7.2. Вимоги до технічних засобів виробництва

Несправні машини і обладнання до експлуатації не допускаються. Сільськогосподарські трактори, у тому числі тракторні самохідні шасі, промислові модифікації сільськогосподарських тракторів тягових класів (далі – трактори) і самохідні сільськогосподарські машини (далі – машини) повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019-86 (зі змінами).

Засоби малої механізації для сільськогосподарського виробництва мають відповідати ДСТУ 3158-95.

Кабіни тракторів і машин повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.120-88 (зі змінами).

Кабіни тракторів повинні мати не менше трьох аварійних виходів, кабіни машин – не менше двох.

Конструктивне виконання навісних, напівнавісних, монтованих, причіпних і напівпричіпних сільськогосподарських машин, агрегатованих з різними енергетичними засобами, які складають сільськогосподарський агрегат, та здійснення ними функціонального призначення повинні відповідати вимогам ДСТУ 2189-93.

Машини та (або) робочі органи мають бути обладнані механічними фіксаторами, які утримують їх у транспортному положенні.

Машини з перекидними кузовами повинні бути обладнані пристроями для фіксації кузова у піднятому положенні.

Машини, які працюють із легкозаймистими матеріалами, повинні бути обладнані пристроями для кріплення первинних засобів пожежогасіння: вогнегасників, лопат та швабр.

Карданні вали приводу машин повинні мати захисні огородження.

Машини, що мають робоче місце оператора, обладнуються площадками, підніжками або сходами, поручнями чи перилами, сидіннями і тентом, які повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.019-86.

Ширина робочої площадки оператора повинна бути не менша 600 мм, довжина – не менше 1000 мм. Основи площадок, східців, підніжок повинні бути виконані з матеріалів, які запобігають ковзанню (або мати відповідне покриття).

Згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76 на видних місцях елементів конструкції машин повинні бути написи і символи або закріплені таблички з написами і символами з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, а також щодо розміщення важелів керування.

Ріжучі та подрібнюючі робочі органи, які мають великий момент інерції і обертаються після виключення приводу машини, повинні бути обладнані сигналізацією, яка попереджає про небезпеку і діє до повного зупинення робочих органів. Їх захисні огородження повинні мати попереджувальний напис «Увага, небезпечно».

Машини для внесення мінеральних добрив і пестицидів повинні мати попереджувальні написи про необхідність застосування операторами засобів індивідуального захисту і бути забезпечені інструкцією щодо транспортування та застосування пестицидів у сільському господарстві.

Виробниче обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.2.042-91, бути пожежо і вибухобезпечним та відповідати вимогам безпеки праці протягом усього терміну використання.

Кожна одиниця обладнання, яка знаходиться в експлуатації (машина, верстат, апарат, ємність тощо), повинна мати паспорт, схеми підключення і комунікацій, дані про результати перевірки його технічного стану, про виконані ремонти і зміни, внесені в схему або конструкцію, документацію про приймання обладнання в експлуатацію, а також інструкцію з безпечної експлуатації. Інструкція і паспорт зберігаються до списання обладнання.

Конструкція виробничого обладнання повинна унеможливлювати випадкове зіткнення працівників із гарячими і переохолодженими частинами або знаходження у безпосередній близькості від таких частин, якщо це може викликати травмування, перегрівання або переохолодження працівників.

Усі рухомі частини трансмісій, які розташовані на висоті менше ніж 2,5 м від опорної поверхні або поверхні робочої площадки, повинні бути огороджені.

Рухомі частини виробничого обладнання, якщо вони є джерелами небезпеки, повинні бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту.

У разі, якщо рухомі органи або частини виробничого обладнання, які є небезпечними для людей, не можуть бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту через їх функціональне призначення, мають бути передбачені засоби сигналізації, які попереджають про пуск обладнання, а також використані сигнальні кольори і знаки безпеки.

Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби (пристрої) захисту від ураження електричним струмом (включаючи випадки помилкової дії обслуговуючого персоналу).

Технічний стан тракторів, самохідних шасі, самохідних та спеціалізованих машин і знаряддя (далі – машини) повинен відповідати вимогам ДСТУ 3158-95, ГОСТ 12.2.019-86, ГОСТ 12.2.042-91, ГОСТ 12.2.120-88.

Машини, призначені для збирання зернових і луб’яних культур, сіна та інших легкозаймистих культур і соломи, а також ті, що використовуються під час обмолоту, повинні бути обладнані відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 та ГОСТ 12.2.019-86.

Трактора, самохідні шасі і тракторні причепи повинні мати державні номерні знаки.

Рухомі частини машин (карданні, ланцюгові, пасові, зубчасті передачі тощо) повинні мати огородження захисними кожухами, що забезпечують безпеку обслуговуючого персоналу.

Установлення додаткового сидіння на самохідні, навісні і причіпні машини та знаряддя забороняється.

Двигун не повинен мати підтікання палива, масла і води, пропускання відпрацьованих газів.

Система блокування запуску двигуна при включеній передачі повинна бути справна. Машина з відсутньою або несправною системою блокування до експлуатації не допускається.

Машини із знятими захисними кабінами або зовнішніми захисними каркасами, а також з несправними: гальмівною системою, ходовою частиною, силовою передачею до експлуатації не допускаються.