- •1.Мова і літ в системі культурних цінностей укр суспільства
- •2 .Мова- суспільне явище. Функції мови.
- •3. Українська літературна мова і мова професійного спрямування.
- •4 . Специфіка мови професійного спілкування
- •5.Комунікативні якості ділової мови
- •6. Складники національної мови
- •7. Мовне законодавство в Україні.
- •8.Статус укр.Мови як державної.
- •9. Сучасна укр літ мова. Види мовних норм.
- •10 Мовна норма на сучасному етапі
- •17. Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •20. Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •21. І. Котляревський - зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •24. Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •25. Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •26. Принципи українського правопису.
- •27. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •28. Мовні й жанрові особливості наукового стилю.
- •29. Основні жанри наукового стилю.
- •30. Писемні форми репрезентації наукової інформації (рецензія, тези, наукова стаття, резюме)
- •31. Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •32. Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня х-ка.
- •33. Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •34. Мовні засоби вираження наукових категорій, понять.
23. Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
Значним етапом у розвитку нової літературної мови є твор-чість поетів-романтиків (М. Костомаров, М. Петренко, А. Метлинський, В. Забіла, поети «Руської трійці».Згадайте, що характерними ознаками творчості українських романтиків є звернення до козацької доби як символу існування українського народу та віра у відродження української нації. Са-ме тому мова їхніх творів насичена історичною лексикою сот ник, козак, бійниця, дружина, орда. Але найвагоміший внесок романтиків у розвиток нової української мови — це становлення абстрактної лексики як однієї з найважливіших складових літературної мови. Абстрактну лексику (життя, плач, горе, жапь, чвари, щастя тощо) поети-романтки брали з народних джерел і використовували у своїх творах дуже щедро. Ще однією важливою рисою мови поетів-романтиків є тенденція до нормалізації української мови. Власне на початку XIX ст. виникають спроби укладання перших граматик та словників нової української мови.
Отже мовотворчість поетів-романтиків стала першим кроком в унормуванні нової української мови, виявилася благодатним підґрунтям для творчості основоположника української літературної мови Т.Шевченка.
24. Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
Новаторство і успіх – на двох основах: геній поета та народна основа творчості. Національна тематика й проблематика: нац. традиція, культура, загальнолюдські вимоги морально – етичного плану. Важливо – тема історичного минулого, майбутнього, жіноча доля. Історіософія – оригінальність: поєднання особистого і народного у поглядах на долю України. Віршована ритміка – з народним розміром (коломийка, колядка). Виразність неточних рим. Романтичний пафос висловлювання. Своєрідність: співочі пісенні вірші й вірші – рефлексії. Музичність поезії (практично вся – покладена на музику в різних жанрах, деякі стали народними піснями).
Основоположником сучасної української літературної мови є Т. Шевченко. Саме він виступив реформатором української мови й літератури. Він започаткував лексичні, граматичні, стилістичні норми сучасної української літературної мови, збагатив українську літературу новими темами, ідеями, образами, підніс її на світовий рівень. Увібравши в себе традиції української літератури попередніх епох, Шевченко справив величезний вплив на еволюцію духовного розвитку свого народу. Віртуозно використовуючи можливості української мови, Шевченко створив поетичні шедеври, що навічно закарбувалися в пам'яті народній, відкрили можливості для подальшого розвитку національної літератури.
Традиції І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка продовжили у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші українські письменники. Блискуча історія української літератури XIX століття — це підсумки новаторських пошуків Т. Шевченка та багатьох інших вітчизняних письменників.
Вічні філософські проблеми добра і зла, справедливості, сили слова.
Поетичні паралелізми, антитези, висока афористичність, відсутність вульгаризмів та “просторічної мови”.Чимало творів риторичних, пророчих. «ідеологічних» за способами подання.
Виразна ознака - спрямованість на аудиторію, постійний внутрішній діалог із співрозмовником. Основоположник укр. літ мови, розкрив багатство словника нар мови, її стилістичні можливості, поповнював словниковий запас іншомовними словами, новотворами, його мова – синтез народної і книжної мови. Перший ввів у літ мову орфоепічні, лексичні, граматичні норми, створив чітко унормовану мовностилістичну систему).