- •1. Психодіагностика, її мета, значення, роль. Специфіка психодіагностичних методів.
- •2. Галузі психодіагностики. Зв’язок психодіагностики з іншими науками.
- •3. Предмет психодіагностики. Задачі психодіагностики.
- •4. Поняття «психологічний діагноз». Суб’єкти та області використання «психологічнного діагнозу».
- •5. Історія виникнення та розвитку психодіагностики.
- •6. Поняття про психометрику. Загальна та диференціальна психометрика.
- •7. Вимоги до вимірювальних психодіагностичних методик.
- •8. Вимоги до користувачів – психологів. Професійно – етичні принципи в психодіагностиці.
- •3. Об’єктивність дослідження.
- •4. Принцип психопрофілактичного викладення матеріалу.
- •5. Принцип обмеженого поширення спеціальних методик.
- •9. Вимоги до тестів. Класифікація тестів.
- •10. Основні етапи розробки первинної форми тесту.
- •11. Психологічні основи побудови тесту. Концепти тестових задач.
- •12. Поняття шкали в психології. Шкалування. Класифікація шкал.
- •13. Неметричні шкали.
- •14. Метричні шкали.
- •15. Види шкал за формою отримання даних.
- •16 Вимоги до тестових задач і їх формулювання. Вибір типу тестових задач відповідно до характеру відповідей.
- •17. Правила формування тестових задач. Послідовність об'єднання задач в тест.
- •18. Характеристики тестової задачі. Поняття трудності задачі. Показники трудності тестової задачі.
- •21. Оснащення тестів.
- •19. Дискримінативність задач. Коефіцієнт та індекс дискримінативності.
- •22. Умови і процедура проведення тестів.
- •23. Особливості дослідження дітей.
- •24. Процедура первинної обробки результатів тестових випробувань.
- •25 Форми представлення результатів тестування
- •26. Кількісна обробка та якісна інтерпретація результатів тестування.
- •27. Поняття про тестову норму. Зміст тестових норм.
- •28. Середні оцінки продуктивності або вираженості ознаки в складі тестових норм.
- •29. Міри різноманітності індивідуальних оцінок відносно середніх в складі тестових норм.
- •30. Основні параметри тестової норми. Правила
- •31. Стандартні (похідні) показникі.
- •32. Квантільна стандартизація.
- •33. Види норм.
- •38. Рекомендації при розробці тестових норм.
- •39. Дії при побудові тестових норм.
- •40. Процедура перегляду тестових норм.
- •41. Надійність тесту. Методи визначення надійності тесту.
- •42. Валідність тесту. Види валідності.
- •43. Валідність за критерієм. Класифікація критеріїв валідності.
- •44. Діагностика інтелекту.
- •45. Шкала розумового розвитку Станфорд-Біне.
- •46. Тест структури інтелекту Амтхауера.
- •47. Шкiльний тест розумового розвитку – штрр.
- •48. Тест Векслера (дитячий і дорослий варіанти).
- •49. Шкала прогресивних матриць Равена.
- •50. Діагностика готовності дитини до навчання в школі.
- •51. Діагностика особистості. Факторні методики. Поняття про l-,q-,t-данні. Опитувальник Кеттела.
- •Факторні теорії особистості
- •52. Тести ммрi, сміл, Міні-Мульт.
- •53. Діагностіка мотивації. Методики для вимірювання мотивів.
- •54. Діагностіка самосвідомості. Методи психодіагностики самосвідомості.
- •55. Проективні методи в психодіагностиці. «Малюнок сім'ї».
- •Методика «Малюнок сім'ї»
18. Характеристики тестової задачі. Поняття трудності задачі. Показники трудності тестової задачі.
Тестове завдання - завдання специфічної форми, елемент тесту, мінімальна складова одиниця тесту.
Основні вимоги до тестів та інших діагностичних методів обґрунтував сучасний англійський психолог Пол Клайн. До них належать такі обов'язкові умови: застосування шкали відношень або, як мінімум, шкали інтервалів, надійність, валідність, дискримінативність, наявність нормативних даних, а також такі вимоги, як просте формулювання і однозначність тестових завдань, обмеження часу їх виконання, соціокультурна адаптивність тесту, операціоналізація, верифікація тощо.
Застосування шкали інтервалів.
Вони бувають кількох рівнів, ієрархічно впорядкованих за складністю: номінативні шкали (шкали найменувань), порядкові шкали, шкали інтервалів, шкали відношень. В ідеалі розробник психологічних тестів повинен прагнути використовувати шкали відношень. Коли це неможливо, бажане застосування шкали інтервалів, якщо передбачається, що результати будуть піддаватися статистичному аналізу. Оскільки вивчення валідності тестів завжди вимагає такого аналізу (а також тому, що можливість отримати кількісні показники вимірювань у психологічних тестах є помітною перевагою порівняно з іншими видами досліджень), очевидно, нічого менш точного, ніж шкала інтервалів, використовувати не можна. Більшість психометричних тестів тяжіють до інтервальних шкал.
Надійність.
У психометрії термін "надійність" має подвійне значення. Тест називається надійним, якщо він є внутрішньо погодженим і дає одні й ті самі показники для кожного досліджуваного (за умови, що досліджуваний не змінився) при повторному тестуванні. Надійність при повторному тестуванні з плином часу називається ретестовою надійністю.
Валідність.
Тест називають валідним, якщо він належно вимірює властивості, якості, процеси. Існує багато різних способів доведення валідності тестів, і кожний з них відповідає різним аспектам цього значення: очевидна (зовнішня) валідність; конкурентна валідність; прогностична валідність; змістова валідність; конструктна валідність.
Дискримінативність.
Нею є диференційна здатність тесту загалом або тестового завдання, що вказує на їх здатність розділяти окремих досліджуваних за рівнем виконання. Якщо всі досліджувані дають на тестове завдання одну і ту саму відповідь, це означає, що завдання не наділене дискримінативністю - здатністю окремих пунктів тесту диференціювати досліджуваних стосовно "максимального" або "мінімального" результату тесту. Певним функціональним синонімом дискримінативності є інформативність.
Наявність нормативних даних.
Такими нормами вважають репрезентативні середні показники за тестом - показники, що репрезентують велику кількість людей, завдяки яким можна порівнювати показники певного індивіда, оцінюючи рівень його психологічного розвитку. Нормою тесту є середній рівень розвитку великої кількості людей, подібних на досліджуваного за певними соціально-демографічними характеристиками. Ця норма визначається у результаті тестування великої вибірки випробовуваних певного віку і статі та усереднення отриманих оцінок з їхньою наступною диференціацією за віком, статтю та іншими релевантними показниками. Нормальним вважається те, що належить до середини розподілу. Його "хвостові" частини вказують на сферу низьких (субнормальних) або високих (супернормальних) значень. Для оцінювання якості співвідносять отриманий показник з іншими й у такий спосіб визначають його місце на кривій нормального розподілу.
Соціокультурна адаптованість тесту.
Вона полягає у відповідності тестових завдань і тестових оцінок, які досліджуваний отримує за цими завданнями, особливостям культури суспільства, де використовується тест, запозичений з іншої країни. Якщо, наприклад, створений у Європі тест інтелекту вперше застосовується в країні, у структурі інтелекту якої домінує не словесно-логічне, а образне чи практичне мислення, він обов'язково повинен пройти оброблення, стати соціокультурно адаптованим. В іншому разі отримані результати не відповідатимуть рівню розвитку мислення жителів цієї країни.
При повторному використанні тесту в умовах, відмінних від умов країни, де він був створений, майже завжди потрібно співвідносити ці умови чи адаптувати тест. Буквальний переклад словесних формулювань тестових завдань не буває точним за змістом понять, тому від нього слід відмовитися і зробити переклад, близьким не за значеннями слів, а за змістом.
Простота формулювань і однозначність тестових завдань.
Відповідно до цієї вимоги тест не повинен передбачати завдань, які досліджувані можуть по-різному сприймати і розуміти.
Обмеження часу виконання тестових завдань.
Термін виконання завдань психологічного тесту не повинен перевищувати 1,5-2 годин, оскільки триваліший час людині важко зберегти працездатність на високому рівні.
Операціоналізація та верифікація.
Операціоналізація при впровадженні нових наукових понять передбачає обов'язкове вказування процедур, прийомів і методів, які дають змогу довести існування описаного явища, означеного поняттям, тобто практичних дій або операції, які може виконати дослідник для виявлення позначених поняттям властивостей.
Вимогою верифікації є перевірка на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на статус наукового, за допомогою відповідної психодіагностичної процедури. Наприклад, при впровадженні у науковий обіг поняття "мотив" необхідно визначити його через інші відомі поняття доступними способами діагностування явищ, що входять до змісту поняття. Якщо пропонують таке визначення: "Мотив - це внутрішнє, психологічне, усвідомлюване чи неусвідомлюване спонукальне джерело дій людини, яке додає їй цілеспрямованості і підтримує її активність", то передбачається, що всі знають зміст цих понять. У протилежному разі необхідно доповнити загальне визначення мотиву роз'ясненнями інших понять. Наступна дія операціоналізації поняття "мотив" повинна репрезентувати психодіагностичну методику, яка підтвердить його існування. На завершальному етапі перевіряють існування явища "мотив" і всіх зазначених у його визначенні властивостей на практиці, тобто з вимогою верифікації.
Психолог, обираючи методику для психодіагностування певної психологічної якості (якостей) людини, повинен чітко знати, чи відповідає обрана ним методика переліченим вимогам, інакше він не зможе з'ясувати достовірності отриманих результатів.
Показники трудності тестової задачі Можливість «сліпих» помилок.
Сліпа віра низькокваліфікованих виконавців в те, що тест повинен працювати правильно автоматично, породжує іноді серйозні помилки: обстежуваний не зрозумів інструкцію, дослідник неправильно застосував ключі при обробці тестового матеріалу і т.ін.
Небезпека профанації.
Це ефект діяльності «профанів» в буквальному розумінні слова, які за допомогою декількох тестів намагаються розв’язувати всі завдання, тобто знайти тести на всі «випадки життя».
«Втрата індивідуального підходу - стресогенність».
Тест - загальна «гребінка», під яку підганяють всіх людей, і можливість пропустити унікальну індивідуальну особистість, нестандартну людину досить велика.
У людей із низькою стресостійкістю можуть виникати навіть розлади саморегуляції — вони починають хвилюватися і роблять помилки в елементарних для себе завданнях. Вчасно вивчити таку реакцію на тест - задача, яка під силу кваліфікованому досліднику.
«Втрата індивідуального підходу — репродуктивність».
Тести знань, як правило, апелюють до стандартного застосування готових знань, що ускладнює можливість розкрити свою індивідуальність при наявності стандартних умов. З точки зору виявлення творчих здібностей людини, тести надто обмежені для цієї задачі. В будь-якому випадку тести творчі мають справу з достатньо абстрактним матеріалом, а тести досягнень (знань), адаптовані на життєво-важливому матеріалі (професійно релевантному), здебільшого виконані у формі стандартного набору завдань із заданим набором відповідей.
Відсутність довірчої обстановки.
В процесі тестування втрачається можливість живого спілкування із обстежуваним, який позбавлений відчуття того, що психолог зацікавлений в ньому особисто, в тому, щоб допомогти йому особисто. В цьому плані мають перевагу діалогічні методи.