- •1. Психодіагностика, її мета, значення, роль. Специфіка психодіагностичних методів.
- •2. Галузі психодіагностики. Зв’язок психодіагностики з іншими науками.
- •3. Предмет психодіагностики. Задачі психодіагностики.
- •4. Поняття «психологічний діагноз». Суб’єкти та області використання «психологічнного діагнозу».
- •5. Історія виникнення та розвитку психодіагностики.
- •6. Поняття про психометрику. Загальна та диференціальна психометрика.
- •7. Вимоги до вимірювальних психодіагностичних методик.
- •8. Вимоги до користувачів – психологів. Професійно – етичні принципи в психодіагностиці.
- •3. Об’єктивність дослідження.
- •4. Принцип психопрофілактичного викладення матеріалу.
- •5. Принцип обмеженого поширення спеціальних методик.
- •9. Вимоги до тестів. Класифікація тестів.
- •10. Основні етапи розробки первинної форми тесту.
- •11. Психологічні основи побудови тесту. Концепти тестових задач.
- •12. Поняття шкали в психології. Шкалування. Класифікація шкал.
- •13. Неметричні шкали.
- •14. Метричні шкали.
- •15. Види шкал за формою отримання даних.
- •16 Вимоги до тестових задач і їх формулювання. Вибір типу тестових задач відповідно до характеру відповідей.
- •17. Правила формування тестових задач. Послідовність об'єднання задач в тест.
- •18. Характеристики тестової задачі. Поняття трудності задачі. Показники трудності тестової задачі.
- •21. Оснащення тестів.
- •19. Дискримінативність задач. Коефіцієнт та індекс дискримінативності.
- •22. Умови і процедура проведення тестів.
- •23. Особливості дослідження дітей.
- •24. Процедура первинної обробки результатів тестових випробувань.
- •25 Форми представлення результатів тестування
- •26. Кількісна обробка та якісна інтерпретація результатів тестування.
- •27. Поняття про тестову норму. Зміст тестових норм.
- •28. Середні оцінки продуктивності або вираженості ознаки в складі тестових норм.
- •29. Міри різноманітності індивідуальних оцінок відносно середніх в складі тестових норм.
- •30. Основні параметри тестової норми. Правила
- •31. Стандартні (похідні) показникі.
- •32. Квантільна стандартизація.
- •33. Види норм.
- •38. Рекомендації при розробці тестових норм.
- •39. Дії при побудові тестових норм.
- •40. Процедура перегляду тестових норм.
- •41. Надійність тесту. Методи визначення надійності тесту.
- •42. Валідність тесту. Види валідності.
- •43. Валідність за критерієм. Класифікація критеріїв валідності.
- •44. Діагностика інтелекту.
- •45. Шкала розумового розвитку Станфорд-Біне.
- •46. Тест структури інтелекту Амтхауера.
- •47. Шкiльний тест розумового розвитку – штрр.
- •48. Тест Векслера (дитячий і дорослий варіанти).
- •49. Шкала прогресивних матриць Равена.
- •50. Діагностика готовності дитини до навчання в школі.
- •51. Діагностика особистості. Факторні методики. Поняття про l-,q-,t-данні. Опитувальник Кеттела.
- •Факторні теорії особистості
- •52. Тести ммрi, сміл, Міні-Мульт.
- •53. Діагностіка мотивації. Методики для вимірювання мотивів.
- •54. Діагностіка самосвідомості. Методи психодіагностики самосвідомості.
- •55. Проективні методи в психодіагностиці. «Малюнок сім'ї».
- •Методика «Малюнок сім'ї»
2. Галузі психодіагностики. Зв’язок психодіагностики з іншими науками.
Особливості сучасної психодіагностики, можливості щодо розв’язання завдань соціальної практики визначаються станом її розвитку.
Психодіагностика — і теоретична дисципліна,і сфера практичної діяльності пси¬холога. Як теоретична дисципліна, загальна психодіагностика розглядає закономірності постановки валідних і на-литих діагностичних суджень, правила «діагностичних умовиводів», за допомогою яких здійснюється перехід від ознак чи індикаторів певнного психічного, структурного процесу до констатації наявності цих змінних.
Як теоретична дисципліна, психодіагностика тісно пов҆ язана з
відповідними предметними галузями психологічної науки. Змінна, що виявляється для психодіагностики, повинна мати теоретичний смисл у відповідній галузі і практичну значимість для розв ҆язання
тієї чи іншої прикладної задачі.
Зв’язок психодіагностики, з одного боку, і теоретично-експери- ментальної психології, з іншого, має двосторонній характер. Психодіагностика в цілому - не тільки втілення понять відповідних дисциплін в конкретних методиках, але і спосіб перевірки правдивості теоретико-психологічних побудов (наприклад: якщо ми говоримо, що мотивація у всіх людей різна, то повинні бути методики, які б діагностували це).
Загальна психодіагностика переважно пов’язана із загальною, соціальною та диференційною психологією, часткова психодіагностика пов’язана з такими галузями, як медична, вікова, консультативна, військова і т.ін.
Психологія відповідної предметної галузі складає одну із складових частин психодіагностики, складовою її частиною є диференційна психометрика - наука, яка обґрунтовує і розробляє вимірювальні діагностичні методи.
Третя основа психодіагностики - практичні сфери застосування психологічного знання, які висувають психодіагностичні задачі і обґрунтовують виділення комплексних, інтегральних змінних, які виступають об’єктами психодіагностики (наприклад: таке комплексне поняття, як «стресостійкість», наукова психологія виражає через систему базисних психологічних понять таких як потреба, мотиви, вміння, установки).
Таким чином, теоретична психодіагностика задається перерахуванням трьох галузей психологічного знання:
предметною галуззю психології, що вивчає дані явища;
психометрикою — наукою про вимір індивідуальних відмінностей в змінних, що діагностуються;
практикою використання психологічного знання.
Практична психодіагностика відноситься до теоретичної так само, як інженерна до експлуатації техніки, її розробки і конструювання. Практична психодіагностика передбачає сукупність правил застосування психодіагностичних інструментів, заснованих на знаннях властивостей змінних, що вимірюються, і вимірюючих інструментів, на знанні етичних і професійних норм психодіагностичної роботи. Так, практик-психодіагност повинен розуміти і вміти кваліфікувати умови проведення дослідження і враховувати їх при зіставленні індивідуальних даних з нормативами.
Психодіагностика, як практична галузь знань, покликана створювати такі засоби дослідження, які необхідні для вирішення питань соціальної практики.