1.3. Проблеми розвитку внутрішнього туризму в Україні

Нині туризм справедливо називають важливою складовою позитивних зрушень в економіці, політиці, соціально-культурному житті України. Він все більше займає пріоритетні позиції в стратегії розвитку української держави та суспільства.

Туризм - діяльність, яка найчастіше асоціюється з відпочинком, дозвіллям, спортом, спілкуванням з природою та історико-культурними пам'ятками, є унікальним чинником самоосвіти та зміцнення зв'язків між народами та культурами.

Наша священна земля полита кров'ю волелюбного українського народу, освячена героїчними сторінками його багатовікової боротьби 38 свою незалежність. Від скіфів і готів, від часів Київської Русі і Запорозької Січі бере витоки родовід нашого народу. Особливістю Взаємодії української культури з навколишнім культурним світом є те, що вона завжди враховувала кращі досягнення світових культур і в той же час давала кращі взірці своєї неповторності. Саме тут, у центрі Європи, перехрещуються майже всі європейські культури. З давніх часів українська культура виступає як пряма спадкоємиця культури Київської Русі, а її своєрідність визначається тим, що країна й надалі залишається не лише торговельним, а й духовним перехрестям Заходу і Сходу, перехрестям шляхів, що ведуть до Туреччини, Близького Сходу, Індії та Скандинавії, до країн Західної (Кропи через Польщу. Із Заходу йшли впливи європейського гуманізму, ренесансу, реформації, бароко і просвітництва - політичного та літературного.

Сьогодні одна за одною зникають "білі плями" багатовікової історії українського народу. В поверненні народові його історичної національної пам'яті важливе місце належить екскурсійним маршрутам. Надзвичайно важливим є розвиток національного (внутрішнього туризму), утвердження його соціального статусу. Йдеться , в першу чергу, про забезпечення змістовного відпочинку шкільної, учнівської, студентської, робітничої молоді, організацією сімейноготуризму.

Хартія туризму передбачає участь держави у забезпеченні заходів, що дають можливість кожному громадянину фати участь у внутрішньому туризмі, в першу чергу через регулюючим робочого, навчального часу та дозвілля, встановлення та покращення системи щорічних сплачуваних відпусток та рівномірного розподілу днів таких відпусток упродовж року, а також надання особливої уваги молодіжному туризму та туризму людей похилого віку.

Туризм є однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів населення. Він став важливим засобом вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення, насамперед, учнів, молоді до пізнання історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.

Можливості природного та культурно-історичного потенціалу України важко переоцінити. Чорне і Азовське моря, Крим, Карпати, Придніпров'я, Поділля та Волинь, майже 70 тисяч річок, серед яких Дніпро, Дністер, Дунай. Південний Буг, Сіверсьий Донець, 8 національних природних парків, 4 біосферних заповідника, 15 державних природних заповідників, чисельні заказники, дендропарки, пам'ятки садово-паркового мистецтва - вагомі складові туристсько-рекреаційного потенціалу України.

Унікальний комплекс історичних, культурних та природних пам'яток, багаті рекреаційні можливості, які має держава, її окремі регіони, приваблюють дедалі більше туристів та екскурсантів. Так, у 2014 р. на туристичних маршрутах побувало понад 7 млн. туристів, понад 17 млн. екскурсантів [3].

Значною мірою цьому сприяє забезпечення державного підходу до розвитку туризму як невід'ємної складової загальнодержавної гуманітарної політики і пріоритетів, в контексті розвитку інших проблем, що мають загальнонаціональне значення (охорона навколишнього середовища, регіональний розвиток, питання безпеки тощо).

Дедалі більше уваги приділяється охороні пам'яток історії та культури - архітектурних споруд, творів мистецтва, рукописів, надбань народної поетичної творчості.

З 1996 р. в країні активно розвивається сільський туризм, створено Спілку сприяння розвитку сільського туризму, проводяться науково-практичні конференції, круглі столи, виїзні засідання за участю вчених, фахівців туристичної галузі, зарубіжних теоретиків та практиків.

В умовах, коли мешканці українських сіл відчувають певні економічні труднощі, цей рух допоможе їм вирішити свої економічні проблеми шляхом отримання додаткового доходу за рахунок прийому в своїй оселі відпочиваючих з міст України та іноземців. Цей вид туризму також надає можливість міським мешканцям відпочити за відносно невисокими цінами.

Важливим напрямом державної політики в галузі туризму є залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення.

У розвитку туризму й екскурсій найбільша проблема полягає в тому, що всі лихоліття нашої багатостраждальної історії закомплексували нас невмінням об'єктивно вивчати минуле, навчили осмислювати та оцінювати етнокультурні явища та процеси з певною насторогою, а іноді й навіть з острахом перед всебічним і правдивим висвітленням історії, побуту і культури українського народу, та примітивних маніпуляцій.

Важливо принципово покінчити з цілеспрямованимперекручуванням перебігу подій на догоду пануючим ідеологічним догмам, стереотипам та офіційно встановленим версіям. Об'єктивне і всебічне вивчення історії, історико-культурної спадщини мають стати основою організації екскурсійної справи в Україні на сучасному етапі.

За останні роки екскурсологія активно долучилось до всебічного вивчення світового українства як явища історичного, політичного, соціального, культурного, загальнонаціонального. А без цього, власне, неможливо йти до відродження української нації.

Сьогодні необхідно створювати систему нових туристично-екскурсійних маршрутів, докорінно міняти багато існуючих, в першу чергу, в частині її пізнавально-інформаційного змісту.

Додає оптимізму той факт, що інтерес населення до вітчизняної історії, історико-культурної спадщини все більше зростає. Великою популярністю, насамперед серед молоді, користуються туристично-екскурсійні маршрути: "Трипільські поселення України", " Грецькі колонії Північної о Причорномор'я", "Скіфський похід Дарія", "Змієві вали", "Із варяг у греки", "По місцях походу Ігоря Святославовича на половців", "Козацькі Січі", "Вільності Війська Запорозького", "Гомоніла Україна", "Фортеці й замки України", "Монастирі України", "Гетьманські столиці", "Чумацькими шляхами", "Коліївщина" До цього і під подати спеціалізовані виробничі, наукові, культурологічні, екологічні, спортивні тури та маршрути по різних регіонах країни.

Туристичні організації розробили маршрути з урахуванням різнобічних інтересів та смаків туристів, пропонуючи різні види мандрівок - пішохідні, автобусні, на теплоходах та літаках.

За останні роки надзвичайно важливу роботу у створенні нових туристичних маршрутів проведено Всеукраїнським фондом "Намисто Славутича": розроблені практично всі основні туристично-екскурсійні напрями в Україні, видано десятки цікавих тематичних буклетів, встановлено ділові стосунки між вченими, методистами екскурсійної справи, екскурсоводами та краєзнавцями. Створено національну систему туристично-екскурсійних маршрутів.

Основні тематичні напрями системи туристично-екскурсійних маршрутів "Намисто Славутича" охоплюють всю територію України, передбачають відвідання місць, багатих на пам'ятки історії, культури, природи, а також пов'язаних з життям і діяльністю видатних людей. Вони висвітлюють найважливіші віхи життя українського народу, всебічно розкривають його багатовікову історію, сприяють відновленню його духовності та історичної пам'яті.

Це маршрути "По давньоруських містах", Козацькими шляхами", "Гетьманські столиці", "Замки та фортеці України", "По історичних місцях православ'я в Україні", "Палацово-паркові ансамблі України", "Тарас Шевченко - великий син України" ("По шевченківських місцях"), "Літературна Україна", "Мисливськими стежками", "Чумацькими шляхами", "Відпочинок в українському селі", "У гості до гуцулів", "Україна у мережі транснаціональних Великих шовкових шляхів".

У той же час далеко не все ще Зроблено для охорони, відродження та вивчення пам'яток культової архітектури, зокрема, монастирських ансамблів як найбільш давніх нетрів національної культури. Адже у XVIII ст. в межах України діяло понад 300 монастирів, які були не тільки центрами релігійного життя, а й вогнищами культури в найширшому розумінні цього слова: освіти і писемності, живопису, вишивання, художніх промислів, культури землеробства та садівництва. Знайомлячись з культурною спадщиною монастирів, екскурсанти починають глибше розуміти основи єдності української культури від Дону до Західного Бугу, спостерігають аналогії та паралелі в явищах культури Сіверщини та Галичини, Київщини та Волині, Поділля та Закарпаття.

Проте в розробці екскурсійної тематики, на жаль, ще мають місце певні недоліки. Дуже часто у старі тексти, що позначені заідеологізованістю минулих часів, включаються нові матеріали кардинально протилежного ідеологічного спрямування. А часом зовсім різнопланові матеріали об'єднаються в одну тему, що невірно як з методичного, так і політичного боку. Тому особливої уваги потребує підготовка та перепідготовка працівників екскурсійної сфери, екскурсоводів.

Незважаючи на Закон України "Про мову" українізація екскурсійної роботи проходить надзвичайно повільно, в деяких регіонах, особливо південних і східних, екскурсії для місцевого населення проводяться виключно російською мовою.

Всебічної підтримки потребує трирічний досвід роботи відновленої Спілки екскурсоводів на Полтавщині. Певних успіхів у розбудові методики екскурсознавства досягли за підтримки місцевої адміністрації краєзнавці, екскурсоводи та методисти давнього Львова, київські туристичні підприємства "Краєвид" та "Кобзар".

Водночас не може не насторожувати те, що лише 5% з 3 тисяч туристичних підприємств України займаються екскурсійною справою. Прийнята в лютому цього року постанова Державного департаменту туризму "Про концептуальні засади організації екскурсійної діяльності в Україні" передбачає відродження екскурсійної справи в Україні, введення чіткої системи підготовки Та підвищення кваліфікації екскурсоводів, створення Методичного центру при департаменті, центрів в усіх регіонах країни, налагодження атестації кадрів.

Важливу роль у розвитку національного туризму відіграють інформаційні туристичні центри. Саме вони повинні стати осередками спілкування методистів, екскурсоводів, краєзнавців, керівників туристських груп, науковців, студентів галузевих і навчальних закладів, менеджерів туристичних підприємств. Центри Мають зорієнтувати туристів на всю привабливість міст, містечок і а селищ, окремих туристичних об'єктів, пояснити як їх відкривати для себе.

Вкрай недостатньо розвинута навіть у найбільш відвідуваних туристичних центрах система організації розваг, практично відсутні цікаві масові анімаційні проекти. Великої уваги вимагає створення Одного з найважливіших напрямів - чіткої системи ознайомлення гостей з багатющою спадщиною національної кухні окремих реї іонів, а також розгалуженої мережі торгівлі. Відсутня чітка державна політика підтримки розвитку народних промислів, виробів ремісництва, сувенірної продукції.

Надзвичайно важливо покращити якість інформаційно-рекламної літератури. Вона повинна відповідати вимогам туристичного бізнесу, а також індивідуальним потребам туристів та екскурсантів.

Украй необхідно виготовляти дешеві вкладки з детальною свіжою інформацією, яка необхідна тим, хто планує свій відпочинок. У брошурах мають бути карти хорошої якості.

І найголовніше. Будь-який рекламний матеріал необхідно готувати з використанням найдостовірнішої, найновішої інформації, з використанням наукової літератури та врахуванням особливостей певних категорій туристів та екскурсантів.

Ця робота вимагає уніфікації та універсалізації, у той же час вона має бути глибоко індивідуальною.

Більшої уваги заслуговують такі форми туризму, що викликають особливий інтерес: тематичні туристські походи, катання на лижах, спелеотуризм, археологія, екологія, туризм верхи на конях, туристські експедиції по місцях відродження етнічного коріння нашого народу, мисливство, паломницькі тури.

Всі учасники туристичного процесу зобов'язані охороняти природне середовище та ресурси з метою забезпечення здорового, поступального та стійкого економічного зростання на благо рівноправного задоволення потреб та спрямувань теперішніх і наступних поколінь.

Туризму властиво багато серйозних проблем і протиріч, серед яких: "ножиці" між ще досить низькою платоспроможністю переважної більшості населення і дорожнечею рекреаційних послуг, розрив між стрімко зростаючими вимогами клієнтів і невисоким рівнем матеріально-технічної бази розміщення, харчування, транспортних перевезень, технологій обслуговування, кваліфікації персоналу.

"Основу державної політики в галузі туризму повинні складати такі чинники, як державне стимулювання внутрішнього туризму, втому числі через удосконалення системи оподаткування".

Такий державний підхід, безумовно, дасть можливість створити чітку систему екскурсійного обслуговування, не тільки відтворити, а й значно поглибити методичну базу, сприятиме активному розвитку вітчизняного туризму в Україні.