- •1. Психодіагностика, її мета, значення, роль. Специфіка психодіагностичних методів.
- •2. Галузі психодіагностики. Зв’язок психодіагностики з іншими науками.
- •3. Предмет психодіагностики. Задачі психодіагностики.
- •4. Поняття «психологічний діагноз». Суб’єкти та області використання «психологічнного діагнозу».
- •5. Історія виникнення та розвитку психодіагностики.
- •6. Поняття про психометрику. Загальна та диференціальна психометрика.
- •7. Вимоги до вимірювальних психодіагностичних методик.
- •8. Вимоги до користувачів – психологів. Професійно – етичні принципи в психодіагностиці.
- •3. Об’єктивність дослідження.
- •4. Принцип психопрофілактичного викладення матеріалу.
- •5. Принцип обмеженого поширення спеціальних методик.
- •9. Вимоги до тестів. Класифікація тестів.
- •10. Основні етапи розробки первинної форми тесту.
- •11. Психологічні основи побудови тесту. Концепти тестових задач.
- •12. Поняття шкали в психології. Шкалування. Класифікація шкал.
- •13. Неметричні шкали.
- •14. Метричні шкали.
- •15. Види шкал за формою отримання даних.
- •16 Вимоги до тестових задач і їх формулювання. Вибір типу тестових задач відповідно до характеру відповідей.
- •17. Правила формування тестових задач. Послідовність об'єднання задач в тест.
- •18. Характеристики тестової задачі. Поняття трудності задачі. Показники трудності тестової задачі.
- •21. Оснащення тестів.
- •19. Дискримінативність задач. Коефіцієнт та індекс дискримінативності.
- •22. Умови і процедура проведення тестів.
- •23. Особливості дослідження дітей.
- •24. Процедура первинної обробки результатів тестових випробувань.
- •25 Форми представлення результатів тестування
- •26. Кількісна обробка та якісна інтерпретація результатів тестування.
- •27. Поняття про тестову норму. Зміст тестових норм.
- •28. Середні оцінки продуктивності або вираженості ознаки в складі тестових норм.
- •29. Міри різноманітності індивідуальних оцінок відносно середніх в складі тестових норм.
- •30. Основні параметри тестової норми. Правила
- •31. Стандартні (похідні) показникі.
- •32. Квантільна стандартизація.
- •33. Види норм.
- •38. Рекомендації при розробці тестових норм.
- •39. Дії при побудові тестових норм.
- •40. Процедура перегляду тестових норм.
- •41. Надійність тесту. Методи визначення надійності тесту.
- •42. Валідність тесту. Види валідності.
- •43. Валідність за критерієм. Класифікація критеріїв валідності.
- •44. Діагностика інтелекту.
- •45. Шкала розумового розвитку Станфорд-Біне.
- •46. Тест структури інтелекту Амтхауера.
- •47. Шкiльний тест розумового розвитку – штрр.
- •48. Тест Векслера (дитячий і дорослий варіанти).
- •49. Шкала прогресивних матриць Равена.
- •50. Діагностика готовності дитини до навчання в школі.
- •51. Діагностика особистості. Факторні методики. Поняття про l-,q-,t-данні. Опитувальник Кеттела.
- •Факторні теорії особистості
- •52. Тести ммрi, сміл, Міні-Мульт.
- •53. Діагностіка мотивації. Методики для вимірювання мотивів.
- •54. Діагностіка самосвідомості. Методи психодіагностики самосвідомості.
- •55. Проективні методи в психодіагностиці. «Малюнок сім'ї».
- •Методика «Малюнок сім'ї»
41. Надійність тесту. Методи визначення надійності тесту.
Надійність - одна із головних психометричних властивостей будь-якої гсиходіагностичної методики.
Надійність - це стійкість тесту, незалежність його результатів від вплиьу можливих
випадкових факторів.
До таких факторів відносяться:
Зовнішні умови тестування (час доби, освітленість, температура в приміщенні, сторонні звуки).
Динамічні внутрішні фактори (так звана «впрацьованість» — вихід на стабільні результати темпу і швидкості дій п.сля початку тестування, швидкість розвитку стомлення і т.ін.).
Інформаційно-соціальні обставини (різна динаміка встановлення контакту з психологом, що проводить тестування; наявність інших людей в приміщенні; наявність попереднього досзіду знайомства з даним тестом) та ін.Всі ці фактори зумовлюють появу у кожного обстежуваного не- прогнозованого відхилення тестового балу, який би можна було отримати в ідеальних умовах. Величина цієї помилки виміру вказує на неточність чи ненадійність тестової шкали. Для визначення помилки виміру на практиці використовуються кореляційні методи, що дозволяють визначити надійність через стійкість і узгодженість результатів. Для визначення надійності і помилки виміру використовують наступні формули:
де - дисперсія тестових показників х; £е - помилка виміру.
На практиці для визначення надійності часто використовують кореляційні методи. Найбільш відомий із них метод перетестування (тест-ретест).
де - коефіцієнт кореляції двох рядів значень; х - перше тестування; у ~ повторне тестування не менше ніж через два тижні. Використовуючи отримані дані і підставляючи їх у формулу (1), можна розрахувати коефіцієнт надійності И. Низька кореляція результатів тесту між першим і повторним тестуванням свідчить про те, що тест не володіє достатньою стійкістю і його не можна використовувати як вимірювальний інструмент. Показник надійності К прийнято вважати достатньо високим на рівні 0,95, але в особистісних тестах часто використовують менш надійні тести з показниками 0,8-0,9.
Метод ретестової надійності придатний тільки для психічних властивостей, стабільних у часі, а для психічних станів, установок таким способом не можна визначити надійність.
Коефіцієнт надійності - узагальнений термін. Різні методи оцінювання надійності виходять з різних джерел помилок. Так, на результати рєтєстової надійності (зумовленої шляхом повторного обстеження однієї і тієї ж вибірки обстежуваних) впливає не тільки випадкова варіативність відповідей чи зміна суб єктів у часі, але та-кож розбіжності в поведінці (особливо якщо ретестує інша особа).
Коефіцієнти надійності мають обмежену практичну цінність для користувачів тесту. Стандартна помилка виміру звичайно більш корисна, тому що має відносну незалежність і може бути використана для встановлення меж визначеної імовірності бала. Користувачі тесту можуть використовувати коефіцієнт надійності для порівняння тестів, але для інтерпретації тестових балів використовується стандартна помилка виміру.
Для того щоб з’ясувати «справжнє» значення тестового бала індивіда, застосовується формула:
Х (3)
де Хг - емпіричний бал -го обстежуваного; К - надійність тесту; X — середнє значення для тесту.
Так само як інші психометричні показники, надійність тесту визначається на конкретних соціальних, професійних і вікових групах і не може довільно поширюватися на інші. Так, надійність тесту, призначеного для добору працівників, перевіряється при тестуванні кандидатів на посаду, а не школярів чи вже працюючих. Якщо вказується, що тест придатний для різних вікових груп, варто враховувати дані про надійність для кожного класу чи віку. Корисним є облік стандартних помилок виміру, отриманих у різних групах. У цьому випадку необхідно звертати увагу на середнє значення і дисперсію вибірки, інформацію про її склад (розподіл суб’єктів за віком, статтю, економічним й інтелектуальним рівнем, трудовим статусом чи минулою трудовою діяльністю, місцем проживання).