теоретичних досліджень та методичних розробок дає нам підстави стверджувати, що елементи психо­фізичного тренування (аутотренінг, релак­сація, метод позитивного мислення, ігри, ігрові вправи, етюди, елементи Хатха-йоги тощо) можуть бути використані в різних формах роботи з фізичного виховання у дошкільному закладі: ранковій гімнастиці, фізкультурному занятті, гігієнічній гімнасти­ці після денного сну, у фізкультхвилинках і динамічних перервах, в ігровш та самостій­ній руховш діяльності, а також у вигляді спеці­альних занять з психогімнастики, Хатха-йоги тощо. Використання елементів психофізич­ного тренування у фізкультурно-оздоровчій роботі дає можливість не лише більш ефек­тивно навчати дітей фізичних вправ, а й сприяти розвитку у дітей психічних проце­сів, особистісних якостей, створенню мож­ливостей для самовиявлення, творчих проя­вів, активності, всебічно впливати на зміц­нення і оздоровлення дитячого організму.

6. ЛІТЕРАТУРА

1. Брехман И.И. Валеология - наука о здо-ровье. -М., 1990.

2. Валеологія: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти /За ред. В.І. Бобрицької. - Полтава, 2000.

3. Динейка К.В. 10 уроков психофизичес-кой тренировки. - М., 1987.

4. Карпенко З.С. Експресивна психотехніка для дітей. - К., 1997.

5. Національна доктрина розвитку освіти //Дошк. виховання. - 2002. - № 7.

6. Никитин В.Н. Психология телесного сознания. - М., 1999.

7. Осадчук ОЛ. Методика психомьішечной тренировки в физкультурно- оздоровительной деятельности детей ста- ршего дошкольного возраста: Автореф. дис... канд. пед. наук. - Омск, 1998.

8. Осипова А.А. Общая психокоррекция. -М., 2000.

9. Руководство практического психолога. Психическое здоровье детей и подрост-ков в контексте психологической служби /Под ред. И.В. Дубровиной. - М., 2000.

10. Чистякова М.И. Психогимнастика /Под ред. М.И. Буянова. - М., 1990.