ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ

результату праці, який може і повинен бути поліпшений. А споживачами

вважають	тих,		хто	користується	результатами	праці	попереднього
виконавця.
Особливо		важливим пріоритетом у системі управління фірмою є
орієнтація	на	споживача. Втілюється вона через маркетингову					політику
підприємства		як	найважливіший напрям його діяльності				за ринкових
відносин.

Маркетинг (англ. marketing — торгівля) — діяльність, спрямована на задоволення потреб споживачів через з'ясування споживчих потреб, розробку відповідних товарів, встановлення цін, налагодження систем розподілу, ефективне стимулювання попиту.

Основними видами маркетингу є американський та японський,							які, хоча
і переслідують одну мету– задоволення потреб покупців, реалізуються
різними методами. Японський підхід орієнтується на задоволення потреб
споживача таким чином, яким сам виробник задовольнив би власні.
Американський підхід зосереджується на стратегічному аспекті– з’ясуванні
потреб покупця для досягнення власної мети. Японський варіант розглядає
смаки та потреби покупця як вроджені риси, які необхідно задовольнити.
Згідно з американським підходом покупцем					маніпулюють: маркетолог
повинен так подати інформацію про товар, щоб переконати покупця у
необхідності його придбання. Японський маркетинг служить споживачеві
через	товари та	сервіс, його	лозунг – «Хай	за себе говорять				товари	та
послуги» на противагу американському – «Хай говорять продавці».
Основою стратегії виробництва та збуту товарів є маркетингова суміш,
або,	як стверджують американці, чотири			«П»	маркетингу:		продукт,
продажна ціна, просування та позиція.
Найважливішими завданнями маркетингової політики фірми є:
– вивчення попиту та сегментація ринку;
–	вивчення	психології	споживача	та	вплив	на		неї	з	м
	якнайвигідніше подати свій товар;

–вироблення концепції продукту як комплексу переваг;

–визначення життєвого циклу товару тощо.

Маркетологи вирізняють вісім видів попиту: від'ємний, нульовий, прихований, спадаючий, рівномірний, повний, перенасичений та небажаний, кожен з яких має свої особливості.

Сегментація ринку поділяє споживачів на групи на основі розбіжностей у потребах, характеристиках та виділяє сегмент споживачів, які однаково реагують на один і той самий набір стимулів.

Питання для самоконтролю

1.Які риси характеризують підприємництво в умовах сучасної ринкової системи?

2.Які організаційно-правові форми підприємництва існують в розвинених країнах світу?

161

3.Які традиційні та нові види підприємницької діяльності існують в Україні після переходу до ринкової економіки?

4.Що таке венчурне підприємництво, і які функції воно виконує?

5.Що таке франчайзинг, на яких засадах він створюється, і які має переваги?

Тема 15. СВІТОВА ЕКОНОМІКА: СУТНІСТЬ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

1.Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа формування світового господарства.

2.Форми міжнародних економічних відносин.

3.Глобалізація як новий етап розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці

1.Міжнародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа

формування світового господарства

Однією	з	фундаментальних		закономірностей	розвитку		сучасного
суспільно-історичного прогресу є інтернаціоналізація економічних відносин
і формування		на	цій основі	структурно цілісної		системи		світовог
господарства.
Світове	господарство представляє собою внутрішньо					суперечлива

єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.

Етапи розвитку світового господарства:

I етап – кінець XIX – початок 20-х років XX ст.;

II етап – друга третина 20-х років – кінець 80-х років XX ст.;

III етап – кінець 80-х – початок 90-х років XX ст. і продовжується нині. Суб’єкти світового господарства:

-національні держави (національні господарства);

-міжнародні і транснаціональні корпорації, транснаціональні банки;

-регіональні об’єднання і союзи держав;

-міжнародні організації та інститути.

Світове господарство характеризується такими рисами:

-зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

-створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин;

-формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економічних

взаємовідносин між країнами.

Економічними засадами функціонування світового господарства є міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація економіки та міжнародна

162

конкуренція, які стимулюють розвиток економічної інтеграції на світовому ринку. Міжнародний поділ праці виступає як економічний фундамент світогосподарських зв’язків.

Міжнародний поділ праці(МПП) представляє собою зумовлену певним ступенем розвитку продуктивних силспецифічну форму поділу суспільної праці, що переросла межі національних економік і призводить до спеціалізації країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природно-кліматичних, історичних та економічних умов. МПП забезпечує зростання суспільної продуктивності праці та економії робочого часу і відображає рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства.

Форми міжнародного поділу праці:

-загальний поділ праці ґрунтується на галузевій спеціалізації окремих країн (сільськогосподарське виробництво, переробні галузі тощо).

-частковий поділ праці ґрунтується на спеціалізації у виробництві готових виробів (медапаратура, взуття, меблі, трактори тощо).

- одиничний поділ праці ґрунтується на подетальній спеціалізаці (виробництво шарикопідшипників, шин, двигунів тощо).

Показник участі країни у міжнародному поділі праці:

Експортна квота = Обсяг експорту / Обсяг валового внутрішнього продукту · 100%

Сучасний етап розвитку міжнародного поділу праці характеризується:

-розвитком спеціалізації та кооперування виробництва наукомісткої

	продукції, прогресивних технологій,			що зумовлює		деіндустріалізацію
	промислово	розвинених	країн(скорочення		у	їхніх	структурах
	виробництва базових галузей);
-	поглибленням	спеціалізації	у	сфері	науково-технічних		знань	та
	інформації;
-	інтернаціоналізацією сфери послуг, тісним				переплетінням продажу
	послуг з виробництвом та збутом товарів, експортом капіталу, обміном
	інформацією;
-	загостренням	конкуренції на міжнародних			ринках, глобалізацією її

змісту, зростанням значення інтернаціональних конкурентних переваг.

Матеріальною основою подальшого поглиблення міжнародного поділу

праці

є

удосконалення

інтернаціональної

структури

матеріального

і

духовного виробництва, - з одного боку. А друга сторона поглиблення МПП

характеризується об’єктивною взаємозалежністю розвитку міжнародного

поділу праці та умовами формування економічної рівноваги на світовому

ринку.

Це

означає,

що рівень

розвитку МПП, його економічні межі

регулюються

існуючими

можливостями

досягнення

внутрішнь

збалансованості світогосподарських зв’язків.

Об’єктивна

зумовленість

рівня

розвитку

МПП

можливостями

формування структурної рівноваги і відповідно пропорцій міжнародного

обміну є одним з найважливішихекономічних законів світового ринку.

Реалізується цей закон на двох рівнях– за допомогою ринкового механізму

саморегулювання

і

на

основі

погодженого

використання

міжнародних

163

інституціональних регуляторів ринкових структур (наприклад, МВФ, тощо).
Інтернаціоналізація	економіки – формування, розвиток	та

поглиблення економічних взаємозв'язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

	Форми інтернаціоналізації економік:
-	інтеграційна, яка	представляє		об’єднання		ринків, а	згодом	і
	виробництв окремих країн у зону вільної торгівлі та підприємництва;
-	транснаціональна,	що	характеризує		взаємопереплітіння		економік
	різних країн внаслідок функціонування транснаціонального капіталу.

Інтернаціоналізація економіки веде до посилення міжнародної економічної інтеграції. Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) – процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму. МЕІ носить переважно регіональний характер.

Форми міжнародної економічної інтеграції:

-торговельна інтеграція що представляє створення зон вільної торгівлі країн учасниць;

-валютно-фінансова інтеграція, що передбачає зняття обмежень на переміщення капіталів всередині угрупування, єдина валютна політика тощо;

-створення єдиного економічного простору, що означає усунення

нетарифних бар’єрів у взаємній торгівлі.
До найбільших		регіональних		інтеграційні	угрупувань відносяться
наступні:
АПЕК – Азійсько-тихоокеанське економічне об’єднання, частка якого
досягає 50% міжнародної торгівлі.
ЄС – Європейський Союз (37,3 % світової торгівлі).
НАФТА –	Північноамериканське			регіональне	об’єднання(18,7%
світової торгівлі).
АСЕАН – Південноазійське регіональне управління (6,8%).
МЕРКОСУР – Латиноамериканське об’єднання (1,5 %).
Провідну	роль	у	сучасному	світовому	господарстві	відіграють

інтернаціональні промислові та банківські корпорації.

Міжнародні корпорації (МНК) – представляють собою концерн або союз концернів різних країн, які домінують в одній або кількох сферах світового господарства.

Основними суб'єктами світогосподарських зв'язків на сучасному етапі є транснаціональні корпорації (ТНК), тобто фірми, які здійснюють основну

частину своїх операцій за межами	країни, в якій вони			зареєстровані,
найчастіше в декількох країнах, де	розміщені	їхні	відділення, філії,
підприємства.
Транснаціональні банки (ТНБ) —	крупні	банки,	які	виконують

посередницьку роль у міжнародному русі позичкового капіталу(спираючись на мережу закордонних підприємств) контролюють (за державної підтримки) валютні й кредитні операції на світовому ринку.

164

Еволюційний шлях розвитку світового господарства дає можливість зробити класифікацію країн світового господарства наступним чином за такими критеріями:

За специфікою господарських систем:

-країни з розвиненою ринковою економікою;

-країни з ринковою економікою, що розвивається;

-країни з перехідними до ринку економіками;

-країни з неринковою економікою.

За ступенем економічного розвитку:

-високорозвинені;

-середньорозвинені;

-з низьким рівнем розвитку.

-нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Латинської Америки;

-високодохідні нафтоекспортуючі країни;

-найменш розвинені країни.

2. Форми міжнародних економічних відносин.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) представляють собою систему економічних відносин в рамках світового господарства.

Розрізняють наступні форми міжнародних економічних відносин:

-світова торгівля;

-міжнародний рух капіталів;

-міжнародні валютно-фінансові відносини;

-міграція робочої сили;

-науково-технічне співробітництво. Розглянемо ці форми детальніше:

Світова торгівля – це форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому

міжнародному поділі праці, спеціалізації окремих країн, на виробництві певних товарів і послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем розвитку.

Міжнародний рух капіталів означає переміщення грошових засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

	Таблиця 3
Форми міжнародного руху капіталів
Критерії класифікації	Форми вивозу капіталу
За суб’єктами, що вивозять капітал	Приватний і державний
За об’єктами	Грошовий і товарний
За строками	Довгостроковий і короткостроковий
За способом отримання доходу	наПозичковий і підприємницький
капітал

165

			Таблиця 4
Форми вивозу підприємницького і позичкового капіталів
Позичковий капітал		Підприємницький капітал
Позики, кредити	Банківські	Прямі інвестиції	Портфельні
	депозити; засоби		інвестиції
	на рахунках
	інших
	фінансових
	інститутів

Прямі інвестиції надають право управлінського контролю за об’єктом, у

який інвестовано капітал.

Портфельні

інвестиції

здійснюються

шляхом

придбання

акцій

іноземних підприємств у розмірах, які не забезпечують право власності або

контролю над ними.

Функції міжнародного ринку капіталу:

-

забезпечення економіки готівкою;

- надання можливостей корпораціям та

окремим

особам

отримувати

дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових засобів;

- перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі.

Міжнародні валютно-фінансові відносини– це форма міжнародних

економічних відносин в сфері валютних розрахунків.

Розрізняють

національні

та світову

валютні

системи. Національні

валютні системи активно взаємодіють між ,собоюутворюючи

єдину

структуру

міжнародних

валютних

відносин. У

процесі

поглиблення

міжнародного поділу праці та економічних зв’язків відбувається інтеграція

національних валютних систем у світову валютну систему.

Міграція робочої сили – це форма міжнародних економічних відносин,

яка

характеризує

переміщення

працездатного

населення з однієї країни в

іншу з метою пошуку роботи та нових сфер застосування своїх здібностей.

Причинами міжнародної міграції робочої сили є національні відмінності

у рівні зарплати, вартості життя, рівні безробіття, потребах у робочій силі.

Сучасні тенденції розвитку міжнародної міграції робочої сили:

-головний напрям міграції робочої сили відбувається з , країнщо розвиваються, у розвинені країни світу;

-активізація міграційних процесів між розвиненими країнами;

-активізація міграції між країнами з перехідною економікою;

-виникнення нової форми міграції– «втеча умів», тобто міграція науково-технічних кадрів у високорозвинені країни;

-розширення обсягів нелегальної міграції, зумовленої жорсткою міграційною політикою розвинених країн.

Науково-технічне	співробітництво – це	форма	міжнародних
економічних відносин країн на світовому рівні в галузі науки і техніки.
Форми міжнародного науково-технічного співробітництва:
- створення спільних науково-дослідних центрів,		бюро, лабораторій для

166

використання новітніх оригінальних ідей у галузі ,наукитехніки, маркетингу тощо;

-спільні дослідження світового досвіду в галузях організації виробництва і праці;

-консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики;

-організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників.

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується трансформаційними зрушеннями в системі міжнародних економічних відносин, які зумовлюються дією наступних факторів:

-поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінансовій сферах;

-швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інформаційного суспільства;

-зміни суспільно-економічних та політичних , устроївзокрема постсоціалістичних держав;

-економічні, науково-технічні й технологічні зрушення, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації;

-зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у системі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства.

Концепції трансформації міжнародних економічних відносин:

-концепція нового міжнародного економічного порядку(НМЕП, 1974

р.), висунута країнами, що розвиваються, і спрямована на протидію пануванню ТНК у системі МЕВ;

-концепція міжнародної економічної безпеки(МЕБ, середина 80-х років XX ст.).

Розглянемо коротко зміст кожної концепції.

Зміст концепції нового міжнародного економічного порядку :

-встановлення економічно обґрунтованих цін на сировину та готові продовольчі й промислові товари;

-встановлення прийнятних для країн, що розвиваються, валютнофінансових відносин;

-усунення дискримінаційних обмежень, створення пільгових умов для зовнішньо-економічної діяльності країн, що розвиваються, тощо.

Концепція міжнародної економічної безпеки стосується інтересів усіх держав світового господарства і має такий зміст:

-ліквідація дискримінації у практиці зовнішньо-економічних відносин;

- встановлення	нового	міжнародного		економічного		поряд, кийу
зумовив би економічну безпеку всіх національних держав;
- концентрація спільних зусиль у вирішенні проблем заборгованості;
- розробка	механізмів,	спрямованих		на	вирівнювання		рівнів
економічного	розвитку	,країнщо	розвиваються, та			країн	із
трансформаційною економікою;
- об’єднання зусиль для		вирішення екологічних проблем, освоєння
космосу, боротьби з наркобізнесом, тероризмом тощо.

167

3. Глобалізація як новий етап розвитку інтеграційних процесів у світовій економіці

	Глобалізація – складний багатогранний процес, який поширюється на
всі	явища		суспільного		розвитку		і	пов’язаний	з	поглиб
інтернаціоналізації			світової		економіки, зростанням			взаємозалежності
національних		держав,		зумовлених		прискореним		рухом	міжнародних
переміщень товарів, послуг, капіталу, високих технологій тощо.
	Поняття «глобалізація» увійшло в науковий обіг у80-ті роки ХХ ст. як
відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки,
зумовлених посиленням				дії загальноцивільних			законів та закономірностей,

які охоплюють усі сфери суспільного життя й формують постіндустріальну світову цивілізацію.

Глобалізація — це нова фаза світогосподарських зв'язків, пов'язана з переходом до глобальної економіки (геоекономіки).

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

–формується глобальне світове виробництво на основі планетарного охоплення світової економіки транснаціональними корпораціями транснаціональними банками, розвитку довгострокових виробничих зв'язків, стратегічних альянсів, договорів про співдружність тощо;

–кардинально міняється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання виробництва,

афінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і послуг;

–змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає

товарообмін	наукомісткою, високотехнологічною			продукцією	між
розвинутими країнами;
– якісних	перетворень зазнає фінансова сфера, змінюється її роль				у
світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових,
кредитних ринків тощо;
– посилюється орієнтація розвинутих економік на розгортання всіх сфер
людської	активності: здатність	генерувати	нові	знання, швидко	їх

застосовувати, використовуючи сучасні методи обробки інформації;

– інтенсифікується пошук світового центру управління та інструментів регулювання глобальних світогосподарських процесів.

Глобальна економіка — якісно новий стан світової економіки, яка поступово перетворюється в цілісний глобальний організм, поєднаний гігантською виробничо-збутовою мережею, глобальною фінансовою системою, планетарною інформаційною мережею тощо.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності техніко-

технологічних, соціально-економічних, політичних	та морально-етичних
факторів.
Фактори глобалізації:
- технічні, технологічні: науково-технічний	прогрес, розвиток

міжнародної інфраструктури, розвитк телекомунікаційних технологій;

168

- соціально-економічні: поглиблення				міжнародного	поділу	, праці
розвиток	інтернаціоналізації		виробництва, зростаюча		залежність
національних	економік	від зовнішніх		чинників, розпад	соціалістичної
системи та посилення ринкових трансформаційних процесів;
- політичні:	зростаюча	орієнтація	національних держав на			зовнішні
зв’язки, посилення ролі міжнародних економічних та фінансових інститутів,
геополітичне зрушення;
- морально-етичні: інтернаціоналізація				освіти, культури,	інформації,

зростання мобільності молоді, соціальних зв’язків на світовому рівні.

Форми прояву глобалізації:

–формування загальнопланетарного науково-інформаційного простору, світової комунікаційної мережі, глобальних технологічних систем;

–інтенсифікація міжнародних трансакцій, формування глобальних ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового демонтажу торговельних бар'єрів, підписання багатосторонніх торговельних угод тощо;

–розширення світового фінансового ринку, різке збільшення обсягів і швидкості потоків капіталів, фінансових операцій;

–зростання відкритості й посилення взаємозалежності ,економік господарсько-технологічне зближення країн, інтенсифікація регіональних інтеграційних процесів;

–становлення єдиного світового виробництва на основі інтенсифікації

планетарної	діяльності		глобальних	господарських	компл
(мультинаціональних		компаній,	багатопрофільних	транснаціональних
корпорацій, транснаціональних банків, їхніх об'єднань тощо);

–міжнародний рух циклічних коливань економіки, біржових, валютних і фінансових криз; зближення процентних ставок, внутрішніх і світових цін тощо;

–уніфікація ведення бізнесу, формування нової системи глобального управління; зростання кількості наднаціональних структур регулювання

світового	господарства, міжурядових	та	неурядових	міжнародних
організацій;

–інформаційно-культурне зближення народів, впровадження єдиних стандартів життя, уніфікація уподобань, цінностей, суспільної свідомості тощо;

–порушення рівноваги світової екосистеми, загострення глобальних проблем.

Глобалізація – неоднозначний і суперечливий процес, який породжує низку глобальних проблем на світовому рівні. Їх класифікують за сферами наступним чином:

І. У сфері взаємодії природи і суспільства проблеми:

-проблеми забезпечення людства продовольством, енергією, сировиною;

-раціональне природокористування і збереження навколишнього середовища та утилізація відходів виробництва;

-раціональне використання ресурсів Світового океану.

169

ІІ. У сфері сіспільних взаємовідносин:

-відвернення світової війни та забезпечення стабільного миру;

-подолання економічної відсталості країн третього світу;

-попередження регіональних, локальних та міжнародних конфліктів.

ІІІ. У сфері розвитку людини:

-проблеми демократизації суспільства та охорони прав людини;

-боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом;

-подолання епідемій і тяжких захворювань (наприклад, СНІДу).

Основні форми міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем:

-реалізація спільних проектів і програм;

-передача технологій;

-виділення кредитів;

- участь	у	видобуванні, перерозподілі	природних	ресурсів	та
реформування системи ціноутворення на них;

-надання країнам, що розвиваються, доступу на світовий ринок;

-світові та регіональні угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій.

		Питання для самоконтролю
1.	Що	таке міжнародний поділ праці? Які причини і форми прояву
	міжнародного поділу праці?
2.	Що	таке інтернаціоналізація господарського життя та які головні
	форми її прояву?

3.Що таке світове господарство?

4.Які форми міжнародних економічних відносин існують на сучасному етапі розвитку?

5. Що собою представляє глобалізація світової економіки та яке її значення для розвитку світового господарства?

Тема 16. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ І СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА.

1.Суть міжнародної торгівлі, теорії розвитку та зовнішньоторгівельна політика.

2.Торговельний та платіжний баланси країни.

3.Зміст і структура світової валютної системи. Валютний курс.

1. Суть міжнародної торгівлі, теорії розвитку та політика.

Важливою складовою ланкою світового ринку є міжнародна торгівля. Міжнародна торгівля — форма міжнародних економічних відносин,

170