1. Загальні основи безпеки життєдіяльності

На початку ХХІ століття перед людством повстала глобальна проблема забезпечення безпеки людини у навколишньому середовищі. Це пояснюється особливостями нашого часу:

• глобальним забрудненням біосфери;

• великою кількістю аварій і катастроф;

• високим рівнем виробничого і побутового травматизму;

• інфекційними захворюваннями;

• тероризмом, війнами, та іншими негараздами.

Відбуваються все більш відчутні суперечності між суспільством, природою і техногенною сферою. Вплинути на зменшення таких суперечностей можна лише піднявши на достатній рівень свідомість та відповідальність людства. Тому, ще в 90-х роках ХХ століття фахівцями ООН була розроблена стратегічна Концепція сталого розвитку людства, яка передбачає задоволення потреб теперішнього часу не ставлячи під загрозу потреби майбутніх поколінь.

Суть даної Концепції полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку таким чином, щоб від покоління до покоління не погіршувалися стан життя і навколишнє середовище, а навпаки, все більш задовольнялися потреби кожної людини.

Для вирішення даного завдання і покликана дисципліна «Безпека життєдіяльності»

Безпека життєдіяльності– це галузь науково-теоретичної діяльності людства, спрямованої на:

• Вивчення закономірностей виникнення небезпек;

• Визначення основ захисту людини і довкілля від цих небезпек;

• Розробку заходів щодо запобігання їх виникнення;

• Створення безпечних умов життєдіяльності людини у надзвичайних ситуаціях.

В цілому курс БЖД вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі. Це обумовлене тим, що сучасна людина живе в світі природних, техногенних, соціальних та інших небезпек, які постійно загрожують її здоров’ю і самому життю. Тому основними завданнями курсу БЖДЛ є:

• Усвідомити, що в центрі уваги повинна бути людина – як головна цінність суспільства.

• Розкрити закономірності взаємозв’язку в системі “людина – техніка – довкілля”.

• Виявляти джерела виникнення небезпеки.

• Створювати безпечні умови життя при дії небезпечних факторів.

БЖДтісно пов’язана з такими дисциплінами як

• психофізіологія людини;

• екологія довкілля;

• ергономіка;

• цивільна оборона;

• охорона праці;

• філософія;

• соціологія.

Але БЖД більш універсальна дисципліна. Адже “Психофізіологія людини”, “Ергономіка” і “Охорона праці“ вивчають безпеку людини у виробничому середовищі, “Екологія” і “Цивільна оборона” – у надзвичайних ситуаціях, а БЖД – у всіх життєвих обставинах.

Обсяг програми БЖД становить 54 години, із яких:

• 8 годин – лекційних занять;

• 10 годин – семінарські заняття;

• 10 годин – практичні заняття;

• 12 години – самостійна робота в поза навчальний час;

• 14 годин – індивідуальна робота з викладачем.

Курс БЖД завершується заліком.

1. Оцінка небезпек. Класифікація видів ризику Основними поняттями в теорії небезпек є: небезпека, абсолютна безпека та відносна безпека.

Небезпека– це негативні явища, процеси і об’єкти, що завдають шкоди життю і здоров’ю людини, та наносять значні матеріальні збитки, а саме:

НЕГАТИВНІ ЯВИЩА– це природні стихійні лиха, епідемії, епізоотії, епіфітотії.

НЕГАТИВНІ ПРОЦЕСИ– це аварії і катастрофи техногенного походження, що сталися в наслідок антропогенної діяльності людини.

НЕГАТИВНІ ОБЄКТИ – це рух автомобілів, переміщення вантажів, відкриті котловани та інші об’єкти, що можуть становити потенційну небезпеку для людини.

Небезпека власна всім системам, які володіють енергією, або мають хімічні, біологічні чи інші шкідливі і небезпечні чинники.

АБСОЛЮТНА БЕЗПЕКА– це повна відсутність небезпеки.

Але це лише теоретичне поняття, тому що на людину, в процесі її життєдіяльності, постійно діють шкідливі і небезпечні чинники, з якими вона постійно бореться, і виживає, перемагаючи їх.

ВІДНОСНА БЕЗПЕКА– це такі умови життєдіяльності людини, при яких існуючі шкідливі і небезпечні чинники не перевищують допустимого рівня, і не завдають істотної шкоди її здоров’ю на протязі всього її життя, наприклад:

• гранично допустима доза опромінення людини;

• гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі;

• допустимий рівень шуму, виробничої вібрації, електромагнітного випромінювання, тощо.

Таким чином, в залежності від степені дії шкідливих і небезпечних чинників, життєдіяльність людини відбувається в одній із двох фаз:

• або у фазі відносної безпеки;

• або у фазі небезпеки.

Абсолютної безпеки життєдіяльності людини ніколи не буває.