Тема 6. Психологія девіантної поведінки

(8 год.)

Питання, що винесені на самостійне опрацювання:

1. Аномальна поведінка.

2. Типи взаємодії особистості з реальністю (пристосування, протидія, ігнорування, уникання).

3. Типи девіантної поведінки (делінквентна поведінка, адиктивна поведінка, патохарактерологічний тип девіантної поведінки, психопатологічний тип девіантної поведінки, девіації, які обумовлені гіперздібностями).

4. Клінічні форми девіантної поведінки: агресивна поведінка, аутоагресія, суіцидальна поведінка, зловживання речовинами, що викликають зміни у психічній діяльності, розлади травленєвої поведінки, сексуальні девіації та перверзії, надцінні психологічні та психопатологічні захоплення, патохарактерологічні реакції, комунікативні девіації, аморальна поведінка, неестетична поведінка.

Методичні вказівки:

1. Опрацюйте запропоновану літературу з визначеної теми.

2. Випишіть визначення девіантної поведінки.

3. Складіть схему видів взаємодії індивіда з реальністю, розкрийте сутність кожного з них.

4. Складіть психологічний словничок з визначеннями типів делінквентної поведінки (делінквентна, адиктивна, патохарактерологічна, на базі гіперздібностей).

5. Заповніть таблицю 3 представленості клінічних форм девіантної поведінки при різних його типах.

6. Запишіть психологічні особливості особистостей з адиктивними формами поведінки.

Література:

1. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. – М.: МЕДпресс-информ, 2002. – С. 351-416.

2. Клиническая психология: Учебник / Под ред. Б.Д.Карвасарского. – СПб: Питер, 2002. – С. 41, 92, 160, 266, 375-376, 462, 535-564.

3. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста / Под общей ред. С.Ю.Циркина. – СПб.: Питер, 2001. – С. 10, 41-42, 154.

4. Седых К.В. Типы внутрисемейных отношений и неправильного семейного воспитания // Моргун В.Ф., Седых К.В. Делинквентный подросток: Учебное пособие по психопрофилактике, диагностике и коррекции отклоняющегося поведения подростков для социальных педагогов, студентов педагогических, психологических, юридических специальностей, интернов-психиатров. – Полтава, 1995. – С.45-52.

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте визначення типів девіантної поведінки.

2. Охарактеризуйте основні клінічні форми девіантної поведінки.

3. Розкрийте основні види мотивації адиктивної поведінки.

4. Проаналізуйте основні види сексуальних перверзій та девіацій.

5. Охарактеризуйте основні види надцінних психологічних захоплень.

6. Розкрийте основні види надцінних психопатологічних захоплень.

7. Проаналізуйте основні відмінності патологічної реакції від варіантІв нормальної поведінки.

Короткий конспект лекції

“Психологія девіантної поведінки”

Девіантна поведінка – вчинки, що протирічать прийнятим у суспільстві нормам і виявляються у вигляді незбалансованості психічних процесів, неадаптивності, порушень процесу самоактуалізації і ухилення від морального та естетичного контролю за власною поведінкою.

“Постулат сообразности” (за В.А.Петровським) – прагнення до “внутрішньої цілі”, у залежності від якої відбуваються всі без винятку прояви активності; вихідна адаптивна спрямованість будь-яких психічних процесів та поведінкових актів.

Варіанти “постулата сообразности”: гомеостанічний (вимоги до усунення конфліктності у взаєминах із середовищем, встановлення “рівноваги”), гедонічний (дії людини детерміновані первинними афектами: задоволення та страждання), прагматичний (використання принципу оптимізації, вузькопрактична сторона поведінки – користь, вигода, успіх).

Таблиця 3
Частота представленості клінічних форм девіантної поведінки при різних його типах
	делінквентний	адиктивний	патохарактерологічний	психопатологічний	гіперздібності
Агресія
Ауто агресія
Зловживання речовинами
Порушення травленнєвої поведінки
Аномалії сексуальної поведінки
Надцінні психологічні захоплення
Надцінні психопатологічні захоплення
Характерологічні реакції
Комунікативні девіації
Аморальна поведінка
Неестетична поведінка
Умовно позначте, як часто форма обумовлена типом девіантної поведінки : **** - дана форма завжди або майже завжди обумовлена даним типом девіантної поведінки, *** - часто , ** - інколи, * - рідко.

Способи взаємодії індивіда з реальністю: протидія (руйнування ненависної дійсності); хворобливе протистояння реальності (оточуючий світ сприймається вороже у зв’язку з суб’єктивним викривленням його сприйняття та розуміння); відхід від реальності (свідоме чи несвідоме оцінювання реальності негативно та опозиційно, впевненість у нездатності до адаптування); ігнорування реальності (автономність життя та діяльності, існування у власному вузькопрофесійному світі); пристосування до реальності (гармонійні взаємини індивіда з реальністю).

Норма – явище групової свідомості у вигляді уявлень, що розділяє група та найбільш часткових суджень членів групи про вимоги до поведінки з урахуванням їх соціальних ролей (К.К.Платонов). Види норм суспільної поведінки: правові, моральні, естетичні. Окремо у межах кожної норми розглядають ще й норми сексуальної поведінки.

Типи девіантної поведінки: делінквентна, адиктивна, патохарактерологічна, психопатологічна, на базі гіперздібностей.

Делінквентна поведінка – відхилення від критеріїв суспільної норми, будь-яке за ступенем, спрямованістю та мотивами поведінки. Відмінність делінквентної від кримінальної поведінки - у тяжкості правопорушень, вираженості антисуспільного характеру. Типи особистості злочинців за К.К.Платоновим визначаються такими критеріями: 1)відповідні погляди та звички, внутрішнє тяжіння до повторних злочинів; 2)нестійкість внутрішнього світу, скоєння особистістю злочинів під впливом обставин; 3)високий рівень правосвідомості, але пасивне ставлення до інших порушників правових норм; 4)не тільки високий рівень правосвідомості, але й активна протидія чи спроба протидії при порушенні правових норм іншими; 5) можливість тільки випадкового злочину.

Адиктивна поведінка – формування прагнення відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану за допомогою прийому деяких речовин чи постійною фіксацією уваги на певних видах діяльності (Ц.П.Короленко, Т.А.Донських). Психологічні особливості особистостей з адиктивною поведінкою (знижена толерантність до труднощів, комплекс неповноцінності, зовнішня соціабельність та внутрішній страх емоційних контактів, брехливість, звинувачення невинни, уникненнявідповідальності та прийняття рішень, стереотипність поведінки, залежність, тривожність). Види голоду за Е.Берном (за сенсорною стимуляцією, за визнанням, за фізичними контактами, сексуальний голод, голод за структуруванням часу, голод за інцидентами). Види “втечі” від реальності за Н.Пезешкіаном: “втеча в тіло”, “втеча в роботу”, “втеча в контакти або самотність”, “втеча у фантазії”.

Патохарактерологічна поведінка – обумовлена патологічними змінами характеру, що сформувалися у процесі виховання. До них належать розлади особистості та акцентуації характеру. Розлади особистості: емоційно-нестійка особистість (збудлива психопатія), істеричні розлади особистості (істерична психопатія), ананкастичні та тривожні особистісні розлади (психастенічна психопатія). Невротичний розвиток особистості – патологічні форми поведінки та реагування, що сформовані у процесі неврозогенезу на грунті невротичних синдромів та симптомів.

Психопатологічна поведінка - на основі психопатологічних симптомів та синдромів, що є проявами психічних захворювань. Саморуйнівна (аутодеструктивна) поведінка.

Девіації, що обумовлені гіперздібностями людини, - ігнорування реальності.

Клінічні форми девіантної поведінки.

Агресія – фізична чи вербальна поведінка, спрямована на завдання шкоди іншому. Форми агресії (за Бассом, Даркі): фізична, непряма, роздратованість, негативізм, образа, підозра, вербальна. Форми агресії (за Е.Фроммом): 1)конструктивна (неупереджена, ігрова, оборонна, інструментальна, самоствердження), що зустрічається при астенічному (церебростенічному та неврастенічному) та істеричному психопатологічних синдромах; 2)неконструктивна – усвідомлене, упереджене бажання завдати комусь шкоди.

Аутоагресивна поведінка – нанесення шкоди людиною самою собі, а не оточуючим. Домінуючий вид – фізична. Форми: самогубство (суїцид) та самоушкодження (парасуїцид). Типи суїциду: аномічний (пов’язаний з кризовими ситуаціями в житті); альтруїстичний (здійснений заради блага інших), егоїстичний (конфлікт з соціальними вимогами, нормами поведінки). Способи самогубств.

Афективна поведінка – вживання та зловживання речовинами, що викликають стан зміненої психічної діяльності, психічну та фізичну залежність від них.

Форми мотивації вживання алкоголю та наркотиків (за Ц.П.Короленко, Т.А.Донских). Атарактична мотивація - прагнення до пом’якшення та зняття явищ емоційного дискомфорту, використання речовини для зняття негативних феноменів, симптомів душевного неблагополуччя – страху, тривоги, депресій. Гедоністична мотивація – сприяє підвищенню нормального (не зниженого) настрою. Мотивація з гіперактивацією поведінки – базується на активуючому ефекті від речовини, бажанні вийти зі стану апатії. Субмісивна мотивація – прийом речовини відображає нездатність людини відмовитися від прийому алкоголю чи наркотичних речовин, що пропонують оточуючі. Нездатність протистояти тиску базується на характерологічних або особистісних особливостях людини. Псевдокультурна мотивація – базується на світоглядних настановах та естетичних уподобаннях особистості.

Механізми домінування алкогольної залежності та наркотичної потреби і формування залежності з комплексом клінічних симптомів та синдромів (за Е.Е.Бетелем): еволюційний механізм, деструктивний механізм, механізм, що пов’язаний з вихідною аномалією особистості.

Травленнєва поведінка – ціннісне ставлення до їжі та її прийому; стереотип харчування у звичайних умовах і в ситуації стресу; орієнтування на образ власного тіла. Порушенням травленнєвої поведінки є анорексія та нервова булімія. Спільними для них є: стурбованість контролюванням ваги власного тіла, викривлення образа власного тіла; зміна цінності харчування в ієрархії цінностей. Нервова анорексія – навмисне зниження ваги, що викликається та підтримується самим індивідом. Основою анорексії часто є дисморфоманічний синдром. Стадії нервової анорексії (за М.В.Коркіною): ініціальна; активної корекції, кахексії; редукції синдрому. Нервова булімія – напади переїдання, неможливість навіть короткий час обходитися без їжі та надмірна стурбованість контролюванням ваги. Амбівалентне ставлення до прийомів їжі: бажання з’їсти багато поєднується з негативним ставленням до себе та своєї слабкості. Поїдання неїстівних предметів. Збочення смаку. Неестетична травленнєва поведінка.

Сексуальні девіації та перверзії – будь-яке відхилення від норми. Норма – поведінка, що відповідає віковим та статеворольовим онтогенетичним закономірностям даної популяції, здійснюється в результаті вільного вибору і не обмежує у вільному виборі партнера (А.А.Ткаченко). Індивідуальна сексуальна норма – орієнтація на біологічні особливості. Партнерська норма – всі види сексуальної активності, сексуальної поведінки та сексуальних дій, що відбуваються між зрілими особистостями, приймаються обома та спрямовані на досягнення задоволення, не шкодять здоров’ю і не порушують норм. Критерії: кількість партнерів, їх зрілість, досягнення двосторонньої згоди, відсутність шкоди власному здоров’ю, здоров’ю та комфорту інших. Гіперсексуальність – значне підвищення цінностей сексуального життя та витіснення інших цінностей. Асексуальна девіантна поведінка – зниження значущості і цінності сексуального життя. Сексуальні збочення – педофілія, ефебофілія, геронтофілія, зоофілія, фетишизм, аутоеротизм, садизм, мазохізм, садомазохізм, ексгібіціонізм, вуайєризм, гомосексуалізм, трансвестизм подвійної ролі, транссексуалізм.

Надцінні психопатологічні захоплення. Захоплення – інтерес до будь-чого з формуванням упередженого емоційного ставлення. Надцінне захоплення - збільшення всіх характеристик до гротеску, об’єкт захоплення стає визначальним у поведінці, він блокує інші види діяльності. Ознаки: глибока та тривала зосередженість на об’єкті захоплення; упереджене, емоційно насичене відношення до об’єкту захоплення; втрата контролю за часом, що затрачується на захоплення; ігнорування будь-якої іншої діяльності чи захоплення. Трудоголізм – втеча від реальності у сферу діяльності та досягнень. Гемблінг – захоплення азартними іграми. “Параноя здоров’я” – захоплення оздоровчими заходами. Фанатизм – захоплення , що досягає крайнього ступеня, формування культу та створення ідолів з повною підлеглістю людини та розчиненням індивідуальності (частіше до музики, спорту, релігії).

Надцінні психопатологічні захоплення – джерелом підвищеного інтересу стають нетрадиційні для більшості предмети, явища чи сфери діяльності. Синдром “філософічної інтоксикації” – підвищений інтерес до філософської, теософської та психологічної літератури з потребою аналізувати оточуючий світ та власний внутрішній світ (як правило ознака шизофренії). Все це може мати характер домінуючих (надцінних) чи маячних ідей. Розлади потягів – клептоманія, піроманія, дромоманія, дипсоманія. Нав’язливі ритуали. Рухові звички (патологічні звичні дії).

Характерологічні та патохарактерологічні реакції – стереотипізація реакцій людини на ті чи інші значущі події. Відмінність від варіантів нормальної поведінки (за А.Е.Лічко): схильність до генералізації; схильність набувати властивість патологічного стереотипу (кліше); схильність перевищувати максимум порушень поведінки ; схильність до соціальної дезадаптації. Типи реакцій: відмова, опозиція, імітація, компенсація, гіперкомпенсація, емансипація, групування.

Комунікативні девіації – аутистична поведінка, самотність, гіперспілкування, конформістська поведінка, псевдологія.