6. Лікарські засоби, що діють на периферичні нейромедіаторні процеси

Відомо, що сигнали центральної нервової системи (мозку), які регулюють діяльність внутрішніх органів і тканин організму, передаються за допомогою периферичної (вегетативної) нервової системи. Значна кількість фармакологічних засобів надає лікувальну дію шляхом впливу на нервові закінчення вегетативної нервової системи. За рахунок цього відбувається вплив на передачу сигналів з центральної нервової системи.

Вегетативна (або периферична) нервова система (ПНС) складається з двох відділів: симпатичного (адренергічного) та парасимпатичного (холінергічного). Сигнали від нервів до органів передаються в спеціальних утвореннях, розташованих у нервових закінченнях, які називаються синапсами. При передачі сигналів синапси виділяють спеціальні речовини – медіатори (передавачі). Для симпатичного відділу вегетативної нервової системи таким передавачем (медіатором) є норадреналін, а для парасимпатичної – ацетилхолін. Внутрішні органи сприймають сигнали, які передаються до них медіаторами за допомогою спеціальних структур – рецепторів.

Рецептори, що сприймають сигнали від закінчень симпатичних нервів, називаються адренорецепторами, а рецептори, що сприймають сигнали від закінчень парасимпатичних нервів, називаються холінорецепторами. Адренорецептори, в залежності від їх фізіологічної ролі, ділять на ряд підтипів: α₁, α₂, β₁, β₂, β₃ ), а рецептори, що сприймають сигнали від закінчень парасимпатичних нервів, називаються холінорецепторами (холінорецептори в залежності від їх фізіологічної ролі також діляться на ряд підтипів: M₁, M₂, М₃).

Лікарські речовини, які діють подібно медіаторам, називаються міметиками. Звідси пішла назва відповідних груп лікарських засобів – холіноміметики, тобто речовини, що діють подібно ацетилхоліну, та адреноміметики – лікарські речовини, що діють подібно норадреналіну. Лікарські засоби, що перешкоджають взаємодії медіатора з рецептором та (або) порушують вироблення медіатора нервовим закінченням, називаються літиками або блокаторами. Тому препарати, що блокують холінорецептори, називаються холінолітиками або холіноблокаторами, а препарати, що блокують адренорецептори, називаються адренолітиками або адреноблокаторами.

Саме за таким принципом проводять класифікацію лікарських засобів для ПНС. Слід підкреслити, що крім ацетилхоліну та норадреналіну роль передавачів нервового збудження від нервових закінчень до рецепторів внутрішніх органів і тканин організму можуть виконувати й інші речовини, наприклад, дофамін, гістамін і серотонін. Відповідні групи лікарських засобів – це дофамінергічні, гістамінергічні і серотонінергічні препарати.

6.1. Класифікація лз, що діють переважно на периферичні нейромедіаторні процеси

1. Засоби, що діють на периферичні холінергічні процеси:

1.1. Ацетилхолін та холіноміметичні речовини.

1.2. Антихолінестеразні препарати (інгібітори холінестерази).

1.3. Антихолінергічні засоби, які блокують переважно периферичні холінореактивні системи.

1.4. Гангліоблокуючі препарати.

1.5. Курареподібні препарати.

1.6. Реактиватори холінестерази.

2. Засоби, що діють на периферичні адренергічні процеси:

2.1. Адреналін і адреноміметичні речовини.

2.2. Антиадренергічні препарати.

2.3. Препарати, що діють на центральні адренорецептори.

3. Дофамін та дофамінергічні препарати.

4. Гістамін та антигістамінні препарати.

5. Серотонін, серотоніноподібні та антисеротонінові препарати.