5.1.2. Засоби для неінгаляційного наркозу
Відповідно до сучасної класифікації, лікарські засоби для неінгаляційного (ін’єкційного) наркозу поділяються на барбітурати (гексенал і тіопентал натрію) і небарбітурові препарати (дроперидол, кетамін, натрію оксибутират, предіон, сомбревін). Тіопентал і гексенал пригнічують вищі відділи головного мозку (при великих концентраціях можуть блокувати центри продовгуватого мозку і зупиняти дихання). Слід зазначити, що тіопентал використовують для індукції знеболюваної дії фторотану – після внутрішньовенної ін’єкції хворий засинає за 15 секунд. Треба зазначити, що засоби для ін’єкційного наркозу часто комбінують з інгаляційними, це зумовлено використанням більш низьких доз обох компонентів.
Тіопентал Гексенал
Завдяки систематичному вивченню залежності між структурою та біологічною активністю, в ряду барбітуратів (похідних барбітурової кислоти) одержані препарати ультракороткотривалої дії, які швидко елімінують з організму. Такі засоби здатні викликати втрату свідомості. Посилення наркотичної активності барбітуратів спостерігається при заміні атома Оксигену в положенні 2 системи барбітурової кислоти на атом Сульфуру (такі сполуки називають тіобарбітуратами) та N-метилуванні барбітуратів:
Посилення наркотичної активності при таких модифікаціях барбітуратів пояснюється збільшенням ліпофільності їх молекул. Слід зазначити, що барбітурати є слабкими кислотами. Після введення вони розкладаються на велику кількість неіонізованих форм з високою ліпофільністю, і відповідно, з високою здатністю проникати через різні мембрани і гематоенцефалічний бар’єр.
Як ін’єкційні анестетики барбітурати мають ряд переваг: на першому етапі розвитку наркозу вони діють заспокійливо, знімають у пацієнтів страх та знижують можливість наркозного шоку. Істотним недоліком ін’єкційних анестетиків є складність контролю за глибиною та тривалістю наркозу.
З інших загальних анестетиків слід відзначити похідні циклогексану –фенциклідин та кетамін, а також препарат бензодіазипінового ряду – мідазолам:
Кетамін Мідазолам
По відношенню до будь яких анестетиків, незалежно від методу їх введення, повинні діяти наступні жорсткі вимоги:
наявність широкого інтервалу безпеки між дозою, яка викликає необхідну для хірургії ступінь розслаблення м’язів, і дозуванням, яке впливає на дихальний центр;
при застосуванні препарату не повинні виникати пошкодження органів (особливо це стосується впливу на серце та печінку);
препарат не повинен мати сильної подразнюючої дії та викликати негативні наслідки (блювання).
5.2. Снодійні засоби
Лікарські засоби, які дають можливість відрегулювати сон, називають гіпнотиками. Сприяють налагодженню нормального сну також і седативні засоби. Вони викликають заспокоєння за рахунок пригнічення підвищеної збудливості ЦНС. Спільною властивістю гіпнотиків та сполук седативної дії є здатність викликати пригнічення ЦНС, нормалізуючи в ній процеси аналізу та синтезу. У невеликих дозах гіпнотики можуть діяти седативно, навіювати сонливість, в свою чергу, седативні засоби можуть коригувати сон.
За М.Д. Машковським снодійні засоби повинні мати наступні властивості:
1. Відновлювати нормальний (фізіологічний) сон.
2. Бути ефективними і безпечними для різних груп хворих.
3. Давати швидкий ефект.
4. Забезпечувати оптимальну тривалість сну.
5. Не викликати пригнічення дихання, порушення пам’яті та інших побічних ефектів.
6. Не викликати звикання, фізичної і фізіологічної залежності.
На теперішній час такі «ідеальні» снодійні ще не знайдено.
Першими препаратами, які мали снодійну дію, були похідні барбітурової кислоти – барбітурати. Першим з цієї групи препаратів, що показав високу гіпнотичну активність був веронал (барбітал), синтезований у 1903 р. в лабораторії Е. Фішера. З синтезованих до цього часу близько 2500 сполук цього класу більш ніж 50 застосовуються в клінічній практиці.
Барбітал Етамінал-натрію Циклобарбітал
З відносно нових препаратів слід відмітити снодійні, які мають у своєму складі бензодіазепінове кільце, серед який найбільш активні 7-нітропохідні бензодіазипінів: нітразепам, флунітразепам, тріазолам, клоназепам:
Нітрозепам Флунітрозепам Тріазолам
Слід відмітити, що нітразепам не має «чистого» снодійного ефекту. В залежності від дози він може бути застосований як транквілізатор, протитривожний, протисудомний засіб, міорелаксант. Проте, снодійна дія є для нього основною. Важливою позитивною властивістю бензодіазипінових препаратів є відсутність будь – якого наркотичного ефекту та гальмування генералізованої активності мозку. Терапевтична широта дії бензодіазипінів значно ширша, ніж у барбітуратів.