87.Феномен глобальних корпорацій.

Широке поширення і ріст транснаціональних корпорацій (ТНК) у період після Другої світової війни є одним з найважливіших феноменів останнього часу, що породило численні їх дослідження. Останнім часом в західному науковому та періодичному друці стали використовувати термін “глобальні корпорації”, який застосовують до міжнародних корпорацій, що ведуть свою ділову активність в масштабах всього світу.

На сьогодні формуються такі види глобальних компаній:

1. горизонтальні, яким притаманні наступні ознаки: -організаційна структура глобальних корпорацій формується навколо базових процесів зі специфічними цілями кожного з них; -мінімізація діяльності в середині кожного базового процесу;-раціоналізація витрат;-активне використання між функціональних автономних робочих груп.

Все це дозволяє підвищити гнучкість компанії, скоротити нераціональні витрати і мобілізувати ресурси. Різновидом горизонтальних компаній едхократичні компанії, які зазвичай створюються для виконання нестандартних і складних робіт в умовах швидкозмінюючих і непередбачених чинників зовнішнього середовища в науково-технологічній, хімічній, медичній галузях.

2. Мережеві корпорації, які створюються в умовах постійних змін зовнішнього середовища, розширення простору корпорацій, підвищення значення фактору часу і постійного ускладнення виробничої і комерційної діяльності. Виділяють мережі, які формуються навколо однієї великої компанії і мережу компаній, що є близькими за масштабами.

3 Оболонкові компанії – це компанії, які частину власних бізнес функцій, перш за все виробництво, передають на контрактній основі стороннім підрядникам, а самі безпосередньо зосереджують увагу на трансакційній складовій бізнесу.

Сучасний однополюсний глобалізм базується на економічній могутності глобальних корпорацій, консолідованої із силою наддержави (США) та міжнародних організацій. Він є системою абсолютної економічної й політичної влади глобальних монополістичних корпорацій, які вийшли з-під контролю держав свого походження та базування. Отже, сучасна глобалізація є корпоративною за характером і призводить до формування нової системи глобальної конкуренції. Цей процес характеризується наступними тенденціями:

— посилюється глобальна монополізація виробництва та економіки галузей і регіонів

— зростають масштаби і роль міжгалузевої технологічної інтеграції та конвергенції на організаційно-економічній основі корпорацій

— корпорації сконцентрували у власному арсеналі новітні технології, що дало можливість здійснити структурні перетворення та модернізацію власного виробництва, прискорило розвиток нової глобальної інформаційної економіки;

— конкурентоспроможність країн підривається шляхом руйнації реального сектору економіки та створення віртуальних глобальних фінансових систем, базованих на спекулятивному капіталі

— глобальна корпоративізація й система однополюсного глобалізму перетворює більшість країн у неконкурентоспроможні. Ця модель розвитку поділяє країни світу у співвідношенні 20 до 80%. Де перші — країни "золотого мільярда", а інші — решта країн світу;

— нова глобальна конкуренція на ринку праці не сприяє вільному переливу робочої сили з однієї галузі в іншу, тому що законом розвитку стає раціоналізація робочих місць, тобто їх скорочення;

— в умовах глобальної корпоративізації конкуренція робочої сили йде не лише між корпораціями, а й усередині кожної з них. При цьому внутрішня конкуренція більш жорстка ніж зовнішня;