10. Причини виникнення держави і права за економічною реорією

економічна або класова (марксистська) теорія. Вона пояснює причини розпаду родового суспільства виникненням моногамної сім'ї, великими суспільними поділами праці, переходом від родової (колективної) власності до приватної власності, а також виникненням протилежних антагоністичних класів. З виникненням антагоністичних класів і соціальних груп родове суспільство (Рада старійшин) уже не могли регулювати відносини між цими класами і соціальними групами. В зв'язку із цим необхідна була нова організація влади — державна влада та її апарат, чиновники, для яких управління і примус були основною діяльністю або єдиною. Ця концепція викладена в роботі Ф. Енгельса “Походження сім'ї, приватної власності і держави” на узагальненні і аналізі виникнення держав в Афінах, Стародавньому Римі і в германців. Виникнення кожної конкретної держави має свої особливості і загальні закономірності: виникнення моногамної сім'ї, приватної власності і протилежних антагоністичних класів.

11. Причини виникнення держави і права за теологічною теорією

Теологічна теорія (Фома Аквінський) ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви — над державою. Кожній людині наказується упокоритися перед волею Бога, кий встановив державну владу, підкоритися тій владі, яка санкціонована церквою. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів.

12.Причини виникнення держави і права за теорією насильства

Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський) пояснює виникнення держави як результат війн, насильницького підкорення одними людьми інших (у Є. Дюринга — частини суспільства іншою частиною, у Л. Гумпловича і К. Каутського — одного племені іншим). Названі дослідники відкидають внутрішні соціально-економічні причини походження держави. Всі державно-правові інститути, що існують у суспільстві, виводяться ними з голого насильства. Насильство лежить і в основі виникнення приватної власності. Державна влада, на думку Л. Гумпловича, виникає із фізичної сили, із панування племені, яке спочатку фізично переважає над іншим плем'ям, а згодом перетворюється на панування класу. К. Каутський підкреслював, що лише там, де є насильство, виникає поділ на класи. Цей поділ на класи виникає не внаслідок внутрішнього процесу, а у результаті захоплення однієї общини іншою. У результаті виникає одне об'єднання з двох общин: одна — панує, інша — гнобиться. Лише теорією насильства не можна пояснити походження держави. Проте ряд ідей, що складають зазначену теорію насильства, заслуговують на увагу. Історичний досвід свідчить, що завоювання одних народів іншими було реальним фактом існування державності протягом тривалого часу (наприклад, Золота Орда). Елементи насильства супроводжують створення будь-якої держави (римської, давньогерманської, Київської Русі). Насильство — боротьба між Північчю і рабовласницьким Півднем -відіграло певну роль у створенні США.

Питання 13

Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михай-ловський, М.Н. Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить від патріархальної сім'ї, внаслідок її розростання: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава). Аристотель називав людину політичною твариною, яка вступає у відносини з людьми з метою виживання. Відбувається утворення сімей. Розвиток цих сімей у результаті розмноження призводить до створення селищ, їх об'єднання утворюють державу. Отже, держава з'являється як результат сімейних взаємовідносин, а влада монарха трактується як продовження влади батька (патріарха) у сім'ї, яка є «батьківською» за характером. Натепер ця теорія не може бути сприйнята, однак її деякі елемени,насамперед роль сім'ї у становленні державності, повинні враховуватися.

Питання 14

Психологічна теорія походження держави і права— система поглядів, що пояснюють процес виникнення держави і права як результат розвитку людської психіки. Зародилася в Європі наприкінці 30-х pp. 19 ст., коли почала формуватися психологія як самостійна галузь знань, набули поширення експериментальні методи дослідження і з'явилися школи з різним трактуванням психіки. Запозичені соціологами та юристами ідеї цих шкіл поклали початок формуванню нових напрямів у юридичній науці. Прихильники психологічної теорії намагалися знайти універсальну причину, що пояснила б процес виникнення державиви і права. Це були Г. Тард (Франція), Л. Й. Петражицький, Ф. Ф. Кокошкін і М. М. Коркунов (Росія), О. Гірке і Ф. Штір-Зомло (Німеччина) та ін. Вчення підтримували амер. соціологи Е. Гіддінс, Л. Уорд, Дж. Болдуїн. Психологічна теорія. Прихильники цієї теорії (Л. Петражицький, Г. Тард) визначають суспільство і державу як суму психічних взаємодій людей і їх різноманітних об'єднань. Сутність теорії полягає у ствердженні психологічної потреби людини жити в організованому суспільстві, а також у почутті необхідності колективної взаємодії. Суспільство і держава розглядаються як наслідок психологічних закономірностей розвитку людини.

Питання 15

Договірна (природно-нравова) теорія (Г. Ґроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Я.Козельский, М.Радищев, І.Кант). Дана теорія грунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об'єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, свободи і порядку. В основу теорії природного права покладено тезу про те, що державі передував природний стан людей. Він уявлявся авторам теорії неоднозначним. Гоббс вважав, що в природному стані відбувається «війна всіх проти всіх». Руссо, навпаки, малював райдужну картину свободи і рівності. Проте усі вони розглядали державу як продукт людської діяльності і прагнення людей до виживання. Домовившись про створення держави, люди або передають правителю частину своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук (один варіант трактування походження держави), або домовляються про збереження своїх природних прав (інший варіант). У будь-якому разі передбачається забезпечення прав і свобод людини в рамках держави.

Питання 16

В юридичній літературі існують різні погляди на походження держави. Ці теорії з’являлися

протягом усієї історії існування державності. Кожна з них має своє підґрунтя, адже вона враховує

специфіку виникнення держав у різних народів, на різних територіях, в різних умовах, на певних

етапах розвитку людства тощо. Основними теорія виникнення держави є:

Теологічна (теократична) теорія (Фома Аквінський, представники — ідеологи релігій

Стародавнього Сходу, середньовічних монархій, католицької церкви, ісламської релігії) — походження

держави пояснює Божою волею (від грецьк. Теоs — Бог). Пізнати природу держави неможливо, тому

що вона має божественне походження. Згідно з цим випливає ідея необхідності вихваляння держави, її

вічності, недоторканності й залежності від релігійних організацій і діячів, вимога покірності й покора

всіх перед державною владою.

Патріархальна теорія (Аристотель, Конфуцій, Р. Фільмер, М. Михайлівський) обґрунтовує

положення про те, що держава — це результат історичного розвитку сім’ї, абсолютна влада монарха є

продовженням влади батька в сім’ї (від грецьк. pater — батько). Влада виникає в результаті еволюції

сімейної влади. За римським правом батько міг розпоряджатися членами сім’ї. Отже, за цією теорією:

1) рід — група сімей, глава роду — один із батьків сім’ї;

2) плем’я — кілька родів, глава племені — батько роду;

3) цар — батько народу.

Договірна (природно-правова) теорія (Гроцій, Гобс, Руссо, Радищев, декабристи) стверджує,

що держава виникає внаслідок угоди (договору) між людьми на певному етапі розвитку. Появі держави

передував ―природний стан‖, коли люди мали природні права (Руссо). У так званий період ―військової

демократії‖ йшла боротьба ―всіх проти всіх‖ — хто кого (Гоббс). Тобто кожна людина захищала і

відстоювала лише власні права, забезпечувала власні потреби, незважаючи на інших. Проте ця

боротьба виявилася досить тривалою та безрезультатною. Щоб припинити її, люди вирішили укласти

договір (Руссо, ―суспільний договір‖). Частину своїх прав люди віддали виборним. Якщо договір

укладається між вже правлячими та іншою частиною населення, то це договір підпорядкування, якщо

ж договір укладається між населенням, то це договір об’єднання.

Психологічна теорія (Петражицький, Каргунов) пояснює появу держави особливими

властивостями психіки людини, психологічною потребою людини у підпорядкуванні вождям

старійшинам, найсильнішим, найрозумнішим, найбагатшим тощо. Тобто, держава — це об’єднання,

створене яскравими (визначними, не такими, як усі) особами для організації та управління

суспільством.

Економічна теорія (марксистська, класова) — (Маркс, Енгельс, Ленін) доводить, що

держава і право виникають саме завдяки економічному розвитку суспільства, — держава виникає

разом із появою класів. Одна група володіє засобами виробництва — вона має все, в руках інших —

немає нічого. Економічно пануючий клас створює державу для підпорядкування незаможних. В основі

теорії лежить економічний фактор, проте ігнорується загальносоціальне призначення держави.11

Теорія насильства (Гумплович, Тюрінг, Каутський) пояснює походження держави як

результат завоювання одних племен іншими. З метою їх утримання у покорі й створюються поліція,

армія, суд, закони, тобто держава як засіб панування сильного над слабким.

Расова теорія (Ж. А. Де Гобіно) стверджує, що існують вищі та нижчі раси. Вищі повинні

керувати нижчими. Так виникає держава.

Органічна теорія (Г. Спенсер) стверджує, що держава народжується, розмножується, старіє та

гине, як і біологічний організм. Для здійснення своїх функцій вона має голову, тулуб, руки, ноги.

Технократична теорія пов’язує походження держави з необхідністю здійснювати

організоване та досконале управління технічними засобами та знаряддями праці.

Демографічна теорія — поява держави, як й інші усі суспільні процеси, обумовлена

збільшенням кількості населення.

Питання 17

. Відмінність держави від організації публічної влади в первісному суспільстві 1. У первісному суспільстві публічна влада організаційно збігається із суспільством. Наприклад, її носіями є загальні збори, старійшина (виборна змінювана посада). Структура органів публічної влади проста, а компетенція - тотальна (вирішують будь-які питання), державна влада організаційно не збігається із суспільством, відділена від нього. Суспільство ділиться на керованого й професійного керуючих, функціонерів спеціального, структурно розгалуженого апарата, носія державної влади. Структурне розгалуження цього апарата обумовлено поділом управлінської праці, різними функціями, виконуваними різними державними органами, передбаченими їхньою компетенцією. 2. У первісному суспільстві основа дієвості публічної влади - чинність авторитету, тобто добровільність виконання рішень, що виходять, наприклад, від старійшини, обумовлюється поважним відношенням до його особистості(знанням, досвіду, мудрості). Споконвічно основа дієвості державної влади - авторитет чинності, тобто рішення, що виходять від цієї влади, при необхідності можуть бути проведені в життя примусово. 3. Первісне суспільство у своїй родовій основі поєднувало й ділило людей по кровнородственному ознаці; держава поєднує й ділить людей по територіальній ознаці (населення країни, провінцій, губерній і т.п.). 4. У первісному суспільстві суспільні відносини регулюють звичаї; у державі з'являються юридичні норми - загальнообов'язкові правила поведінки, установлені або санкціоновані, а також охоронювані державою. 5. У первісному суспільстві немає оподатковування; у державі - установлюється інститут оподатковування

Питання 18

Держа́ва — політичне утворення з визначеною територією, економікою і політичною владою. Кожна держава має свою територію та кордони, які можуть розширюватися, проводить власну незалежну внутрішню і зовнішню політику на світовій політичній арені, має міжнародне визнання та державну символіку: герб, прапор і гімн. Головною відмінністю між державою і країною є те, що країна об'єднує у собі лише один народ, а держава об'єднує у собі багато народів, утворюючи тим самим націю, також те, що держава на відміну від країни не може бути залежна. В склад держави не можуть входити республіки якщо певна республіка прагне війти в склад держави, вона може це зробити тільки ставши адміністративно-територіальною одиницею держави, адміністративно-територіальні одиниці не мають права виходити з складу держави. Поняття держава означає, що на певній території дефакто і деюре встановлена влада даної держави, в повному обсязі ходить офіційна валюта держави, в державних установах використовується державна мова, а також на ній проживають громадяни держави. Держава в політико-географічному, війсковому і економічному відношенні не може бути залежною. Держава опираючись на волю нації самостійна вирішує до яких політико-географічних, війскових і економічних союзів, груп, альянсів, об'єднань (чи тому подібне) вона прагне приєднатися.

Держа́ва — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду^[1]; суб'єкт політики, ядро політичної системи.

Часто звертаються до поняття «суверенна держава» — тип держави, який характеризується суверенітетом, уособлює в собі суверенітет національностей і народу. Суверенна держава — особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом спеціального апарату управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкового характеру.

Поняття «держава» — це не просто юридичне або правове поняття, це — така наукова категорія, яку можна порівняти із суспільством, із поняттям людини, особи і громадянина. Ця категорія має універсальний філософський, соціологічний, політичний, психологічний, історичний, юридичний, а також і космічний характер. Держава — це є соціологічний, політичний і історичний феномен, який поки що важко повністю усвідомити і дати повне визначення, тим паче, що складні соціальні явища можуть мати десятки та більше наукових визначень.

Питання 19

З точки зору обов’язковості для визнання того чи іншого явища державою усі ознаки держави можна поділити на:

-         Обов’язкові, тобто ті, які притаманні будь-яким державам незалежно від форми, типу, стадії розвитку тощо, і факультативні, тобто наявність яких не обов’язкова;

-         Відмінні, тобто такі ознаки, які відрізняють державу від інших схожих та однорідних соціальних явищ (інституцій). Іншими словами, це особливості, які притаманні виключно державі, як специфічному соціальному явищу.

На підставі викладеного можна стверджувати, що у зарубіжній та вітчизняній науковій юридичній літературі переважна більшість авторів виділяє одні і ті ж ознаки права. При цьому погляди щодо ознак держави, які панують нині в науці, достатньо чітко були сформульовані ще у кінці XIX ст.

Аналізуючи сучасний стан щодо поняття держави з точки зору розуміння її ознак, у сучасній науковій літературі до них відносять: територію, населення , громадянство, державний суверенітет, публічну владу , державний апарат , право, податки та збори.

Як правило, зазначені ознаки характеризують таким чином:

-         Територія. «Держава представляє собою єдину територіальну організацію політичної влади в масштабі всієї країни. Державна влада розподіляється на все населення в межах певної території». Розкривається ця ознака через певні соціальні інститути – громадянство або підданство, іноземців або осіб без громадянства; державні кордони ; територіальне верховенство. Останнє означає єдність та повноту законодавчої , виконавчої та судової гілок влади держави над населенням, що виключає втручання іноземної влади. При цьому територія не суспільна, а природна умова існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише утворює простір, у межах якого держава розповсюджує свою владу. [3]

- Населення. Це сукупність фізичних осіб, незалежно від їхньої національності та громадянства, що законно проживають на території конкретної держави.

- Публічна влада. Держава – це особлива організація політичної влади, що володіє спеціальним апаратом (механізмом) управління суспільством для забезпечення її нормальної життєдіяльності. Механізм держави є матеріальним виразом державної влади. [4]

- Право.  Держава організовує життя на правових засадах. Без права, законодавства , держава не в змозі ефективно керувати суспільством, забезпечити безумовну реалізацію рішень, що приймаються. Право , скажімо, юридично оформляє державу та державну владу та тим самим робить їх легітимними, тобто законними. Держава здійснює свої функції в правових формах.

- Суверенітет. У сучасному юридичному трактуванні державний суверенітет означає верховенство та незалежність влади , що підкорена праву, монополію на примус в межах державних повноважень та незалежність держави в рамках міжнародного правопорядку. При цьому вважається, що суверенітет – це «збирана» ознака держави , вона концентрує в собі найістотніші риси державної організації суспільства. Незалежність та верховенство державної влади виражається в універсальності (тільки рішення державної влади поширюються на все населення та суспільні організації даної держави), в прерогативі (можливості скасування та визнання нікчемним будь-якого незаконного прояву іншої суспільної влади), в наявності спеціальних засобів впливу , яких не має жодна інша суспільна організація.

Питання 20

Багато хто з політологів і соціологів згладжували те, що різко відрізняє державу від всіх інших діючих у суспільстві організацій. Вони розглядали всі організації і групи як ієрархічні, впорядковані.

Ліві анархісти, наприклад, в рівній мірі виступають як проти держави, так і проти приватних організацій, таких як корпорації, на тій підставі, що й ті й інші однаково елітарні і використовують примус. Це, як ми побачимо, є тільки частиною правди.По-перше, кожна людина чи група осіб отримує дохід у вигляді платежів, маючих вигляд або добровільних пожертвувань, або добровільної плати за товари чи послуги. Тільки держава отримує дохід за допомогою примусу і насильства , скажемо, у вигляді прямої погрози конфіскації майна або тюремного ув'язнення у випадку несплати. Ці примусові збори і є оподаткуванням.

Друга відмінність полягає в тому, що тільки держава може використовувати свої можливості для насильства в відношенні своїх і чужих підданих, тільки держава може заборонити порнографію, примусити дотримуватись релігійних обрядів чи відправити людей до в'язниці за продаж товарів по цінам, які вище від встановлених тією ж самою державою.

Обидві відмінності, якщо уважно придивитись, можна звести до однієї: тільки держава уповноважена порушувати права своїх підданих для збіру коштів чи для утвердження свого морального кодексу, а також вбивати тих, кого вона не одобрює. Більше того, будь-яка держава, навіть найменш деспотична, завжди більшу частину доходів отримувала завдяки примусу громадян до сплати податків. Не дивно, що історично держави були джерелом подавляючої більшості актів поневолення та вбивства.