• У практиці аудиторської діяльності також має місце взаємодія з внутрішнім аудитором (посадовою особою чи підрозділом суб'єкта господарювання) або сумісна праця головного аудитора (який несе відповідальність за складання висновку про фінансові звіти суб'єкта господарювання в цілому, включаючи фінансову інформацію одно­го або кількох компонентів, перевірених іншим аудитором) з іншим аудитором (який несе відповідальність за складання звіту про фі­нансову інформацію компонента суб'єкта господарювання -підроз­діл, філію, дочірнє підприємсво, спільне підприємство, асоційована компанія тощо).

• ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ

• Експерт - фізична особа або фірма, яка має спеціальну кваліфікацію, знання та досвід роботи в певній галузі, іншій, ніж бухгалтерський облік і аудит.

• Глосарій термінів з аудиту [6, С. 238].

• 6.4. Поняття про робочі документи аудитора та їхня класифікація

• Установлення положень і надання рекомендацій щодо докумен­тації в контексті аудиту фінансових звітів викладено в МСА 230 "Аудиторська документація".

• Процес аудиторської перевірки та її результати мають бути своєчасно документально оформлені. Цей процес повинен забезпечити:

• достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку;

• докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосованих законодавчих і нормативних вимог.

• Склад і кількість аудиторських документів визначає аудитор у кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочих документів, а саме:

• планування аудиторської перевірки;

• контроль за якістю проведеної перевірки;

• складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;

• 132

• документальне підтвердження виконаних аудитором проце­дур, робіт;

• збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх пода­льшим узагальненням;

• забезпечення юридичної обгрунтованості проведення аудиту, законності;

• контроль робочого часу аудитора та обгрунтування оплати його праці (гонорару);

• обгрунтований вибір методики, методів та способів прове­дення аудиту, напрямів та підходів перевірки;

• документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини;

• формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію ау­дитора, його компетентність та можливості їх підвищення;

• • отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.

• В МСА 230подано визначення поняття "аудиторська докумен­тація", що означає запис виконаних аудиторських процедур, отриманих відповідних аудиторських доказів та висновків, яких дійшов аудитор (іноді також використовуються такі терміни, як "робочі документи " та "документи ")[6].

• Аудиторські документи повинні відповідати таким вимогам:

• містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не брав участі в перевірці, мав змогу скласти чі­тке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;

• при складанні робочих документів аудитор повинен врахову­вати не лише інформацію, що стосується звітного періоду, а й дані минулих періодів (наприклад, сальдо за рахунками на кі­нець попереднього періоду), а також інформацію, отриману після складання бухгалтерської звітності, про події, що стали­ся після завершення звітного періоду і можуть істотно впли­нути на діяльність або фінансовий стан підприємства;

• документи повинні відображати найбільш істотні моменти, стосовно яких аудитор повинен висловлювати свою думку, охоплювати найважливіші напрями перевірки та завдання, по­ставлені й вирішені аудитором;

• дозволяти оцінити фінансову звітність згідно зі встановлени­ми критеріями;

• 133

• містити інформацію, необхідну або корисну для наступних аудиторських перевірок;

• відображати стан та оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві та ступінь довіри до неї;

• фіксувати проведені аудитором процедури з перевірки та оці­нювання системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої (встановленої) облікової політики та відповідність бухгалтерського обліку на підприємстві встановленим прин­ципам, стандартам, вимогам та законам;

• повинні бути складені чітко та розбірливо;

• скорочення та умовні позначення повинні бути пояснені на початку папки робочих документів;

• необхідно обов'язково вказувати місце та дату складання до­кумента, прізвище аудитора та його підпис, номер документа, порядковий номер сторінки в робочій документації;

• повинні бути вказані джерела інформації та дані про похо­дження наведених документів, що фіксують фінансово-господарську діяльність підприємства, а також про виконані аудиторські процедури.

• Аудиторська документація може існувати у формі даних на папері, електронних або інших носіях. Аудиторська документація з конкретного завдання збирається в аудиторському файлі.

• На форму, зміст та обсяг аудиторської документації впливають різні чинники (рис. 1.36).

• Щоб забезпечити конфіденційність, зберігання, цілісність, зро­зумілість та відтворюваність робочої документації, аудиторська фі­рма може впровадити такі заходи контролю:

• використання аудиторами паролю, щоб обмежити доступ до електронної документації уповноваженими користувачами;

• відповідні процедури резервного копіювання електронної до­кументації на окремих етапах аудиту;

• процедури належного розподілу документації між членами груп з виконання аудиту на початку завдання, її оброблення протягом виконання аудиторських процедур та упорядкування наприкінці роботи;

• процедури, що обмежують доступ та забезпечують належ­ний розподіл та конфіденційне збереження робочої докумен­тації у формі друкованої копії.

• 134

• 17. 

  Рис. 1.36. Вплив чинників на форму й зміст робочих документів аудитора

• 

• 18. \

  _Є

• ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ

• У процесі аудиторської перевірки аудитор виконує велику кількість різноманітних аудиторських процедур, що допома­гають вирішити поставлені перед ним завдання. Склад і кількість аудиторських документів аудитор визначає в кожному окремому випадку.

  19. _J

• Vi

• 135