Тема: «Оцінювання фінансового стану підприємств».

1. Необхідність, значення оцінки фінансового стану підприємств.

Фінансовий стан - це одна з найважливіших характе­ристик діяльності будь-якого підприємства.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінан­сових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передусім, на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Але фінансовий стан підприємства знаходиться під впливом факторів не тільки фінансового характеру, але й таких, що не мають цінової оцінки (політичні і загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності тощо).

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

• визначення рентабельності та фінансової стійкості підпри­ємства;

• дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства;

• забезпечення підприємства власними обо­ротними активами;

• оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

• визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Користувачами інформації про фінансовий стан підпри­ємства є власники підприємства, інвестори, банківські установи, партнери по бізнесу, професійні учасники ринку цінних паперів, працівники податкової служби, страхові компанії, інші учасники економічних відносин.

У зв'язку з цим розрізняють зовнішній та внутрішній фінансовий аналіз.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

• орієнтація аналізу на публічну (зовнішню) звітність під­приємства;

• множинність користувачів;

• різноманітність цілей та інтересів суб'єктів аналізу;

• максимальна відкритість результатів аналізу для кори­стувачів.

Складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані.

Внутрішній аналіз здійснюється аналітиками підпри­ємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включа­ючи й оперативні дані.

Предметом фінансового аналізу фінансового стану підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.

Інформація, яка береться до уваги для аналізу фінан­сового стану підприємства, за доступністю поділяється на відкриту та закриту (таємну).Інформація, що міститься в бухгалтерській та статистич­ній звітності і виходить за межі підприємства, є відкритою.Але кожне підприємство розробляє свої планові і про­гнозні показники, норми, нормативи, ліміти, тарифи тощо

Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Підприємство має право тримати таку інфор­мацію в таємниці, тобто вона є закритою.

При аналізі фінансового стану використовуються такі форми бухгалтерської звітності як форма №1 (Баланс підприємства), форма №2 (Звіт про фінансові результати) та форма №3 (Звіт про фінансово-майновий стан підприємства).

3. Система показників фінансового стану.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один (нехай і найважливіший) показник, а тільки за до­помогою комплексу, системи показників, що детально й усе­бічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб усі, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання: наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні? У кожного з партнерів підприємства (акціо­нерів, банківських установ, податкових адміністрацій) є свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожен партнер міг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

Платоспроможність характеризує здатність підпри­ємства своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають з торгівельних, кредитних та інших операцій грошового характеру. Іншими словами, платоспроможність — це готовність підприємства погасити борги у випадку одночасного пред'явлення вимоги про сплату з боку усіх кредиторів (див.табл.2).

Ліквідність - це показник, який свідчить про те, як швидко підприємство може продати активи й одержати кошти для оплати своїх зобов'язань (див.табл.2).

Іншими словами, ліквідність підприємства - це спів­відношення поточних активів і поточних зобов'язань підприємства. Поточні активи - це активи, що постійно обертаються у процесі господарської діяльності підпри­ємства (оборотні активи). У Балансі вони відображаються у рядках 100-250 розділу II Активу. Поточні зобов'язання - це зобов'язання, які будуть погашені протягом операцій­ного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати Балансу. Вони відображаються у розділі IV Пасиву.Таким чином, ліквідність - це співвідношення величини ліквідних активів підприємства і його короткострокової заборгованості.Найбільш ліквідними є грошові кошти (ними одразу можна погасити борги), а також ринкові цінні папери. Менш ліквідними є дебіторська заборгованість, товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Основними показниками ліквідності та платоспромож­ності є коефіцієнт загальної ліквідності (дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на 1 гривню поточних зобо­в'язань); коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності (при його розрахунку беруться до уваги більш ліквідні поточні активи, тобто не враховуються запаси); коефіцієнт абсолютної ліквідності (показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена негайно).

Фінансова стійкість. Існують коефіцієнти, за допомогою яких аналізується можливість погашення довгострокових зобов'язань та оцінюється здатність підприємства функціо­нувати тривалий період часу, тобто оцінюється фінансова стійкість підприємства (див.табл.2).