2.3. Гіпноз і його характеристика

Сьогодні  багато говорять про застосування різних форм гіпнозу в політичній і комерційній рекламі. Способи введення людини в гіпнотичний стан, мабуть, були відомі ще древнім людям, починаючи з неандертальців, і методи гіпнотичного впливу передавалися з покоління в покоління магами, чаклунами, шаманами, жерцями і ін. При цьому гіпноз використовувався як у благородних цілях, наприклад для лікування людей або знеболення, так і з метою управління ними, маніпулювання, як зараз часто говорять, «зомбування». Слід зазначити, що дуже часто чаклунами і шаманами гіпноз використовується одночасно із застосуванням спеціальних хімічних речовин неорганічного, а також тваринного і рослинного походження(психотропних препаратів, галюциногенів і ін.) Тому сьогодні існує безліч легенд про гіпноз, на основі яких дуже важко відокремити власне гіпнотичні, суто психологічні дії від дій іншого порядку [10,12]

Гіпно́з або Навіювання (грец. υπνος — сон) — тимчасовий стан свідомості, що характеризується звуженням її обсягу і різким фокусуванням на утриманні навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості. Стан гіпнозу настає в результаті спеціальних впливів гіпнотизера або цілеспрямованого самонавіювання. У загальнішому сенсі гіпноз це соціально-медичне поняття про комплекс методик цілеспрямованого словесно-звукового впливу на психіку людини через загальмованому певним способом свідомість, що приводить до несвідомого виконання різних команд і реакцій, що знаходиться при цьому в штучно-викликаному стані загальмованості організму — дрімоти або псевдосна[17,39]

У сучасних уявленнях на відміну від уявлень, висловлених Павловим І. П., гіпнотичний стан або транс відносять до окремого режиму роботи мозку і тіла. З точки зору сучасних уявлень, гіпнотичний стан є пост-стресовою реакцією організму. У відповідь на гіпногенний стрес запускаються природні адаптаційні механізми, чим і обумовлені такі гіпнотичні феномени, як анальгезія, анестезія, амнезія та багато інших. Саме наявністю гіпногенного стресу і поетапної адаптації до стресу обумовлений в більшості випадків терапевтичний ефект у ході гіпнотерапії (у цьому випадку вплив та реакцію організму і психіки можна порівняти як до адаптації до будь-якого не специфічні стресу. Подібним способом обумовлений і терапевтичний ефект від будь-яких фізіо-процедур і емоційно-стресової терапії).

Гіпнабельність - здатність до занурення в гіпнотичний транс. Цей термін також використовується для характеристики здатності людини сприймати навіювання.

Факти про гіпнабельність:

-          Чоловіки і жінки однаковою мірою гіпнабельні;

-          Яких-небудь відмінностей в гіпнабельності у людей різного зросту та статури не виявлено;

-          Маленькі діти надзвичайно гіпнабельні;

-          Алкоголіки, енуретики та хворі на ожиріння мають вищу середньої гіпнабельність

-          Не встановлено якому-небудь зв'язку між коефіцієнтом інтелекту і гіпнабельністю;

-         Люди творчих професій гіпнабельніші від людей математичного складу розуму;

-        Талановиті психотерапевти гіпнабельніші ніж їх менш обдаровані колеги;

-          Що вищий рівень тривоги, то вища гіпнабельність;

-          Релігійні люди гіпнабельніші атеїстів та байдужих до віри.

Різноманн психіку і свідомість людини під час виборчих кампаній: Метод фрагментації полягає в поданні інформації єдиним потоком, відтак будь-яку тенденцію вловити важко, а для масового споживача й практично неможливо. Максимальним вираженням цього методу є прийом «білий шум»– зниження сприйняття фактів поданням такої кількості новин, коли стає неможливим їх сортування. «Шум» може створюватися великою кількістю протилежних за змістом коментарів, які не грунтуються на достеменних фактах. «Шум» може створюватися і через супровід фактів складними теоретичними викладками, «заумними» коментарями. Один з аспектів сучасної культури (в тому числі й інформаційної) полягає» у твердженні, що всі проблеми (економічні, політичні, моральні) надзвичайно складні і середній людині їх просто не зрозуміти. …проблеми …подаються як щось надзвичайно серйозне і складне лише для того, аби переконати людей, що в них може розібратися лише «спеціаліст». …це відбиває в людей бажання вникнути в суть проблеми без сторонньої допомоги, розібратися в ній і допомогти розібратися іншим. Людина просто відмовляється мислити самостійно» [1,79-84]. В результаті в людини, з одного боку, формується цинічне ставлення до друкованого чи ефірного слова, а з іншого – наївна довіра до всього, що висловлено з достатнім апломбом. Цим досить часто користуються маніпулятори від політики, подаючи у повідомленнях «умку незалежних компетентних експертів».

Метод створення фактів полягає у поєднанні питомих фактів з вигаданими правдоподібними фактами. Як тільки сумніви аудиторії щодо фактів другої категорії буде розвіяно, то вона повірить «фактам» вигаданим. Метод історичних аналогій ефективний, по-перше, інтелектуальністю (пропагандист лестить ерудованості аудиторії: «ви ж пам’ятаєте…»), а також тим, що в історії можна віднайти будь-який необхідний приклад. Цей метод допомагає конструювати метафори, які програмують об’єкт впливу. Метод «закидання багном» полягає в підборі епітетів і термінології, котрі дають предметові розмови негативну етичну оцінку. Цей метод належить до найбільш грубих, але він часто використовується в політичній боротьбі. Метод семантичного маніпулювання. Суть його в прискіпливому підбиранні слів, які викликають позитивні чи негативні асоціації, а відтак впливають на сприйняття інформації («наша» людина – розвідник, «їхня» – шпигун; ми – визволителі, вони – окупанти; ми – борці за незалежність, вони – бойовики; у нас – військо, у них – незаконні збройні бандформування) [5,199]. Використання дезінформації. Сила цього прийому в тому, що дезінформація використовується, як правило, в момент прийняття якогось важливого рішення, і коли випливе правда – мета дезінформації буде вже досягнута. Спростування дезінформації на психологічне настановлення, що вже склалася, не впливає. Для кожного інформаційного жанру, поряд із загальними прийомами маніпулювання, існують і спеціальні засоби. Так, для формування у глядачів відразливого ставлення до небажаних політиків телебачення використовує непривабливі ракурси їх показу або відповідним чином монтує відзняті кадри. Найбільш якісні пропагандистські повідомлення апелюють до несвідомого, вони спрямовані на маніпуляцію страхами й бажаннями. Водночас повідомлення апелює до підсвідомості приховано, подаючи свідомості безпечну нейтральну інформацію, створюючи «алібі для свідомості». На пропагандиста працює також природний механізм психологічного захисту людини, який запобігає інформаційному перевантаженню, блокуючи неприємне, чуже, незрозуміле. Проте, в обхід заблокованої свідомості, повідомлення потрапляють до підсвідомого і продовжують визначати поведінку. В умовах інформаційного перевантаження – а це нині норма – захисний механізм спрацьовує навіть щодо важливих повідомлень, які за інших умов були б сприйняті критично: коли діє захисний механізм, аналітичний апарат відключається [6,57]. Вправно складене повідомлення, сприйняте у стані «напіввідключення», потрапляє безпосередньо до підсвідомого і в ідеальному для пропагандиста варіанті стає керівництвом до дії. При цьому люди переконані, що думки й дії – їх власні. Пропагандисти досягають такого ефекту, використовуючи, наприклад, культурні табу. Табуйована інформація блокується захисним механізмом від свідомого сприйняття, але фіксується на тілесному рівні. В нашому суспільстві табу пов’язані, зокрема, із сексуальною сферою. Тому такою ефективною є сексуальна символіка в пропагандистських повідомленнях. Захисний механізм блокує свідомість від сприйняття сексуального символу, але підсвідомо ми все ж сприймаємо його. Підсвідоме враження від повідомлення асоціюється з пропагованим продуктом або ідеєю, і коли об’єкт пропаганди стає одним з варіантів вибору, то людина обере його. При цьому вибір буде сприйнято як власний. Як стверджує американський дослідник Я. Келлер, у повідомленнях, розрахованих на жіночу аудиторію, використовуються атрибути жіночої сексуальності, які є для жінок потужними табу. Наприклад, бляшанка з дієтичною пепсі-колою, яку споживають переважно жінки, розмальована бульбашками і кубиками льоду так, що можна розгледіти досить очевидне зображення жіночих грудей. Повідомлення, орієнтовані на чоловіків, насичені атрибутами чоловічої сексуальності . Емоційно забарвлена, репресована інформація залишається в пам’яті надовго, можливо й на все життя [2,45-47].

Висновок

В другому розділі даються рекомендації як захистити себе від впливу політичних навіювань які складаються з одинадцяти пунктів. Визначення термінів сугестія по Бехтєрєву і його повна характеристика, як сугестія (навіювання) застосовується в політичній рекламі.Сугестія має дуже велику «силу» над свідомістю людини, іноді нам навіюють такі речі, що ми не важаємо їх не правильними і навіть не замислюємось над тим, що думка яку нам з такою впевненістю нав’язують може бути хибною і не правдивою.

Гіпноз також має місце в політичних технологіях маніпулювання.Слід зазначити,що гіпноз вам не загрожує якщо у вас низька гіпнабельність.Але перш за все треба знати що таке гіпноз і гіпнабельнісь, а токож деякі факти про гіпнабельнісь.

Розділ III.Результати проведеного тесту на гіпнабельність і сугестивність