his_uk1

220

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

Уряд гетьмана складався з великих землевласників, військових, помірно-кон- сервативних громадських діячів. Очолив уряд поміщик, октябрист Федір Лизогуб. Ядро уряду складали кадети.

Фактично гетьман і його уряд перебували у повній залежності від німецькоавстрійського окупаційного режиму.

Одним з найвизначніших досягнень гетьманату П. Скоропадського було Герб ЗУНР енергійне національно-культурне будівництво. За дуже короткий час і в дуже

складних умовах було відкрито майже 150 україномовних гімназій. У Катеринославі та Кам’янці-Подільському постали українські університети. Почали працювати Українська академія наук, Національний архів, Національна бібліотека. За безпосередньої участі академіка А. Кримського в Києві діяв Близькосхідний інститут. У жовтні 1918 р. засновано Київський інститут удосконалення лікарів, як лікувально-навчаль- ний заклад професійної спілки лікарів міста.

Без перебільшення можна стверджувати, що жодна інша влада всього періоду українських визвольних змагань не зробила в царині зовнішніх зносин стільки, скільки зробив гетьманський уряд. Відносини з державами Центрального блоку залишалися головним пріоритетом зовнішньої політики. Разом із тим на відміну від Центральної Ради Українська ДержавапрагнуладорозбудовивзаєминзрадянськоюРосією, іншиминовимидержавами, щовиниклинатеренахімперіїРоманових. Здійснювалися кроки, спрямовані на встановлення дружніх відносин із державами Антанти та нейтральними європейськими країнами. 14 червня 1918 р. був прийнятий закон «Про посольства першої місії Української Держави». Новий закон від 6 листопада 1918 р. поширив дислокацію українських консульських установ на 22 країни та окремі регіони. Що ж до дипломатичних зносин, то вони існували з 12 країнами Європи.

Характерною рисою кадрової політики Гетьманату в цій сфері було те, що на відміну від попереднього періоду вона була майже позбавлена ідеологізації, вузькопартійного впливу. Основний акцент робився на професійній підготовці, фаховому рівні, принциповості та патріотизмі працівників зовнішньополітичного відомства Української Держави. Міністрами закордонних справ Української Держави гетьма-

на П.Скоропадського були М. Василенко, Д. Дорошенко, Г. Афанасьєв.

Знаходячись під контролем Німеччини, урядгетьмананемавможливостіналагодити стосункизкраїнамиАнтантиінейтральними країнами. Європа і світ у цей період більше стализнатипроУкраїнуякнезалежну, самостійну гетьманську державу. Однак у самій Україні П.Скоропадський не користувався таким авторитетом. Він не мав підтримки ні білогвардійських сил, ні лідерів більшості

українських політичних партій. Провідні М. Міхновський держависвітузамістьреальноїдопомогиук-

раїнській справі, як правило, обмежувалися риторикою. Гетьманський переворот, хоч і відбувся досить спокійно,

масового схвалення не дістав. Орієнтація уряду на великих землевласників, буржуазію, на німецький окупаційний режим позбавила його підтримки широких верств українського населення – селян, робітників, інтелігенції. Консервативні ідеї, які сповідував уряд, не змогли консолідувати суспільство.

Із колишніх діячів Центральної Ради було створено опозиційний уряд – Директорію на чолі з В.Винниченком (увійшли С.Петлюра, Ф.Швець, О.Андрієвський, А.Макаренко).

Боротьбу проти гетьманського режиму вели і більшовики. У липні 1918 р. була утворена Комуністична партія більшовиків України КП(б)У як складова частина Російської комуністичної партії більшовиків – РКП(б). Українські більшовики прагнули відновити в Україні радянську владу і зберегти єдність з радянською Росією. Слід зауважити, що в КП(б)У склалася національно-комуністична меншість, яка виступала за незалежність радянської України. За часів Гетьманату значнозрослисимпатіїукраїнськогонаселеннядобільшовиків, які висунули гасло безкоштовної передачі землі селянам, а фабрик і заводів – робітникам.

11 листопада 1918 р. закінчилася І світова війна, поразкою німецько-австрійського блоку. Почалася евакуація німецьких військ з України.

Втративши іноземну військову підтримку, гетьман переорієнтувався на Антанту і білогвардійців, сподіваючись на їхню допомогу. 14 листопада у грамоті «До всіх українських громадян» П.Скоропадський заявив про федерацію України з небільшовицькою Росією і про «відновлення Великої Росії». Суверенність Української держави скасовувалася.

221

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

222

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

В.Винниченко – (1880–1951) – відомий український громадсько-політичний і державний діяч, визначний письменник.

Як лідер УСДРП у 1917-1919 рр. відіграв значну роль в українському національно-визвольно- му русі. З березня 1917 р. обраний заст. Голови Української Центральної Ради. У травні 1917 р. очолював українську делегацію на переговорах із Тимчасовимурядом уПетербурзі. Учервні 1917 р. призначений головою першого українського уряду

– Генерального Секретаріату УЦР. Був автором головних законодавчих актів УНР, в тому числі чотирьох універсалів.

У відповідь на гетьманську грамоту Директорія оголосила початок повстання проти гетьманського режиму. Повстанський рух охопив майже всю Україну.

Уряд гетьмана опинився у безнадійній ситуації. 14 грудня військаДиректоріїзайнялиКиїв. ЦьогождняП.Скоропадський зрікся влади і покинув місто, переодягнений у форму німецького солдата.

Отже, поряд із серйозними помилками та прорахунками, про які вже йшлося, гетьманська держава зробила й чимало корисного. Це стосується економіки, науки, культури, і зовнішніх зносин. Було встановлено українську грошову систему, засновано банки. Чималі досягнення зроблені у сфері підготовки національних кадрів. Дуже важливими були судові реформи. Виключного розмаху досягла українська видавнича справа. І все це відбулося в надзвичайно складних міжнародних і внутрішніх умовах протягом семи з половиною місяців

1918 р.

Західноукраїнська Народна Республіка.

Активізація народного руху на західноукраїнських землях почалася після зникнення Австро-Угорської імперії, після закінчення I світової війни. Всі західноукраїнські землі, а саме Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття до цього часу належали до імперських земель. 18 жовтня 1918 року парламентарії, лідери партій та церковні ієрархи із Східної Галичини та Буковини утворили «Українську Національну Раду» – представницький орган українського населення, яке повинно було відстоювати українські позиції у парламенті та міжнародних переговорах. Українські молоді офіцери, які

Симон Васильович Петлюра (1879-1926) – визначний український громадсько-політичний діяч, публіцист. Одинізпровіднихдіячівукраїнської національнодемократичної революції: з березня 1917 – член УЦР,

зтравня – голова Українського військового комітету,

зчервня –генеральний секретар військових справ. З листопада 1918 р. – Головний отаман Армії УНР. У лютому 1919 р. став головою Директорії УНР. За його ініціативи український і польський уряди підписали у квітні 1920 р. Варшавський договір.

були невдоволені діяльністю Національної Ради, вирішили взяти справу у свої руки. 31 жовтня січові стрільці на чолі з капітаном Д.Вітовським, зібравши усіх боєздатних офіцерів Львова, взяли місто під свій контроль. 1 листопада на ратуші були вивішені українські прапори. По місту були розклеєні плакати, роздавалися прокламації з текстом: «Люди, тепер ви є громадянами Української держави». 13 листопада офіційно було проголошена нова держава Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Президентом республіки обрано – Євгена Петрушевича, а керівником Генерального Секретаріату – голову національно-демократичної партії Костя Левицького. Після того, як українці оволоділи Львовом, почалася українсь- ко-польська війна. Це була війна між української більшістю і польською меншістю за контроль над містом. У середині листопада поляки оволоділи головним залізничним пунктом

– Перемишлем, румуни– більшоючастиноюБуковини, Закарпаття залишилося у руках угорців. 22 листопада українським силам не вдалося утримали Львів, керівництво переїхало до Тернополя, а потім до Станіслава.

ГоловнимдосягненнямЗУНР– булостворенняУкраїнської Галицької армії (УГА). Оголошено загальну мобілізацію. Навесні 1919 року у армії нараховувалося 100 тисяч військових, з яких 40 тисяч мали військову підготовку. Утворення ЗУНР відбувалося у складних політичних умовах. Уряд ЗУНР прагнув створити єдину Українську державу. Ця доленосна подія відбулася 22 січня 1919 р. На Софіївській площі у присутності багатьохтисячкиян, В.Винниченковиголосивдеклараціюпро об’єднанняУНРіЗУНР. ЗУНРотрималаназвуЗахіднаобласть УНР, залишаючи свої законодавчі та виконавчі органи – УкраїнськуНаціональнуРадутаГенеральнийСекретаріат. ЗУНР не судилося увійти до складу УНР. На міжнародній арені її не визнали. Представники Антанти проголосували за приєд-

223

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

НесторІвановичМахно

(1888-1934 рр.)

224

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

нання Східної Галичини до Польщі, що і відбулося незабаром, не дивлячись на те, що УГА захищала свої позиції до останнього (Чортківська офензива). Буковина на кінець 1919 р. була приєднана до Румунії, а Закарпаття до Чехословаччини. Паризька мирна конференція визнала даний розподіл територій. Українським землям так і не вдалося об’єднатися і отримати незалежність.

Директорія УНР.

19 грудня 1918 р. Директорія оголосилапровідновленняУкраїнськоїНародноїРеспубліки. НаСофійськійплощівід-

булися молебень і військовий парад. 26 грудня створено уряд УНР під головуванням В. Чехівського, представника УСДРП. Були відновлені закони УНР, зокрема закон про передання поміщицької землі селянам без викупу. Вища законодавча влада відтепер належала Трудовому конгресу – свого роду парламенту, сформованому з селян, робітників та інтелігенції.

Загаломжестановищепісляповаленнягетьманськоївлади було складним. Селяни, які складали основну частину армії, покидали її та поспішали ділити поміщицьку землю. Вкрай несприятливим було й зовнішньополітичне становище України. Одеса і Миколаїв були захоплені військами Антанти, на заході активізувалися поляки, на півночі – більшовики, на південному сході – російська Добровольча армія.

Обставини погіршувалися ще й тим, що в уряді не було спільної політичної лінії. Те, що на початку діяльності об’єднувало членів уряду

–боротьба проти гетьмана,

–поступово зникало, а інших мотивівпрактичнонебуло. До

того ж боротьба з наслідками Гетьманату інколи набирала Генерал Денікін (зліва) та

форм, які не могли не викли- кадет (справа)

кати протесту. Існувала, наприклад, ідея ліквідації Української академії наук як «витвору

гетьманату». Декрети гетьманського уряду було анульовано.

Права участі в політичному житті країни
нова влада позбавила не лише поміщиків
такапіталістів, айпрофесорів, адвокатів,
лікарів, педагогів тощо.		особис-
Дезорганізацією	стало
те протистояння	лідерів	Директорії.
В.Винниченкотайогоприбічникивисту-
пали за союз з більшовицькою Росією
проти Антанти та пріоритетне вирішен-
ня соціальних проблем, а С. Петлюра зі
своїми соратниками схилявся до збли-			Петро Миколайович
ження з Антантою, а першочерговим за-
вданням вважав зміцнення незалежності			Врангель (1878-1928 р.)

держави через посилення армії та її адміністративних органів.

Радянська Росія не полишала думки про встановлення свого контролю над таким стратегічно важливим для її життєдіяльності регіоном, як Україна. Радянські війська вели наступ на Полтаву, Катеринослав. Їхня загальна чисельність була порівняно незначною (не перевищувала 11 тис. осіб), але вони спиралися на підтримку більшовицького партизанського руху. Як не парадоксально, основу більшовицьких військ становили українські частини, сформовані ще за гетьмана для оборони від більшовиків – Богунська й Таращанська дивізії.

Крім того, на ситуацію в Україні у цей час суттєво впливав розквіт отаманщини. Вже в січні 1919 р. два колишніх петлюрівських отамани Григор’єв і Зелений оголосили про свій перехід на радянські позиції і розпочали партизанську боротьбупротиДиректорії. Уцихзагонахналічувалосямайже50 тис. бійців. Катеринославська губернія була своєрідним епіцентром діяльності збройних формувань Махна, який не визнавав уряду Директорії. Характерними ознаками цього періоду були прогресуючий параліч влади; наростаючий безлад; єврейські погроми; зростання масштабів отаманщини, яка, охоплюючи дедалі більші території, затягуючи у свій вир нових і нових бранців, перетворилася на потужний дестабілізуючий чинник, що ослаблював Директорію зсередини.

Ще однією слабкою стороною Директорії була погано підготовлена та організована армія. Під час падіння Гетьманату Директорія мала 100-тисячну армію, а перед здачею Києва, наприкінці січня 1919 р., могла розраховувати лише на 21 тис. бійців. Крім вказаних факторів, у її подальшому

225

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

226

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

	розвалі значну роль відіграли неста-
	ча матеріального постачання та оз-
	броєння, недостатнє фінансування,
	тощо. Після того, як радянські війська
	12 січня захопили Чернігів, 19 січня
	– Полтаву, а 27 січня – Катеринослав,
	поразка Директорії стала очевидною.
	5 лютого 1919 р. війська УНР зали-
	шають Київ. Почалися нескінченні
	переїзди (Вінниця – Проскурів – Рів-
	не – Станіслав – Кам’янець-Поділь-
	ський), періодичні реорганізації уря-
	ду (урядовий кабінет змінював свій
Плакат з надписом	склад шість разів і очолювався по
«Останній час» та	черзі В.Чехівським, С.Остапенком,
карикатурою на генералів	Б. Мартосом, В.Пилипенком) та кар-
білогвардійських армій	динальні зміни офіційної політичної
	лінії. Навесні 1919 р. радянська влада

була встановлена на всій території України, крім західних областей.

Політика більшовиків, «воєнний комунізм», викликала масове невдоволення населення України, розгорнувся широкий селянський рух опору, зростало невдоволення і у Червоній армії.

Тим часом наступ на Україну розгорнула білогвардійська армія Денікіна, активізувала свої дії армія УНР, захопивши 30 серпня 1919 р. Київ. Радянська влада в Україні знову (вже вдруге) впала.

Але і Директорія змушена була капітулювати перед білогвардійцями і вивести війська з Києва. Восени 1919 р. більшість української території опинилася під владою генерала Денікіна. Антинародна політика білого режиму (відновлення поміщицького землеволодіння, права власності на підприємства, нехтування соціально-політичними правами робітників) викликала масовий опір населення. У тилу білогвардійських військ ширився повстанський рух, особливо активно діяли загони Нестора Махна.

Нестор Махно – легендарний керівник партизанського руху, русифікований український селянин та анархіст. 5 лютого 1919 р., коли Директорія залишила Київ, Махно визнав радянську владу. Антонов-Овсієнко дозволив Махну переформувати свої підрозділи в окрему бригаду, йому офіційно було присвоєне звання комбрига та прізвисько „Батько”, яке

він отримав від селянських отаманів. Махно успішно воював з денікінцями, але радянську владу підтримував номінально. Саме його військові частини вирішували долю Півдня України, він був некоронованим королем, тримавфронтвідвід Маріуполя до Волновахи. Радянська влада не нава-

жувалася виступити проти Директорія у еміграції. Відень, 1920 р.

„батьки”. Гуляй-Поле залишалося під владою Нестора Махна, а не радянської влади.

У листопаді 1919 р. відбувся розкол армії УНР: у той час, коли війська Директорії вели запеклі бої з білогвардійцями, командування УГА уклало союз із Денікіним. 4 грудня 1919 р. керівництво УНР прийняло рішення про перехід до партизанських форм боротьби. 6 грудня частина військ УНР вирушилау“першийзимовийпохід” тиламиденікінцівтаЧервоної армії. В листопаді 1920 р. відбувся “другий зимовий похід”, який, як і перший, не приніс істотних здобутків.

На початку 1920 р. Червона армія подолала опір військ Директорії і розгромила денікінців. Рештки білогвардійців зосередилисявКриму, ДенікіназаступивВрангель. Радянську владу в Україні було відновлено втретє і остаточно.

Намагаючись врятувати українську справу, Директорія пішла на вимушений крок − переговори з Польщею. 24 квітня 1920 р. міжурядамиУНРіПольщібулоукладеноВаршавський договір, який передбачав спільну боротьбу проти більшовиків та відновлення незалежності УНР на чолі з Директорією і Головним отаманом С.Петлюрою. Як своєрідну компенсацію за це С.Петлюра «віддавав» Польщі західноукраїнські землі (СхіднуГаличину, Волинь, Холмщину, Полісся), щовикликало обурення серед населення Західної України.

Війна, щорозпочалася, йшлазперемінним успіхом. Уході успішного наступу польсько-українських військ 6 травня 1920 р. було взято Київ, але в результаті контрнаступу радянських військ союзники були змушені відійти до Варшави.

РадянськаРосіяіПольщабулинеготовідозатяжноївійниі вжовтні 1920р. уклали перемир’я. Цеозначало розривПольщі з УНР. Українські війська (17 тис.) продовжували війну самостійно, алепіслязапеклихбоївзчастинамиЧервоноїармії

227

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

228

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

змушені були відступити на окуповану поляками територію, де були роззброєні та інтерновані в польських таборах. Уряд УНР переїхав до Австрії.

18 березня1921 р. бувпідписанийРизькийдоговір, заяким Польща визнавала в Україні більшовицьку владу. Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь та Західне Полісся відійшли до Польщі, Східна Волинь – до радянської Росії. Ризький договір, крімтого, заборонивперебуваннянатериторіїПольщі антибільшовицьких організацій. Таким чином, Директорія, її уряд втратили право легального існування в цій країні. Так трагічнозакінчивсяодинзнайбільшскладнихетапівборотьби за незалежну, суверенну Українську державу.

Білогвардійська армія Врангеля (150 тис), яка утримувала Крим, вирішила скористатися радянсько-польською війною і розгорнула наступ на Україну. Впродовж червня-листопада 1920 р. радянська армія розгромила війська Врангеля, остаточно встановивши у Криму радянську владу.

Боротьба за незалежність України завершилася поразкою: Західна Україна ввійшла до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини, а в Наддніпрянській Україні остаточно утвердився більшовицький режим.

Причинипоразкитаісторичнезначенняукраїнськоїнаціонал демократичної революції.

Основними причинами поразки української національнодемократичної революції 1917-1920 рр. можна назвати такі:

−Низький рівень національної свідомості українців і, як наслідок, слабка соціальна база визвольного руху. Очолила національну революцію українська інтелігенція, яка розраховувала на підтримку селян. Інтелігенція була малочисельною, а селяни − політично несвідомими, неосвіченими, неорганізованими, розпорошеними. Робітники, підприємці, поміщики в більшості своїй не підтримали ідею незалежності України.

−Відсутністьєдностівдіяхукраїнськихнаціональнихсил, якінепішлинакомпромісвім’язагальнонаціональнихінтересів. Центральну Раду шляхом перевороту ліквідував гетьман П.Скоропадський, гетьманський режим впав під тиском ДиректоріїУНР, українськікомуністивизнавалилишерадянську владу, не було єдності між урядами УНР та ЗУНР.

−Несприятлива міжнародна ситуація. Боротьбу проти українського визвольного руху вели набагато сильніші зовнішні вороги: в Наддніпрянській Україні − радянська Росія, біло-

гвардійці, Антанта; в Західній Україні − Польща, яку підтримувала Антанта.

Історичне значення української національно-демократич- ної революції 1917-1920 рр. є неабияким. У ході революції український народ створив власну державу і декілька років підтримував її існування. Героїчна боротьба українського народу 1917-1920 рр. стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б неможливим проголошення державної незалежності України у 1991 р.

229

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

230

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ, БАЗОВІ МОНОГРАФІЇ ТА СТАТТІ

Безручко М. Січові Стрільці в боротьбі за державність. –

Каліш, 1932.

Верстюк В. Махновщина. – К., 1992.

Гай-Нижник П. Торгівельно-промислова політика уряду Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського 1918 р. // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів.

–Т.2. – К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С .Грушевського НАН України, 1997.

Гражданская война на Украине. т. І-II, К. – 1967: Доценко О. Зимовий похід Армії УНР. – Вінніпег, 1935.

ЛєбєдєваІ.М. Джереладовивченняпроцесуформування вертикалівиконаввладиУНРдобиЦентральноїРади// Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий наук. збірник.

–Вип. 5. – К., 2002.

Лєбєдєва І.М. Міжпартійна боротьба навколо проблеми створення та діяльності уряду УНР у березні – квітні 1918 р. //Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий наук.

збірник. – Вип. 3. – К., 2001.

Лєбєдєва І.М.Особливості формування структури уряду УНР доби Центральної Ради // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство: Міжвідомчий наук. збірник. – Вип. 4. – К., 2001.

Лєбєдєва І.М. Політика уряду УНР доби Центральної Ради зі створення органів місцевої адміністрації // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія». – К.,2002. – Вип. 5.

Лєбєдєва І.М. Фінансова політика уряду УНР (листопад 1917 р. – квітень 1918 р.) // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія».

– К.,1999. – Вип. 3.

Лєбєдєва І.М.Формування Генерального Секретаріату Української Центральної Ради (червень-вересень 1917 р.) // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія». – К., 1998. – Вип. 2.

Лихолат А. Разгром националистической контрреволюции на Украине (1917-1922 гг.). – М. 1954.

Мірчук П. Українсько-московська війна 1917-1919.– Торон-

то, 1957.

Омелянович-Павленко М. Зимовий похід. – Прага,1940. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-

1919pp. – К., 1995.

Реєнт О.Павло Скоропадський. – К.: 2003. Савченко В. А. Махно. – Харків,2005. Сергійчук В.І. Симон Петлюра. – К., 2004.

Скоропадський П. Спогади (кінець 1917 – грудень 1918) – К, 1995.

Солдатенко О. Українська національно-демократична рево-

люція. – К., 2004.

Удовиченко О. Україна у війні за державність. – Вінніпег, 1954.

Українська державність у XX столітті. – К., 1996. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. Т. 1-2.

– К., 1996, 1997.

Черний Гелій. Нестор Махно – основоположник маневрової війни // Україна Incognita. – К., 2003.

Шанковський Л. Українська армія в боротьбі за державність

(1917-1920). – Мюнхен, 1958.

231

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

232

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

ДЖЕРЕЛА

ПРИСЯГА ВОЯКА УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНЧОЇ АРМІЇ.

Затверджена УГВР і введена наказом ГВШ ч. 7. з 1.VІІ.1944.

Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського: Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. Вційборотьбінепожаліюнікрови, ніжиттяібудубитись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України. Будумужнім, відважним іхоробрим убоютанещадним до ворогів землі української. Буду чесним, дисциплінованим і ре- волюційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу.

ЗВІТ З НАЦІОНАЛЬНИХ ЗБОРІВ УКРАЇНЦІВ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

які відбулися дня 30 червня 1941.

Дня 30.06. відбулися в год. 8 вечером в залях матірного Т- ва “Просвіта” у Львові великі збори українців Західних Земель України, на яких проголошено святочне відновлення Української Держави і покликано перше Краєве Правління на чолі з Ярославом Стецьком, заступником провідника Організації Українських Націоналістів. Збори відчинив промовою заступник провідника ОУН Ярослав Стецько, передав привіт провідника ОУН Степана Бандери, зізвав віддати честь борцям, поляглим за волю України і прочитав святочний акт проголошення Української Державности.

* * *

АКТ ПРОГОЛОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує створення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її Творця Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-большевицького поневолення завзяту боротьбу за свободу взиває весь український нарід не складати зброї так довго поки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада. Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб. Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери взиває підпорядкуватися створеному у Львові Краєвому правлінню, якого головою являється Ярослав Стецько.

СЛАВА ГЕРОЇЧНІЙ НІМЕЦЬКІЙ АРМІЇ І ЇЇ ФЮРЕРОВІ АДОЛЬФОВІ ГІТЛЕРОВІ!

Україна для українців! Геть з Москвою! Геть з чужою владою на українській землі!

Будуймо свою самостійну Українську Державу.

Всіприсутнібуреюоплесківісльозамирадостивіталистоячи цю велику історичну хвилину та відспівали національний гимн. Опісля о. др. Гриньох, довголітній душпастир українського студенства, а тепер полевий духовник українського національного леґіону Степана Бандери, виступив у сірім вояцькім мундурі і передав привіт від командира леґіону сотника Романа Шухевича

івсіх українців-вояків які заприсягли віддати Україні свою кров

ісвоє життя. Наступне говорив делегат Краєвого Проводу Організації УН, підкреслюючи зокрема жертвенну боротьбу цілої великої підпільної армії ОУН, яка положила безконечні жертви та бореться дальше, а де вже ситуація дозволяє, то стає до державного будівництва. Опісля прочитано перший декрет провідника ОУН Степана Бандери про покликання Краєвого правління Західніх Областей України з головою Ярославом Стецьком на чолі - до часу створення центральних властей у Києві. Наступ-

233

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

234

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

не о. мітрат Сліпий привітав збори в імени Митрополита Андрія Шептицького, заявляючи, що Митрополит вітає цілим серцем і цілою душею великий історичний почин відновлення Української Державности та взиває всіх вірних і весь український народ стати одностайно для цього великого діла. Усі промови пройшли серед бурі оплесків і проявів найбільшого ентузіязму. Збори вислали як вислів почувань усього українського громадянства: привіт Творцеві і Вождеві Німеччини А. Гітлерові! Привіт славній німецькій непобідній армії! Привіт провідникові ОУН Степанові Бандері Привіт Митрополитові Андреєві і привіт всім борцям за волю України. Делеґат провідника ОУН та всі присутні вітали зокрема гарячо і щиро старшин німецької армії. Представник Німецької Армії, бувший полковник УГА, професор КОХ привітав також присутніх і візвав до праці та якнайтіснішої співпраці з Німецькою Армією під проводом великого вождя німецького народу Адольфа Гітлера. Збори зачинено відспіванням національного гимну.

І. ДЗЮБА «ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ ЧИ РУСИФІКАЦІЯ»

ЛИСТ

Першому секретареві ЦК Комуністичної партії України,членові Президії ЦК КПРС товаришеві Шелесту П. Ю., Голові Ради Міністрів Української РСР,кандидатові в члени Президії ЦК КПРС товаришеві

Щербицькому В. В.

Шановні товариші!

Звертаюся до Вас з листом у справі, яка схвилювала значну частину громадськості України. У справі політичних арештів, проведених у ряді міст України — Києві, Львові, Івано-Фран- ківську, Тернополі, Луцьку — наприкінці серпня, на початку вересня, переважно в середовищі молоді, та обшуків і допитів, які широко проводяться зараз у Києві (про інші міста не знаю).

Як стало відомо, з запитом у цій справі звернулися до ЦК КПУ депутат Верховної Ради СРСР, лауреат Ленінської премії Михайло Стельмах, депутати Верховної Ради УРСР і лауреати Шевченківської премії Андрій Малишко та Георгій Майборода. Відповіді вони не одержали. Нарешті, недавно з клопотанням роз’яснити характер арештів та долю заарештованих звернулася

до ЦК КПУ група інтелігенції міста Києва, в тому числі генеральний конструктор авіації Олег Антонов, кінорежисер Сергій Параджанов, композитори Віталій Кирейко та Платон Майборода, письменники Леонід Серпілін, Ліна Костенко, Іван Драч. Як відомо, вони також не діждалися відповіді. Тим часом надходять відомості, що тривають обшуки, виклики на допит у КДБ все нових людей, а часом і нові арешти. Усе це посилює зрозумілу тривогу, а подекуди викликає і панічні чутки. У всякому разі, створилася зовсім ненормальна і недостойна обстановка, яка ображає елементарне громадянське почуття і викликає цілком природне побоювання: чи сумісне це з нормами соціалістичної законності і чи ця законність можлива за таких обставин. Адже минає четвертий місяць, як арештовано кілька десятків людей. Люди ці не якісь гендлярі, казнокради чи хулігани. Це, кожен у своїй справі, люди компетентні, авторитетні і шановані (наприклад, відомі літератори Іван Світличний, Богдан Горинь, Михайло Косів, талановитий художник Панас Заливаха, один з кращих в Україні спеціалістів з виробничої психології Михайло Горинь, про новаторські починання якого ще недавно писали “Известия”, один з провідних спеціалістів Інституту географії АН УРСР Микола Гринь, геофізик Іван Русин та студенти Ярослав Геврич, Олександр Мартиненко та інші). І ось цих людей “ізолюють”, ніяких посутніх роз’яснень з цього приводу не дається, ніяких повідомлень про причини арешту і пред’явлені обвинувачення немає. Досі більшості з ув’язнених не дозволені навіть побачення з членами родини. Це і само по собі негуманно й недемократично, а крім того, ще й створює атмосферу неясності й тривоги. В цій атмосфері ширяться найрізноманітніші, найбезглуздіші чутки і домисли. Вжесама можливість такихдомислів іверсій, сама процедура ведення “справи”, яка їх породжує, є компрометацією тієї соціалістичної законності, яку ми нібито ж відновили. Ще більше насторожує те, що й до арештів, і після них з деяких офіційних вуст можна було почути продиктовані злобою слова й натяки про нібито існуюче в Україні націоналістичне підпілля та інші несерйозні страховини, кимось навіщось усе ж таки вигадані...

Чи в такій атмосфері — коли є бажання заздалегідь довести придуману версію, — чи за таких обставин буде дотримана справедливість щодо заарештованих? Адже невипадково якийсь частому деякі офіційні та неофіційні особи, спекулюючи на авторитеті своєї посади, з дуже серйозним і навіть скорботним виглядом говорили про те, що буцімто розкрито “центр”, знайдено зброю, підпільну друкарню і т. д. Минув місяць, і вже ніхто офіційно не насмілювався повторити ці трагікомічні “хохми”.

235

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

236

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

Алетимчасомпущенавхідбезвідповідальначуткашириться між міщанами, набирає ще безглуздіших форм, породжує нічим невиправдані настрої, готує грунт для сприймання найстрахітливішої несправедливості. Збуджена натяками уява замінює відсутню фактичну інформацію. “Сказали такі люди, які не збрешуть”. Це саме та атмосфера, яка зробила можливими злочини культівського періоду. Чим ми гарантовані від того, що через місяць чи два не буде запущена нова сміховинна версія, яка, попри весь свій примітивізм, може дорого обійтися заарештованим? Адже явно відчувається бажання “упекти” й “провчити” (невипадково слідство триває чотири місяці в цілковитій таємниці; були б факти — їх би з’ясували за тиждень). Явно відчувається злоба супроти певної категорії людей (“націоналістів”), а злоба, як казав В. І. Ленін, поганий порадник у політиці.

Це саме той психологічний комплекс, який штовхав до злочинів терористів сталінської доби. Пригадуються слова, які говоритьодномузнихгеройромануС. Залигіна“НаИртыше” Степан Чаузов: “Почто ты во мне, в мужике, вражину ищешь, а коли не нашел, так на меня же и в обиде!” Оце “а коли не нашел, так на меня же и в обиде” найстрашніше і найхарактерніше для деспотизму, психології деспотизму. Чим менше доказів, тим більше злоби, бо потрібно засліпити себе самого тваринною ненавистю до жертви, щоб несправедливість не мучила совісті й виглядала як доблесть.

Єдиною гарантією справедливості завжди була і лишається гласність, публічність, можливість для громадськості і для кожного громадянина знати й контролювати дії будь-яких чиновників і будь-яких органів, особливо каральних. “Маса, — казав В. І. Ленін, — повинна мати право знати і перевіряти кожний найменший крок їх діяльності” 1. В обстановці ж таємничості і безконтрольності (від ширшої громадськості) неминуче виникатимуть помилки, зловживання і злочини.

Осьчомудедалібільшелюдейтривожаться ібажаютьуданій справі саме публічності як єдиної і законної гарантії справедливості. Хай відповідні органи скажуть народові, кого і за що заарештовано або що заарештованим інкримінується. Якщо ці органи вважають, що проти когось із заарештованих були чи підібрані докази їхньої вини, хай ці докази стануть предметом судового розгляду, хай слово дістануть і обвинувачі, і обвинувачені, а люди розсудять, хто правий, хто винний. Зрештою, це не просто добросерде побажання якихось розчулених людей — так повинно бути за радянськими законами й за елементарними засадами справедливості і здорового глузду.

Але обговорювана справа має й інший не менш важливий аспект. Хоч ніяких офіційних чи публічних роз’яснень про арешти не зроблено, однак весь час досить цілеспрямовано нагнітаються чутки про те, що арештовано “націоналістів”. У газетах, лекціях, на зборах знову, як у 1947 — 1949 роках, зарясніло слово “націоналізм”. На зміну явно безглуздим версіям про підпілля, зброю, друкарню і т. д. прийшла нова версія — про “націоналістичну пропаганду”. Що буде далі? (Як видно, слідчим органам ще й самим неясно, в які статті карного кодексу, в яку “законну” форму виллють вони свою злобу й упередженість проти заарештованих).

З давньої і недавньої історії відомо, що в Україні “націоналістом” вільно було називати всякого, хто мав елементарну національну гідність, хто турбувався долею української культури й мови, а то й просто всякого, хто чимось не догодив якомусь російському шовіністові, “великорусскому держиморде” (В. I. Ленін).

Не секрет, що протягом останніх років в Україні щораз більше людей — особливо в середовищі молоді, як студентської, наукової і творчої, так частенько вже й робітничої — приходять до висновку, що з національною політикою в Україні не гаразд, що фактичне національно-політичне становище України не відповідає її формально-конституційному державному становищу як УкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспублікивСоюзіінших соціалістичних республік, що стан української культури й мови викликає глибоку тривогу і т. д., — все це внаслідок тривалих і кричущих порушень марксизму-ленінізму в національній справі, внаслідок відходу віднауковихпринципівкомуністичного національногобудівництва. Цедедаліширшекололюдейвисловлювало свої тривоги відкрито, публічно й принципово, стоячи цілком на радянських і соціалістичних позиціях, уболіваючи тільки за повноту й здоров’я духовного і культурного життя нашого соціалістичного й майбутнього комуністичного суспільства, оскаржуючи тільки непотрібні й коштовні втрати та відхилення на шляху вперед. Хто вважає, що ці люди в чомусь помиляються, повиннібїмвідповіститаксамовідкритойпринципово, якчинили вони. Натомість їм відповіли терором, спочатку моральним, а тепер уже й фізичним. За останні два-три роки можна нарахувати не один десяток випадків репресій на цьому грунті. Десятки людейбулипокарані зняттям зроботи, виключенням звузів, партійними та комсомольськими стягненнями тощо за участь чи причетність до тих чи інших справ, що довільно і no-зловорожому кваліфікувалися як “націоналізм”. Ось тільки приклади двох ос-

237

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

238

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

танніх днів: виключення з університету (і з комсомолу) студента п’ятого курсу, молодого поета М. Холодного за виступ на обговоренні роману “Вербівчани” А. Іщука — виключення всупереч рішенню комсомольських зборів, які не знайшли за потрібне й можливе виключити М. Холодного; виключення з партії і зняття з роботи працівниці газети “Друг читача” Рити Довгань, якій приписується організація вечора поезії в Науково-дослідному інституті зв’язку 8 грудня цього року. Взагалі треба сказати, що ні один майже вечір поезії за останні два-три роки не залишився без таких чи подібних “наслідків”, а більшість домовлених вечорів просто забороняли (“відміняли”) під різними приводами. Це вже доходить до анекдотів! ‘ V хіба не анекдот, наприклад, офіційне рішення про те, щоб кожен вечір поезії не проводити без санкції міськкому партії, а для членів Спілки письменників: — ще й дозволу Спілки! Варто тільки вдуматися в цей шедевр бюрократичного добропорядку, в це останнє слово теорії “мистецтво належить народові”!).

Якби зібрати докупи всі подібні факти, вийшла б така картина невсипущих, безжалісних і безглуздих переслідувань національнокультурного життя, яка злякала б самих режисерів цієї кампанії і багатьох-багатьох змусила б задуматися. Але ж хто знає про це при нашій публічності і гласності?

Тутнемаєможливостіговоритипровсіціфакти— їхнійопис забрав би надто багато місця. Назву тільки найзначніші “інциденти”, так би мовити, колективного характеру: розпуск Клубу творчої молоді; історія з вечором пам’яті Лесі Українки в Центральному парку культури і відпочинку 31 липня 1963 року; знищення шевченківського вітражу в Київському університеті (березень 1964) — з наступним цькуванням молодих художників

—його авторів; заборона зборів біля пам’ятника Т. Шевченкові в Києві (22 травня 1964 і 1965 pp.); наступні покарання тих, хто до пам’ятника прийшов; заборона шевченківського вечора на заводі верстатів-автоматів (березень 1965 p.), внаслідок чого цей вечір відбувався в сусідньому парку, з наступними санкціями проти йогоучасників(відперебуваннянахолодіводязі, розрахованому наприміщення, іневостаннючергувнаслідок психічного струсу через два дні помер молодий технолог Олександр Миколайчук

—організатор вечора); покарання кількох десятків молодих журналістів, випускників Київського державного університету, які підписали заяву з протестом проти необгрунтованого звільнення за “націоналізм” популярного викладача університету, доцента М. Шестопала (зима-весна 1965 p.); нарешті, розгін (у буквальному розумінні слова) органами КДБ дискусії з проблем стану

української культури, організованої студентами університету, за участю кількох сот чоловік молоді (27 квітня 1965 р.) та ін. Уже тоді були проведені перші арешти, правда, короткочасові, і тоді ж настирливо нашіптувалася людьми в цивільному версія про “американські долари” як таємничого натхненника цих “зборищ” (воістину, важко здичавілому від безвідповідальності бюрократові додуматися до чогось розумнішого! Він знає і вміє одне

— продаватися за гроші, отже, й ні в кого не здатен знайти інших мотивів). Нинішні арешти і нинішні версії про зброю, друкарню і знову ж таки неминучі “долари” — це логічне завершення цієї політики насильницького придушення національно-культурних інтересів молоді. Хочуть чи не хочуть організатори репресій, а це виливається в терор. Терор же — чи то морально-психологіч- ний, чи то фізичний — не дає позитивного розв’язання жодної проблеми, а тільки створює нові. “Терор, — писав Енгельс, — це здебільшого марні жорстокості, що їх чинять ради власного заспокоєння люди, які самі відчувають страх...” Хто серйозно хоче розв’язати ту чи іншу проблему, яка виникла в житті, повинен задуматися над її причинами, над її джерелами. Можна заарештувати не те що кілька десятків, а й кілька сот і кілька тисяч громадян, та однаково з кожним днем усе більше й більше людей у різних формах, скрізь і всюди, так чи інакше висловлюватимуть невдоволення і незгоду з багатьма аспектами теперішньої національної політики, будуть пройматися тривогою за долю української культури і української національності, будуть думати про те, як і чим тут можна зарадити.

Це чесні люди з добрими намірами. Їх тисячі. Це радянські люди. Хто і кому дає право “відсікати” їх від живого тіла народу, придушуватиїхнюгромадянськуактивність, ставитиїхпідпідозру? Хто став би на такий шлях — чи не зробив би він чергового страшного злочину проти комунізму, проти суспільства?

Ахтосправдідумаєпроінтересикомунізму, хтосправдіживе інтересами суспільства — чи не зобов’язаний він, придушуючи в собі емоції й особисте роздратування, підходити глибше, не придушувати й відсікати, а додумуватися до першопричин і виправляти самі життєві явища, самі ті політичні помилки й неподобства, які дають небажані наслідки і породжують небажані настрої. Я особисто глибоко переконаний, що сьогодні українець, відданий справі комуністичного будівництва, має всі підстави бути неспокійним за долю своєї національності, а раз так — ніхто в світі не в силі заборонити йому про це говорити. Я глибоко переконаний, що ця тривога, якою переймається дедалі ширше коло української молоді, є неминучим наслідком серйозних порушень

239

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ