30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме)

Писемні форми репрезентації наукової інформації:

1) Рецензія - публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава,  фільм, виставка. Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні. Рецензія може відноситися до матеріальних речей (прилади, аксесуари, побутова техніка), комп'ютерних технологій, художньої літератури, музики, фільмів. Рецензувати можуть також поточні події, громадські заяви. Рецензування є процесом, завдяки якому вчені оцінюють роботи своїх колег, які були опубліковані в науковій літературі. Види рецензій: споживча рецензія - це рецензія, написана власником продукту або послуги; експертна рецензія- це рецензія, написана будь-ким, хто протестував кілька продуктів або послуг для визначення, який з них пропонує краще співвідношення ціни і якості або кращий набір особливостей; куплена рецензія - це система, де творець (зазвичай компанія) нового продукту платить рецензенту, щоб він прорецензував даний продукт.

2) Тези – стислий виклад прочитаного, стисло сформульовані основні положення тексту. Вони не повторюють дослівно текст, але можуть бути близькими до нього. Як правило у тезах не наводять фактів для обґрунтування, прикладів. Іноді в остаточному варінті тези нумерують по порядку. Види тез: цитатні (авторські тези з тексту), вільні (сформульовані своїми словами), змішані.

3) Наукова стаття - є одним із видів публікацій, в якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні окремі питання за темою дослідження, фіксується науковий пріоритет автора. Стаття повинна мати чітку структуру: вступ, осн. частина (висловлюється гол.ідея публікації, викл. Зміст власного дослідження та аналіз результ.), висновок.

4) Резюмé — документ, що містить інформацію про досвід роботи, найчастіше використовується під час прийому на роботу.Мета складання резюме — зацікавити роботодавця своєю кандидатурою.Цей документ завжди складається для кожного конкретного випадку. Подається він із супровідним листом, де висловлюється бажання отримати те чи інше місце та пояснюється, чому саме ви підходите на цю вакансію. Резюме пишеться лаконічно, конкретно, правдиво. Немає єдиних правил написання цього документу. Резюме складається з таких реквізитів: назва документа, текст, дата, підпис.

31. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.

Офіційно-діловий стиль — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.

Ознаки офіційно-ділового мовного стилю:

1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу актів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Даний стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професій­ної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо).

3. Діловий текст характеризується як зростом стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конс­трукцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий поря­док слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; дода­ток — після керуючого слова; обставинні слова — яко­мога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Оф.-діл. стиль поділяється на такі підстилі: законодавчий, дипломатичний, юридичний, адміністративно-канцелярський. Мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:

широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій);

наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);

обов’язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності т емоційно-експресивної лексики; синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викликати двозначності сприймання; наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням позачерговості, постійності дії; чітко регламентоване розміщення та будова тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користуватися готовими бланками); до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв’язком, натомість широко використовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо).Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі: Законодавчий. Дипломатичний Юридичний