his_uk1

НАЙДАВНІША ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Знаряддя праці ашельської доби

22

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

План

1.Первісні люди на території України: час і шляхи засе-

лення.

2.Неандертальська людина в Криму. Господарство і духовна культура неандертальців.

3.Історична доля території України в епоху пізнього палеоліту та раннього мезоліту.

4.Перші цивілізації на території України. Трипільська та катакомбна культури.

5.Кочові племена cтепової України. Номадизм.

6.Антична цивілізація Північного Причорномор’я.

7.Походження та рання історія слов’ян: додержавний період.

Первісні люди на території України: час і шляхи заселення.

Період первісної історії є найдовшим в історії України. Це період антропосоціогенезу та політегенезу, час становлення людини сучасного виду (Homo sapiens sapiens) та появи перших цивілізаційних утворень. (Див. Таб. 1.)

З30-хроківXX ст. вважалося, щотериторіяУкраїнивходила в зону антропогенезу. Вітчизняний історик Борисковський П.І., спираючись на знахідки стоянки Лука-Врубливецька (на території сучасної Хмельниччини, на Дністрі, датується доашельськоюепохою), дійшовданоговисновку. Питаннячасута шляхів заселення території України первісними людьми було поставлено вперше в 1959 році вітчизняним істориком БібіковимС.М. устатті“ШляхиічасзаселенняУкраїни”. Вінвиказав точку зору про те, що територія України була заселена архантропами в мустьєрський час з території Кавказу. Людина йшла

зАфрики у Передню Азію, а потім на нашу територію. На цей шлях, зайогопідрахунками, пішлоприблизно2 млн. років. Його опонентом виступив вчений В.М Гладілін, який виказав точку зору, спираючись на матеріали стоянок Королеве та Рокосів на Закарпатті, щотериторіяУкраїнизаселяласьуашельськуепоху

зтериторії Західної Південної та Центральної Европи. Вітчизняний дослідник Ю.Г. Колосов, виходячи з палеолі-

тичноїіндустріїКриму, якапорівнюєтьсязматеріаламиГреції та Болгарії, вважав, що територія України заселялася через Балкани.

У 1992 році історик В.А. Ранов, спираючись на результати дослідження найдавнішої стоянки на території Європи Вало-

не (900 тис. р. до. н.е.) та гроту Петралоне (700 тис. р. до. н.е.), де було знайдено архантропа, довів, що знаряддя праці на даних стоянках, що датуються 2 млн. 300 тис. років до. н.е. – 3 млн. 300 тис.років до н.е., синхронні знаряддям праці, знайденим у Південній Ефіопії (Хадар). Значить, територія України входила в зонуантропогенезу. Дане питання на сьогодні залишається відкритим.

До сьогодні в офіційній історіографії панує твердження, що територія України заселялася у два етапи, двома шляхами. Спочатку в

ашельську епоху з Африки через Західну та Південну Європу (стоянки Лука-Врублевецька на Дністрі, печера Киїк-Коба в Криму, Житомирська стоянка, стоянки біля сіл Королеве та Рокосів на Закарпатті.) Друга хвиля у мустьєрський час з Африки черезКавказінатериторіюУкраїни, щопідтверджуютьматеріали стоянок Антонівка на Донбасі, Козак і Орел в Надпоріжжі, Старосілля, Шайтан- КобаіМурзак-КобавКриму; печераІльїнка поблизу Одеси, стоянка Замкова гора на Закарпатті.

Неандертальська людина на території України. Господарство та духовна культура неандертальців.

Неандертальці або Нomo Sapiens Neanderthal – підвид людинирозумної. Виділяютьчотиритипинеандертальців: найдавніші– британські(450–400 тис. роківдон.е.), пізніабокласичні неандертальці – західноєвропейські (120–25 тис. років до н.е.), територія їхнього поширення Франція, Німеччина, Іспанія, Україна (Крим); близькосхідні або сапієнтні неандертальці (80 тис. років до н.е.), територія поширення Ізраїль, Палестина та четвертий тип Родезійська людина (25–10тис. років до н.е.). За антропологічними ознаками найбільш близькими до людини сучасного фізичного типу є третій тип, близькосхідні неандертальці. Та як Н.S.S. виникає у Європі, не відомо, чи брали сапієнтні неандертальці участь у формуванні кроманьйонців.

Перші знахідки H.S.S. на території Європи датуються 60 тис. років до н.е. Таки чином, неандертальці і кроманьйонці співіснували разом 30 тисяч років. Але панує точка зору, що кроманьйонці не пов’язані з неандертальцями, оскільки пізня гілкаєвропейськогоH.S. змінюєзовнішнійвигляд, зрістзбіль-

23

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

24

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

шуєтьсяпідвпливомкліматичнихзмін, – це тупикова гілка H.S. Таким чином, у науці панує так звана неандертальська проблема, яка полягає у тому, що не має зв’язку між ранніми та пізніми неандертальцями і з людиною сучасного фізичного типу. Пи-

тання виникнення Homo Sapiens sapiens

досі залишається відкритим.

Кримські неандертальці – це класичні пізні неандертальці, датуються 120–5 тис. років до н.е. За зовнішнім виглядом вони були більш архаїчні, ніж британські неандертальці, що пов’язують із кліматичними змінами, наступом льодовика. Зріст – 1м. 60см., згорблені, довгі руки, масивні ноги, малорухливі коліна, низьке чоло, маленькі

Кроманьйонець очі, масивна челюсті, вага – 70 кг. Перша знахідка на території Криму – це неандертальське поховання жінки 30–35 років поряд з немовлям 5–7

місяців у гроті Киїк-Коба (Бонч-Осмаловський, 1924 рік). Це поховання дало можливість встановити, що неандертальці були невеликого зросту, малі округлі ребра, стерті коліна. У 1956 році Формозов О.О. у гроті Старосілля знайшов дитину, що була похована серед мустьєрської індустрії. Я.Я. Рогінський довів, що дане поховання є неандертальським. В.Н. Степанчук та В.П Чабай, провівши повторне дослідження у Старосіллі, без дозволу О.О.Формозова, знайшли там 6 татарськихпоховань, зробленихунеандертальськомушарі, тому вважають, що дана дитина також була татарського походження. З того часу Старосілля як неандертальське поховання зняте з наукового огляду. У Заскальні 6,5 Ю.Г. Колосов знайшов 9 неандертальців – 2 підлітків і дітей. На території України всього знайдено 11 неандертальських поховань.

Знаряддяпрацітажитланеандертальськоїлюдини. Не-

андертальці відрізняються від австралопітеків та архантропів, в першу чергу, знаряддями праці. Вони перші виготовляли знаряддя праці, що ділилися за типом: округлі, видовжені, кулясті; за функцією: по кістці, по шкірі. Окрім того, неандертальці вже робили спеціальні заготовки у вигляді відщепу або пластини для виготовлення гостроконечників. Раніше останні робилися з природного уламку каменю. Зберігаються у використанні ручні рубила, але дещо зменшуються у розмірах (біфаси).

Так як спосіб життя неан-
дертальців був рухливим, то
вони жили у печерах, які лег-
ко опалювати або у куренях,
які робили із кісток мамонта
(с. Молодовенасередній течії
Дністра).
Був	спеціальний план
забудівлі:		кістки	мамонта
(одна кістка важила до 40 кг.)				Залишки житла з поселення Мізин
викладали		по колу	гуртом,
зверху	покривали		шкурами	у ході розкопок та польової реконс-
і нагортали землею.			Жили у	трукції (І.Г.Підоплічко).

таких хуторах по 30 років. В селі Молодове жили протягом 70 років, змінюючи покоління

поколінням. Неандертальці жили групами, разом харчувалися та полювали. Виділяють дві зони: степова зона – мисливці на бізонів; північна зона – мисливці на мамонтів та північних оленів. Великі тварини були ще сировиною для знарядь праці тахутром, накопитахмалихтварин(лань, косуля, зебра) неандертальці розбивали гальку. Посуд робили з каменю. Жарили м’ясо на кістці на вогні (першими вогонь опанували синантропи, див. Таб.1.). Їли також трави і коріння. Вперше у неандертальців з’являється знаряддя праці для переробки плодів збиральництва – тертушки. Але неандертальці ще все робили грубо та примітивно в порівнянні з H.S.S.

Соціальні стосунки неандертальців. Основне джерело для вивчення соціальних відносин – це поховання. В епоху архантропів панував проміскуїтет. Кожна жінка була дружиною кожного чоловік і навпаки. Вони разом годувалися і ділили їжу у парі від 1 дня до кількох тижнів. У неандертальців також панував проміскуїтет, але парні стосунки стали більш тривалішими. Неандертальці, перші з первісних людей, хто ховав своїх небіжчиків. Якщо в Гірському Криму представлені переважно поховання дітей, то у Європі – дорослих осіб. Вигляд: яма – 20 см., поховані були у скорченому стані – поза немовляти, для чогопомерлулюдинузв’язували. Єівитягнутіпоховання, алеу Європі. Ховали у середині жител, продовжуючи там жити.

Причина і значення поховального обряду для неандертальців.

Зарубіжні дослідники XX ст. вважають, що поховання для неандертальців – це система уявлень про потойбічне життя, як і в наш час.

25

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Фрагмент картини Зденека Буріана „Неандертальці на полюванні” (музей „Антропос”, Брно).

Мустьєрські знаряддя праці. Зліва на право: ручні рубила і скребло; відщепи, скоболь та ядрище; гостроконечник, ручна сокира та скребок

26

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

Поховання як принцип охайності.

Людині притаманний інстинкт охайності. Людина, коли помирає, має неприємний запах, тому її ховають. Але на противагу – смітник у неандертальців знаходився за межами поселень, а поховання всередині жител.

Поховання як показник соціальної престижності жінки. Похованнь жі-

нок у неандертальців більше. Їх ховали у житлі, бо вони тут жили, всім завідували, а чоловіків ховали на місцях полювання.

Похованняякспосібконтролювати померлих. Необхідно було задобрити померлих, щоб вони під час полювання не налякали звіра. Віра в духів, у душу – анімізм. Першим даний термін ввів у науковий обіг О.П. Окладніков,

опублікувавши статтю“Тешик-Таш” заматеріалами поховання неандертальської дитини в Узбекистані. Це поховання підтверджуєнаявністьунеандертальцівранніхформрелігії– анімізму, тотемізму, фетишизму та магії. Ритуальні свята із принесенням ужертвушістнадцятирічної дівчини, щосупроводжувалося ритуальними танцями у голому вигляді і поїданням м’яса бізона. Ці свята проводилися періодично для здобрення тотема.

Таким чином, можна говорити про те, що неандертальці були вищими на щабель у своєму розвитку за своїх попередників. Еволюційна теорія антропооціогенезу – це лише одна з теорій походження людини сучасного виду, але еволюції без стрибків бути не могло, бо існувало паралельно багато форм, і лише одна з них, дала поштовх для розвитку людини сучасного виду.

Історична доля України в епоху пізнього палеоліту та раннього мезоліту.

Це час побутування людини сучасного виду, кроманьйонця, Homo sapiens sapiens. Епоха первісної общини з привласнюючим видом господарства є перехідним періодом між плейстоценом (льодовиковий період) і голоценом (післяльодовиковий період).

Господарська специфіка. Для епохи пізнього палеоліту на території України виділяються дві територіальні зони (за

П.Й. Борисковським): південно-степо- ва, що охоплює територію Північного Причорномор’я (степова територія від Дону до Дунаю, від кордону Степу та Лісостепу до узбережжя Чорного та Азовського морів) і представлена стоянками Акаржа та ін. навкруги Одеси, Кастрова балка у Надпоріжжі, Сюрень у Криму, Амвросіївка на Донбасі; та північно-лісостепова зона, що репрезентована стоянками Молодово на Дністрі, Мезин на Десні, Межиріч та Кирилівка на середньому Дніпрі.

Знаряддя праці пізнього палеоліту характеризуються розвинутою технікою первинної обробки. Заготовки (пластина

– прямокутної форми та відщеп – круглої форми) обробляли трьома засобами: ретуш – відколювали по колу шматочки,

загострюючи чи притупляючи робочий край; підтеска – стесували нижню частину товстої заготовки; нанесення різцевого сколу – відколювали лусочки, щоб край був, як лезо (ніж). Ці три засоби давали змогу виготовляти різні знаряддя праці. Їх закріплювали урукоятку, яку легко можна булозамінити. Людина під час полювання мала з собою 2–3 рукоятки. В епоху пізнього палеоліту було розповсюджене загінне полювання, яке іноді набувало спеціалізованого характеру. На півдні полювали на бізона, у Північних районах України – на мамонта та оленів. Люди збиралися у гурт, гнали бізонів до прірви, куди ті падали і вмирали. Так могли знищити ціле стадо.

В епоху мезоліту все більше використовують мікроліти як знаряддяпраці. Змінюєтьсяоб’єктполюваннязвеликоїхудоби на мілку. Відщепи і пластини використовуються без доробки. Виготовляються переважно з кременю і мають геометричну форму. З’являються луктастріли. Розповсюджуються вкладишеві знаряддя праці (серпи, наконечники, пилки). За складом інвентарюмезолітичніпам’ятникиУкраїнирозподіляютьсяна двізони: Південназмікролітичнимизнаряддямипредставлена стоянками Шайтан-Коба, Киїк-коба, Мурзак-коба та Сюрень II уКриму, уПівнічному Причорномор’ї– Білолісся, Гребеники, Гіржино, Мирне; на середньому Дніпрі – Осокорівка, що відповідає культурам цього періоду – Гребеніківська, Кримська, Кукрекська; Північна зона (полісько-степова) з мікро-

27

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Азильські мікроліти:

1-3 – крем’яні знаряддя мікроліти; 4-6 – гарпуни із рогу оленя; 10-19 – азильські гальки.

28

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

та макролітичними знаряддями праці, що представлена такими пам’ятниками як Тройбишево на річці Сіверський Донець, Пісочний рів на Десні, Рижий острів в басейні річки Прип’ять, репрезентують Дніпровсько-Прип’ятську, Пісоч- но-РильськутаДонецькукультури. Могильники культури південної

зони мезолітичного періоду (Во- Череп Нomo sapiens sapiens лоський, Василівка I-III, Чаплин-

ський) характеризуються скорченим положенням небіжчиків. У пізній палеоліт будують фундаментальні житла. Житла являли собою юртоподібні споруди округлі в плані, площею

20–25 м2.

Основу викладали з бивнів мамонта, розщебени закладалися жердинами, а зверху покривалися шкурами. Посередині розпалювали багаття для обігріву, вхід був з південної сторони. Всередині житла люди спали і працювали, там і їли. На кожному поселенні знайдено по 5–7 жител, між ними знаходилися ями-сховища для зберігання м’яса та вогнища. Судячи з палеоекономічного моделювання (запровадив С.М Бібіков), люди жили у поселеннях 20–25 років, прибирали раз у п’ять років. В мезолітичну епоху вже не має фундаментальних жител, люди недовго живуть на одному місці. Так як змінився ландшафт із наступом голоцену, зникають бізони, мамонти, олені. Тепер об’єкт полювання інший, який вимагає рухливого способи життя. Полювали переважно на тура, вага якого до 100 кг. Підкрастися до нього важко, тому починають полювати у двох-трьох. Поступово полювання від колективного стає індивідуальним.

Епоха пізнього палеоліту та мезоліту – це час мисливства та збиральництва, але вони відрізняються за культурою, знаряддями праці, за способом життя.

Соціальна структура ранньопервісної общини. Основ-

ні утворення – це рід, община, локальна група, родина, плем’я

– характеризуютьсяспільнимиознакамидляпізньогопалеоліту та мезоліту. Головне утворення – це рід – група родичів, що ведуть своє походження від єдиного предка по чоловічій чи жіночійлінії, вважаютьсебекревнимибратамитасестрамитамають символ єдності – тотем. Рід характеризується екзогамією, тобто шлюб беруть лише з представниками інших родів, всередині роду стосунки заборонені. Екзогамія має у своїй основі

економічний фактор: поява дітей вимагає більше їжі, одягу і т.д. – це економічно невигідно. Томупарувалисялишеувизначені дні, як правило у свята, з представниками інших родів. Таким чином, рід, як екзогамна структура, забезпечував дружні стосунки з сусідами, оновлення генів та не заважав праці. Головна функція роду – це ініціація – посвячення дітей у доросле життя, їхнє виховання, передовсім ідеологічна функція. Шлюб та родина – це різні

поняття. Шлюб ґрунтується на статевому потязі, це стосунки чоловіка і жінки, це інстинкт. Якщо з’являється дитина, то це вже родина. Жінка могла піти жити до групи чоловіка – це вірілокальний шлюб. Чоловік до жінки – уксорілокальний. Якщо вониселилисяокремо– цеамбілокальнийшлюб. Етнологиприпускають наявність дислокального шлюбу, коли кожен з пари живе окремо, лише зустрічаються періодично.

Діти до 7-8 років не розрізнялися за статтю, їх однаково одягали. Статева відмінність з’являється лише тоді, коли дітей готують до ініціації. Тоді протягом 2-3 років їх навчають жінки-чоловікивзалежностівідстаті, і, пройшовшиініціацію, дитинастаєновимповноціннимчленомродубатькачиматері, в залежності від того, як було прийнято у даній родині: матрилінійна, патрилінійна чи білінійна приналежність (для урівноваження родів, коли домінують представники одного роду). Ці три форми існують в епоху ранньопервісної общини, що підтверджують могильники.

Община – це базовий економічний осередок даної епохи,

– це об’єднання декількох сімей, що ведуть спільне господарство. У мезоліті – родина, сім’я має вже більшу економічну незалежність. Община може об’єднувати два (однородова) і більше (гетерогенна) родів. Общиною вирішується, на кого полювати, вона має спільну кормову територію.

Локальна група – це частина одного роду, що живе на території певної общини. З її допомогою здійснюється виховання дітей, вона відповідає за потомство.

Мерехтливе плем’я – це союз родів, для ранньопервісної общини – союз общин. Мерехтливе, бо вони зустрічалися

29

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Житла та знаряддя праці кроманьйонців

30

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

лише на свята, а потім розходилися по своїм територіям.

Далі існуватимуть рід, община, родина, локальна група, а мерехтливе плем’я характерне лише для даного періоду.

Рід – це постійне утворення. Община може виникати, а може розпадатися в залежності від економічного підґрунтя. Родина існує до моменту ініціації дитини, шлюбні стосунки при цьому можуть відбуватися з іншими.

Влада визначалася галузями: у роді – вона належала наймудрішому та найстарішому члену; у общині надавалася за принци-

пом мелітократії – ватажок визначається за своїми якостями (особистими). Це був, як правило, вдалий мисливець, кмітливий, розумний менеджер. Якщо він не вдовольняв общину, то його переобирали. Могли навіть обрати з того роду, що був у меншості в общині. При розподілі харчів ватажок брав частку останнім, якщовінвсеправильнорозрахував, тойомузалишалося багато. Він міг одружуватися з жінками як старшими за себе, так і молодшими. Головні осередки для даного періоду

– це рід і община.

Духовна культура даного періоду представлена у вигляді:

•анімізму, тотемізму, фетишизму, щофункціонують через магію, яку людина виконує систематично.

•раціональних знань – це зачатки природничих і точних наук – вміння рахувати, перша медицина, календар, знання про зовнішнє середовище, про дії каменів.

•музичного мистецтва – на стоянці Мезин на Десні знайдено музичний комплекс з кісток мамонта

•образотворчогомистецтва: монументального(наскальний живопис) – Кам’яна Могила у Приазов’ї та скульптурного (мобільного) – жіночі статуетки – венери. Наскальний живопис інтерпретується сучасними дослідниками як невід’ємна частина магії людини, що на малюнку, то буде і у житті; як технічний маркер, як підручник, що дозволяє вивчати історію дитині; як форма писемності, що виконує передачу інформації. Жіночі статуетки (венери: обличчя відсутні плечі і стегна вузькі) інтерпретуються як талісмани або як еротичні уподобання чоловіків ранньопервісної доби.

Перші	цивілізації на
території України.
• Трипільска та ката-
комбна культури. Перші
протодержави		на	тери-
торії України		виникають
за часів неоліту, енеоліту,
періоду	відтворюючого
господарства, часу існу-
вання пізньопервісної об-				Мамонти - об’єкт полювання
щини. Узв’язкузкризоюу				у Північних районах України.
раннньопервісній			общині,

факторами якої були екологічні зміни (вимирання об’єктів полювання) та удосконалення знарядь виробництва – виготовлення луку та стріл – вимирають на Півдні України бізони. Населення відходить на Північ, а те, що залишилося переходить до відтворюючого господарства (землеробства та скотарства). Відбуваєтьсянеолітичнареволюція, якапривеладорозквітупервісного суспільства. Винайдені шліфування і свердління каменю, з’являються штучні матеріали – обпалена глина, а потім тканина. Сусідськаобщиназмінюєродовуорганізаціюлюдей. Замість матріархату постає патріархат. Сьогодні відомо багато неолітичних поселень у басейнах Десни, Дністра, Південного Бугу, Прип’яті. Перехід до відтворюючого господарства почався на території Передньої Азії. Там було доместиковано першу тварину – бика. На даній території неолітична революція відбулася у 7 тис. до. н.е. В горах Загросу були приручені коза і вівця, а в 5 тис. до н.е. – доместикована велика рогата худоба. Існує точка зору, що територія України, зокрема Південь, входив у зону зародження відтворюючого господарства. Столяр А.І. стверджує, що у мезоліті на території Криму та Подніпров’я була приручена свиня. Угорський дослідник Бекенан стверджує, що період доместикації займаєприблизно3 тис. років. Американські вчені Ентоні та Меларі підтримують концепцію зарахування Північного Причорномор’я до зони відтворюючого господарства і стверджують, що коня було приручено представниками середньостогівської культури (територія сучасно Донеччини) у 4 тис. до н.е., інших – у степах Казахстану. Цю теорію підтримав та довів професор М.Ф. Болтенко.

• Північна Україна в цей час залишалася ще з привласнюючою економікою. В.М. Даниленко вважає, що Буго-Дніст- ровська культура була землеробською. Землеробство принесли з собою племена лінійно-стрічкової кераміки у 5 тис. до. не. е.

31

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

32

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

	з території Передньої Азії.
	Найвищий розквіт	земле-
	робська культура отримала
	вперіодіснуваннятрипіль-
	ської культури.
	• Дана культура є най-
	більш вивченою	архео-
	логічною культурою цієї
	епохи. Вона є першим
	цивілізаційним утворен-
Наскальний живопис	ням світу, що базувалася
(стоянка Кам’яна Могила)	на розвинутому	земле-
	робстві. Є різні підходи до

визначення поняття “цивілізація” :

•стадія розвитку людства (американський вчений Л.Г. Морган виділив три стадії у розвитку людства – дикість, варварство, цивілізація);

•у філософському розуміння цивілізація як культура бінарна по відношенню до природи;

•у політологічному підході – це форма суспільства, коли виникає влада.

•Цивілізації формуються під впливом різних екологічних, історичних та ін. чинників, вирізняються певним рівнем розвитку культури, системою організації, релігією, менталітетом, формою експлуатації. Дані визначення дають можливість сформувати ознаки цивілізації:

Основні:

– Міста – їхнє виникнення обумовлено новим розподілом влади, централізацією економіки, формуванням товарногрошового обміну, формується нова система розподілу продуктів між селом і містом.

– Ремесла – ремесло з общинного відокремлюється, перетворюючись на виготовлення престижних речей і знарядь праці.

– Писемність – її виникнення обумовлено потребами обліку і контролю в першу чергу.

Другорядні ознаки цивілізації: закони; школи; влада, управлінці; монументальна скульптура та архітектура.

У трипільців виникають міста – перша цивілізаційна ознака. Назва походить від с. Трипілля Київської області, де київський археолог В.Хвойко віднайшов перше таке поселення. До сьогоднішнього дня відкритими лишаються питанняпоходженнятрипільців, хронологічнихрамокїхнього

існування і, частково, території, яку вони заселяли. Приблизні рамки існування трипільської культури V – кі-

нець III тис. до н. е. Територія, яку населяли трипільці, сягала великихмеж: відСловаччинитаРумуніїдоСлобідськоїУкраїни, від Чернігова до Чорного моря. Що стосується походження, тобільшість археологів вважають, щоосновуТрипільської культуринаїїранньомуетапіскладалибалканськіземлеробсь- ко-скотарські племена. Трипільці, які заселили Правобережну Україну, були фактично найдавнішими хліборобськими племенами. Обробляючи землю дерев’яним плугом з кам’яним або кістяним лемехом, вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Зерно мололи за допомогою простих кам’яних жорен. Окрімцього, трипільцірозводилидрібнурогатухудобу, коней та свиней. Селились трипільці у басейнах річок. На сьогодні археологами вивчено декілька таких великих поселень (від 10 до20 тис. мешканців) – Майданецьке, Доброводи, Талянки(на Черкащині).

Поселення трипільців складалися з концентрованих кіл (400 га), розподілялосянаквартали(першийадміністративний поділ). Житлабулидвоповерховими. Незнайденоутрипільців монументальноїархітектури(храмів). Досьогоднінедоведено їхнєіснування. Ремеслоутрипільцівдокінцяневідокремилося відобщинного,щовідповіднонедаєтоварно-грошовогообміну. Центри ремесла трипільців розташовувалися поза межами їхніх поселень. Питання існування писемності у трипільців до сьогодні залишається відкритим. Вітчизняний вчений Ткачук О. довів, що трипільські візерунки несуть ідеологічне значення, тому їх можна віднести до перед писемного етапу. З приводурозподілунадлишковогопродукту(горизонтальночи вертикально) та виділення влади у трипільському суспільстві до сьогодні нічого не доведено.

На сьогодні дослідники виділяють дві основні причини занепаду трипільської культури:

•через засушливий клімат трипільська економіка не витримує, йде деградація суспільства, протоміста розпадаються. Даної точки зору притримується більшість дослідників;

•трипільська культура гине під натиском кочової середньостогівської культури, яка рушить міста трипільців і спалює їх. Даної точки зору сьогодні дослідники майже не дотримуються, бо вже довели, що кочовики проникали мирно на територію України;

•З початком епохи бронзи (кінець IIIII тисячоліття до н.е.) на території України почався новий період у розвит-

33

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Трипільські жінки. Реконструкція костюмів. (Васина З.)

Реконструкція трипільського поселеннянаКоломийщині(ЗолінП.)

34

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

ку суспільства. Застосування більш міцного металу – бронзи дало можливість значно вдосконалити транспортні засоби, знаряддя виробництва. Подальшого розвитку набули різні ремесла – гончарне, каменярське, бронзоплавильне. Відбувався другий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла від землеробства,

(третій пов’язаний із відокремленням торгівлі). Суспільство поступово переходить від первісного ладу до епохи соціального розшарування. В цей період на територію Північного Причорномор’я просуваються різні культури: зі Сходу – ямна такатакомбна; ізЗаходу– культурабойовихсокиртакулястих амфор. Під їхнім впливом місцеве населення змінює культуру, формується ще одна протоцивілізація – Катакомбна. Дана культура прийшла на територію північного Причорномор’я з Передньої Азії. Можна виділити наступні цивілізаційні ознаки даної культури;

•наявність аристократії – про що свідчать знайдені черепи. На Близькому Сході привілейованих людей ховали з модельованими черепами. Поява таких черепів на території розселення катакомбної культури говорить про наявність аристократії;

•ремесло – виділене з общини, у похованні під Каховкою були знайдені бойові колісниці. Це також говорить про існування класу воїнів серед даної культури;

•прикраси – говорять на користь формування престижної економіки, як ознаки держави;

•писемність – доводять наявність дописемних видів; Дослідник Пустовалов доводить, що це кочова цивілізація.

Вона мала свій центр – святилище на р. Молочній. На цій території знайдено найбільше поховань з дорогими речами та модельованими черепами. Дану культуру розглядають як кастовуцивілізацію.Виділяютькастузавойовників(аристократія прийшла), общинники (місцеве підкорене населення) та управлінці (місцева населення). Дана культура переселилась на територію Індостану. Бронзова епоха була фактично завершальною стадією первісного ладу на території України.

Кочові племена Степової України. Номадизм.

У І тис. до н.е. на території України з’являються перші залізні знаряддя праці. Їхня поява сприяє інтенсивнішому розвитку господарства, у зв’язку з більш досконалішими знаряддями праці. Саме в цей період на дані землі приходять кочовики, які утверджують новий спосіб життя. Першими з кочовиків, що прийшли у дану епоху в український степ, були кіммерійці. Історію кіммерійців розповідає нам Гомер у “Одісеї”, Геродот у “Історії”, тасхідніхроніки. Їхнєпоходженнядосіне

з’ясоване. У 1928 р.

В.О. Городців, професор Московського університету, вивчивши зразки кіммерійської зброї довів, що вони пов’язані зі Зрубноюкультурою, алевнаслідоквеликої розбіжностіудатуванні– трипільці(9-8 ст. до н.е.), Зрубна культура (кінець першого тис. до н.е.) пов’язати даних кочовиків із зрубниками не вдалося. О.М. Тереножкін у книзі “Кіммерійці”, у 1976 р. пов’язав Новочеркаський скарб з чорногорською культурою, виділив 2 етапи існування

Трипільські чоловіки. кіммерійців: чорногорський пласт – 900- Реконструкція 750 років до н.е. та Новочеркаський костюмів. (Васина З.) пласт – 750-650 років до н.е. І.М.

Дьяконовпов’язавкіммерійцівзіскіфами, довівши, що це два однакових народи. Його підтримали К.П. Бунятян, В.Ю Мурзін довівши, що мова їхня іранська. О.М. Тереножкін обстоює фракійську приналежність кіммерійців. За пам’ятниками, що залишили за собою кіммерійці, можна сказати, щовонипершимиопанувалитехнологіюзалізоробного виробництвазболотянихруд. Основноюдіяльністюкіммерійців були військові походи, які сягали країн Малої та Передньої Азії. Мобільні вершники із залізною зброєю були значною військовою силою. Кіммерійці не мали постійних осель. Вони об’єднувалися у племена, а ті, в свою чергу, у союз племен на чолі з вождем. Кіммерійці посприяли формуванню городищ у населення лісостепової зони, що було початком потестарної форми державності у місцевого населення.

35

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Сарматські вершники.

Катакомбная культура:

1, 2 – глиняні сосуди; 3 – поховання у боковому підбої могильної ями-катакомби; 4 – мідний ніж; 5 – мідне шило.

36

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

Наприкінці VII ст. до н.е. кіммерійців витісняють іраномовні племена скіфів. Вони мали чисельну перевагу, були краще зорганізовані та мали кращі навички воїнів. Очолювали племена скіфів царі з необмеженою владою. Перші знахідки на території Північного Причорномор’я датуються VI ст. до н.е.

Вони вирізняються своїм звіриним стилем, до них був розповсюджений лише геометричний стиль. Скіфи проникли на всю територію лісостепо-

вої України, підкоривши місцеве населення і посадивши там свої намісників. Скіфська держава (протодержава) поділялася за соціальним устроєм на царських скіфів, скіфів-воїнів та скіфів-орачів (підкорене місцеве населення).

Царські скіфи накопичували багатства за рахунок престижних речей.

Дане багатство хоронили разом зі скіфами. Яскравий приклад поховання аристократії представлений у курганах Чортомлик (Срібна амфора), Товста Могила (Золота пектораль), Гайманова Могила, Солоха (Золотий гребінь). Скіфські воїни контролювалиторгівельнийшляхгреківімісцевихземлеробських культур, беручи ренту з обох (так вважає В.Ю. Мурзін)

У ІІІ ст. до н.е. відбувається криза скіфського суспільства. Одні дослідники вважають, що причиною були екологічні зміни, засуха, що призвело до вимирання худоби. Інші на перший план висувають економічну причину.

В цей час на територію Північного Причорномор’я просувалися племена сарматів, які витіснили скіфів. Мала Скіфія, останнє державне утворення скіфів, у пониззі Дунаю, розпалася у кінці ІІІ ст. до. н.е. У ІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е. на даній території панували сармати, з ними пов’язують процес осідання кочовиків на землю. У IV–IX ст. територія Україна підпала під процес “великого переселення народів”.

Антична цивілізація північного Причорномор’я.

УVII-VI ст. дон.е. починаєтьсяпроцес“великоїгрецькоїколонізації” у Північному Причорномор’ї, викликаний передусім

торговою експансією та відсутністю пристосованої для землеробства землі у самій Греції.

Першим грецьким поселенням на півдні України була Борисфеніда на о. Березань (біля м. Очакова Миколаївської області). Потім, упершійполовині VI ст. до н.е. на правобережжі Бузького лиману постає Ольвія, на кінець V ст. до н.е. – Херсонес (поблизу сучасного Севас-

тополя), Тіра (на лимані Дністра), Феодосія у Криму, Пантікапей на місці теперішньої Керчі, Фанагорія – на Тамані.

ОсновоюгрецькогогосподарстваПівнічногоПричорномор’я були вирощування зерна, виноробство, рибальство і переробка риби, яка потім вивозилась до Греції. Високого рівня досягло ремесло – ткацтво, гончарство, обробка металів.

Грецькі міста-держави були центрами торгівлі Північного Причорномор’я. ЗГреціїнадходилазброя, коштовності, посуд, солодощі, приправи, спеції.

Грецькі міста-держави, за винятком Боспору, за своїм устроєм були рабовласницькими аристократичними або демократичними республіками. Значна роль в їхньому керівництві належала вільним громадянам, хоч основна влада належала багатим купцям.

УV ст. до н.е. за царя Мітрідата Євпатора виникає Боспорське царство зі столицею у Пантікапеї, яке займало територію сучасних Керченського, Таманського півостровів та північного узбережжя Азовського моря до витоків Дону. ПоступовоБосфорпоширюєсвоювладунабагатоіншихгрецьких колоній.

Угрецькихмістах, депанувалапонтійськакультура, значна увага приділялася розвитку освіти. Розповсюдженою була література, розвивались історія, театр, музика. Будувалися храми, прикрашені скульптурою, фресками та мозаїкою. В кожному місті карбувалася власна монета.

Проте на зламі IV-III ст. до н.е. міста-держави вступають

вепоху кризи. Внутрішні суперечності, відсутність військової сили, загарбницькідіїскіфівуКриму– всецезумовилопадіння міст і ослаблення впливу греків у Північному Причорномор’ї.

ВсерединіІст. Ольвія, ТіратаХерсонесувійшлипідзагрозою завоювання варварами до складу римської провінції – Нижнь-

37

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

Дерев’яні фігурки слов’янських домашніх божеств (Новгород).

Антична кераміка

Анти. Реконструкція костюмів. (Васина З.)

38

ГАНЧЕВ О.І., СТОЯНОВ Ф.Ф., ШЕРЕМЕТА О.М.

ої Мезії. В епоху Великого переселення народів протягом III-IV ст. під ударами готів і гунів античні міста-держави фактично припиняють своє існування.

Походження та рання історія східних слов’ян: додержавний період.

Упершеслов’янизгадуютьсяупрацях римських істориків Тацита, Птоломея (І ст. н.е.) під назвою “венеди”. Розселялися вони у районі Балтійського моря. Пізніше, на середину І тис. н.е., з венедів вирізняютьсядвігрупислов’янськогонаселення – анти і склавини. Перші заселили територію від Дунаю до витоків Дону і

Азовського моря і склали згодом східну гілку слов’янства. Основою господарства антів лишалися землеробство і

скотарство. Значного розвитку набули і ремесла – ливарне, ковальське, ювелірне, каменярське. Важливе місце у господарському житті антів посідала торгівля з містами-державами Північного Причорномор’я та арабськими країнами. Окрім цього, річка Дніпро, яка протікала через територію антів, була важливим міжнародним торгівельним шляхом. Суспільнополітичний устрій антів мав демократичний характер. На чолі племені стояв князь і старшини, але всі важливі питання вирішувались на народних зборах – вічі.

Анти часто воювали проти готів, загрожували північним кордонам Візантії по Дунаю. А в середині V ст. вони були підкорені гунами і разом з ними брали активну участь у війнах.

Держава антів проіснувала близько трьох століть (кінець IV – початок VII ст.) і у 602 році загинула під натиском аварів. Після цього у письмових джерелах анти вже не згадуються. Починаючи з VII ст. у літературі з’являється назва “слов’яни”

– людність, яка мешкала на правому березі Дніпра. Незабаром формується понад 10 великих племінних об’єднань східних слов’ян, які заселяли землі нинішніх України, Росії і Білорусі. Перелік цих об’єднань міститься у “Повісті минулих літ”: поляни, древляни, дреговичі, дуліби, волиняни, бужани, уличі, тиверці, білі хорвати, сіверяни, в’ятичі, кривичі, радимичі, ільменські словени. Поступово складаються й великі спільноти. Існують згадки про три центри – Куявію (Київська земля з Києвом), Славію (Новгородська земля), Артанію (за визнанням більшості вчених – Ростово-Суздальська земля).

Жили ранні слов’яни за традиціями родоплемінного ладу. Майном, передусім землею, володіли великі роди

– патріархальні об’єднання за кровною спорідненістю. Але поступово відбувається перехід до сусідської общини, за якої визначальним було не походження, а місце проживання.

Суспільнийладранніхслов’янхарактеризувався переходом від первісного демократизму до військово-племінного устрою, за якого влада концентрується в руках сильних вождів (князів). Спершу ті обираються разом зі старшиною на на-

родних віче, а далі їх влада передається у спадок.

Життя і праця східних слов’ян були тісно пов’язані зі своєю сім’єю і природою. Це і визначило два основних культи слов’ян: культ природи і культ пращурів. Систему вірувань ранніх слов’ян називають язичництвом. Поступово формується пантеон богів, серед яких найбільш шанованими були: Дажбог

– бог Сонця й добра; Перун – бог грому; Сварог – бог неба; Дана – богиня води; Стрибог – бог вітрів; Велес – бог худоби.

Служителями язичницької релігії були жерці, їх називали волхвами. Ці люди володіли, окрім релігійних, ще й медичними, астрономічними знаннями.

Вірили східні слов’яни і в духів домовиків, водяників, лісовиків, мавок, русалок тощо.

Вже в ті часи, виходячи з природних спостережень, наші пращури створили календар, який складався з 12 місяцівічотирьохпірроку. Новий рік починався у березні – тоді, коли день починав переважати ніч.

Розвивалось у східних слов’ян й ужиткове мистецтво зі “звіриним” і “геометричним” жанровими стилями. Вдосконалювалась й музична творчість.

Східні слов’яни створили високу культуру, якапоступовосталапершоосновою духовного розвитку майбутньої України.

39

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ