- •Особливості ресулювання суспільних відносин в додержавний період
- •Причини виникнення держави і права
- •Розподіл праці в додержавному суспільстві і його стани
- •Особливості виникнення державно- правових інститутів у різних народів
- •Афінська форма виникнення держави
- •Особливостя виникнення держави в древньому Римі
- •Виникнення держави в гетьманських племен
- •Особливості виникнення держави у словян
- •Різноманітні теорії виникнення держави
- •Причини виникнення держави і права за економічною реорією
- •21. Історичні типи держави
- •22. Суверенітет держави
- •23. Гарантії державного суверенітету
- •24. Державна влада і її ознаки
- •25. Механізм держави.
- •26. Апарат держави. Органи держави та їх системи
- •27. Співвідношення механізму апарату та органів влади
- •28. Принцип поділу властей в системі державних органів
- •29. Система правоохоронних органів і особливості
- •30.Функції держави
- •31. Внутрішіні функції держави
- •32. Зовнішні функції держави
- •33. Державний лад та його складові
- •1) Конституційний лад. Як соціальні категорії, ці явища є досить близькими. Однак, як категорії політико-правові - вони є достатньо відмінними.
- •34. Форми правління
- •35. Монархія як форма державного правління
- •36.Республікя як форма державного правління
- •37. Політичний режим
- •38. Демократичний політичний режим та його ознаки
- •40. Форма територіального устрою
- •43. Особливостя територіального устрою імперії
- •46. Взаємовідносини особи і суспільства
35. Монархія як форма державного правління
Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя) — це форма державного правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — монарха, передається у спадок по кровній лінії.
Монарх — одноособовий глава держави, що здійснює владу за власним правом, а не у порядку делегування повноважень від народу. У різних країнах монарх має неоднакові назви: король (Іспанія, Великобританія), султан (Малайзія), емір (ОАЕ), великий герцог (Люксембург), князь (Ліхтенштейн).
Для монархії характерні такі ознаки:
— монарх персоніфікує владу, виступає при здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики як глава держави;
— монарх здійснює одноособове правління, тобто може прийняти до свого розгляду будь-яке питання;
— монарх, як правило, є головнокомандуючим збройних сил;
— влада монарха оголошується священною і має у більшості випадків релігійний характер;
— владні повноваження монарха поширюються на всі сфери суспільного життя;
— наявність персональної власності, що забезпечує сім'ю монарха та передається у спадок;
— влада монарха є спадковою, безстроковою, формально незалежною, але обмеженою територією держави;
— монарх не несе юридичної відповідальності перед підданими за прийняті рішення.
Монархія, як форма державного правління, пройшла ряд етапів розвитку: рабовласницька, станово-представницька, абсолютна, конституційна (обмежена).
Залежно від наявності вищих державних органів влади та розподілу повноважень між ними монархії поділяються на абсолютні і обмежені.
Абсолютна монархія — це форма державного правління, при якій влада монарха є необмеженою, монарх очолює всі гілки державної влади, має виключні повноваження щодо її здійснення. Наприклад, абсолютними монархіями є Бруней, Катар, Оман, Саудівська Аравія, Ватикан. (Дві останні є теократичними: в руках духівництва одночасно зосереджена духовна і світська влада).
Обмежена монархія — це форма державного правління, при якій влада монарха є обмеженою парламентом або конституцією. Сформувалась в результаті еволюції абсолютної монархії, коли влада монарха була обмежена і визначалась конституцією, де, крім того, закріплювався порядок престолонаслідування. Наприклад, обмеженими монархіями є: Бельгія, Великобританія, Іспанія.
Абсолютні монархії поділяють на деспотичні і теократичні. Для деспотичної монархії характерною є нічим і ніким необмежена свавільна влада монарха, який у своїх діях спирається на верхівку військової аристократії. Основні ознаки теократичної монархії — поєднання монархом найвищої духовної і світської влади, обожнювання монарха, джерелом влади якого є воля Бога, а основним джерелом права в державі — релігійні норми.
36.Республікя як форма державного правління
Респу́бліка (від лат. res publica — справа громади) — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законами повноважень; існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.
Республіка відмінна від монархії — форми державного правління, при якій верховна державна влада належить одній особі — монарху, передається у спадок.
Республіці властиві такі риси:
-
Існування одноосібного і колегіального глави держави — президента і парламенту.
-
Парламент представляє законодавчу владу.
-
Завдання президента — очолювати виконавчу владу, але це характерно не для всіх типів республік.
-
Виборність на певний термін голови держави і інших верховних органів державної влади. Так, президент і парламент повинні обиратися народом на певний термін.
-
Юридична відповідальність голів держави. Наприклад, згідно із більшістю конституцій, у парламенту є право звільнення від посади президента за тяжкі злочини проти держави (імпічмент).
-
У випадках, передбачених конституцією, право представляти і виступати від імені держави має президент.
Існують три основних різновиди республіканської форми правління:
-
президентська республіка;
-
парламентська республіка;
-
республіка змішаного типу.