4.Застосування фізіотерапії при хірургічних захворюваннях.

Багато хірургічні захворювання є об'єктом фізіотерапії, серед них хвороби ШКТ, судинні захворювання, гнійні і запальні процеси в тканинах, а також різні ускладнення: перівісцеріта, келоїдні рубці, інфільтрати, крововиливи. Різні фізіотерапевтичні фактори при доопераційної підготовки роблять позитивний вплив на стан хворого, прпятствуют розвитку ускладнень після операції, прискорюють процес регенерації. Фізіотерапія може використовуватися і при невідкладних станах (нападах кольок, рожисте запаленні, больових синдромах). У хірургічних хворих крім класичних прийомів фізіотерапії, таких як використання електричного поля, постійного струму, лазерної терапії, ультрафіолетових променів, все ширше починають впроваджуватися могнітотерапія, фонофорез і т.д.

До ЛФК призначають різні теплові процедури (електричну грілку, солюкс, парафін, озокерит та інші), розігріваючий масаж хворобливої зони, масаж може використовуватися разом з вібраційним або тепловим впливом. На сьогоднішній день існує безліч медичних побутових приладів, які поєднують у собі одночасно Електротерапевтичне, інфрачервоне, вібротепловое та інші види впливу.

Після ЛФК зазвичай використовуються розсмоктуючі процедури – ультразвук, лазер, магніт, тепло, електропроцедури.

Останнім часом широко став використовуватися бішофіт як противоспалительное, розсмоктуючу, мікроциркуляторне і спазмолітичний засіб. Тому його використання разом з масажем, електротерапією, магнітом і ультразвуком.

5. Захворювання органів грудної порожнини та операції, які при цих захворюваннях проводяться.

До гострих гнiйно-деструктивних захворювань зараховують абсцедивну пневмонiю, гострий гнійник, гангренозний абсцес і гангрену легень.

Абсцедивна пневмонiя - це множиннi деструктивнi вогнища розмiрами 0,3-0,5 см, що локалiзовані в межах 1-2 сегментiв легенi і не мають тенденцiї до прогресування. Супровідним при цьому є виражена перифокальна iнфiльтрацiя легеневоi тканини.

Абсцес легень - гнiйний розпад легеневої тканини одного сегмента, відмежованої вiд непошкодженої паренхiми пiогенною капсулою, з формуванням порожнини, заповненої гноєм та вираженою перифокальною iнфiльтрацiєю.

Гангренозний абсцес - гнiйно-гнильний некроз легеневої тканини в межах 2-3 сегментiв, вiдмежований вiд непошкоджених дiлянок легеневої паренхiми, що має схильнiсть до прогресування та зумовлює важкий стан хворого.

Гангрена легень - гнiйно-деструктивний процес легенi або її долi , що не має тенденцiї до чiткого обмеження i приводить до швидкого, прогресивного розплавлення легеневої паренхiми.

У перші дні недуги хворі відчувають загальну кволість, головний біль, нездужання та зниження апетиту. Потім виникають сухий кашель, помірні болі в грудях, задишка. Температура тіла субфебрильна. Через 5-12 діб вона підвищується до 39-40о С і набуває гектичних перепадів. Водночас посилюється біль в грудній клітці, виникає надсадний кашель, задишка. Стан хворих погіршується. Наростає інтоксикація. Відчутний неприємний запах з рота при кашлі. Кількість харкотиння невелика, іржавого відтінку. До цього приєднується кровохаркання. Потім добова кількість харкотиння сягає 500 мл і більше (в залежності від ефективності дренування порожнини абсцесу). Запах його дуже неприємний.

Емпiєма плеври - це гнiйне запалення вiсцерального та парiєтального її листкiв , що супроводжується накопиченням гною в плевральнiй порожнинi.

Пiопневмоторакс - прорив гнiйника легенi в плевральну порожнину, що супроводжується гнiйними запаленнями листкiв плеври та колабуванням легенi.

Пневмотораксом називають наявність повітря у плевральній порожнині.

Гемоторакс - накопичення кровi в плевральнiй порожнинi.Причиною виникнення цього ускладнення є пошкодження грудної стiнки, плеври, легенi та судин.

Бронхоектатична хвороба - хронічне неспецифічне захворювання органів дихання, що характеризується розширенням бронхів, бронхітом та фіброзом легень.

ФР при ССС :