3. Терміни та професіоналізми

Термін – це слово або словосполучення, що позначає поняття з певної галузі знань – науки, техніки тощо, напр.: інтеграл, схема, кредит.

Ознаки термінів:

1. системність;

2. наявність дефініції (визначення);

3. однозначність у межах певної термінологічної системи;

4. стилістична нейтральність, відсутність емоційного забарвлення;

5. точність значення.

Терміни бувають:

• загальнонаукові – ті, що з одним значенням вживаються в кількох галузях, напр.: синтез, аргумент, категорія;

• галузеві – ті, що вживаються лише в одній галузі та використовуються в працях, розрахованих на фахівців у певній галузі, напр.: гідрат, карбід.

Якщо термін вживається у різних термінологічних системах, то видозмінюється і його значення. Наприклад: реакція у хімії – “взаємодія між двома і більше речовинами”, у фізіології – “відповідь на подразнення”, у політиці – “повернення до старих суспільних поглядів”.

Інколи терміни навіть в одній галузі можуть мати кілька значень. Наприклад, у справочинстві слово справа означає як один документ, так і сукупність документів. Інше значення має словосполучення юридична справа. Правильне значення терміна в таких випадках допомагає з’ясувати контекст.

Система термінів мови або певної галузі називається термінологією.

Науковому й офіційно-діловому стилям притаманна термінологія, що утворилася з активної лексики (справочинство, множення, кут), запозичилася з інших мов (бланк, бюджет), утворилася за допомогою власних та іншомовних слів чи з запозичених складників (фотокамера, термометр, радіоцентр).

Крім термінів, у професійному спілкуванні вживається значна кількість номенклатурних назв – своєрідних етикеток одиничних предметів, які найчастіше виражені буквено-цифровими символами: КО-31 (кондиціонер), М-100 (марка цементу).

Терміни й номенклатурні назви в текстах, розрахованих на фахівців, не пояснюються.

Професіоналізми – це слова або вислови, властиві мовленню людей певної професії. Вживаються тільки у відповідному професійному колі й не відповідають нормам літературної мови.

Професіоналізми бувають вузького призначення і загальномовні – ті, що використовуються у ділових документах споріднених установ, а для міжвідомчих справ небажані: доукомплектувати, дообладнати, недовнесок.

У різних галузях науки, виробництва, політики професіоналізми виступають як синоніми до термінів, але на відміну від термінів вони можуть мати емоційне забарвлення і детально характеризувати рід занять, дії та предмети, пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад, із шахтарської справи – штрек, терикон, видавати на-гора.

У межах колективу, підприємства може з’явитися безліч нових професіоналізмів, наприклад: недовнесок, заорганізувати, надбудова, середвідомчий, листаж, дискваліфікація, плинність. Такі професіоналізми вживаються здебільшого в усному мовленні. У науковому та діловому спілкуванні вживання цих слів небажане.

4. Іншомовна лекисика у професійному мовленні

Мова збагачується не лише завдяки розвиткові багатозначності слів і постійному творенню нових лексем, а й за рахунок запозичень, тобто засвоєння слів однієї мови іншою.

Шляхи запозичень:

1. прямі, коли слово переходить безпосередньо з однієї мови в іншу, наприклад: хвороба (пол. мова), башлик, карий (татар. мова);

2. опосередковані, коли слово потрапляє з однієї мову в іншу через мови-посередники. Наприклад, слово цукор до української мови потрапило з індійської через посередництво арабської, італійської та німецької мов: sakkhara (інд.) – sukkar (араб.) – zuchero (італ.) – Zucker (нім.) – цукор (укр.).

Слова можуть переходити з однієї мови до іншої усним шляхом (левада, лиман, огірок) або книжним (аудиторія, олімпіада).

У науковому та офіційно-діловому стилях лексичні запозичення часто виступають як терміни або входять до словосполучень термінологічного типу як їх складники. Ці слова і словосполучення не мають стилістичного навантаження; єдине, що можна відзначити, -- колорит офіційності, книжності, який вони надають тексту.

У професійному спілкуванні переважно використовуються лексичні запозичення з давніх мов – грецької та латинської, а також із західноєвропейських мов. З грецької мови до нас перейшли шкільні терміни (логіка, історія, філософія, лексика), слова, пов’язані з розвитком різних галузей науки та політичним життям (теорема, схема, автономія, економія).

Запозичення з латинської мови вживаються в усіх глузях науки та в офіційно-діловому стилі: абітурієнт, аудиторія, апаратура, декан, інструмент, коефіцієнт, конспект, лекція, університет, факультет; адвокат, цивільний, юрист; директор, документ, інструкція, секретар, резолюція, циркуляр.

Запозичення з західноєвропейських мов:

- з німецької мови – слова, пов’язані переважно з торгівлею й управлінням (банк, бухгалтер, вексель, касир, поштамт, штемпель, штраф);

- з французької мови – слова на позначення суспільно-політичних понять (аташе, бюлетень, депеша, транспарант);

- з англійської мови – терміни, пов’язані з економікою та бізнесом (банкнот, бізнес, бюджет, економіка, маркетинг, менеджер, трест, чек);

- з італійської мови – фінансово-економічна термінологія (брутто, нетто, валюта, каса, інкасатор, фірма).

Проте якщо є дві назви (українська й іншомовна), то перевагу слід надавати українській, оскільки вона зрозуміліша, легше запам’ятовується, наприклад: образ (замість імідж), нестача (замість дефіцит), чинник (замість фактор), відшкодування (замість компенсація), відповідник (замість еквівалент), вада (замість дефект), поважний (замість респектабельний).

Для з’ясування значення іншомовного слова радимо використовувати

Словник іншомовних слів / За ред. акад. О.С.Мельничука. – К.: УРЕ, 1985.