00238-Лекції - медицина НС

припадає на другу зміну. Під час роботи в нічну зміну пропонується влаштовувати другу вечерю ємністю 15 - 20% калорійності добового раціону.

Як помітно із викладеного, логіка безпечного харчового режиму полягає в тому, що енергонасиченість споживаної їжі повинна забезпечувати енерговитрати організму в даний конкретний часовий проміжок фізіологічної активності і не допускати виконання роботи при дефіциті енергопоповнення чи голодному стані.

Суттєвим фактором безпечного добового режиму харчування є правильний розпорядок страв, виробів та напоїв по окремим прийомам їжі. Фізіологічна роль їх різна.

Сніданок. Його фізіологічна рользапасання поживних речовин(білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини) і енергії на період першої половини дня. Проте природно вираженої потреби в сніданку нема. Обумовлено це тим, що під час сну процеси відновлення зруйнованих структур організму і поповнення його депо значно перевершують витрати і мобілізацію запасів. Витрати енергії і поживних речовин у сплячого найменші за добу. Вони забезпечують тільки життєво важливі функції на мінімальному .рівніЦентр голоду, який розташований у гіпоталамусі проміжної частини головного мозку, збуджений слабко, як і весь мозок після сну. Тому почуття голоду і потреба приймати їжу вранці виражені нечітко. Це і зумовлює те, що частина людей не снідають або їх сніданок неповноцінний. При відсутності сніданку чи його недостатній кількості виразне відчуття голоду неминуче виникне приблизно через дві години. Але цей період, звичайно, припадає на інтенсивну ділову активність людей, і для прийому їжі немає потрібних умов.

Якщо робота розпочата зовсім чи майже без сніданку, то працездатність підвищується слабко, порівняно зі сніданком, або без підвищення поступово до обіду знижується. Встановлено, що різноманітні пошкоджуючі здоров'я фактори, в тому числі і виробничі, сильніше впливають на людину, яка приступила до роботи натщесерце.

Зважаючи на приведені вище обставини, люди ще із глибокої давнини навчилися їжу приймати до роботина сніданок. Інакше кажучи, сніданок є соціальне виробленим заходом по збереженню працездатності та здоров'я людини. Прийом їжі на сніданок є культурним досягненням народності і передається в поколіннях звичкою. У різних народів і його прошарках сніданок складають порізному. В нашому середовищі більшість людей культивують ємний сніданок, в межах 20 - 30% добового раціону. Спожити таку кількість їжі на фоні відсутнього чи слабковираженого після сну відчуття голоду допомагають окремі виховні та кулінарні заходи. По-перше, батьки, рідні чи інші оточуючі виробляють у дітей таку звичку, організовуючи їм сніданок. Сформований таким чином умовний рефлекс на сніданок посилює збуджуваність центру голоду По-друге, покращити

збуджуваність центру	голоду зранку	можна і заходами особистої:	гігієн
вмивання, обтирання мокрим рушником чи обливання до поясу холодною водою,
гімнастичні вправи чи	господарські роботи	на свіжому повітрі. По-третє, апетит

стимулюється стравами, які мають сильні смакові властивості. Для цього сніданок
слід розпочинати із холодної закуски, призначенням якої є збудження апетиту
переважно органолептичне, подразнюючи рецептори зору, нюху, смаку. Запах і
особливо смак страви здатні його сильно збуджувати. Апетит, як відомо, - це
приємне відчуття, що виникає під час споживання їжі, і це відображено в прислів'ї
- апетит приходить	під час .їжіФізіологічні механізми розвитку приємного
почуття апетиту і неприємного почуття голоду різні. Закускою не насичуються, її
повинно бути небагато, але достатньо		для гарного збудження апетиту,				і
відповідно, сильного подразнення шлункових соковидільних залоз. На закуску
слід вживати такі	продукти: копченості,	солоний	оселедець,	квашені	чи
мариновані овочі (вони збагачені органічними кислотами), сирі та свіжі овочі,
зелень (вони збагачені і органічними кислотами, і ефірними оліями). В культурі
харчування нашого	народу зберігається	звичка з	метою	збудження	апетиту

розпочинати сніданок гарячим супом. Екстрактивні речовини його бульйону мають властивість збуджувати соковиділення органів травлення і підвищувати тонус (тонізуючий ефект) центральної нервової системи. На сніданок потрібно

супу чи бульйону		небагато, але вони повинні бути наваристими. Супи слід
готувати рідкими,	оскільки їх основне призначення - збудити апетит і ввести воду
в організм. Вони	є	малозначимим джерелом поживних сполук: білків, жирів,

вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин.

Основним джерелом поживних речовин в харчуванні мають бути ємні та щільні страви (ситні або травні). Вони в побуті відомі під назвою«другі страви»

(м'ясні, рибні, яєчні,	молочні,	овочеві,	круп'яні та	інші). Підвищені смакові
властивості мають	ті другі	стави, які	готувались	смаженням або заправлені

підливою. Процес смаження супроводжується з одного боку утворенням у продукті нових смакових речовин, а з другогоміграцією природних смакових речовин із його товщі в шкоринку. Внаслідок указаних змін продуктів під час смаження відбувається концентрація смакових речовин. Смакові властивості гарнірів до смаженостей покращують підливами, які технологічно збагачені смаковими речовинами. Без вказаних кулінарно-технологічних заходів до страв сніданку значно утруднюється повнота їх споживання і засвоювання організмом.

Для посилення апетиту використовують також приправи та пряно: стііль, оцет, перець, гірчиця, цибуля, часник, лавровий лист, кориця і т. ін.

Як і кожний із основних прийомів їжі, сніданок слід забезпечувати напоєм. Його призначення - бути основним джерелом введення води в організм. Випита вода, розріджуючи в шлунку щільну страву, сприяє травленню і переходу її в тонкий кишечник. Без напою спожита їжа, окрім деяких випадків, приблизно через годину здатна спричинити виразне почуття спраги. Але в цей період не завжди бувають безпечні умови тамування спраги, і тоді різко збільшується ймовірність приймання інфікованої води чи інших напоїв. Тому правильна організація їжі вимагає обов'язкового вживання напоїв як превентивний захід безпечної харчової поведінки. Бажано, щоб напої на сніданок мали тонізуючі властивості, тобто

помірно збуджували центральну нервову систему і функціональний стан всього організму. Такі властивості мають відвари чаю або. Воникави містять фармакологічно активні речовини: кофеїн, теобромін, теофілін. З однією чашкою чи склянкою цих напоїв в організм вводиться1 СЮ - 150 мг кофеїну, тобто дозу однієї пігулки фармацевтичного препарату(100 мг). Тонізуючий ефект виникає через 0,5-1 годину і може тривати декілька годин. Цей вплив на організм поступово слабне і через2-3 тижні зникає - виникає звикання організму до речовини. Для відновлення ефекту доводиться підвищувати дозувживати напої декілька разів на день і готувати їх більш міцними. В таких ситуаціях контроль над дозою стає неможливим, і тоді надмірні дози стимулюють нервову і серцевосудинну системи. Помічено, що постійне вживання кофеїну дозою приблизно1 грам в день є фактором ризику здоров'я людиниможе призвести до кофеінізму (залежність від кофеїну) і зростання ймовірності серцево-судинних захворювань (підвищення артеріального тиску, прискорене серцебиття та ін.). Кофеїн викликає у людини посилення психотропних реакцій і може порушити тонку координацію рухів.

Завершеність вживання їжі, зазвичай, пов'язане із споживанням солодких страв, які називають десертом, або третьою стравою. У людини існує природна потреба у відчутті солодкого. Смакові рецептори до солодкого розташовані переважно в зоні кінчика язика. Відчуття солодкого сприяє гальмуванню центру голоду і створює умови збудження центру .ситКостіли приймання їжі

розпочинають із солодкого, то кількість їжі, що з'їдається, різко зменшується. Діти
часто на початку прийому їжі тягнуться до сильних як подразників і приємних на
смак солодких страв. Проте, батьки привчають їх солодким закінчувати прийом
їжі, запобігаючи прискореному зникненню апетиту. Солодке, спожите наприкінці
прийому їжі, створює відчуття ситості і є сигналом до припинення прийому їжі.
На десерт доцільно включати солодкі напої, кондитерські вироби (солодощі) чи
солодкі фрукти, ягоди і т. ін.
Другий сніданок. Потреба в другому сніданку виникає приблизно через2,5 -
3 години після сніданку з почуттям легкого голоду. І якщо обід передбачається не
скоро (наприклад, після		роботи), то для	збереження хорошої			працездатності
доцільно влаштувати прийом їжі. Призначення другого сніданкуенергетичне:
поповнення уже затраченої енергії та її запасання. Енергоємність його в межах 10
- 15% калорійності добового раціону - легкий „післясніданок". Оскільки потреби в
енергії їжею слід задовольняти одразу ,жто страви і їх продукти повинні бути
збагачені легкодоступними для організму енергоємними речовинами, так званим
„миттєвим паливом". Таким є цукор(переважно сахароза, глюкоза, фруктоза) -
речовина, яка	швидко	всмоктується	в	кровообіг	і	одразу	ж

транспортуватися в клітини, швидко окислюється із виділенням доступної для тканин хімічної енергії. Ця харчова речовина в значних кількостях міститься в солодощах та в солодких напоях. Тому на другий сніданок доцільно вживати солодкі кондитерські вироби та напої: чай, кава, соки, молоко.

Після споживання другого сніданку рівень бадьорості і працездатності підвищується приблизно на 1 - 2 години і більше. Цікаво, що активізацію сил ми відчуваємо одразу, незважаючи на те, що їжа потрапить у кров і стане досяжною для клітин лише через півгодини і пізніше. Фізіологи пояснюють це тим, що через подразнення їжею (особливо цукром) у роті смакових рецепторів рефлекторно посилюється мобілізація глюкози із депо(переважно печінки) і відбувається насичення нею крові - „сита кров". Коли немає умов спожити другий сніданок у бажаному об'ємі, то для підтримки працездатності (приблизно 1 годину) достатньо з'їсти дві або три цукерки, шматочок шоколаду, печиво та інші подібні солодощі.

Обід. Значні затрати енергії та ресурсів організму під час роботи у першій половині дня, а також зміни функціонального стану системи травлення і обміну

речовин в організмі на цей період	створюють		умови	інтенсивного	збудження
центру голоду. Тому потреба спожити їжу до 14 - 15		години стає особливо вираже-
ною. Призначення обіду - основне	поповнення		затрат	речовин і	енергії та

запасання їх на другу половину .дняЗ усіх прийомів їжі обід повинен бути найбільш ємним - від 35 до 50% калорійності добового раціону. Для повного споживання такого об'єму їжі слід стимулювати апетит. Кулінарно-технологічні заходи по його стимулюванню такі ж, як і на сніданок. В обіднє меню слід вносити закуску, перші та другі страви, десерт. Якщо перші страви на сніданок є альтернативними, то на обід вони обов'язкові(в межах 250 - 500 г), гарячі супи - це основні сильні збудники виділення шлункового соку та апетиту. Напої можуть бути тонізуючими або ні. Вживати багато їжі в обід під час перерви на роботінесприятливо, тому що виникає млявість, сонливість, а відповідно, погіршується і працездатність.

Полуденок або підвечірок. Його фізіологічне призначення таке, жяк і

другого сніданку - енергетичне, 10 -	15% добової калорійності. Влаштовують
полуденок тоді, коли не було	другого сніданку, між обідом і вечерею

передбачається тривалий інтервал з інтенсивним психоемоційним чи фізичним навантаженням. Біологічно в цей період збуджуваність нервової системи дещо знижується, потрапляючи під вплив цілодобового(циркадного) ритму організму.

Він заздалегідь уже налаштовується на нічний відпочинок. Збудження активної діяльності і апетиту в цей період прийому їжі небажані, окрім спеціальних умов. Меню полуденка може бути подібним до другого сніданку. Але напої бажано вживати не тонізуючі. Із кондитерських виробівбулочка, печиво. Доцільно полуденок цілком складати із сирих стиглих і солодких фруктів, ягід, плодів: яблука, груші, сливи, малина, виноград, кавун і т. ін.

Вечеря. Призначення вечері - поповнення енергоємних речовин і енергії та їх запасання до наступного дня. Потреба в споживанні їжі наприкінці дня стає

вираженою внаслідок затрат ресурсів організму за трудовий день і під впливом фізіологічних змін системи травлення. Тому нерідко трапляється таке, що кількість їжі на цей прийом велика, особливо, коли обід був слабкий. Проте, досвід людей і спостереження вчених переконують у шкідливості для здоров'я ємних, і

особливо, пізно влаштованих прийомів . їжіФізіологічною основою цього харчового фактору є ,тещо зранку і вдень система травлення більше здатна перетравлювати насичену щільну їжу, ніж увечері та вночі, коли її активність помітно знижена. Під час сну соковиділення в шлунку майже припиняється.

Пізня	і ємна вечеря збуджує організм і може ускладнювати підготовку до
сну та засинання. Сон у цій ситуації здебільшого неповноцінний. Переважає не
глибокий, а	поверхневий сон під дією дискомфорту в системі травлення, її

вимушеної функціональної активності. Система травлення в нічний період не має відпочинку, тобто необхідних умов для відновлення своїх ресурсів. Тоді сніданок вживається без апетиту або неповно, можлива навіть відмова від нього, оскільки система травлення функціонально слабко підготовлена. Неповно перетравлена їжа під час сну додатково потрапляє під вплив мікроорганізмів в тонких, особливоі, товстих кишках, де посилюються процеси бродіння та гниття. Останні є джерелом

речовин, які спричиняють самоотруєння, старіння організму та злоякісні утворення товстих кишок.

Низький обмін речовин вночі обумовлює послаблення процесу остаточного (повного) розщеплення вуглеводів. Це сприяє активізації процесу перетворення їх в жир, який відкладається в жировій тканині, що є основою ожиріння. Дуже жирна страва на вечерю, крім того, що сприяє ожирінню, спричиняє помітне погіршення забезпечення тканин киснем. Встановлено, що надмірні вечері є фактором ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, атеросклерозу), органів системи травлення: печінки, підшлункової залози, кишечнику.

Враховуючи вказані обставини, для влаштування вечері існує ряд гігієнічних пропозицій: не стимулювати апетит (щоб не переїдати) і не збуджувати нервову діяльність пізніше, ніж за 2 години (краще за 3 - 4 години) до сну. Із меню вечері слід вилучити закуски, рідкі страви (суп, бульйон) та тонізуючі напої. Краще вживати легкозасвоювані страви і продукти із риби, яєць, молока, овочів, круп. Оскільки смажені страви, м'ясо довго затримуються в шлунку, то їх не слід вносити в меню увечері. Серед напоїв перевагу потрібно надавати молочнокислим (молоко, кефір, кисляк, йогурт, ряжанка) та сокам: фруктовим, ягідним, овочевим. Молочнокислі напої відносять до лікувально-профілактичних засобів. Вони не викликають процесів бродіння, сприяють нормалізації мікрофлори системи травлення взагалі і зокрема найбільш густо заселених мікробами товстих кишок, знижуючи в них активність процесів гниття.

З метою покращення травлення , їжінормалізації мікрофлори кишок та виведення окремих токсичних речовин і холестерину із організму доцільно під час вечері вживати стиглі сирі чи термічно оброблені фрукти та , овочізбагачені пектином (впорядковані по зменшенню вмісту): морква, буряк, редис, апельсин, вишні, абрикоси, сливи, чорна смородина, груші, яблука.

В кожний основний прийом їжі(сніданок, обід, вечеря) доцільно вживати 100 – 150 г житнього чи пшеничного хліба.

Суттєвим фактором режиму харчування, який здатний зашкодити здоров'ю, може бути і маса добового раціону. Безпечні межі його- 2-3 кг. Про вплив надмірності маси прийому викладено в тексті вище. Недостатня маса раціону детренує систему травлення як по соковидільній, так і по руховій(переміщення від входу в організм до виходу) функціях. Недостатня рухома активність кишечника ускладнюється закріпами, коли випорожнення самостійно буває через дві доби і рідше. Затримка калових мас сприяє розвитку шкідливих для організму процесів гниття у товстих кишках. Відомо, що гарними стимуляторами рухової активності кишок є клітковина та груба сполучна тканина тваринних продуктів:

хрящі, зв'язки, сухожилля. Продукти, збагачені клітковиною чи грубою сполучною тканиною, покращують ефективність травлення та всмоктування поживних речовин. Вони також сприяють нормалізації кишкової мікрофлори, зменшують ризик порушення обміну холестеринуосновної речовини у розвитку атеросклерозу. Недостатня по масі їжа сприяє і порушенню жовчевідтоку із жовчного міхура та печінки. Дефіцит клітковини в харчуванні є фактором ризику ожиріння, жовчнокам'яної хвороби, серцево-судинних захворювань, закріпів, раку товстих кишок і ряду інших хвороб. Клітковиною багаті такі основні продукти: бобові, зерно, хліб із борошна грубого помелу, овочі, фрукти, ягоди.

Тривалість окремих прийомів їжі може також значно вплинути на здоров'я людини. В основні прийоми їжу слід приймати протягом20 - ЗО хвилин. Акт пережовування їжі є початковою ланкою ланцюга рефлексів, які готують систему травлення до прийому їжі. Дуже швидко з'їдена, вона погано перетравлюється, поперше, тому, що не встигає достатньо збудитися слинота соковиділення, подруге - великі шматочки не прожованої їжі. Така харчова маса, потрапивши в шлунок, викликає подразнення слизової, утворення слизу. Це, в свою чергу, зменшує кислотність шлункового соку та його перетравлюючі властивості. Затримується і евакуація з'їденого зі шлунку. Ретельне пережовування їжі в порадах лікарів подається як фактор упередження пошкоджень шлунку і сприяння

гарному здоров'ю взагалі. Жування грубої їжі зміцнює і зберігає зуби.
Довготривалий	прийом	їжі	фізіологічно	недоцільний, оскільки	різко
знижується апетит, крім	особливих		заходів по його стимуляції. Зазвичай, у

зголоднілої людини смакова чутливість швидко зменшується від початку прийому їжі. Тому кількість їжі, що поглинається, найбільша у перші 10 хвилин. Ймовірно,

що таким механізмом організм пристосувався захищатися	від	переїдання.
Психологічно краще розпочинати вживання їжі із невеликих	порцій	страв і
додавати їх по необхідності. Апетит, як відомо, можна тренувати, тому не слід
звикати до ємних вживань їжі та смачних. Цістравфактори	небезпечні
переїданням. Невипадково існує приказка- „хороший повар - ворог	здоров'я".

Дотримуватися безпеки в харчуванні не складно, якщо сформована оптимальна культура індивідуальної харчової поведінки.

БЕЗПЕКА ПИТНОГО РЕЖИМУ ЛЮДСЬКОГО ОРГАНІЗМУ

Без споживання їжі людина може прожити50 діб і більше. Тривалість життя дорослої людини, яка голодує без води, може в окремих випадках сягати 7-10 діб у комфортних умовах. Велика чутливість організму людини до водного голодування зумовлена тим, що нормальне утримання води коливається в дуже вузьких межах - зазвичай не більше 0,22 % маси тіла, або + (-) 150 мл для людини масою 70 кг. Згідно міжнародних медико-біологічних даних людини(1977 рік) загальна рідина організму умовного чоловіка (маса всього тіла 70 кг, зріст 170 см)

- 600 мл/кг маси тіла, тобто 42 л (60% маси тіла), а умовної жінки (маса всього тіла 58 кг, зріст 160 см) - 500 мл/кг маси тіла, тобто 29 л (50% маси тіла).

Втрачається організмом вода переважно із сечею(1,5 л) та потом (05, - 0,7л; терморегулююча роль води), а також із видихуваним повітрям(0,3 - 0,4 л) та фекаліями (0,1л).

Нирки виконують провідну роль у водному балансі завдяки регулюванню віддачі води і електронів в залежності від потреб організму. Втрати води з потом та видихуваним повітрям залежать від інтенсивності(швидкості) обміну речовин в організмі, і їх слід зіставляти у співвідношенні до енерготрат: легені - 15 мл води на кожні100 ккал; шкіра - ЗО мл води на100 ккал. При підвищенні температури тіла на 1 °С ця втрата води збільшується на 10%.

Утворення поту пов'язане із втратою організмом солей. Концентрація солі в поту менша ніж у плазмі. Виконуючи важку роботу в зігріваючих зовнішніх умовах, людина поступово стає здатною утримувати температуру тіла в межах норми, без перегріву. Така теплова адаптація відбувається переважно через зміну інтенсивності потовиділення. Воно може збільшуватися в З рази і за короткий проміжок часу досягти4 л за годину. В процесі цього пристосування вміст електролітів у поту значно знижується, а тому зменшується їх втрата організмом.

Втрата води з калом залежить від виду харчування: при вегетаріанській їжі вона більша, ніж при м'ясній, і значно посилюється при проносах.

187

Водний баланс організму (мл)

Поступлення	Виділення
1200 їжа	1400 сеча
1000 пиття	400 видихуване повітря
300 синтез в організмі	500 піт
	200 фекалії
2500 мл за добу	2500 мл за добу

МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЯЦІЇ ВОДНОГО ОБМІНУ

Центральна нервова система(головний і спинний мозок) регулює постійний вміст води в організмі за допомогою зміни кількості виділення сечі та водної мотивації.

Зміни кількості виділення сечі відбуваються внаслідок змін концентрації розчинних сполук (солей) у плазмі крові та змін об'єму крові в судинному руслі.

При зниженні концентрації солей в плазмі зменшується водоутримання судинному руслі, і вода інтенсивно виводиться із сечею. При підвищенні концентрації таких сполук у крові збільшується водоутримуюча властивість , крові виділення сечі зменшується, можливе навіть повне припинення сечоутворення. За таких умов відбувається підвищення концентрації речовин в сечі і в ній може утворюватися осад солей.

При зменшенні об'єму крові в серцево-судинному руслі також зменшується

і тиск.

При збільшенні об'єму крові підвищується тиск крові в , судинахіз барорецепторів, що розташовані у розгалуженні загальної сонної артерії, виникає рефлекс на збільшення сечоутворення.

Недостатність води в організмі спричиняє виникнення водної мотивації (спонуки) - таких дій, які спрямовані на усунення загального дискомфорту, фізіологічною основою водної мотивації є почуття спрагисукупність почуттів, які виявляються у непереборному бажанні пити воду.

УМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПОЧУТТЯ СПРАГИ

При втраті води організмом більше0,5% маси тіла (більше 350 мл для людини масою 70 кг) виникає порогове почуття спраги. При дефіциті води в організмі на рівні1-1,5% (0,7-1 л) маси тіла з'являється спрага і сухість у роті, слабне апетит і зменшується сечоутворення. При водовтраті 4 - 5 % (2,8-3,5 л) знижується потовиділення, підвищується температура шкіри, частішає дихання і серцебиття, знижується виділення травних соків, спостерігається невгамовна спрага і значна слабкість. При дефіциті 8-10 % (5,6-7 л) спостерігається стан

188

виразної дегідратації (зневоднення), працездатність падає до мінімуму, виділення слини припиняється. Значно збільшується в організмі концентрація азотних шлаків (непридатні для подальшого використання в організмі продукти розпаду азотовмісних сполук) та інших продуктів обміну речовин. Втрата води більше 10% маси тіла створює загрозу життєдіяльності організму, а водовтрата близько 20% (14 л) спричиняє смерть.

В основному, вчені дотримуються висновку, що спрага - це загальне почуття, яке виникає при збудженні нервового центру спраги, розташованого в проміжному мозку, де домінуюча роль належить частині йогогіпоталамусу.

Експериментальне електричне подразнення	передньої частини	гіпоталамусу
викликає невгамовну спрагу, а руйнування цієї ділянки спричиняє повну відмову
від приймання води. Центр спраги збуджується	від комбінованої	дії багатьох

типів рецепторів проміжного мозку, особливо в ділянці спереду від гіпоталамусу та у віддалених від нього частинах тіла. Саме у фронтальній частині гіпоталамусу розташовані численні осморецептори (анатомічні утворення, що здатні реагувати на зміну концентрації якої-небудь речовини або її іонів), які активуються при підвищенні внутрішньоклітинної концентрації солей внаслідок втрати води цією клітиною. При недостатності води в організмі виникає переміщення її з клітин в міжклітинний простір, а потім в судинне русло, де і виник початковий дефіцит води. Втрата води клітинами змінює в них концентрацію солей. Дослідженнями виявлено, що осморецептори в проміжному мозку, особливо в передній частині гіпоталамуса, відповідають за чуттєвий апарат спраги, яка виникає при дефіциті води в організмі. Нейрони утворення в самому гіпоталамусі відіграють ключову роль в передачі інформації від цих осморецепторів.

БЕЗПЕКА ПИТНОГО РЕЖИМУ ЛЮДСЬКОГО ОРГАНІЗМУ

Існують обгрунтовані припущення, що центр	спраги збуджується і
нервовими імпульсами, які надходять від рецепторів розтягування, розташованих
у лівому передсерді та стінках великих вен поблизу серця. Експерименти також
засвідчують, що одночасне зменшення об'єму клітин	і об'єму позаклітинної

рідини посилюють почуття спраги.

Як відомо, водний обмін організму тісно взаємопов'язаний із мінеральним, проте почуття спраги спричиняється нестачею води, а не нестачею солей.

Сухість у роті, що супроводжує майже завжди спрагу, сучасні фізіологи не схильні розглядати як один із чинних факторів збудження центру спраги, а тільки симптомом дефіциту води при загальному(істинна спрага) чи місцевому зневодненні ротоглотки (хибна спрага), наприклад, внаслідок тривалої розмови чи диханні через рот.

Оскільки адаптації до відчуття спраги не виникає, то єдиний спосіб усунути його є, як правило, споживання води.

189

ПИТТЯ ВОДИ (гамування спраги)

Зазвичай люди п'ють воду, не відчуваючи спраги. Порогове почуття спраги, як було відмічено вище, виникає приблизно при втраті води в кількості0,5 % маси тіла. Порогова спрага попереджує майбутній виражений дефіцит води, тому що виникає при ще не суттєвій для організму втраті води.

Сам процес приймання води(пиття) – викликає відчуття, які в різній мірі

тимчасово чи	тривало	вгамовують спрагу, і	цим самим	зменшується чи
припиняється	подальше	вживання води. Щойно	випита вода	ще не встигає

усунути істинну причину спрагидефіцит води у внутрішньому середовищі організму. Така вода не встигла потрапити туди із шлунка чи кишечника за допомогою механізму всмоктування. Випита вода буде в більшій своїй кількості всмоктаною в це середовище приблизно через10-15 хвилин від моменту її попадання в шлунок чи кишечник.

Явище гамування спраги під час пиття було названо преабсорбтивни (довсмоктувальним) або сенсорним (чуттєвим) гамуванням спраги. Механізм його не до кінця з'ясований, ймовірно, пов'язаний із рефлексами від рецепторів

змоченої ротоглотки та розтягнутого об'ємом			води		шлунка. Дослідні		дані
показали, що цей преабсорбтивний механізм діє дуже точно, і кількість випитої
води досить близька до реальної потреби в ній організму.
Післяреабсорбтивне (післявсмоктувальне)		або	істинне		гамування		спраги
виникає тоді, коли кількість всмоктаної води у внутрішнє середовище компенсує
кількість дефіциту води в цьому середовищі. Таке остаточне тривале гамування
спраги встановлюється	через15-20 хвилин	після		пиття		води. Фізіологи
розрізняють первинне пиття і вторинне. Первинне пиття здійснюється з метою
задоволення явної потреби у воді у		зв'язку	з	абсолютною			чи віднос
недостачею її в організмі.	Вторинне пиття здійснюється			тоді,	коли	немає	явної

потреби поповнювати запаси води. Дивовижно, але якраз вторинне пиття є основним засобом у забезпеченні організму водою. Як правило, люди, а також тварини, забезпечують організм водою"авансом", "заздалегідь". При цьому ми достатньо точно зіставляємо кількість випитого із якістю їжі. Якщо їжа солона - п'ємо більше, незважаючи на те, що почуття спраги ще не виникло. Механізм такого визначення нашої потреби в воді на майбутнє мало з'ясований. Ймовірно, що наші звички при цьому відіграють важливу . рольВокремих випадках первинне пиття може бути реакцією на стресову ситуацію.

ОСОБЛИВОСТІ ГАМУВАННЯ СИЛЬНОІ СПРАГИ

Сильне почуття спраги виникає при втраті води організмом більше1,5 -2 л. Значні втрати води відбуваються, коли організм опиняється в стані перегріву, як внаслідок інтенсивної теплопродукції (наприклад, при виконанні тяжкої роботи),

190