3. Об’єктивність дослідження.

Дослідження повинно бути цілком неупередженим. На психодіаг- Иоета не повинні справляти вплив загальне враження про особистість обстежуваного: симпатія чи антипатія, власний психічний стан чи настрій, заангажованість на отримання певного результату і т.ін.

4. Принцип психопрофілактичного викладення матеріалу.

При повідомленні результатів самому обстежуваному необхідно

дотримуватися певних запобіжних заходів, спрямованих проти їх ік правильного використання, неправильної інтерпретації чи можли¬вої появи невротично-депресивних реакцій. Таким чином, психодіагностичні результати не повинні травмувати психіку і самооцінку обстежуваного.

Якщо обстежуваний наполягає на тому, щоб «переробити» тестові завдання, то психолог повинен мати варіант еквівалентної методики, щоб переконати останнього в правильності використання запропонованої методики.

5. Принцип обмеженого поширення спеціальних методик.

Сертифіковані товариством психологів психодіагностичні мето¬дики повинні поширюватися тільки серед атестованих спеціалістів.

9. Вимоги до тестів. Класифікація тестів.

Тести стають ефективним інструментом дослідження у тому разі, коли витримані вимоги до їх змісту.

1. Стандартизація умов і результатів. Використання тестових методик не залежить від кваліфікації користувача, однак для підготовки компетентного висновку (інтерпретації) за комплексом тестів слід залучити кваліфікованого фахівця.

2. Оперативність і економічність. Будова тесту охоплює серію коротких завдань, виконання кожного у часі триває не більше півхвилини, а тест займає не більше години (у шкільній практиці - один урок). Тестування одночасно проходить група досліджуваних.

3. Кількісно диференційований характер оцінювання. Застосування шкали і стандартизованість тесту уможливлюють їх розгляд як вимірювального інструменту, що кількісно оцінює вимірювані властивості. Кількісний характер тестових результатів дає змогу застосувати під час тестування добре розроблений апарат психометрики, що допомагає оцінити ефективність тесту на вибірці досліджуваних у певних умовах.

4. Оптимальна складність завдань. Професійно зроблений тест складається із завдань, що мають оптимальний рівень труднощів. Середньостатистичний досліджуваний набирає приблизно 50% з максимально можливої кількості балів. Цього досягають за рахунок попередніх іспитів - психометричного експерименту, пілотного дослідження. Якщо у його процесі з'ясовують, що із завданням справляється приблизно половина досліджуваних, таке завдання визнають вдалим і залишають у тесті.

5. Надійність. Методика (тест) має точно відображати психодіагностичне вимірювання, а його результати повинні бути стійкі до дії сторонніх випадкових факторів, наприклад емоційного стану або втоми (якщо вони не є досліджуваними характеристиками), освітленості, температури, інших особливостей приміщення, у якому проводиться дослідження вмотивованості досліджуваних на обстеження тощо. У широкому розумінні надійність тесту - це характеристика того, якою мірою виявлені у досліджуваних відмінності за тестовими результатами є відображенням дійсних відмінностей, а якого - наслідком випадкових помилок.

Бажаними, в ідеалі обов'язковими, є такі ознаки тестів і тестових методик:

а) справедливість.

б) можливість комп'ютеризації.

в) психологічна адекватність.

Дослідник, вдаючись до використання тестів, повинен зважати і на інші їх недоліки.

1) ймовірність механічних помилок. 2) небезпека профанації(психопатія) 3) стресогенність. 4) втрата індивідуального підходу, "репродуктивність". 5) відсутність атмосфери взаємозацікавленості.

6) неадекватність рівня складності тесту віку досліджуваного.

Отже, тести не можуть бути єдиним методом діагностики, оскільки не забезпечують адекватного трактування досліджуваної властивості. Усвідомлення переваг і недоліків методу тестів забезпечує надійність результатів тестування.

Тести, їх класифікація. Тести можна расклассифицировать, виділити кілька підкласів залежно від того, яка ознака взятий за основу поділу. Найбільш значними представляються класифікації тестів за формою і за змістом.

Форма і зміст психологічного тестування. За формою тести можуть бути індивідуальні та групові, усні і письмові; бланкові, предметні, апаратурні і комп'ютерні; вербальні і невербальні (практичні).

Індивідуальні тести. Індивідуальні тести - це такий вид методик, коли взаємодія експериментатора і випробуваного відбувається один на один. Індивідуальне тестування має свої переваги: ​​можливість спостерігати за випробуваним(за його мімікою, мимовільними реакціями), чути і фіксувати непередбачені інструкцією висловлювання, що дозволяє оцінити ставлення до обстеження, відзначати функціональний стан випробуваного й ін

Групові тести - це такий тип методик, який дозволяє одночасно проводити випробування з дуже великою групою людей (до кількох сотень осіб). Оскільки інструкції і процедура проведення детально розроблені, експериментатор повинен неухильно їх виконувати. При груповому тестуванні особливо строго дотримується однаковість умов проведення експерименту. Обробка результатів об'єктивізованих і не вимагає високої кваліфікації. Результати більшості групових тестів можуть оброблятися на ЕОМ. Однак слід відзначити й певні недоліки групового тестування. Так, в експериментатора набагато менше можливостей встановити взаєморозуміння з випробуваним, пробудити його інтерес і заручитися його співпрацею. Будь-які випадкові стану випробуваного, такі, як хвороба, втома, неспокій і тривожність, які можуть впливати на виконання завдань, набагато важче виявити в груповому тестуванні. В цілому, особи, незнайомі з такою процедурою, швидше покажуть більш низькі результати при груповому тестуванні, ніж при індивідуальному. 

Усні та письмові тести. Ці тести розрізняються за формою відповіді. Усними найчастіше бувають індивідуальні тести, письмовими - групові. Усні відповіді в одних випадках можуть формулюватися випробуваним самостійно («відкриті» відповіді), в інших - він повинен з декількох запропонованих відповідей вибрати і назвати той, який вважає правильним («закриті» відповіді). У письмових тестах відповіді даються випробуваним або в тестовому зошиті, або на спеціально розробленому бланку відповідей. Письмові відповіді також можуть носити відкритий або закритий характер.

Бланкові, предметні, апаратурні, комп'ютерні тести. Ці тести розрізняються за матеріалом, який використовується при тестуванні. Бланкові тести (іншим широко відомою назвою є тести «олівець і папір») представлені у вигляді окремих бланків або зошитів, брошур, в яких містяться інструкція із застосування, приклади розв'язання, самі завдання і графи для відповідей. Передбачені форми, коли відповіді заносяться не в тестові зошити, а на окремі бланки. Це дозволяє використовувати одні й ті ж тестові зошити багаторазово. Бланкові тести можуть застосовуватися як при індивідуальному, так і при груповому тестуванні.

У предметних тестах матеріал тестових завдань представлений у вигляді реальних предметів: кубиків, карток, деталей геометричних фігур, конструкцій і вузлів технічних пристроїв і т. п. Предметні тести частіше проводяться індивідуально.

Апаратурні тести - це такий тип методик, який вимагає застосування спеціальних технічних засобів або спеціального устаткування для проведення дослідження або реєстрації отриманих даних. Широко відомі прилади для дослідження показників часу реакції (реактометри, рефлексометри), пристрої для вивчення особливостей сприйняття, пам'яті, мислення. В останні роки апаратурні тести широко використовують комп'ютерні пристрої. У більшості випадків апаратурні тести проводяться індивідуально.

Комп'ютерні тести. Це автоматизований вид тестування у формі діалогу випробуваного й ЕОМ. Тестові завдання пред'являються на екрані дисплея, а відповіді випробуваний вводить в пам'ять ЕОМ з клавіатури; таким чином, протокол відразу створюється як набір даних (файл) на магнітному носії. Стандартні статистичні пакети дозволяють дуже швидко проводити математико-статистичну обробку отриманих результатів за різними напрямками. При бажанні можна отримати інформацію у вигляді графіків, таблиць, діаграм, профілів.

За допомогою комп'ютера експериментатор отримує для аналізу такі дані, які без ЕОМ отримати практично неможливо: час виконання окремих завдань тесту, час отримання правильних відповідей, кількість відмов від рішення і звернення за допомогою, час, що витрачається випробуваним на обдумування відповіді при відмові від рішення, час введення відповіді (якщо він складений) в ЕОМ і т. д. Ці особливості піддослідних можна використовувати для поглибленого психологічного аналізу результатів, отриманих в процесі тестування.

Вербальні і невербальні тести. Ці тести розрізняються за характером стимульного матеріалу. У вербальних тестах основним змістом роботи випробуваних є операції з поняттями, розумові дії, здійснювані в словесно-логічній формі.Складові ці методики завдання апелюють до пам'яті, уяві, мисленню в їх опосередкованої мовної формі. Вони дуже чутливі до відмінностей у мовній культурі, рівню освіти, професійним особливостям. Вербальний тип завдань найбільш поширений серед тестів інтелекту, тестів досягнень, при оцінці спеціальних здібностей.

Невербальні тести - це такий тип методик, в яких тестовий матеріал представлений у наочній формі (у вигляді картинок, креслень, графічних зображень і т. п.). Від випробовуваних потрібно розуміння вербальних інструкцій, саме ж виконання завдань спирається на перцептивні і моторні функції. Невербальні тести зменшують вплив мовних відмінностей на результат випробування. Вони також полегшують процедуру тестування випробуваних з порушенням мови, слуху або з низьким рівнем освіти. Невербальні тести широко використовуються при оцінці просторового і комбінаторного мислення. В якості окремих субтестів вони включені в багато тести інтелекту, загальних і спеціальних здібностей, тести досягнень.

За змістом тести зазвичай діляться на наступні класи, або напрямки:

♦ тести інтелекту;

♦ тести здібностей;

♦ тести особистості;

♦ тести досягнень.

Опросники Опитувальниками називають таку групу пси-

ходіагностіческіх методик, де завдання представлені у вигляді питань і тверджень і призначені для отримання даних зі слів обстежуваного.

Опитувальники відносяться до числа найбільш поширених діагностичних інструментів і можуть бути поділені на опитувальники особистості і опитувальники-анкети. На відміну від тестів, в анкетах не може бути правильних і неправильних відповідей. Вони лише відображають ставлення людини до тих чи інших висловлювань, міру його згоди або незгоди.