Контрольні питання і завдання:

1. Що визначає поняття свідомість?

2. Вкажіть сильні і слабкі сторони різних теорій походження свідомості.

3. Що являє свідомість за своєю структурою?

4. Наведіть приклади різних підходів до структурування свідомості.

5. Чим відрізняється відображення в живій природі від відображення в неживій?

6. Якщо свідомість нерозривно пов’язана з мовою, то що тоді можна сказати про мову неусвідомлюваного?

7. Що таке самосвідомість?

8. У чому полягає відносна самостійність і творча природа свідомості?

9. Як пов’язані свідомість і мозок?

10. Завдяки яким внутрішнім механізмам свідомість виконує критичну функцію?

11. Чи наділені тварини свідомістю?

12. Чи могла виникнути свідомість, минаючи вищих тварин?

13. Що більше вплинуло на виникнення свідомості, – природа чи суспільство?

14. Свідомість і мислення – синоніми, чи різні поняття?

15. Що розуміється під індивідуальною і суспільною свідомістю?

16. Охарактеризуйте структуру суспільної свідомості.

17. Яку роль у суспільному житті відіграють суспільні ілюзії.

18. Що Ви можете сказати про черговість форм виникнення свідомості?

19. У чому полягає особливість міфологічної свідомості?

Семінарське заняття № 6 Тема: Гносеологія (2 год.)

План:

1. Пізнання: сутність, суб’єкт і об’єкт пізнання, форми чуттєвого і раціонального пізнання

2. Проблема істини та її критерії. Догматизм та релятивізм.

3. Наукове пізнання. Класифікація наук. Методологія науки.

Основні поняття: гносеологія, епістемологія, пізнання, знання, істина, наука.

Методичні рекомендації:

Гносеологія, вважають нині, є більш характерною для класичної філософії, оскільки розглядала пізнання з позиції дещо відстороненого спостереження. Поняття «епістемологія» входить у практику як розділ філософського знання, філософсько-методологічна наука про знання та пізнання; у деяких країнах – перш за все та переважно – про наукове знання.

Вивчаючи проблему, студенти повинні чітко уявляти, що таке суб’єкт і об’єкт пізнання, їх взаємозв’язок, можливості пізнавальної діяльності суб’єкта (позиції скептицизму, агностицизму, гносеологічного оптимізму), види пізнавальної діяльності, рівні і форми пізнання.

Глибокого розуміння потребує проблема істини, зокрема тлумачення її як такого знання про об’єкт, що відповідає його суті (традиційне уявлення) і трактування сучасної гносеології (регулятивна концепція істини), згідно з якою знання розглядаються в якості таких інтелектуальних засобів, інструментів, моделей, що забезпечують оптимальність наших взаємодій із світом.

Необхідним є аналіз однобічних підходів до сутності істини (догматизм, релятивізм тощо), а також характеристика критеріїв та норм науковості у визначенні істини. Бажано зіставити поняття «істина» з поняттям «правда».

Особливої уваги заслуговує наукове пізнання, сучасна класифікація наук та методологічні проблеми наукового пізнання, класифікація та характеристика методів пізнавальної наукової діяльності.

Література:

1. Андрос Е.И. Истина как проблема познания и мировоззрения / Е.И. Андрос. – К.: Наук. думка, 1984. – 144 с.

2. Батищев Г.С. Познание и творчество / Г.С. Батищев // Теория познания. в 4 т. – Т. 2: Социально-культурная природа познания / под ред. В.А. Лекторского, Т.И. Ойзермана. – М.: Мысль, 1991. – С. 136-170.

3. Гадамер Х.Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики / Х.Г. Гадамер. – М.: Прогресс, 1988. – 699 с.

4. Диалектика. Познание. Наука / Отв. ред. В.А. Лекторский, В.С. Тюхтин. – М.: Наука, 1988. – 286 с.

5. Епістемологія // Філософський енциклопедичний словник. − К.: Абрис, 2002. − С. 201-202.

6. Копнін П. Гносеологічні та логічні основи науки / П. Копнін // Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення): навч. посіб. / за ред. акад. НАН України Л.В. Губерського. − К.: Знання, 2009. – С. 334-343.

7. Лекторский В.А. Объект. Субъект. Познание / В.А. Лекторский. – М.: Наука, 1980. – 323 с.

8. Лобастов Г.В. Так что же есть истина? / Г.В. Лобастов // Философские науки. – 1991. – №6. – С. 47-61.

9. Микешина Л.А. Философия науки: Современная эпистемология. Научное знание в динамике культуры. Методология научного исследования: учеб. пособие / Л.А. Микешина. – М.: Прогресс-Традиция: МПСИ: Флинта, 2005. – Часть 1, главы 1, 2, 3, 4. – С. 10-164.

10. Николко В.Н. Творчество как новационный процесс (философско-онтологический анализ) / В.Н. Николко. – Симферополь: Таврия, 1990. –190 с.

11. Поппер К. Логика и рост научного знания / К. Поппер. – М.: Прогресс, 1983. – 605 с.

12. Поппер К. Нищета историцизма / К. Поппер // Вопросы философии. – 1992. – №10. – С.29-58.

13. Попович М.В. П.В. Копнин: страницы философской биографии / М.В. Попович // Вопросы философии. – 1997. – №3. – С. 145-152.

14. Савчук В.В. Новации и архаические злементы познания / В.В. Савчук // Философские науки. – 1991. – №10. – С. 21-34.

15. Сухина В.Ф. Практикум по философии: учеб. пособие для студентов вузов / В.Ф. Сухина, К.В. Кислюк; М-во образования и науки Украины, Нар. укр. акад. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: Фолио, 2001. – 430 с.