00238-Лекції - медицина НС

-діють на нервову систему, викликаючи параліч м’язів, пригнічення дихання і серцевої діяльності – отрути кобри, морських змій, аспіди;

-згортають кров, викликають місцевий набряк та відмирання тканин– отрути гюрзи, ефи, щитомордника, звичайної гадюки;

-мають властивості обох механізмів –діїотрути гримучих змій, австралійських аспідів.

При укусі кобри(рис. ...) або інших змій аспідової групи виникає ,біль відчуття оніміння в зоні укусу, які

швидко	поширюються		на	всю
уражену кінцівку, а потім і на інші
ділянки	тіла.	Після	початкової
короткочасної		фази	збудження
спостерігається			прогресуюч
пригнічення		функцій	центральної
нервової	системи. У		потерпілого
головооберти,		можливі	стани

	зомління.	Відчуття		оніміння в зоні
Рис. ... Кобра середньоазіатська	обличчя	і	язика	супроводжується
	порушенням мови і ковтання. Параліч
	починається з нижніх кінцівок–
спочатку нестійка хода, потім	нездатність стояти і рухатися і закінчується
повним їх паралічем. Цей процес поширюється на тулуб. Дихання спочатку
часте, пізніше стає все більше рідким. Порушується ритм роботи серця. Хворий

стає млявим, байдужим, рефлекси загальмовуються, настає хворобливий сон з різким послабленням дотикової і больової чутливості. Смерть настає від зупинки дихання. Особливо небезпечні випадки, коли отрута потрапляє в кровоносну або лімфатичну судину і тоді повний параліч і смерть можуть виникнути в перші 10-20 хв після укусу.

При отруєнні від морських змій, як правило, місцеві прояви (біль, набряк) відсутні. Характерними є рухові розлади, утруднення мови і дихання. Перші ознаки отруєння з’являються вже через 30 хв після укусу. Смерть також настає від паралічу дихальних м’язів.

Рис. ... Гадюка звичайна

На відміну від аспідів і морських змій отруєння, викликане отрутами гадюк

(рис. ...),	щитомордників	і гримучих змій		характеризується					кров’янистим
набряком і змертвінням тканин в зоні введення отрути в організм. Вже з перших
		хвилин		навколо			ранок			виникаю
		почервоніння,		набряк			і		крововиливи.
		Поступово ураження кінцівка(або інша
		ділянка тіла) стає все більше набряклою,
		шкіра	блискуча, червоно-синя,						вкрита
		кровопідтьоками,			місцями					можливі
		пухирці,	а	в	зоні		укусу–		виразки.
		Розвивається понижене згортання крові з
		виникненням		крововиливу				у		внутрішні
		органи,	інколи		мають			місце		,носові
		шлунково-кишкові та ниркові кровотечі.
		Початкове збудження				невдовзі		переходить
		в різку слабкість, блідість, головооберти,
почастіння пульсу, нудоту та блювання, можливий шок.
При	наданні самота	взаємодопомоги	на		місці	пригоди			пропонують

накладання тугої пов’язки на всю уражену кінцівку, охоплюючи і місце укусу. Пов’язка повинна бути такою ж тугою, яку зазвичай накладають при ростяжінні зв’язок. Накладання джгута неблагоприємно! Допустимо, як тимчасовий захід на період 30-40 хв, накладання джгута вище місця укусу при ураження коброю. Ушкоджену кінцівку знерухомити.

При укусах гадюк та інших змій другої групи накладання джгута категорично протипоказано!

В усіх випадках пропонується негайно розпочинати відсмоктування отрути із ранок ротом протягом10-15 хв, спльовуючи насмоктане. При цьому важливо

зберігати знедвиження кінцівки і значно обмежити рухи тіла. Доцільно вживання
великої кількості води.
Саме головне - як можливо швидше доставити				потерпілого	в	медичний
заклад, оскільки найбільше ефективним способом врятувати життя при укусі змій
є введення протизміїної сироватки. Вона різко підвищує шанс на одужування при
застосуванні протягом перших 5 годин.
В клінічних проявах ужалення скорпіонів(рис. ...)
виділяють місцеві і загальні:
-	місцеві:		біль	(нерідко		гострий,
нестерпний), який виникає зразу ж після						введення
отрути і триває від години до доби, набряк, виразне
почервоніння та можлива поява окремих пухирців на
шкірі в зоні 5-10 см поблизу уколу;
-	загальні		прояви	отруєння виникають			не
завжди і частіше бувають не тяжкими: пітливість,
сльозотеча,		слинотеча, надмірне виділення				слизу	із
носа	та	бронхів, можливі		пронос,	блювання

підвищення температури тіла.

Ужалення скорпіонів, які водяться переважно в Південній півкулі, трапляються значно тяжкішими: судомини, глибока стадія оглушеності (сопор), ознаки набряку легень, шоку, можливі смертні випадки, особливо у дітей віком до 5 років.

Рис. ... Скорпіон	На	місці	укусу	тарантула(рис. ...) з’являються
	почервоніння і набряк, які			набувають значних розмірів. Біль
товстохвостий	може	тривати протягом		доби, але на відміну від ураження
каракуртом відсутній в інших ділянках тіла. Постраждалі скаржаться на загальну
слабкість,	апатію (байдужість, сонливість).			Інколи можливі остуда(озноб),

почастішання пульсу, пітливість.

В якості самочи взаємодопомоги постраждалому пропонується місце укусу змазати рослинною олією і прикласти до нього сухе. Прийнятитепло ненаркотичні знеболюючі засоби(анальгін чи інші). Накладання джгута на ушкоджену кінцівку або припікання місця ранки – недоцільно.

Укусу каракурта властиві мало виразні місцеві прояви, сам укус може не помічатися (особливо під час сну) і постраждалі звертаються за медичною

допомогою

у

зв’язку

із

загальними

проявами

.отруєВониня бурхливо

розвиваються в перші30 хв до різних станів тяжкості– від легких до вкрай

тяжких, інколи смертельних випадків. Постраждалі скаржаться на сильний біль в

кінцівках, ділянках попереку, живота і грудної клітки. Виникає психо-рухове

збудження, яке в тяжких випадках може перейтив в стан глибокої депресії,

затьмарення

свідомості,

маріння, знерухомлення.

Температура

тіла

може

підвищуватися

до 38оС

і

вище. Можливі

нудота і блювання.

На

місці

пригоди

постраждалому

пропонується

введення

в

орга

ненаркотичних

знеболюючих (анальгін,

ацетилсаліцилова

кислота)

і

заспокійливих

(наприклад препарати валеріани і пустирника)

засобів.

Радикальним

засобом

допомоги

є

введення спеціальної сироватки проти отрути

каракурта, тому потрібна термінова доставка в

лікарню.

Поодинокі ужалення бджоли, оси чи

джмеля супроводжуються зазвичай лише місцевим болем і реакцієюзапалення з

виразним набряком в зоні, яка може досягати до 5 см.

Рис. ...Тарантул південно-

В

якості

допомоги постраждалому

пропонується

видалити

пальцями(зручніше

російський

пінцетом) жало із ранки, знезаразити уражену

ділянку

шкіри

розчином

етилового

чи

нашатирного спирту і прикласти на це місце

сухий холод.

Значну загрозу для здоров,’яа в рідких випадках і для життя людини становлять множинні укуси цих комах (переважно бджіл), а також випадки, коли постраждалому властива підвищена чутливість(алергія) до їх отрути. Алергійні реакції на бджолину отруту спостерігаються у0,5-2% людей (частіше у дітей). У

таких людей бурхлива реакція може досягти шокового стану навіть у відповідь на

одне ужалення.
При потраплянні масивних доз отрути(множинні			укуси) в	організм
відмічається	значне підвищення температури , тіласильний головний біль,
множинні судомини і ознаки ураження нирок.
Як при множинних покусах, так і при алергійній			чутливості	організму
особливо небезпечними є укуси на обличчі, шиї, слизовій рота – може статися
смерть від	асфіксій(задушення) внаслідок	розвитку	сильного	набряку
дихальних шляхів (набряк Квінке, набряк гортані).

В таких ускладнених випадках окрім сухого холоду на укусумісце постраждалому потрібно негайно дати протиалергійний препарат(наприклад, димедрол 0,03 г), аспірину 1г (протизапальний і температуропонижуючий засіб) і організувати якомога швидше (!) доставку в лікарню. Більшість смертних випадків при алергійних реакціях на отрути комах настають протягом першої години.

Чужерідні тіла ока, вуха, носа.

Чужерідні тіла (чужі організму предмети які потрапляють в його тканини, органи чи порожнини тіла через рану або через природні отвори) ока можуть розташовуватися під внутрішньою поверхнею повік або бути заглибленими в товщу склери (оболонка білого кольору) чи рогівку (прозора оболонка). Вони відчуваються особливо сильно коли доторкуюся до рогівки, якій зосереджені больові рецептори. Потерпілий скаржиться на відчуття стороннього за повіками, сльозотечу, ріжучий біль в оці, особливо при рухах яблука ока.

При наданні само- і взаємодопомоги потрібно намагатися обмежити рухи оком і не терти його. Пошуки чужорідного тіла розпочати з відтягування нижнього повіка. Кращий огляд внутрішньої поверхні його можливий при спрямуванні погляду в такому оці догори. Чистим кутом згорнутої марлі, хусточки чи серветки можна зняти чужорідне тіло з коньюктиви (зовнішня оболонка ока).

Якщо за	нижнім повіком чужорідного тіла немає, то його слід пошукати за
внутрішньою	поверхнею верхнього повіка. Для	цього	необхідно спрямувати
погляд донизу, двома пальцями правої руки		взяти за	вії верхнього повіка,

пальцем лівої руки нащупати верхній край хряща повіка. Злегка відтягують повіко до низу, а потім різко загортають його догори, немов би накладаючи його на

палець лівої. Так само верхнє				повіко можна вивернути на палечку сірника. Для
				вертання повіка		у нормальне
				положення		досить	зі
				спрямувати догори (рис. ....).
				Роздвинувши			повіки
				пальцями	і	примусивши
				потерпілого	дивитися в		різні
				боки, можна оглянути і яблуко
	а		б	ока.

Рис. ... Видалення чужорідного тіла із ока: а – загортання повіка догори; б – видалення кутом серветки з коньюнктиви

При пораненнях повік чи яблука ока постраждалому слід дати прийняти

внутрішньо таблетку анальгіну. На поранене око накласти асептичну пов’язку і
терміново доправити в лікарню.
Чужорідними тілами вуха можуть бути різноманітні речі			та прониклі в
зовнішній слуховий прохід комахи, мухи, комарі, клопи, кліщі, таргани та інші.
Для того щоб їх там побачити буває досить відтягти вушну раковину назад і уверх
(рис. ...).
Доступним є видалення чужорідного тіла слухового проходу промиванням
його теплою водою за допомогою шприца без голки чи гумової груші. Струмінь
спрямовують по верхнє – задній стінці проходу.
Пінцетом слід видаляти тільки такі тіла що можна захватити без ушкодження
слизової проходу і без ризику проштовхнути їх глибше з порушенням барабанної
перетинки.
Живі	організми, що проникли в прохід, спочатку потрібно		знерухомити
(вбити) шляхом закапування (вливання) 8-10 крапель теплої олії чи спирту. Через
одну-дві хвилини потерпілого укласти на бік цього вуха, чужорідне тіло повинно
	вийти разом із рідиною.
	Чужорідні тіла носа слід спробувати
	видалити	шмарканням, якщо	це	не
	допомогло, то потрібно звернутися до лікаря
	(рис. ...).
а	б

Рис. ... Видалення чужорідного тіла з: а – носа б - вуха

6. НАКЛАДАННЯ ПОВ’ЯЗОК

Правила і техніку накладання пов’язок в медицині назива десмургією. Пов’язки є основним засобом надання першої медичної допомоги. В залежності від функцій(призначення) виділяють декілька видів пов’язок.

Види пов’язок за призначенням Фіксуючі пов’язки закріплюють перев’язочний матеріал(марля, вата, ліки та

ін.) на місці його прикладання.

Тиснучі пов’язки застосовують для зупинки кровотечі з вен								або	дрібних
артерій.
Іммобілізуючі		пов’язки	фіксують		частину	тіла	у	відповідному
положенні,	здебільшого		за	рахунок	обмеження		або		припинен
рухливості в окремих суглобах. Переважно це накладання шин, гіпсових
чи крохмальних пов’язок.
Підтримуючі пов’язки (картонний комірець, гіпсовий корсет)							допомагають
підтримувати будь-які частини тіла у відповідному положенні.
Витягуючі	пов’язки забезпечують комбінування					натяжіння		і	часткової

іммобілізації. За їх допомогою створюються умови постійного натяжіння частини тіла при одночасній фіксації інших частин у відповідному положенні. Переважно так фіксується положення суміжних з місцем ушкодження суглобів.

Оклюзійні	пов’язки	дозволяють	герметично закрити	ушкоджену
порожнину тіла (наприклад, при пневмотораксі).
Корегуючі	пов’язки	дозволяють	виправляти неправильне	положення
будь-якої частини тіла.
Залежно від виду перев’язочного матеріалу виділяють косинцеві, бинтові,
трубчасті бинтові та інші пов’язки.
Загальні правила накладання пов’язок
1. Потерпілий обирає зручне для			нього положення, щоб не	створювати
додаткового болю та страждання.

2.Той, що накладає пов’язку, розташовується спереду, щоб спостерігати за виразом обличчя потерпілого, його загальним станом і самопочуттям.

3.Частина тіла, на яку накладають пов’язку, повинна бути, наскільки це можливо, нерухомою і досяжною, для правильного бинтування.

4.Частині тіла, яка пов’язується, надається положення, в якому вона може довго перебувати і не викликати почуття дискомфорту(наприклад, напівзгинання в лікті чи в пальцях).

5.Бинтування розпочинають декількома циркулярними(кільцевими) витками

(турами), так званими закріплювальними витками, що фіксують початок бинта.

Кільце розпочинають		так, щоб один	кінчик	бинта	трохи	виступав з-під
наступного	витка, який	накладається	в тому ж напрямку. Підігнувши і
накривши кінчик бинта наступним витком, його можна зафіксувати, що значно
полегшить	подальші	маніпуляції. Закінчують		пов’язку	також	кільцевими
витками.

6.Кінцівки бинтують знизу вгору(від периферії до центру), по можливості, зліва направо (за годинниковою стрілкою). Розпочинати слід із найбільш вузького місця і поступово переходити до більш широкого.

7.Головка бинта повинна вільно котитися, не відриваючись (!) від частини тіла, яку бинтують (крім особливих випадків).

8.Кожен виток бинта повинен прикривати половину або дві третини ширини попереднього (при накладанні спіральної пов’язки).

9.Кінці бинта закріплюють (зав’язують або пришпилюють) не на ушкодженні, а з протилежного боку від нього.

10.Ширина бинта повинна дорівнювати або бути більшою діаметра частини

кінцівки,

яку пов’язують. Вузький

бинт

врізається

в

,тілоа

широкий –

ускладнює маніпуляцію.

11. Пов’язка повинна бути гладкою, без складок і зморшок, вільно прилягати до

тіла, не

здавлювати. Тиснуча (туга) пов’язка

кінцівки

порушує її

крово- і

лімфообіг, що проявляється блідістю і ціанозом(синюшністю) шкіри нижче

пов’язки, відчуттям отерплості або пульсуючої болі.

ТЕХНІКА

НАКЛАДАННЯ

ОКРЕМИХ

БИНТОВИХ ПОВ’ЯЗОК

На

палець

накладають

спіральну

пов’язку

або комбіновану спіральну з колосоподібною,

яка тримається міцніше.

1.

Спіральна

пов’язка

на

палець

кисті

(ширина бинта 5 см):

· фіксуючі витки бинта

на

кінчику

пальця

(кінцева фаланга);

·спіральні витки на палець до його основи;

·декілька кільцевих витків на основі пальця і зав’язування бинта.

2. Комбінована пов’язка на палець кисті

(ширина бинта 5 см):

·фіксуючі витки бинта навколо променеза- п’ясткового суглоба;

·проведення бинта по тилу кисті навскоси до кінчика потрібного пальця;

· з	кінчика	пальця	накладають	спіральні		витки	до
його основи;
· від	основи	пальця	бинт ведуть		по тилу	кисті	до
променезап’ясткового			суглоба,	де	закріплюють
кільцевими витками і зав’язують кінець бинта(рис.
13).
3. Комбінована пов’язка на всі або декілька
пальців кисті (пов’язка-рукавичка,					доцільна	при
опіках; ширина бинта 5 см):

·фіксуючі витки бинта навколо променезап’ясткового суглоба(на лівій руці за годинниковою стрілкою, а на правій – проти);

·з боку великого пальця, через тил кисті, бинт ведуть до кінчика мізинця або іншого пальця і спіральними витками забинтовують його до основи;

·далі бинт ведуть по мізинцевому боку тилу кисті до променезап’ясткового суглоба, де роблять кільцевий виток;

· від суглоба з боку великого пальця через кисті бинт ведуть до каблучкового (четвертого) або

Рис. 13. Комбінована спіральна пов’язка на палець кисті:

а - початок бинтування; б - завершення.

іншого пальця і спірально його забинтовують;

·на наступних пальцях витки бинтування подібні попереднім;

·закріплюють кінець бинта кільцевими витками на променезап’ястковому суглобі.

4. Пов’язку на великий палець кисті по типу колосоподібної пов’язки виконують при ушкодженнях самого пальця або п’ястка з великого пальця (ширина бинта 5–7 см):

· фіксуючі

витки

бинта

навколо

променеза-

п’ясткового суглоба;

·потім ведуть бинт через перший міжпальцевий проміжок до кінця великого пальця, де роблять кільцевий виток;

·звідси бинт вертають по тильній поверхні кисті до

променезап’ясткового		суглоба,	де	роблять
кільцевий виток;
· далі	повторюють	ходи	, бинтапоступово
закриваючи весь палець і п’ясток з цього боку;
· закріплюють кінець бинта кільцевими витками на
променезап’ястковому суглобі (рис. 14).
Рис. 14. Колосоподібна пов’язка на великий
палець кисті:
	а - початок бинтування;

б- завершення.

5.На долоню, тил кисті та променезап’ястковий суглоб накладають хрестоподібну(вісімкоподібну)

пов’язку (ширина бинта 7 см):

·фіксуючі витки бинта в нижній частині передпліччя;

·потім ведуть бинт з боку великого пальця(на лівій руці) через тил кисті на долоню (на правій руці – бинт ведуть з боку мізинця через тил кисті на долоню);

·на п’ястку роблять кільцевий виток або декілька витків;

·від долоні з боку мізинця (з боку великого пальця на лівій руці), через тил кисті, направляють бинт до променезап’ясткового суглоба;

·роблять кільцевий хід навколо попередніх витків бинта нижньої третини передпліччя і тут кінець бинта закріплюють або повторюють ходи до необхідної кількості.

6.На всю кисть (п’ясток та пальці) накладають поворотну пов’язку (пов’язка-

рукавичка; ширина бинта 7–10 см):

·фіксуючі витки бинта на променезап’ястковому суглобі;

·перегнувши на суглобі під прямим кутом, бинт ведуть по тильній поверхні кисті

до кінчиків пальців;

·обгинають пальці і ведуть бинт по долонній поверхні кисті до зап’ястя;

·бинт перегинають на суглобі під прямим кутом і роблять кільцевий виток;

·повторюють повздовжні та кільцеві ходи бинта до закриття всієї кисті;

·потім спіральними витками бинтують від кінчиків пальців усі пальці і кисть;

·закріплюють кінець бинта на зап’ястку або променезап’ястковому суглобі.

7.На передпліччя, плече, гомілку і стегно в багатьох випадках доцільна техніка спіральної пов’язки (бинт шириною 7–10 см).

На ліктьовий суглоб накладають черепицеподібну(черепахову) збіжну або розбіжну пов’язку. Перед цим кінцівці надають середнє фізіологічне положення– руку згинають у ліктьовому суглобі під прямим кут, домлоню повертають до живота.

8.Збіжна пов’язка на ліктьовий суглоб (ширина бинта 10 см):

·фіксуючі витки бинта у верхній третині передпліччя;

·не перекручуючи бинт, косо по ліктьовій ямці ведуть до нижньої третини плеча, де роблять кільцевий виток;

·потім бинт ведуть знову через ліктьову ямку до верхньої третини передпліччя, де роблять кільцевий виток, який наполовину закриває попередній, ближче до ліктя;

·наступні витки бинта поступово наближаються до , ліктяз’єднуються на ліктьовому суглобі і повністю його закривають;

·закріплюють кінець бинта на плечі або передпліччі (рис. 15).

Рис.

15.

Збіжна

пов’язка

на

ліктьовий:

а - початок бинтування; б, в - збіжні витки; г - завершення.

9.Розбіжна пов’язка на ліктьовий суглоб (ширина бинта 10 см):

·фіксуючий виток бинта навколо ліктьового суглоба;

·далі з ліктьової ямки бинт косо ведуть на плече і кільцевим витком наполовину покривають попередній далі від ліктя;

·потім косо спускають бинт через ліктьову ямку на передпліччя де кільцевим витком наполовину покривають перший далі від ліктя;