3.10 Зведена відомість норм витрат матеріалів

У графу №2 записуємо дані по виду матеріалу, який використовується і приймає участь у створенні виробу.

У графу №3 записуємо стандарти всіх матеріалів, які використовуються.

У графу №5 записуємо у відповідності виміру того чи іншого матеріалу (м²) або (кг).

У графу №6,7,8 записуємо розміри вихідного матеріалу : довжини, ширина, товщина.

У графу №5 записуємо, як одиницю виміру матеріалів.

У графу №9 записуємо норматив матеріалу на виріб.

У графу №10 записуємо норматив матеріалу на програму.

4. Виробнича площа та габарити цеху

Розраховую площу обладнання з врахуванням кількості.

Норматив площі на ЦМ-2 становить 21 (м²)*1 =21 (м²).

Норматив площі на ЦКБ-40 становить 20 (м²)* = 20 (м²).

Норматив площі на СФ-6становить 16 (м²)*1 = 16 (м²).

Норматив площі на СР-6 становить 18 (м²)*1 = 18 (м²).

Норматив площі на С-6 становить 17 (м²)*1 = 17(м²).

Норматив площі на СВП-2 становить 16 (м²)*1 = 16(м²).

Норматив площі на ФС становить 19 (м²)* 1= 19(м²).

Норматив площі на Ц-6-1 становить 16 (м²)*1 = 16(м²).

Норматив площі на ШЛПС-6становить 20 (м²)*2 = 40(м²).

Нормативи площі беруться з характеристики обладнання.

4.1 Розрахунок площі обладнання цеху

Графа №1 – назва обладнання і робочого місця.

Графа №2 – тип, марка обладнання.

Графа №3 – кількість обладнання, яка визначена за формулою : n = n_{розрахункове}/n_{прийняте} (шт.).

Графа №4 – норматив площі обладнання, що береться з технічної характеристики.

Графа №5 – добуток гр.№3*гр.№4.

4.2 Розрахунок площі складів та міжопераційних витримок

(V) – кількість заготовок, що одночасно зберігаються на складі :

(m) – кількість елементів у виробі;

(Q_зм) – змінна програма виробів :

(П_рік) – річна програма цеху;

(D) – кількість робочих днів у році = 250;

(і) – кількість змін = 1;

(n) – тривалість зберігання на складі (в змінах) :

n – для вхідних складів = 2;3 зміни;

n – для вихідних складів = 1;2 зміни

(а) – кількість щитів в одній стопі по висоті (шт.) :

(β_ск) – коефіцієнт використання площі складу (0,5-0,6);

(Н) – висота штабеля 1,6-1,8 (м.) :

(β_шт) – коефіцієнт об`ємного заповнення штабеля (0,4-08);

Визначаю площу вхідного складу :

Визначаю площу вихідного складу :

Визначаю площу технологічних витримок щитів :

4.3 Розрахунок виробничої площі та габаритів цеху

Визначаю габаритні розміри цеху за формулою :

0,6 – коефіцієнт, який враховує місця для проходів і проїздів;

(F_обл) – площа зайнята обладнанням і робочими місцями;

(F_вхід) – площа вхідного складу;

(F_вихід) – площа вихідного складу;

(F_витр) – площа технологічних витримок.

Приймаю ширину цеху 18 метри.

318/18 = 17,6 (м)

Розміри повинні бути кратні 6.

Відповідно приймаю довжину цеху 18 метрів.

Розміри цеху становлять 18*18 = 324 (м²).

Висновок

Розглянемо детальніше перспективи дерево.

Взаємозв’язки деревообробної промисловості із багатьма іншими галузями економіки обумовлюють її роль у становленні економічного розвитку .

В Україні, зокрема, продукція деревообробної промисловості охоплює більш ніж 300 назв товарної продукції, яка поставляється на внутрішній і зовнішній ринки, що супроводжується тісною взаємодією із цілою низкою галузей, які виступають споживачами, так і постачальниками для неї. До таких галузей можна зарахувати машинобудування, хімічну та легку промисловість, транспорт, зв’язок, будівництво тощо. Однак внаслідок наявності як внутрішніх, так і зовнішніх стримувальних факторів розвитку, дія яких ще більшою мірою посилюється внаслідок економічної кризи, актуальним видається пошук шляхів підвищення рівня конкурентоспроможності галузі деревообробки. Першочерговими завданнями для досягнення цієї мети є налагодження ефективної взаємодії між виробниками, споживачами, фінансово-кредитною системою, органами місцевої влади та елементами інфраструктури з метою прийняття таких управлінських рішень, які б максимально задовольняли економічні інтереси усіх суб’єктів у відносинах, пов’язаних із деревообробною сферою. Ефективною формою забезпечення такої співпраці і є кластери.

Як вже зазначалося вище, значення деревообробної промисловості в економіці України визначається тим, що в сучасних умовах практично немає такої сфери господарства, де деревина і продукція її переробки не відігравали б істотної ролі. Деревина лежить в основі виробництва будматеріалів, меблів, паперу та іншої продукції, що дозволяє розглядати її як об’єкт жорсткої конкуренції між “лісовою” економікою і деякими іншими секторами, а також сільське господарство, промисловість, будівництво, транспортну інфраструктуру тощо.

Деревина слугує сировиною як при виробництві засобів виробництва, зокрема предметів праці (круглий ліс, пиломатеріали, фанера, деревні плити, метиловий спирт тощо), так і предметів споживання (меблі).

Найтиповішим структурним представленням деревообробної промисловості, як підкомплексу лісопромислового комплексу, є включення в неї таких галузей виробництва: лісопильної, фанерної і меблевої промисловості, виробництва деревно-стружкових і деревноволокнистих плит та будівельних матеріалів з лісу (вікна, двері, паркет) [2]. Згідно з класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД), можна виділити такі види економічної діяльності, які входять до її складу: “ Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів ” та “ Виробництво меблів ”.

Основними видами продукції деревообробної промисловості є пиломатеріали, деревні плити для потреб будівництва, заготовки і деталі для вагоно-, авто-, суднобудування, а також машинобудівна дерев’яна тара, меблі тощо. Сировинна база деревообробної промисловості України складається з деревини, яку заготовляють у місцевих лісах, та деревини, що привозять з Росії та Білорусії.

Підприємства деревообробної промисловості, характерною ознакою яких є найбільша концентрація як заготівлі, так і споживання деревообробної продукції, традиційно розміщуються у місцях зосередження лісосировинних ресурсів – на Поліссі, у Передкарпатті і Закарпатті.

Найбільш потужною серед деревообробних галузей промисловості України є меблева, у якій зайнято 47 % промислово-виробничого персоналу та виробляється 40 % товарної продукції підкомплексу. Центрами виготовлення меблів є Київ, Житомир, Одеса, Харків, Чернівці, Львів, Мукачеве, Луганськ, Дніпропетровськ, Донецьк. Серед спеціалізованих підприємств з виробництва меблів виділяється Івано-Франківська, Житомирська, Київська імені В.Н. Боженка меблеві фабри­ки, а також Дрогобицький, Львівський, Молочанський меблеві комбінати.

Список використаної літератури

1. П.Д. Бобіков “Конструювання столярно-меблевих виробів” М. “Вища школа„ 1989р.

2. В.П. Бухтіяров “Технологія виробництва меблів” М. “Вища шко­ла” 1989р.

3. І.Г. Войтович “Основи технології виробів з деревини” Львів- 2004р.

4. І.М. Заєць “Технологія виробів з деревини” Київ - 1998р.