4. Кумулятивний метод

Це метод суми цифр років, заснований на розрахунку кумулятивного коефіцієнта.

Ефект від використання цього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишкової вартості, — в перші роки експлуатації списується основна частина первинної вартості, але досягається це не за рахунок того, що в подальші роки зменшується база для нарахування амортизації, а завдяки зменшенню норми амортизації. Після закінчення останнього терміну корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

5. Виробничий метод

Перевага цього методу - він забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизаційної вартості на вироблену продукцію. Проте використання цього методу обмежене, оскільки він може застосовуватися тільки для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за якими може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити загальний обсяг виробленої продукції.

Ключовим поняттям для нарахування амортизації є термін корисного використання об'єкта. На практиці визначити термін корисної експлуатації у момент визнання об'єкта активом, тобто в момент отримання об'єкта, а не в момент введення його в експлуатацію, досить складно. У п.24 П (С) БО 7 «Основні засоби» встановлений тільки перелік чинників, які необхідно враховувати при визначенні терміну експлуатації (використання) об'єкта:

• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

• фізичний і моральний знос, що передбачається;

• правові або подібні обмеження щодо термінів використання об'єкта та інші чинники.

Найбільш ефективним для підприємства є метод зменшення залишкової вартості, що дозволяє в перші роки експлуатації швидше замортизувати основні засоби. У такому разі в підприємства з'являться засоби на оновлення основних засобів, що особливо необхідне в умовах, коли активна частина основних коштів - машини, обладнання- знаходяться у зношеному стані.

6. Податковий метод Для цілей оподаткування прибутку амортизація визначається як поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів, на зменшення скоректованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених пп.8.6.1 п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати:

— на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби і придбання, закладання і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоносіння;

• на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких фондів;

• на проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації і інших видів поліпшення основних фондів;

— на поліпшення якості земель, не пов'язаних з будівництвом.

Вибір найбільш оптимального методу нарахування амортизації залежить від цілей і завдань, що стоять перед підприємством. В умовах, коли основні засоби підприємства знаходяться у зношеному стані, найбільш оптимальним є той метод, який може забезпечити найбільш швидке накопичення амортизаційних відрахувань - ресурсів, які можуть бути використані в цілях оновлення основних засобів.