9. Сучасна укр літ мова. Види мовних норм.

Літ. мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує державну діяльність, культуру, пресу, художню літ-ру, науку, театр, держ.установи, освіту, побут людей. Сучасна укр. літ. мова оброблена і впорядкована вченими, письменниками та ін. культурними діячами.. Укр.літ.мова, єдина для всієї укр. нації, є найважливішою формою нац. культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.

Основною ознакою літ. мови є її унормованість.Нормованість охоплює точність, зрозумілість, доречність, чистоту, правильність мови. Українська літературна мова функціонує у двох формах: писемній і усній. Обидві форми її однаково важливі для су­спільства як комунікативні засоби, що обслуговують потреби на­роду в галузі політики, науки, культури, народного господарства тощо. Проте кожна з них має і свої специфічні особливості, зумо­влені особливостями функціонування писемної й усної мови.Так, в усній формі літературної мови, яка в основ­ному обслуговує побутові й виробничі потреби суспільства, перева­жає лексика побутового й виробничого характеру, використовуються розмовні, експресивні, короткі прості, особливо неповні речення, бо в усному спілкуванні висловлена думка часто зрозуміла з півслова і сказане може бути доповнене інтонацією, мімікою, жестами. У пи­семній формі літературної мови, яка розрахована на спілкування з необмеженою кількістю людей і не може користувати­ся додатковими засобами, вживаються прості й переважно складні речення, наявність яких зумовлена потребою повно і точно оформити складну думку, різноманітні обставини й означальні звороти, вставні слова і речення, більш ретельним є добір лексичних засобів.

Укр. літ. мова постійно розвивається й збагачується. Суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон – досконалу літ.мову.

Літ мова – це унормована й опрацьована форма загальнонародної укр мови.

Норми літературної мови – це сукупність загальновизнаних правил реалізації мов. системи, закріплених у процесі сусп. комунікації. Мовні норми зафіксовані в правописі, граматиці, словниках. Мовні норми характеризуються: - системністю (наявні на всіх рівнях мов.системи); історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови); соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);

стабільністю (не можуть часто змінюватися).

У сучасній українській літературній мові розрізняють такі типи норм:

1. Орфоепічні (норми правильної вимови ) , наприклад, джерело, дзвін, розрізнення [ґ] і [г] (літера г, що позначає [г]

2. Акцентуаційні (норми правильного наголошування), наприклад: новИй, фаховИй, вИпадок, одинАдцять, рукОпис, листопАд, валовИй, нестИ, несемО,

3. Морфологічні (норми правильного вживання відмінкових закінчень, родів, чисел, ступенів порівняння і под.), наприклад: вживання закінчень кличного відмінка: пане професоре, Андрію Петровичу, Ольго Василівно, добродію Панчук; форми ступенів порівняння прикметників та прислівників: дорожчий, найдорожчий (а не більш дорожчий, самий дорогий); швидше, найшвидше, якнайшвидше, щонайшвидше (а не саме швидше, більш швидше, більш швидкіше і т.д.);

- визначення роду іменників: так, слова шампунь, аерозоль, біль, степ, нежить, тюль, ступінь, Сибір, поні, ярмарок - чоловічого роду; слова бандероль, барель, ваніль, авеню, альма-матер – жіночого; євро, Тбілісі, табло – середнього;

- використання іменників, прикметників тощо замість активних дієприкметників: завідувач кафедри (а не завідуючий), виконувач обов’язків (а не виконуючий), чинний правопис (а не діючий), відпочивальники (замість відпочиваючі) і т.д.

4. Лексичні (норми правильного слововживання), наприклад:

Зіставляти(п) співставляти (н), численний(П) багаточисельний (Н)нечисленний(П) Малочисельний(Н) навчальний(П) учбовий(Н) брати участь(П)приймати участь(Н)

5. Синтаксичні (норми правильної побудови речень і словосполучень, уживання прийменників), наприклад: згідно з наказом(П) згідно наказу(Н) відповідно до інструкції(П) у відповідності з інструкцією(Н) лекція з математики(П) лекція по математиці(Н) комісія з питань(П) комісія по питанням (Н)

6. Стилістичні (норми правильного відбору мовних засобів залежно від ситуації),

7. Графічні (норми передавання звуків і звукосполучень на письмі);

8. Орфографічні (норми написання слів);

9. Пунктуаційні (норми вживання розділових знаків).