his_uk1

280

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

Сталін заручився підтримкою Англії, Франції та США.

Вторгнення гітлерівських армій.

У ніч на 22 червня 1941 р. на Львівщині, на ділянці Сокальської прикордонної комендатури, кордон перейшов

Українське село після бомбардування німецький солдат Ліскосд і повідомив, що на світанку

війська вермахту перейдуть у наступ. Подібні випадки в ту ніч сталися і на інших ділянках кордону.

Командуючий Київським особливим військовим округом генерал М. Кирпоніс попередив наркомат оборони про загрозу нападу. Та коли голова наркому Тимошенко після наради

уСталіна надіслав до Києва наказ привести війська у бойову готовність, було пізно.

22 червня 1941 р. німецькі війська та їхні союзники без оголошення війни вторглися на територію Радянського Союзу по кордону від Балтики до Чорного моря.

Західні області України німецька армія захопила досить швидко. НапочатоквереснягітлерівціфорсувалиДніпроістворили плацдарм на правому березі. Нездатність Червоної Армії протистояти ворогу була очевидною. Саме напередодні війни булорепресованобільшучастинудосвідченихікваліфікованих командирів. На арміюПівденно-Західного фронту насувалася загроза оточення. Однак Сталін, що поклав на себе обов’язки Верховного головнокомандуючого, не дав санкції залишити Київ. 15 вересня 4 армії опинилися в мішку: до німецького полону потрапило близько 600 тисяч червоноармійців.

Катастрофа під Києвом створила загрозу Харкову, Донбасу і Криму. На деяких напрямках німецькі війська взагалі не зустріли будь-якого опору.

Лише ціною величезних зусиль, завдяки дивізіям народного ополчення, суцільна лінія фронту була відновлена. Гітлер ввів у дію нові резерви. До кінця вересня Червона Армія залишила Одесу і змушена була вести бої в Криму. На початок жовтня загроза розгрому нависла над радянськими військами

уПриазов’ї. Було втрачено Маріуполь, потім Таганрог. У середині жовтня бої розгорнулися на підступах до Харкова і у Донбасі.

На п’ятий день війни в
Україні було створено ко-
місію з евакуації, яка мала
очолювати	всю роботу з
вивезення	матеріальних
цінностей,	спеціалістів та
їхніх сімей на схід. Зага-
лом було евакуйовано 3,5
млн. чоловік, не враховую-
чи мобілізованих в армію.
Загроза	нацистського	Танк «на испуг», використовували під
поневолення підняла на бо-
ротьбу мільйони людей. 2,5		час оборони Одеси.

млн. громадянУкраїнибуломобілізовановЧервонуармію, 1,5 млн. добровільно вступили до лав народного ополчення. Широкогорозмахунабуврухзастворенняфондуоборони. Увоєнних умовах виявилися переваги командної економіки. Робота з переведення підприємств на випуск воєнної продукції і підготовка їх до евакуації проходила чітко і в короткий термін.

Гітлерівський план “блискавичної війни” не спрацював. У грудні 1941 р. під Москвою радянські війська несподівано перейшли у наступ і розгромили 38 ворожих дивізій. Це була перша поразка Німеччини у Другій світовій війні. У ході зимового контрнаступу Червона Армія відкинула фашистські війська на 400 км. Було звільнено багато районів Харківської області і Донбасу, Керченський півострів.

1 січня 1942 р. у Вашингтоні представники 26 країн, в тому числі і Радянського Союзу, поставили свої підписи під “Декларацією ООН”. Ці держави зобов’язались використати всі свої ресурси для проведення війни до переможного кінця і не укладати з державами німецького блоку сепаратного миру.

Окупаційний режим.

Навесні 1942 р. німецькі війська розгорнули новий наступ

упівденно-східному напрямку. У травні було захоплено Керч, а на початку липня – Севастополь.

28 червня німецькі танкові з’єднання при підтримці авіації почали навальний наступ на воронезькому напрямку. Фронт було прорвано на ділянці більше 600 км. 22 липня радянські війська залишили Свердловськ. Противник почав просуватися

у2 напрямках: на Волгу в районі Сталінград та Кавказ. Таким чином, відрізавши від родовищ нафти і вугілля Радянський Союз, гітлерівці сподівалися змусити його капітулювати.

281

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Партизанки з табору Ковпака

Ветерани Великої Вітчизняної Війни.

282

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

Україна опинилася у глибокому тилу ворога.

Одеську область, окремі райони Вінницької і західні райони Миколаївської області Гітлер віддав своєму союзнику Антонеску, який утворивнаційтериторії новурумунську

провінцію – Трансністрію. Вся інша Підбиті німецькі танки територія України залишалась під

контролемНімеччини.

Львівська, Дрогобицька, Івано-Франківська, Тернопільська області утворили так званий «дистрикт Галіція», що підпорядковувався польському генерал-губернатору. Східні області перебували у підпорядкуванні воєнного командування. Інші увійшли до рейхкомісаріату «Україна». Всю Україну нацисти розглядалиякжиттєвийпростірдлянімецькогонароду. Планувалося пересилити на її землі німецьких колоністів, а українці підлягали частковому знищенню або перетворенню на рабів.

Німці з України вивозили устаткування заводів і фабрик, яке не вдалося своєчасно евакуювати, сировину і матеріали, зерно і худобу, чорнозем і фруктові дерева. З музеїв вивезли більше 40 тис. найцінніших творів мистецтва, десятки тисяч архівних документів та стародруків.

Масове знищення населення України виходило з нацистської расової доктрини, згідно з якою усе слов’янське населення було „Людьми другого сорту”. Фашисти створили в Україні 50 гетто та більше 180 концентраційних таборів. Спеціальні каральніпідрозділиССзнищилимайже850 тис. євреїв. УКиєвіза двадніуБабиномуЯрібулознищено33 тис. євреїв. Усьогобуло знищено біля 100 тис. населення різних національностей. На кінець війни з 5,8 млн. радянських військовополонених у таборах загинуло близько 3,3 млн. чоловік, з них 1,3 млн. – в Україні.

Український партизанський рух. Діяльність ОУН-УПА.

Учервні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху на чолі з Т.Строкачем, який налагодив зв’язок між партизанськими підрозділами та частинами Червоної армії. Він координував діяльність партизанських загонів Ф.Ковпака, О.Федорова та Л.Сабурова.

У1941 році на території України діяло понад 35000 підпільнихугруповань. Черезрікдіяло5 партизанськихпідрозділів, 250 загонів. На Київщині діяло близько 20 загонів. На Черкащині

–загін під командуванням Ф.Савченко. На Правобережжі діяли

загони Сабурова та Ковпака, пройшли понад 750 км. з боями.

Діяльність ОУН-УПА. Організація Українських націоналістів була створена у Відні у 1929 році на чолі з Євгеном Коновальцем. Основне завдання даної організації – це встановлення Української соборної самостійної держави.

30 червня 1941 року коли радянські війська залишили Львів, Організація українських націоналістів на чолі зі С.Бандерою проголосили про відновлення незалежності України під керівництвом Я.Стецька. Був проголошений „Акт

відновлення Української держави”, в якому вбачалася підтримка від німців. Але гітлерівське керівництво відхилило прохання оунівців, а керівництво було заарештоване. Почалися масові арешти оунівців. ОУН перейшла до саботажу нацистської влади, почала готувати власні військові сили та підпілля.

На початку липня, коли українська держава була розгромлена, у Львові нацистська адміністрація розгромила і бендерівців, і мельниківців. Восени Т.Бульба (Боровець)

сформував у Поліссі та на Волині загони „Поліська січ”, які боролися і проти фашистів, і прои радянської влади. Наступної осені ОУН взяли курс на створення партизанської армії, яка повинна була боротися з німецькими окупантами, з польськими та радянськими партизансько-під- пільними формуваннями.

Навесні 1944 року у Львові ОУН заснувала Всеукраїнську Національну Раду, на чолі організації став А.Мельник.

Поразка нацистів та їхніх союзників. Наслідки війни.

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 – лютий 1943 рр.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР.

Перші населенні пункти України у східному Донбасі були звільнені у грудні 1942 р. Масове ж визволення українських

283

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

284

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

земель почалося у ході Курської битви (5 липня – 23 серпня 1943 р.).

		23 серпня 1943 р. – звільнили
		Харків. Розвиваючинаступ, радянсь-
		кі війська у вересні 1943 р. вийшли
		до Дніпра. У вересні-жовтні 1943 р.
		розгорнулася битва за Дніпро. Куль-
		мінацією битви стало визволення
		Києва. Й. Сталін, ігноруючи реальне
		співвідношення сил, наказав будь-
		якою ціною звільнити Київ до свята
	М.С. Хрущов (зліва)	«Великого Жовтня». Ціною великих
		людських втрат радянські війська
	на радянських полях.
		звільнили місто 6 листопада 1943 р.
	У 1944 р. радянське командування силами чотирьох ук-

раїнських фронтів здійснили серію наступальних операцій, остаточно визволивши територію України (28 жовтня 1944 р.).

9 травня 1945 року радянські війська увійшли у Берлін та захопили рейхстаг. Так закінчилася Велика вітчизняна війна. 2 серпня 1945 року після капітуляції Японії завершилася Друга Світова війна.

Україна постраждала найбільше з усіх європейських держав. На її території протягом чотирьох років велися активні бойові дії: вона була однією з центральних арен війни. Про це свідчать такі факти: на території України було знищено 700 великих і малих міст та 28 тис. сіл, безпритульними залишились 10 млн. чоловік.

Цілковитого або часткового знищення зазнали понад 16 тис. підприємств. Загальні збитки становили понад 40 % національного багатства. З України було вивезено тисячі культурних і історичних цінностей, тони продукції с/г, устаткування.

Отже, наслідки Другої світової війни були жахливі. Величезні людські і матеріальні витрати знесилили український народ. Одним позитивним наслідком ІІ світової війни можна назватиоб’єднаннябільшостіукраїнських земельврамкаходнієї держави.

Україна в умовах десталінізації (1954-1964 рр.): соціаль- но-економічний та політичний розвиток.

5 березня 1953 р. помер Й.Сталін. Ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання у Радянському Союзі суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур. Суть кардинальних змін, що почалися після смерті

Микита Сергійович Хрущов (1894-1971) – державний і партійний діяч. У 1938-1949 рр. перший секретар ЦК КП(б)У, у 1944-1947рр. одночасно голова Раднаркому. Під час війни – член Військових рад кількох фронтів, генерал-лейтенант.

	диктатора, полягала в лібералізації всього суспільного жит-	285
	тя. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою де-
	сталінізації, яка стала особливо активною і радикальною після
		УКРАЇНИ
	XX з’їзду КПРС (лютий 1956 p.). Вакуум влади, що утворився
	після смерті диктатора, було заповнено так званим колектив-
	ним керівництвом – компромісним союзом на основі нетрив-
	кого балансу сил. Спроба Берії порушити цей баланс на свою
	користь призвела до його падіння.
	Уже початковий період десталінізації призвів до серйоз-	ІСТОРІЯ
	них змін в Україні. Характерними рисами цього періоду стали
	припинення кампанії проти націоналізму, певне уповільнення
	процесу русифікації, зростаюча роль українського чинника в
	різних сферах суспільного життя.
	Позитивним змінам у суспільно-політичному житті спри-
	яла часткова реабілітація жертв сталінських репресій. До 1957
	р. було повернуто більше 65 тис. депортованих членів сімей,
	пов’язаних з діяльністю українських націоналістів.
	Після смерті Сталіна розпочалося розширення прав союз-
	них республік у різних сферах суспільного життя. Тільки в
	1953–1956 pp. в Україні із союзного в республіканське підпо-
	рядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організа-
	цій. Бюджет республіки зріс з 18 млрд. крб. до 43,7 млрд. крб.
	У 1957 р. розширено юридичну компетенцію республік.
	Більшість істориків дотримується думки, що перетворен-
	ня хрущовського періоду не зачепили основ існуючої при
	Сталіні системи. Однак це твердження потребує уточнення.
	Безперечно, командно-адміністративна система залишилася,
	але її головний принцип – централізм – зазнав значної транс-
	формації, адже суттю змін, пов’язаних із процесом лібераліза-
	ції у сфері державного будівництва, була хоча й обмежена та
	непослідовна, але децентралізація. Тому відновлений згодом
	централізм, втрачаючи свою жорсткість, перетворився на ба-
	гатоповерховий бюрократичний апарат.

286

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

	Процес лібералізації неод-
	нозначно сприймався оточен-
	ням М.Хрущова, саме тому на
	червневому Пленумі ЦК КПРС
	(1957) групою осіб на чолі з
	Маленковим, Л.Кагановичем
	і В.Молотовим було вчинено
	спробу усунути першого секре-
	таря з його поста. Хрущову вда-
Агітаційний плакат періоду	лося відбити атаку сталіністів і
	ще більше укріпити свої пози-
«Відлиги»	ції. Після цих подій центр вла-

ди остаточно перемістився в партійні структури, а влада ще більше сконцентрувалася в руках Хрущова, який 1958 р. став Головою Ради Міністрів СРСР.

У 1961 р. на XXII з’їзді КПРС було прийнято третю програму партії – програму побудови комунізму. Комуністичний романтизм і пов’язана з ним соціальна міфологія на початку 60-х років домінували в суспільній свідомості. Тому відповіддю на нову програму партії були розгортання соціалістичного змагання (так, у русі за комуністичне ставлення до праці в Україні 1963 р. брало участь 48,3% трудівників); численні трудові почини, що йшли знизу, які згодом були вихолощені бюрократією. Водночас були й інші прояви суспільної активності, що виходили за межі ідеологічних засад системи; так, у жовтні 1959 р. спалахнуло і було придушене півторатисячне повстання робітників “Казахської Магнітки”; у червні 1962 р. розстріляна семитисячна демонстрація в Новочеркаську; 1963 р. відбулися робітничі страйки тазаворушення вКривомуРозі та Одесі. З’явилися перші паростки інакомислення і серед інтелігенції.

В Україні дисидентський рух було започатковано ще в середині 50-х років. У республіці, особливо в західному регіоні, виникають своєрідні “перехідні групи”, організовані за принципом старого підпілля, які поширювали літературу часів ОУН-УПА. Водночас вони намагалися вести боротьбу з урахуванням післясталінських реалій та нових тенденцій у суспільному житті. Генетично пов’язані з ОУН-УПА, ці групи здебільшого орієнтувалися на збройний шлях боротьби за незалежність України.

Одну з перших спроб переходу до організованих мирних форм опозиційної діяльності здійснила група Левка Лук’яненка, яка утворила 1959 р. Українську робітничо-

селянську спілку (УРСС). “Завдання поля-
гає у підготовці народу до нового масово-
го руху за національну свободу”, – писав
лідер УРСС. Проте вже 1961 р. цю мало-
чисельну організацію було викрито і за
рішенням Львівського обласного суду її
членів засуджено до тривалих термінів
ув’язнення – від 10 до 15 років. Разом з Л.
Лук’яненком були засуджені В.Луцьків,
І.Кандиба та ін. У 1961 р. з публічною кри-
тикою нової Програми КПРС виступив ге-
нерал П.Григоренко. Чимало сторінок роз-	Плакат	з надписом
витку українського правозахисного руху	«Русифікація –
пов’язано з Київським університетом ім.	Геноцид	України»,
Т. Г. Шевченка. Зокрема, в лютому 1963 р.	Київ, 1962 рік.
тут відбулася конференція, учасники якої

висловили протест проти заборон та обмежень розвитку української мови.

Боротьба за незалежність України стала основною метою кількох опозиційних об’єднань, що виникли на початку 60-х років, – Українського національного фронту (УНФ), Союзу української молоді Галичини (СУМГ) та ін. У цей період в дисидентському русі активну участь беруть Ю. Бадзьо, І. Гель, М. і Б. Горині, В. Мороз, В. Чорновіл та ін.

Реакцієювладинаопозиційнудіяльністьпершихукраїнських дисидентів став розгляд багатьох політичних справ у судах Києва, Тернополя, Рівного, Сум, Чернівців, Луганська, Запоріжжя, Донецька та інших міст України. Проте на початку 60-х років репресії ще не набули масового характеру.

Отже, суть кардинальних змін, що розпочалися після смерті Сталіна, полягає в лібералізації всього суспільного життя. Ця лібералізація виявилася у припиненні кампанії проти націоналізму; певному уповільненні процесу русифікації; частковій реабілітації жертв сталінських репресій; зростанні українського чинника в державному та громадському житті; розширенні прав республіки в економічній, фінансовій та юридичній сферах; активізації дій української дипломатії та більшій відкритості УРСР для різнобічних контактів з іноземними державами.

У 1953-1964 pp. в суспільному житті за інерцією панували комуністичний романтизм та соціальна міфологія. Водночас лібералізаціястворилаґрунтдляпоширенняіншихпоглядівта виявів активності – стихійних народнихвиступівтадіяльності

287

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

288

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

інакомислячої інтелігенції. Таким опозиційним системіпроцесамтаявищам були притаманні локальність поширення, нечисленність учасників, організаційна слабкість. Однак вони були симптомами нестабільності системи, яка перебувала у перехідній фазі

Орден переможця соціалістичних змагань свого розвитку. На по-

чатку 60-х років нестабільність у суспільстві ставала дедалі відчутнішою, що дало змогу супротивникам М.Хрущова перейти у наступ і в жовтні 1964 р. усунути його від влади.

Соціально-економічний розвиток Радянського Союзу піс-

ля завершення війни був орієнтований на швидку відбудову. УРСР відігравала одну з головних ролей у єдиному господарчому механізмі країни. Вона перетворилася на потужну металургійнуіпаливнубазуСРСР, сталаоднимзнайрозвинутіших районівмашинобудування. У1957 р. закількістювиробництва чавуну на душу населення Україна випередила всі капіталістичні держави світу. За видобутком вугілля вона вийшла на друге місце у світі, а за виробництвом сталі – на третє. Однак паралельно зростанню індустріальної могутності в Україні поглиблювалися і дедалі більше виявлялися негативні тенденції, які набували рис хронічності. По-перше, це помітне відставання від провідних капіталістичних країн у якісних показниках – затратах матеріальних і трудових ресурсів тощо. Подруге, диспропорційне, безсистемне моделювання економіки України, перенасичення її промисловими підприємствами. По-третє, зниження темпів зростання продуктивності праці в промисловості тощо. За таких умов саме життя висувало першочерговезавдання– прискоритинауково-технічнийпрогрес, здійснитизначніструктурнізрушенняутехнології, організації та управлінні виробництвом. Необхідно було вирішити двох важливих завданнь: нагодувати, одягти людей, підняти їхній культурний рівень; зміцнити оборону країни шляхом виробництва новітніх видів озброєнь.

Оскільки достатніх фінансових та матеріальних ресурсів для одночасного вирішення цих завдань не було, командноадміністративна система вирішувала цю проблему в традицій-

Петро Юхимович Шелест. Перший секретар ЦК КПУ у 1963-1972 рр.

За політичними та національним переконаннями був автономістом та українофілом. Саме за ці погляди його у 1972 році було піддано критиці і звільнено з посади першого секретаря.

	номудлясебестилі: визначилаголовнесередвказанихзавдань	289
	та відповідну систему пріоритетів. Головним завданням на
	початку 50-х років стало вирішення продовольчої проблеми,
		УКРАЇНИ
	яка вимагала радикальних реформ усього процесу сільсько-
	господарського виробництва. Це був період найбільшого під-
	несення в історії колгоспно-радгоспного виробництва в СРСР.
	Валова продукція сільського господарства за 1954-1958 pp.
	порівняно з попередньою п’ятирічкою зросла на 35,3%. Ва-	ІСТОРІЯ
	гому роль у цьому відіграли насамперед підвищення продук-
	тивності праці та врожайності. Валовий збір зерна в Україні
	зріс за 1954-1958 pp. майже на 20%, цукрових буряків – удвічі,
	виробництва м’яса – більш як у два рази, молока – втричі. На
	початку 60-х р. адміністрація зробила ставку на цілинні зем-
	лі, що неоднозначно оцінювалася як на рівні планів, так і на
	рівні отриманих результатів. Так, В.Молотов на противагу
	М.Хрущову вважав за доцільніше вкласти кошти у піднесен-
	ня сільського господарства Центральної нечорноземної смуги
	Росії та України.
	Другою надпрограмою стало поспішне і невиправдане роз-
	ширенняплощпосівівкукурудзитаінших«диво-культур». Уже
	в червні 1954 р. з трибуни чергового пленуму ЦК КПРС Хру-
	щов звернувся до працівників сільського господарства СРСР із
	закликом про розширення посівів кукурудзи. В кулуарах пле-
	нуму неодноразово повторювали його слова, які не потрапили
	до офіційної доповіді: «...кукурудзу потрібно впроваджувати,
	не зупиняючись перед примусом, подібно тому, як у XVIII
	сторіччі у Росії впроваджували картоплю».У 1953 р. посіви
	кукурудзи займали в Україні майже 2,2 млн. га. Кукурудзяна
	надпрограма не тільки не вирішила зернову проблему (після
	неврожаю 1963 р. зерно навіть почали імпортувати з Канади та
	США), а й знову продемонструвала українському селянству,
	що командно-адміністративна система, як і в сталінські часи,
	була єдиним реальним хазяїном на їхній землі.

			Третім	грандіозним
			хрущовським	проектом
			стала надпрограма у тва-
			ринництві. Її суть, за сло-
			вами Хрущова, полягала
			в тому, щоб «у найближчі
			роки наздогнати США у
			виробництві м’яса, масла
			і молока на душу насе-
		Наздогнати США у виробництві молока	лення». Ця програма була
	290		висунута навесні 1957 p.,
		і м’яса» – Свиноферма, Одеська обл.	a вже в січні	наступного
		року нарада передовиків сільського господарства УРСР, на-
	М.
		магаючись іти в ногу з керівництвом, зробила оптимістичний
	О.	висновок: «...є всі можливості вже в 1958 р. випередити Аме-
	ШЕРЕМЕТА	рику щодо виробництва молока і масла на душу населення».
		Для України ця «гонка за лідером», яка вимотувала сили,
		енергію та ресурси, закінчилася тим, що виробництво про-
		дукції тваринництва в республіці 1964 р. впало до 92% рівня
		1958 р.
		Кожна з розглянутих надпрограм тією чи іншою мірою
	Ф.,	зазнала краху, хоча в кожній з них, враховуючи їхнє цільо-
		ве спрямування, було немало корисного та реалістичного.
	.	Нездійсненними їх робили, як правило, грандіозні масштаби,
	Ф
		волюнтаристські методи, форсовані темпи, тобто вади, які є
	СТОЯНОВ
		характерними для функціонування командно-адміністратив-
		ної системи. Участь України у здійсненні хрущовських над-
		програм зумовила втрату ритмічного розвитку економіки рес-
		публіки; нераціональне використання значних матеріальних
	.І.,	та людських ресурсів; суттєвий підрив потенціалу народного
		господарства; закріплення пріоритетності екстенсивних форм
	О	господарювання. У другій половині 60-х відновлюється цен-
	ГАНЧЕВ	тралізм. Після чергової невдачі у вересні 1965 р. відновлено

республіканські та загальносоюзні міністерства, а у жовтні цього ж року ліквідовано раднаргоспи.

Перебудоваусієїсистемиуправліннянапочатку50-хроків не була однозначною. Переваги нової системи управління, в основіякоїлежалираціональність, економність, ефективність, не змогли перехилити у свій бік шальку державних терезів. Ця система була приречена ще й тому, що територіальний принцип управління, який базувався на децентралізації, даючи певний економічний ефект, одразу вступав у серйозне протиріччя з домінуючим принципом централізму.

Хрущовські реформи не виправдали
пов’язані з ними сподівання, але закла-
дена в них демократизація економічного
життясприялавивільненнютворчоїенер-
гії народу, що зумовило хоча і коротко-
часне, але стрімке підвищення ефектив-
ності радянської економіки в 50-ті роки.
Створена в цей час база сприяла зрос-
танню добробуту населення СРСР. Так,
в Україні 1951–1958 pp. прибутки серед-
нього робітника зросли на 230%. У 1957
р. було ліквідовано практику державних
позик, які забирали майже 10% заробітків	Паспорт громадянина
трудящихібулиприхованоюформоюдо-	СРСР
даткового оподаткування населення. Про

зростання грошових доходів жителів України свідчить той факт, що сума вкладів в ощадних касах республіки зросла з 2,7 млрд. крб. 1950 р. до майже 19,7 млрд. крб. 1960 р.

Було скорочено робочий день і запроваджено п’ятиденний робочий тиждень. Серйозні зміни відбувалися на селі. Поліпшенню становища сприяли щомісячне авансування колгоспників, ліквідація натуроплати, списання заборгованості з податку і поставок за попередні роки. Саме у хрущовський період селяни нарешті одержали паспорти, яких фактично не мали з моменту запровадження паспортної системи 1932 р.

Значних розмірів набуло і житлове будівництво. Якщо 1918-1940 pp. у республіці було введено в дію 78,5 тис. м2 загальної (корисної) площі, то лише 1956-1965 pp. – понад 182 тис. м2. Це означало, що одержали чи збудували собі житло майже 18 млн. осіб. У побут багатьох сімей увійшла нова техніка – телевізори, магнітофони, пральні машини. Це якісно змінило уявлення населення про життєві стандарти. Контраст з періодом сталінського правління був разючим, хоча життєвий рівень радянських людей, як і раніше, суттєво відставав від західного.

Кризові явища у соціально-економічній, політичній та культурній сферах.: друга пол. 60-х – пер.пол.80 рр. XX ст.

У жовтні 1964 р. М. Хрущов був звільнений з посади першого секретаря ЦК партії та Голови Ради Міністрів СРСР. Новим партійним керівником став Л. Брежнєв. Так завершилося “велике десятиліття”. Очікування, пов’язані з оздоровленням суспільства, економічним зростанням, підвищенням

291

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

292

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

	життєвого рівня народу, розвитком
	національних	культур,	виявилися
	марними. І це цілком закономірно: і
	М.Хрущов, і ті, хто прийшли йому
	на зміну, були членами тієї ж самої
	партії, оборонцями комуністичної
	системи. Настала майже 20-літня
	“ера” Л.Брежнєва. Суспільно-полі-
	тичне життя УРСР з приходом до
	влади М.Брежнєва характеризува-
	лося стабілізацією та закритістю.
	Якщо в галузі економіки принай-
	мні декларувалися деякі реформи,
	то в політичній сфері брежнєвське
Виборчий бюлетень	керівництво	намагалося	зберегти
	існуючий режим, не втратити спад-
з одним кандидатом	коємність з владними інститутами

попередніх десятиріч. Головними елементами цієї спадкоємності були ігнорування принципу розподілу влади, збереження декоративного характеру органів народного самоуправління, зміцнення політичного монополізму КПРС. Курс на “стабілізацію”, а надалі – консервацію існуючого режиму, особливо посилився після серпневого втручання у внутрішні справи Чехословаччини 1968 р.

Характерними рисами реалізації цього курсу були:

1.Підміна справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах, обмеження їхньої реальної влади. З одного боку, ніби демонструючи торжество народовладдя і демократії, невпинно зростала кількість народних обранців у владних структурах: 1985 р. до Верховної Ради УРСР було обрано 650 депутатів (1958 р. – 457), до місцевих рад УРСР 1980 р. обрано 524185 депутатів (1959 р. – 381 477),

аз іншого – вибори проходили безальтернативно, на основі завчасно підготовлених списків.

Створені в такий спосіб органи державної влади республіки виконували декоративну роль і серйозної реальної влади не мали. Достатньо сказати, що місцеві ради відали підприємствами, які давали лише 3-4% продукції промислового виробництва.

2.Зростання масштабів бюрократичного апарату, узурпація значної частини законодавчих функцій виконавчою владою. Щорічно апарат управління країни збільшувався на 300500 тис. осіб, сягнувшиу80-хроках18 млн. Лишеза1975-1985

Л.Брежнєв – перший секретар ЦК КПРС з 1964 до 1982 рр. Родом З України. З 1959 року був першим Секретарем ЦК КП Молдавії. Відновив посаду генсека. За його період керівництва відновилася стабілізація та були звернені реформи. Даний час увійшов в історію як «великий застій».

	pp. кількість союзно-республіканських і союзних міністерств,	293
	відомств і державних комітетів в УРСР зросла майже на 20%.
	Численний виконавчий апарат нарощував випуск інструкцій,
		УКРАЇНИ
	наказів та інших підзаконних актів. Наприкінці 70-х років
	тількивуправліннігосподарствомїхнакопичилосядо200 тис.
	Досить часто ці документи суперечили один одному, не дава-
	ли змоги працювати господарським керівникам, утворюючи
	клубок міжвідомчих, міжрегіональних, суспільних протиріч.	ІСТОРІЯ
	3. Зведення нанівець самостійності громадських організа-
	цій, їхнєфактичнеодержавлення. Вонипорядізрадамипокли-
	кані були не управляти країною, а створити “демократичний
	фасад” народовладдя. Цестимулювало, зодногобоку, падіння
	політичної активності, а з іншого – появу «неформальних» ор-
	ганізацій та груп.
	4. Згортання гласності. Якщо 1960 р. у республіці виходи-
	ло 3280 газет, то 1985 р. – лише 1799. Характерно, що в цей
	період кількість республіканських та обласних газет навіть
	трохи зросла, а місцевих та районних – зменшилася. Отже, на-
	бирала силу тенденція монополії на інформацію.
	5. Перетворення КПРС на стрижень державної структури
	і зосередження у її руках усієї повноти влади. Комуністичну
	партію України у брежнєвський період очолювали два лідери,
	які обстоювали різні моделі розвитку республіки: П. Шелест
	(1963-1972) – автономізаційну, В. Щербицький (1972-1989)
	– централістську, тобто орієнтовану на центр.
	У брежнєвський період інтенсивно йшов процес злиття
	функцій партійного і державного апарату, підміни держави та
	її органів партією. Якщо в перші роки радянської влади пар-
	тійний курс у Радах проводився через комуністів, які входили
	до їхнього складу, то у брежнєвський період зникає навіть тінь
	самостійності Рад у їхньому ставленні до партійних комітетів.
	Оголосивши себе в Конституції 1977 р. “ядром політичної
	системи суспільства”, КПРС намагалася домінувати в кожній

294

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

	ланці суспільного життя. Курс на “ста-
	більність” практично сприяв незмінності
	кадрів. Старіло партійне керівництво, і, як
	не парадоксально, незважаючи на бурх-
	ливе кількісне зростання в останні роки
	брежнєвського періоду, старіла і сама пар-
	тія: у 1986 р. 37,8% КПУ становили люди
	старші 50 років. З огляду на це, в апараті
Демонстрація на	політичної влади в цей період сформував-
вулицях Києву за	ся відповідний стиль керівництва – дуже
українську мову	обережний, уповільнений, орієнтований
у школах	не стільки на вирішення проблем, скільки
на утримання вже старого, баченого.
Суперечлива	ситуація склалася і в духовній сфері

республіки. На перший погляд, кількісні показники свідчили проблагополучнийрозвиток. Наприклад, угалузіосвіти: якщо в1970 р. середнюосвітуодержали651 тис., авищу– 117,2 тис. осіб, тов1980 р. відповідно– 924 тис. та148,1 тис. Протеосвіта дедалі більше відставала від вимог часу, науково-технічного прогресу, її якість, по суті, знижувалася. Як не парадоксально, уцейперіодпадававторитетосвітитаосвіченості, знижувався «попит» назнання. Дотогожосвітасталаоб’єктомфорсованої

русифікації: якщо в 1960/1961
навчальному	році	школи з
українською	мовою	навчання
охоплювали 68,7% учнів, то в
1970/1971 – 60,4%, в 1976/1977
– 57,8%. А російською мовою
навчалися відповідно		–	30,4%,
38,8%, 41,3%.			була
Не набагато кращою
ситуація в галузі літератури та
мистецтва. Нібивкоштовнураму,
ця сфера була поставлена в жорс-
ткі рамки офіційно визнаного со-
ціалістичного реалізму. Усе, що в
них не вписувалося, піддавалося
забороні та гонінням. Та все ж у				Диплом кращому
цей період було створено чимало				механізаторові, 70-ті роки.
талановитих творів, які одержали

широке визнання: у літературі – романи О. Гончара “Собор”, “Циклон”, М. Стельмаха “Дума про тебе”, “Чотири броди”, поезія І. Драча, Б. Олійника, Д. Павличка, твори П. Загре-

бельного, Ю. Мушкетика, Є. Гуцала та ін.; у кіно – “В бій ідуть тільки “старики” та “Ати-бати йшли солдати” (Л. Биков), “Вавилон XX” (І. Миколайчук) та ін. З другої половини 60-х років посилюєтьсяідеологічнийдиктатудуховній сфері, який досягає свого апогею в Україні у період “маланчуківщини”. В. Маланчук зробив кар’єру як теоретик і борець з українським націоналізмом. У 1972 році В. Маланчук стає секретарем ЦК КПУ, головним ідеологом республіки. Починається період чорних списків, особистої цензури, політичних доносів, ідеологічного диктату. Зазнають гонінь

письменники О. Гончар, І. Білик, Диплом переможця п’ятирічки Б. Харчук, О. Бердник, Л. Костен-

ко, Б. Чичибабін та ін.

Соціально-економічний розвиток суспільства за часів Бреж-

нєватакожпідпавпідгасло«стабілізація». Лідерамновоїхвилі, і, Л. Брежнєву, потрібенбувпевнийперехіднийперіоддляусунення політичних конкурентів, формування своєї команди, повного оволодінняпартійнимідержавнимапаратом. Усіціфакториспочаткуйзумовилиспадкоємністьреформаційногопошуку, розпочатого Хрущовим, спроби вмонтувати елементи економічного стимулювання вкомандно-адміністративну систему.

Ще 1962 р. газета «Правда» опублікувала статтю професора Є. Лібермана “План, прибуток і премія”, написану на основі аналізу досвіду роботи економічної лабораторії Харківського раднаргоспу. Під час дискусії, розгорнутої навколо пропозицій вченого, поступово викристалізувалася модель нового механізму господарювання. Саме вона і стала стрижнем проголошеної у вересні 1965 р. на Пленумі ЦК КПРС економічної реформи.

Суть нових підходів полягала у розширенні самостійності підприємств, посиленні прямих договірних зв’язків між підприємствами; встановленні економічно обґрунтованих цін; матеріальному стимулюванні трудових колективів залежно від результатів їхньої праці; оцінці діяльності підприємств такими «капіталістичними» показниками, як рентабельність і

295

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

296

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

Володимир Щербицький (1918-1990)

–партійний і державний діяч. У 1955 р.

–першийсекретарДніпропетровського обкому партії, у 1957 р. – член президії і секретар ЦК Компартії України. У 1961-1963 та 1965-1972 рр. – голова Ради Міністрів УРСР. У 1972-1989 рр.

–перший секретар ЦК КПУ.

прибуток. Реформа розпочалася в січні 1966 р. У цей період на нові методи планування та економічного стимулювання перейшли 1,5% підприємств України, а 1970 р. їх було вже 83%. Хоча економісти називають восьму п’ятирічку “золотою”, стверджуючи, що «період 1966-1970 pp. був найкращим за останні 30 років», а історики вказують на “тимчасове прискорення розвитку господарства”, викликане реформою 1965 р. та “поліпшення показників виробництва в цей час”, все ж ці твердження потребують певної корекції при аналізі розвитку народного господарства УРСР. За офіційною статистикою, середньорічні темпи приросту головних показників економічного розвитку України в період 19661970 pp. порівняно з 1961-1966 рр. не зростають, а, навпаки, знижуються.

Зростають тільки капітальні вкладення, що на тлі зниження продуктивності праці свідчить не про поліпшення, а про погіршення управління господарством. Наведені дані значною мірою підтверджують висновок про те, що реформа швидше розладнала старий господарський механізм, ніж створила новий. Основне протиріччя реформи 1965 р. полягає в намаганні владних структур водночас інтенсифікувати два взаємовиключні процеси: посилити централізм в економіці та задіяти ринкові економічні регулятори (рентабельність, прибуток тощо)

Наростаюча бюрократизація економіки, фактичне збереження авторитаризму в політиці, поява нового культу

– “культу сірості” в управлінні державою призвели до появи і поглиблення кризових явищ у народному господарстві Радянського Союзу і України, але говорити про «застій» в економіці достатніх підстав немає. Від 1965 до 1985 p. всі основні показники економічного розвитку республіки зростають. Правда, інколи дуже мізерно, як, наприклад, валова продукція

сільського господарства, що зростала лише на 0,5% щорічно в 1981–1985 pp., але тенденція до просування вперед ще діяла. У цей час Україна зберігає за собою роль однієї з найважливіших паливно-енергетичних, металургійних та машинобудівних баз країни. У 1980 р. питома вага окремих видів продукції УРСР у загальносоюзному виробництві становила (в %): добуток вугілля – 27,5, залізної руди – 51,3, виробництво сталі

– 36,3, доменного та сталеплавильного обладнання – 52,1, магістральних тепловозів – 95,1, цукру-піску – 52,4.

Незбалансованість розвитку економіки, ігнорування об’єктивнихекономічнихзаконів, інтелектуальнаобмеженість і фізична неспроможність Л. Брежнєва до належного керівництва країною – все це посилювало кризові явища і процеси в СРСР. Зростало невдоволення не тільки серед робітників та селян, інтелігенції, а й серед певної частини партійних функціонерів різного рівня.

Виявом протесту проти збанкрутілої політики правлячої партії стало посилення правозахисного руху його учасників, владаширокозастосовувала репресивніметоди. Усічні–трав- ні 1972 р. в Україні, де П.Шелеста на посту першого секретаря ЦК КПУ змінив В. Щербицький, сталися нові масові арешти. Жертвами на цей раз стали В. Чорновіл, Є. верстюк, І. Світличний, І. зюба, М.Осадчий, В. тус, І. алинець, Н. вітлична, Ю.Шухевич та ін. Новим кроком у розвитку українського правозахисного руху стале створення у 1976 р. Української Гельсинської групи, до якої входили М. уденко, О. Бердник, П. ригоренко, І. андиба, Л. ук’яненко, О. Тихий, Н. Строката, М. атусевич та ін. У 1977–1978 рр. відбулися і суди над провідними членами групи. Репресивні міри поєднувалися з посиленням ідеологічного тиску на суспільство. У сфері міжнаціональних відносин орієнтація йшла на злиття націй і штучне утворення так званої “нової історичної спільноти – радянського народу”. Посилювалася русифікаторська політика. Глибока економічна криза, низький життєвий рівець народу, політикоідеологічний пресинг у духовній сфері, наростання проблем у зовнішній політиці – такими були основні характеристики СРСР кінця 70-х – початку 80-х років.

297

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

298

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ, БАЗОВІ МОНОГРАФІЇ ТА СТАТТІ

Ананьев И. М. Танковые армии в наступлении. – М., 1988. Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953-1985 pp.

– Львів, 1992.

Баран В. Україна 1950-1960 pp.: еволюція тоталітарної систе-

ми. – Львів, 1996.

Битва под Курском. – М., 1946 Броник Я. Г., Ярославцев А. В. Бронетанковые и механизиро-

ванные войска Советской Армии в боях за Родину. – М., 1948. Великая Отечественная война советского народа 1941-1945:

Крат. история. – М., 1965.

Всемирная история: В 10 т. – Т. 10. – М., 1965. Ворожейкин А.В. Над Курской дугой. – М.,1962.

Гогун А. УПА в воспоминаниях последнего главнокоманду-

ющего. – К., 1994.

Громов Е. Сталин: власть и искусство. – М., 1998. Докучаев М.С. Москва, Кремль. Охрана. – М., 1995. История Великой Отечественной войны. – В 6.т. – 1961. История Второй мировой войны. – М., 1976.

Исаев С., Колтунов Г. Курская битва. – Воронеж, 1983. Історія українського війська. Т. 1-2. – Львів, 1992,1996. Жадов А.С. Четыре года войны. – М., 1978.

Жуков Г. К. Воспоминания и размышления. – М, 1990. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору

1960 – 80-х. – К., 1995.

Киричук Ю.Історія УПА. – Львів, 2004. Ковпак С. Від Путивля до Карпат. – К.,1945.

Коваль М. УРСР в період відбудови і розвитку народного господарства // Український історичний журнал. – 1990 – №4.

Конев И.С. Записки командующего фронтом. – М., 1991. Колтунов Г. А. Разгром немецко-фашистских войск под Кур-

ском. – М., 1994.

Конев И.С. Записки командующего фронтом. – М., 1987. Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. – Па-

риж; Нью-Йорк, Львів, 1993.

Мазуркевич Р. Сплав мужества и стали.– Воронеж, 1986. Миркин И. Курская битва. М. – 1953.

Мірчук П. Перехід УПА через фронти. –К., 2002. Мурзаев Н. Пехота огненной дуги. Воронеж.– 1987.

Ніколаєць Ю., Щербатюк В., Партизанський рух в Україні на початку війни: розвінчання міфів // День. – № 79, 5.05.2000.

Олейников А. И. Рожденная на землях запорожских. – Киев, 1980.

Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. – Інститут історії НАН України. – К., 2004 р.

От Волги до Эльбы и Праги: Крат. очерк о боевом пути 5-й гвард. армии. – М., 1970.

Рипли Т. История войск СС. 1925-1944 – Центрполиграф, 2009 .

Ротмистров П. А. Танковое сражение под Прохоровкой.– М., 1960.

Соловьев Б. Г. Вермахт на пути к гибели. – М., 1973. Сталин И.В. О Великой Отечественной войне. М. – 1946. Українська РСР у Великій вітчизняній війні Радянського Со-

юзу 1941-45, Т. І. – К. ,1967. – т. II. К., 1968. – т. III. К.,1969.

Чандлер Д. Г. Курск 1943 // Сериал кампаний (военных). –

Лондон, 1992. – № 16.

Шаповал Ю., Тронько П. В.Щербицький: історико-політич- ний портрет//український історичний журнал. – 2003. – №1.

Шаповал Ю. Хрущов на Україні. – К., 1990.

Шелест П. Да не судимы будете. Дневниковые записи, воспоминания члена Политбюро ЦККПСС. – М., 1995.

Штеменко С. М Генеральный штаб в годы войны. – М, 1968. Mackintosh M.A. History of the Soviet Armed Forces.– London,

1967

Allen William E.D., Muratoff P. The Russian Campaigns of 1941–1943. – N. Y., 1944.

Goritz W.Der Zweite Weltkrieg 1939–1945.– Stuttgart, 1952. Klink E. Das Gesets das Hendels. Die operation ”Zitadel, 1943.

–Stuttgart, 1966.

299

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ