- •Особливості ресулювання суспільних відносин в додержавний період
- •Причини виникнення держави і права
- •Розподіл праці в додержавному суспільстві і його стани
- •Особливості виникнення державно- правових інститутів у різних народів
- •Афінська форма виникнення держави
- •Особливостя виникнення держави в древньому Римі
- •Виникнення держави в гетьманських племен
- •Особливості виникнення держави у словян
- •Різноманітні теорії виникнення держави
- •Причини виникнення держави і права за економічною реорією
- •21. Історичні типи держави
- •22. Суверенітет держави
- •23. Гарантії державного суверенітету
- •24. Державна влада і її ознаки
- •25. Механізм держави.
- •26. Апарат держави. Органи держави та їх системи
- •27. Співвідношення механізму апарату та органів влади
- •28. Принцип поділу властей в системі державних органів
- •29. Система правоохоронних органів і особливості
- •30.Функції держави
- •31. Внутрішіні функції держави
- •32. Зовнішні функції держави
- •33. Державний лад та його складові
- •1) Конституційний лад. Як соціальні категорії, ці явища є досить близькими. Однак, як категорії політико-правові - вони є достатньо відмінними.
- •34. Форми правління
- •35. Монархія як форма державного правління
- •36.Республікя як форма державного правління
- •37. Політичний режим
- •38. Демократичний політичний режим та його ознаки
- •40. Форма територіального устрою
- •43. Особливостя територіального устрою імперії
- •46. Взаємовідносини особи і суспільства
28. Принцип поділу властей в системі державних органів
Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову має давню історію, і його традиційно пов'язують з ім'ям Ш.Л. Монтеск'є. Кожна з гілок влади вважається самостійною та незалежною, і тим самим виключається можливість узурпації державної влади будь-якою особою або органом держави.
Цей принцип включає певну систему вимог:
• розподіл функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці;
• закріплення певної самостійності кожного органу влади під час здійснення своїх повноважень, неприпустимість втручання у прерогативи один одного та їх злиття;
• наділення кожного органу можливістю протиставити свою думку рішенню іншого органу держави та виключення зосередження всієї влади в одній гілці;
• наявність в органів влади взаємного контролю та неможливість зміни компетенції органів держави неконституційним шляхом.
Законодавча влада — це делегована народом своїм представникам у парламенті державна влада, яка має виключне право приймати закони. Вона здійснює і фінансову (право щорічного затвердження бюджету країни), і установчу (участь парламенту у формуванні вищих виконавчих і судових органів), і контрольну функції. В Україні, згідно зі ст.75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади є парламент — Верховна Рада України.
Виконавча влада — це влада, яка володіє правом безпосереднього управління в державі. Носієм цієї влади у масштабі країни є уряд, який забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, відповідальний, підзвітний та підконтрольний їй. Виконавча влада покликана відпрацьовувати шляхи та засоби реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність. Згідно з розділом VI Конституції України органами виконавчої влади є Кабінет Міністрів України (вищий орган у системі органів виконавчої влади), центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації (здійснюють виконавчу владу в областях і районах).
Судова влада — це незалежна влада, яка охороняє право, виступає арбітром у спорах про право, здійснює правосуддя. Судова влада обмежена нормами та принципами права, здійснюється у формі судової процедури й не може залежати від суб'єктивного впливу інших гілок влади. Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі. Найвищим судовим органом у системі судів є Верховний Суд України. Система судів в Україні будується за принципами територіальності (місцеві, апеляційні суди) і спеціалізації (суди загальної юрисдикції та спеціалізовані: господарські, адміністративні).
29. Система правоохоронних органів і особливості
Правоохоронна діяльність - це владна державна діяльність, яка здійснюється спеціально уповноваженими державою органами на підставі закону і у встановленому нею порядку з метою охорони і захисту прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави шляхом застосування правових заходів впливу.
Завдання правоохоронної діяльності полягають у захисті встановлених Конституцією України:
- суспільного ладу держави;
- економічної та політичної систем;
- прав і свобод людини і громадянина;
- законних інтересів юридичних осіб - суб'єктів усіх форм власності;
- економічної та інформаційної безпеки держави;
- суверенітету і територіальної цілісності України.
Правоохоронна діяльність здійснюється спеціально уповноваженими органами і детально регламентована законодавством України.
В останні десятиліття з метою взаємодії правоохоронних органів України з аналогічними органами зарубіжних держав щодо вирішення питань боротьби зі злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі країни, в Україні створено Національне центральне бюро Інтерполу. його правовий статус визначений Положенням про Національне центральне бюро Інтерполу, закріпленим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року № 220. У своїй діяльності Укрбюро Інтерполу керується Конституцією України, законодавчими актами України щодо боротьби зі злочинністю, міжнародними договорами України, Статутом та іншими документами Інтерполу, нормативними актами МВС.