6.3.2. Адреноблокатори

Адреноблокатори – лікарські засоби, що усувають фізіологічні ефекти норадреналіну, адреналіну та синтетичних адреноміметиків внаслідок блокади адренорецепторів. За переважним впливом на певні типи адренорецепторів їх поділяють на α-, β- і (α + β)-адреноблокатори. Перші вибірково зв’язуються з α-рецепторами, не даючи медіатору – норадреналіну та адреноміметикам виконувати свої фізіологічні функції, а саме підвищувати артеріальний тиск. До α-адренолітиків належать похідні алкалоїдів ріжків, основною складовою яких є D-лізергінова кислота.

D-Лізергінова кислота

Серед синтетичних α-адреноблокаторів зупинимось на таких препаратах як фентоламін, тропафен (не вибіркові блокатори, що діють на α₁- і α₂-рецептори), які застосовують для профілактики та купірування гіпертонічних кризів, при порушенні периферійного кровозабезпечення. Вибіркові α₁-адреноблокатори – празозин і доксазозин – застосовують для лікування гіпертонічної хвороби. Вони інгибують стимулюючий ефект норадреналіну на α-рецептори судин, що викликає розширення периферійних судин і зниження тиску.

Тропафен Празозин

Доксазозин

Недоліком празозину є швидке зниження артеріального тиску після першого вживання, яке може призвести до колапсу – необхідно бути обачним на початку лікування та застосовувати на першому етапі мінімальні дози. Доксазозин знижує тиск на довгий час, його застосовують один раз на добу. Цей засіб також покращує ліпідний обмін. Також цей препарат знаходить все більш ширше застосування при аденомі передміхурової залози.

β-Адреноблокатори – це препарати, які мають велике значення для лікування порушень серцевого ритму, ішемічної хвороби серця, гіпертонії. Розрізняють β₁- і β₂-рецептори. У волокнах смугастих м’язів (наприклад, м’язів діафрагми і м’язів матки) відсутня симпатична іннервація, оскільки вони мають тільки β₂-рецептори. Тому адреналін, на відміну від норадреналіну, має на них сильну дію. Навпаки, тканини з симпатичною іннервацією (м’язи серця, дванадцятипалої кишки) мають більше β₁- ніж β₂-адренорецепторів. В сучасній фармакотерапії використовують невибіркові адренолітики (β₁- і β₂-адреноблокатори), такі як пропранолол (анаприлін), піндолол, окспренолол, а також кардіоселективні β₁-адреноблокатори – атенолол, метопролол, талінолол.

Пропранолол

Атенолол

6.3.3. Дофамін і дофамінергічні препарати

Дофамін – біогенний амін, що утворюється з L-тирозину і є попередником норадреналіну та адреналіну, а також медіатором, який взаємодіє з адренорецепторами та зі специфічними рецепторами, які отримали назву дофамінових.

Дофамін

Дофамінові рецептори розташовані в різних місцях організму. Багато дофамінових рецепторів знаходиться в різних областях ЦНС. Їх можна розділити на пресинаптичні та постсинаптичні. Крім того, постсинаптичні дофамінові рецептори можуть бути розділені на D₁ – ті, що пов'язані з дією дофаміну на активність ферменту аденілатциклази, та D₂ – ті, що не пов'язані з цією дією. В залежності від ступеня стимуляції або блокування нейролептиками цих рецепторів вони поділяються на чотири типи: D₁ – D₄. По аналогії з іншими засобами, що впливають на периферичні нейромедіаторні процеси, речовини, що стимулюють дофамінові рецептори, називаються дофаміноміметики, або агоністами дофамінових рецепторів; речовини, що блокують дофамінові рецептори, – дофамінолітиками, або антагоністами дофамінових рецепторів. Дофаміноміметики підрозділяються на дві групи:

1) непрямої дії, що впливають на пресинаптичні дофамінові рецептори, які регулюють синтез і вивільнення дофаміну та норадреналіну;

2) прямої дії, що впливають на постсинаптичні дофамінові рецептори.

До першої групи відносяться леводопа, мідантан та інші препарати, що стимулюють синтез дофаміну та ймовірно затримують його руйнування. Це сприяє звільненню дофаміну з гранул пресинаптичних закінчень. Подібні препарати застосовуються також для лікування хвороби Паркінсона.

Леводопа Мідантан

Друга група – психостимулятори, що виявляють дофамінергічні властивості (фенамін). Вони сприяють звільненню дофаміну та норадреналіну з гранул пресинаптичних нервових закінчень. Меридил (метилфенідат) – психостимулятор, що здатний звільняти дофамін з гранул пресинаптичних нервових закінчень. Аналогічну дію виявляють психостимулятор центедрін та інші препарати.

Дофамін – стимулятор прямої дії. Він підвищує силу серцевих скорочень і рівень артеріального тиску, збільшує серцевий викид, зменшує опір ниркових судин, збільшуючи в них кровообіг, а також діурез. Останнім часом в якості лікарського препарату знаходить застосування синтетичний дофамін. Дофамін не проходить через гематоенцефалічний бар’єр і не діє на ЦНС. Використовують його при різних шокових станах (наприклад, кардіогенний, травматичний, післяопераційний шок), а також, для покращення гемодинаміки при гострій серцевій та судинній недостатності.

Специфічним антагоністом D₂-рецепторів є бромокриптин. Гіпотензивна дія бромокриптину пов’язана з його впливом на ЦНС.

Бромокриптин

Бромокриптин застосовують в акушерській та гінекологічній практиці для покращення післяродової лактації, відновлення функції яєшників. Запропоновано застосування бромокриптину при паркінсонізмі, що пов’язано з його агоністичним ефектом по відношенню до дофамінових D₂-рецепторів.