00238-Лекції - медицина НС

мають такі речовини як: спирт етиловий, розчини йоду, брильянтовий зелений, перекис водню, перекис марганцю, борна кислота та багато інших.

Впрактиці протиепідемічних заходів широко застосовуються окремі кислоти (соляна, оцтова, щавелева, рідше багато інших), луги (мило, нашатирний спирт), синтетичні миючі засоби, феноли, хлорвмісткі препарати.

Вгрупу хлорвмістких препаратів входять як , хлортак і різноманітні хлорвмісткі сполуки: хлорне вапно, хлораміни і деякі . іншіОсновним бактерицидним агентом в усіх препаратах є хлор. По механізму дії всі вони окислювачі за рахунок виділення хлору і кисню. Дезинфікуючі властивості таких препаратів залежать від концентрації активнодіючої речовини(переважно молекулярного хлору), велечини рН розчину і експозиції препарату на об’єкті. Ефективність знезараження знижується при наявності на об’єктах органічних і

неорганічних забруднень, пониження температури оточуючого повітря(особливо менше 10оС) і ряду інших факторів

Препарати хлорного вапна і хлорамінів найбільше поширене використання знайшли в протиепідемічній практиці, зокрема для дезинфекції різних об’єктів в польових умовах, умовах надзвичайних ситуацій.

Хлорне вапно

Хлорне вапно – сухий білий комкуватий порошок із жовтуватим відтінком та різким запахом хлору. У воді розчиняється не повністю, але активний хлор переходить в розчин, який має виразні дезинфікуючі властивості. Вони понижуються в присутності органічних сполук. При зберіганні хлорне вапно прогресивно втрачає (звіюється внаслідок витіснення вуглекислим газом повітря) активний хлор, якого в свіжевиготовленому препараті вміст30-35%. Його слід зберігати в темному, сухому і прохолодному місці в щільно закритому посуді.

Препарат, який	вміщує	менше16% активного	хлору, для	дезинфекції
непридатний.

Препарат використовується в такому вигляді:

а) сухий порошок – для знезараження рідких виділень(харкотиння, гній, сеча), оформлених випорожнень (фекалії), вигрібів, неканалізованих туалетів;

б) 10-20% концентрована хлорновапняна завись для грубої дезинфекції надвірних санітарних установок, грунту, місцях розплоду мух, нечистот, відходів та виділень хворих;

в) освітлених розчинів – 0,2-0,5% для знезараження приміщень при кишкових та краплинних інфекціях; 3-5% або 10% розчини – для окремих видів дезинфекції.

Для приготування стандартного 10% освітленого розчину, слід 1 кг хлорного вапна змішати із 9 л води і дати відстоятися 24 години. На протязі перших 4 годин відстоювання потрібно не менше трьох разів перемішувати суміш для повнішого переходу активного хлору в розчин. Утворений надосадковий освітлений розчин,

обережно зливають або відфільтровують чи проціджують в темну посудину.

Отриманий	розчин	є	вихідним(маточним),	який	використовують	для
приготування	розбавлених		розчинів. Маточний	вихідний (освітлений) розчин

придатний 5-6 діб при правильному зберіганні. Робочі розбавлені розчини готують безпосередньо перед використанням.

При тривалому зберіганні сухе хлорне вапно може самоспалахнути.

Хлораміни

Хлорне вапно та його розчини забруднюють об’єкти, спричиняють корозію металів, знебарвлюють, а також викликають подразнення шкіри та слизових оболонок. Ці негативні впливи на об’єкти, поряд із сильними дезинфікуючими властивостями, значно менше виражені у хлорамінів.

Хлораміни – органічні сполуки, що мають групіровку SO2NH3 , в яких один (монохлораміни) або обидва (діхлораміни) атоми водню в аміногрупі заміщені хлором.

Монохлораміни хлорамін Б (містить 25-29% активного хлору) і хлорамін ХБ (містить 27% активного хлору) добре розчиняються у воді(10-20%), тому вони знайшли широке використання в практиці дезинфекції.

Ці препарати мають вигляд білого або кремового відтінку кристалевого порошку із слабким запахом хлору. В розчинах вони зберігають дезинфікуючі властивості до 10-15 діб. Знезаражуюча дія їх посилюється в кислому середовищі і

зменшується в лужному та в присутності органічних сполук.
Водні	розчини	хлорамінів0,1-5% концентрації			використовують			для
дезинфекції білизни, посуду, іграшок, речей догляду за хворими, обладнання в
осередках кишкових та краплинних інфекцій, переважно в житлових і лікарняних
приміщеннях, дитячих,		шкільних та	інших	місцях	скопичення		.людейВ
туберкульозних осередках використовують великі концентрації – до 5%.
Розчини хлорамінів готують у відповідності до					вмісту	хлору	в	сухому
препараті та необхідної концентрації розчину. Визначену кількість хлораміну
змішують з водою і розчин доводять до заданого об’єму.
У	практиці, для	винищення	спор	хвороботворних		мікроорганізмів

(наприклад збудники сибірки) використовують активовані розчини, які отримують добавленням 1,25 г/л розчину аміаку або 5-10 г/л розчину однієї із солей амонію.

Задачі по темі “Дезинфекція”

№1. Приготувати 10 л 0,2% робочого розчину хлорного вапна із 10% освітленого розчину.

№2. Приготувати 10 л 1% робочого розчину хлорного вапна із10% освітленого розчину.

№3. Приготувати 10 л 3% робочого розчину хлорного вапна із10% освітленого розчину.

№4. Приготувати 10 л 5% робочого розчину хлорного вапна із10% освітленого розчину.

№5. Приготувати 10 л 5% розчину хлораміну.

№6. Приготувати 10 л 1% розчину хлораміну.

№7. Приготувати 10 л 0,1% розчину хлораміну.

№8. Якої концентрації етиловий спирт краще дезинфікує і чому: 400, 700, 960?

№9. Навіщо провітрюють навчальну аудиторію:

1.Видалення накопиченого СО2.

2.Поповнення О2.

3.Зниження температури.

4.Зменшення кількості мікроорганізмів.

5.Зміна вологості.

6.Видалення антроповикидів (продуктів життєдіяльності).

7.Зміна атмосферного тиску.

8.Зміна температури організму.

№10. Яке щоденне вологе прибирання правильне і при яких умовах:

1.а) вологе підмітання; б) миття теплою водою; в) витирання досуха.

2.а) вологе підмітання; б) миття теплою водою з миючими засобами; в) витирання досуха.

3.а) вологе підмітання; б) миття теплою водою з миючими засобами;

в) миття теплою водою з 1% розчином хлорного вапна; г) витирання досуха.

№11. Які пункти відображають правильні заходи зменшення мікробної забрудненості повітря аудиторії:

1.Провітрювання.

2.Опромінення прямим сонячним промінням через відкрите вікно (інсоляція).

3.Опромінення приміщення ультрафіолетовими променями.

4.Оброблення повітря кондиціонером

5.Обробка повітря дезинфікуючим аерозолем.

6.Проточна механічна вентиляція.

7.Витяжна механічна вентиляція.

8.Зволоження повітря.

9.Санація зубів і носоглотки курсантів чи студентів.

№12. Який пункт відображає правильне утримання прибирального інвентарю для аудиторних, спальних та інших службових приміщень:

1.Маркування відповідно до приміщення.

2.Сигнальне фарбування (червоне, жовтогаряче) інвентарю для туалетів.

3.Зберігання в закритих шафах або стінних нішах.

4.Після прибирання миють і дезинфікують 2% розчином хлорного вапна.

5.Інвентар для туалетів 30 хв., витримують в 0,5% розчині хлорного вапна.

6.Ганчірку висушують на приладах для опалювання.

7.Ганчірку і (або) губку змочують дезинфікуючим розчином і вкладають в пластмасовий мішок.

№13. Який пункт відображає епідемічно і гігієнічно доцільне відношення до квітів і декоративних рослин в аудиторіях, спальних та інших службових приміщеннях:

1.Вазони підвішені на стіни.

2.Вазони на підвіконниках.

3.Вазони на спеціальних підставках.

4.Живі квіти в вазонах з водою.

5.Штучні квіти в вазах.

6.Взагалі відмовитися від вазонів в аудиторіях та спальних приміщеннях.

7.Взагалі відмовитися від живих і штучних квітів в аудиторіях та спальних приміщеннях.

8.Фітокуток.

№14. Який пункт відображає правильні заходи боротьби з мухами та іншими комахами в аудиторії:

1.Не тримати і не споживати їжу в аудиторії.

2.В теплу пору року закривати сіткою частини вікон, які відкриваються.

3.Розвісити липучки.

4.Аерозольна дезинфекція приміщення.

5.Розставлення рідких дезінсектантів у відкритому посуді.

6.Відлякуючі штори у дверному пройомі.

7.Щоденна обробка двірного туалету хлорним вапном із розрахунку 1 кг на 1 м²

8.Нанесення реппелентів (відлякуючих речовин) на меблі, вікна, двері та інше.

Відповіді до задач по темі “Дезинфекція”

		0,2 г. х 100 мл.
№ 1. 1) 10г – 100 мл	Х =			= 2 мл.
0,2г – Х мл			10 г.
			2 мл. х 10000 мл.
2) 2 мл – 100 мл	Х =				= 200 мл.
Х мл – 10000 мл	100 мл.

№ 2. 1) 10г – 100 мл		1г х 100 мл
	Х =		= 10 мл
1 г – Х мл		10 г
2) 10 мл – 100 мл		10 мл х 10000 мл
Х мл – 10000 мл	Х=			= 1000 мл

100 мл

№ 3. 1) 10 г – 100 мл		3 г х100 мл
3 г – Х мл	Х=				= 30 мл
				10 г
2) 30 мл – 100 мл		30 мл х 10000 мл
Х мл – 10000 мл	Х=							= 3000 мл
				100 мл
№ 4. 1) 10 г – 100 мл		5 г х 100 мл
5 г – Х мл	Х=					= 50 мл
				10 г
2) 50 мл – 100 мл		50 мл х 10000 мл
Х мл – 10000 мл	Х=							= 5000 мл
				100 мл
№ 5. 100 мл – 5 г		10000 мл х 5 г
10000 мл – Х г	Х=						= 500 г
		100 мл
№ 6. 100 мл – 1 г		10000 мл х 1 г
10000 мл – Х г	Х=							= 100 г
				100 мл
№ 7. 100 мл – 0,1 г		10000 мл х 0,1 г
10000 мл – Х г	Х =							= 10 г
				100 мл

№8. 700. Краще проникає в тіло мікроорганізма.

№9. 1 – ні; 2 – ні; 3 – частково; 4 – так; 5 – ні; 6 – так; 7 – ні; 8 – ні.

№10. 1, підлога не забруднена жиром; 2, підлога забруднена жиром; 3, підлога із

підвищеною	ймовірністю	присутності	хвороботворних	мікроорганіз
(наприклад санітарні вузли).

№11. 1,так; 2, так; 3, так; 4, так; 5, ні; 6, так; 7, ні; 8, ні; 9, так.

№12. 1, так; 2, так; 3, так; 4, так; 5, так; 6, ні; 7, ні, 8, так.

№13. 1, так; 2, ні; 3, ні; 4, в безпечному місці; 5, ні; 6, ні; 7, так; 8, ні.

№14. 1, так; 2, так; 3, ні; 4, ні; 5, ні; 6, ні; 7, так; 8, ні.

Література по темі “Дезинфекція”

1.Эпидемиология / Под ред. Д. В. Виноградова-Волжинского. – Л.: Медицина, 1973. – 455 с. – С.142 – 169.

2.Козлов И.М., Лярский П.П. Руководство по дезинфекции, дезинсекции и дератизации. – Л.: Медицина, 1983. – 280с. – С.15 – 47.

3.Тимофеев Н.С., Тимофеев Н.Н. Асептика и антисептика. – Л.: Медицина, 1980. – 176 с.

4.Дубицкий А.Е. Медицина катастроф. – К.: Здоров’я, 1993. – 462с. – С. 95-98.

5.Воловская М.Л. Эпидемиология с основами инфекционных болезней. – М.:

Медицина, 1989. – 368с.

6.Епідеміологія / Васильченко А.А. та ін. – К.: Здоров’я, 1993. – 464с.

7.Ряженов В.В. Фармакология. 1984. – 352с. – С. 272-285.

П Р И Г О Т У В А Н Н Я 1 0 % Р О З Ч И Н У Х Л О Р Н О Г О В А П Н А
П р о д у к т о б р о б к и г а ш е н о г о в а п н а г а з о м х л о р у				C а ( О С І ) 2 – х л о р н о в а т и с т о к и с л и й
Х л о р н е в а п н о ( с к л а д с у х о г о )				к а л ь ц і й
				С а С І 2 – х л о р и д к а л ь ц і ю
( З д а т н а д о с а м о с п а л а х у в а н н я
п р и т р и в а л о м у з б е р і г а н н і )				С а ( О Н ) 2 – г і д р о о к и с к а л ь ц і ю
	С а ( О С І ) 2 + 2 Н 2 О = С а ( О Н ) 2 + 2 Н С І О
			х л о р н у в а т и с т а к и с л о т а
	2 Н С І О = Н 2		+ С І 2	+ 2 О
Х л о р т а к и с е н ь і в и з н а ч а ю т ь д е з и н ф і к у ю ч у д і ю
	Камера
9 л вода
вапно 1 кг	. . завись .	освітлений
	. . . . . .	р-н
….…..	. . . . . 24	……..	.
	год			осадок ...

Освітлений 10% р-н

БЕЗПЕКА РЕЖИМУ ХАРЧУВАННЯ

Режим добового харчування людини має такі основні складові: інтервали між окремими прийомами їжі, кількість прийомів їжі, розподіл калорійності раціону по прийомах, прийом їжі у відповідний час доби, розподіл страв та кулінарних виробів по окремим прийомам їжі, маса раціону, тривалість окремого прийому їжі.

Фізіологічною основою інтервалів між прийомами їжі є відчуття голоду, яке виникає приблизно через 2,5 години після їди. Через 3-4 години почуття голоду стає більш вираженим і починає дедалі сильніше панувати над іншими емоціями. Почуття голоду - стан неприємний по своїй природі, до того ж він помітно погіршує працездатність (наприклад, зростає кількість помилок) і знижує загальний опір організму до пошкоджуючих факторів: перегріву, охолодження, отрути, мікробів та інше. Відчуття голоду відбивається на погіршенні настрою людини, здатне викликати неадекватні поведінкові реакції: роздратованість, агресивність, ображення, плаксивість. Навіть нетривале голодування негативно впливає на імунітет і стресорно збуджує різні ланки нервово-гормональної системи, зокрема наднирників, їх гормони посилюють мобілізацію ресурсів організму: розщеплення білків і амінокислот, вивільнення вуглеводів і жирів із депо. Збільшення в крові

кількості жирних кислот сприяє утворенню			атеросклеротичних відкладень на
стінках	кровоносних	судин, скороченню	згортання	крові, погіршення

забезпечення тканин киснем. Тому інтервали між прийомами їжі довші чотирьох годин з часом стають для організму несприятливими і розцінюються як фактори ризику здоров'я: гастрит, виразка шлунку, збільшення маси тіла, атеросклероз та інше.

Оптимальна тривалість перерв між прийомами їжі- 4-5 годин у денний

період і 8-10 годин	у нічний. Перерви в прийомі		їжі довші7	годин шкодять
здоров'ю: сприяють	надмірному	збудженню	харчового	центру, виділенню

надмірної кількості шлункового соку і можливому пошкодженню ним шлункуутворенню виразки, особливо при звуженнях його судин. Приймати їжу раніше, ніж через 2 години після попереднього прийому, недоцільно. При коротких інтервалах спожита їжа не встигає повністю перетравитися і всмоктатися через різке падіння соковиділення на цей період.

Для більшості дорослого населення найдоцільнішим вважають чотириразове добове харчування: сніданок, другий сніданок, обід, полуденок (якщо не було другого сніданку), вечеря.

На справді переважно культивується триразове харчування, яке не відносять до сприятливого для робітників розумової праці та зайнятих легкою фізичною працею (їх в сучасному суспільстві більшість). З точки зору лікарів такий режим в умовах гіподинамії несе ризик порушення здоров, зокрема'я : надмірна вага, атеросклероз, дисфункції органів травлення, жовчно-кам'яна хвороба та інше. Пояснюється це тим, що на окремий прийом їжі припадає необхідність спожити

велику кількість - третину і більшедобового раціону. Так,	відносно до
енерговитрат організму, надмірно спожита їжа, всмоктавшись	у внутрішнє

середовище, значною частиною відкладається в жирове депо. Поступово, з часом, процес депонування тренується, стає інтенсивнішим і при недостатній фізичній активності людини починає помітно перевершувати процеси мобілізації жиру із депо. Такими мобілізаторами є голод, холод, фізичне та психоемоційне напруження. Ці фактори, зазвичай, не викликають приємних емоцій, тому людина свідомо чи підсвідомо намагається їх уникнути, особливо частіше це трапляється з роками.

Практично триразове харчування не має ризику порушення здоров'я для

людей фізичної		праці, коли інтенсивно функціонують треновані механізми
мобілізації жиру із депо. У людей з таким способом життя краще зберігається
рівновага між		процесами	депонування спожитих	речовин та		їх наступною
мобілізацією	із	депо. Інтенсивна м'язова робота нормалізує функціонування
органів травлення, їх стійкість до ушкоджень, зберігає високі рухові і соковидільні
реакції на спожиту їжу.
Дворазове (відсутній або дуже слабкий сніданоктільки склянка чаю чи
кави) і одноразове (слабкі сніданок і обід - бутерброди на роботі) харчування дуже
шкідливе для здоров'я. Вимушений одномоментний прийом великої кількості їжі
призводить до переповнення шлунку, надмірного розтягування його стінок, що
обмежує його рухомість, а відповідно погіршуються перемішування і обробка
соками спожитого. Велике харчове навантаження супроводжується виразним
гальмуванням соковиділення у перші години і подовженням періоду травлення. За
таких обставин їжа повільно евакуюється із шлунку, а активність травних залоз
стає тривалою і напруженою, це їх виснажує.
Внаслідок		надмірного	кровонаповнення	судин	внутрішніх		орга
погіршується кровозабезпечення і функціонування кори головного мозку. Людина
починає відчувати млявість, сонливість, падає працездатність. При цьому може
виникнути рефлекторне скорочення (замість розслаблення) м'язів жовчних шляхів
і сильний біль у ділянці правого підребер'я.
Тривалі проміжки в прийомі їжі(довше 6 годин) сприяють виникненню
порушень рухової і соковидільної активності органів системи травлення, зокрема
затримується жовчевідтік. Застій жовчі в жовчному міхурі(депо жовчі) може
призвести до порушення її колоїдного та іонного стану і обумовити утворення не-
розчинних сполук, які відомі під назвою„жовчний пісок" чи „жовчні камінці".
Гастроентерологи		(лікарі системи травлення) дотримуються			думки, що	рідке
харчування, в сукупності з іншими порушеннями режиму, є однією із значних
причин гастритів та виразкової хвороби шлунку					внаслідок	руйнівної
шлункового соку в порожньому шлунку. Дослідженнями встановлено, що при
дворазовому	харчуванні інфаркти міокарду(омертвіння серцевого м'язу) і гострі

панкреатити (запалення підшлункової залози) трапляються значно частіше, ніж при три- і чотириразовому.

П'ятиразове добове харчування в якості оптимального розцінюється для дітей, вагітних, людей похилого віку та одужуючих. Для працездатних здорових людей п'ятиразове (здрібнене) харчування носить елементи детренування системи травлення і її чутливість до пошкоджень, зменшує збудження центру голоду, знижує апетит. Особливо несприятливе для здоров'я часте неупорядковане харчування.

Постійний прийом їжі у відповідні години доби(упорядковане харчування) позитивно впливає на здоров'я людини. Сформований часовий стереотип харчування автоматично (умовно-рефлекторно) налаштовує фізіологічні системи організму на процеси, які забезпечують споживання і травлення їжі. Інші функції системи гальмуються і тим самим прийом їжі та її травлення відбувається в оптимальних умовах: інтенсивне виділення слини, шлункового соку, жовчі, підшлункового та кишкового соків. В цих умовах спожите найбільш повно перетравлюється і найбільш повно всмоктується(засвоюється). Пристосування до сталого режиму економить функціональне напруження системи травлення і енерговитрат організму в цілому.

Тривале неупорядковане харчування (ні по кратності прийому, ні по об'єму споживання, ні по відповідності до часу доби) сприяє порушенню функцій і стану органів травлення: ослаблення, закріпи, дискомфорт у черевній порожнині, відригування, печія та інше. За таких обставин неповністю перетравлена їжа в шлунку, тонкому чи товстому кишечнику під дією мікроорганізмів починає бродити або гнити. Продукти цих мікробних процесів несприятливі для організму і навіть можуть стати шкідливими. Наприклад, продукти інтенсифікації гниття в товстому кишечнику вважаються фактором ризику поступового самоотруєння.

Воно	сприяє	розвитку	атеросклерозу, захворювань	печінки,	злоякісному
(раковому) переродженню слизової оболонки товстої кишки, а також укороченню
загальної тривалості життя.
	Розподілення	калорійності добового раціону для		більшої	частини людей

закладено у відомому прислів'ї - сніданок з'їж сам, обідом поділися з товаришем, а вечерю віддай ворогові. В цьому рецепті харчової поведінки відображений біологічний зв'язок кількісного споживання їжі з функціональною активністю всього організму протягом доби. Найбільш висока активність людини природно (у відповідності до добового ритму) спостерігається у першій половині дня, а потім до вечора поступово зменшується(особливо перед відпочинком) і стає найнижчою під час сну. Тому потреби в енергоємності споживаної їжі повинні бути найбільші в першій половині дня і значно редуковані в другій. В залежності від кратності приймань їжі, в перекладі на її калорійність, гігієнічні пропозиції розподілу такі: триразове - сніданок 30%, обід 45%, вечеря 95%; чотириразове - сніданок 25%, другий сніданок 10%, обід 40%, полуденок (при відсутності другого сніданку) 10%, вечеря 25%. При чотириразовому харчуванні другий сніданок влаштовується на перерві під час роботи в першу зміну, а полуденок - якщо робота