3. Банкрутство та фінанасова санація підприємств.

Сьогодні в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств. Відтак найбільше позовних заяв до арбітражних судів надходить у зв'язку з банкрутствами підприємств. Але банкрутство підприємства і його ліквідація - це не тільки збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партне­рів, споживачів продукції, але й зменшення податкових надходжень у бюджет, збільшення безробіття тощо.Однак, суттєвим є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судами, значною є кількість таких, що тимчасово потрапили у скрутне стано­вище. Проте за умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами й успішно функціонувати далі.

Банкрутство - це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задо­вольнити в установлений термін пред'явлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних заробітних плат, які не були задоволені боржником протягом 3-х місяців після встановленого для їх погашення строку.

До боржника господарський суд може застосовувати такі типи процедур:

1. реорганізаційні (зовнішнє управління майном, санація та реорганізація);

2. ліквідаційні (добровільна чи примусова ліквідація під­приємства);

3. мирову угоду (між боржником та кредиторами).

Господарський суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами.

У постанові про визнання боржника банкрутом госпо­дарський суд призначає також ліквідаційну комісію (пред­ставників зборів кредиторів, банків, фінансових органів та Фонду державного майна - для державних підприємств), яка оцінює майно боржника, проводить роботу по стягненню дебіторської заборгованості, розраховується з кредиторами та складає ліквідаційний баланс. На жаль, для України є характерною ситуація, коли ліквідаційна комісія складається з представників банків-кредиторів, енергетичних компаній та податкових органів. Вони, як правило, абсолютно не зацікавлені у збереженні боржника і вся їхня діяльність спрямована на продаж найліквіднішої частини майна.

З моменту визнання боржника банкрутом:

• припиняється підприємницька діяльність боржника;

• до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута;

• строки всіх боргових зобов'язань банкрута вважаються такими, що минули, і припиняється нарахування пені та відсотків на усі види заборгованості банкрута.

Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямо­вуються на задоволення претензій кредиторів у такій послідовності:

♦ по-перше, задовольняються вимоги, забезпечені заста­вою; виплата вихідної допомоги звільненим працівникам; витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії;

• по-друге, задовольняються вимоги щодо виплат праців­никам підприємства (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства);

• по-третє, задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів;

• по-четверте, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

• по-п 'яте задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу;

• по-шосте задовольняються інші вимоги.

Слід зазначити, що вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попе­редньої. За недостатності коштів для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропор­ційно належній сумі кожному кредиторові.

У разі реорганізації підприємства його права і обов'язки переходять до правонаступників. Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, надалі він вважається вільним від боргів і може продовжити свою підприємницьку діяльність.

Термін "санація" походить від латинського і перекладається як "оздоровлення" або "видужання". Еконо­мічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюється для запобігання банкрутства підприємств і оз­доровлення фінансово-господарського становища боржника.

Санація може відбуватися шляхом:

1. злиття підприємства з потужнішою компанією;

2. випуску нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу;

3. збільшення банківських кредитів і урядових субсидій;

4. перетворення короткострокової заборгованості у довго­строкову тощо.

Окремі економісти із санацією ототожнюють тільки заходи щодо залучення зовнішньої фінансової допомоги. Але це є не зовсім виправданим, оскільки невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства є і мобілізація внутрішніх фінансових резервів.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, збереження ліквідності та платоспроможності підприємства, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капі­талу тощо.

Рішення про проведення санації приймається, як правило, у таких випадках:

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, що перебуває в кризі, коли існує реальна загроза оголошення його банкрутом.

2. З ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність", банк має право щодо клієнта, оголошеного неплатоспро­можним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема: передати оперативне управління підприємством адміні­страції, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; направити на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції тощо.

3. З ініціативи Агентства з питань запобігання банкрутства підприємств, якщо йдеться про державні підприємства. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств, Агентство уповноважене здійснювати управ­ління його майном та розробляти пропозиції щодо про­ведення фінансової санації.

4. З ініціативи Національного банку України, якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку.

Економічно розвинуті країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств. Розглянемо основні методи:

Добровільна ліквідація підприємства-боржника - це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється поза судовими органами на підставі рішення власників або угоди, укладеної між власниками даного підприємства та кредиторами і під контролем останніх.

Примусова ліквідація підприємства - це процедура ліквідації неспроможного підприємства, яка здійснюється за рішенням господарського суду (як правило, в процесі провадження справи про банкрутство).

Суть стратегії санації полягає у виборі найкращих варіантів розвитку фірми та оптимальної політики капіталовкладень.Відповідно до обраної стратегії розробляють комплекс санаційних заходів, який включає:

• техніко-економічне обґрунтування санації;

• реструктуризацію підприємства;

• перепрофілювання виробництва;

• закриття нерентабельних виробництв;

• розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей санації;

• конкретні методи та графіки мобілізації фінансового капіталу;

• ліквідацію дебіторської заборгованості;

• продаж частини майна боржника;

• строки освоєння інвестицій та терміни їхньої окупності;

• оцінку ефективності санаційних заходів.

Санація вводиться на строк, не більший 12-ти місяців.Якщо протягом 6-ти місяців з дня винесення ухвали про санацію в господарський суд не буде подано плану санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом.Рішення про проведення санації підприємства чи його ліквідацію приймається на основі висновків санаційного аудиту, основною метою якого є оцінка придатності підприємства для санації, тобто визначення глибини фінансової кризи та виявлення можливостей її подолання.

Мета санації вважається досягнутою, якщо за допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутом) і забезпечує свою прибутко­вість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.

Основними фінансовими джерелами санації підприємств є наступні:

• внутрішні джерела фінансової стабілізації;

• фінансове оздоровлення із залученням ресурсів власника підприємства;

• участь кредиторів;

• участь персоналу підприємства;

• державна фінансова підтримка.

Таким чином, якщо підприємством, яке перебуває у кризовому стані, не будуть вишукані джерела для прове­дення санаційних заходів, воно постає перед загрозою банкрутства.За своєю суттю банкрутство є одним із способів відбору (селекції) суб'єктів господарювання. У ринковій економіці банкрутство підприємств не є надзвичайним явищем. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку зали­шається від 20 до 30. В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення порушених справ про банкрутство. Щоправда, лише 35-45% підприємств, на які подано позови, оголо­шуються банкрутами. Близько 10-15% всіх поданих позовів стосуються державних підприємств.