Число іменників

У професійному спілкуванні слід надавати перевагу іменникам, що вживаються лише у формі однини або множини.

У формі однини вживаються:

• збірні іменники: прокуратура, ректорат;

• речовинні іменники: водень, газ, залізо;

• абстрактні назви: розвиток, праця.

Форми множини від цих іменників у науковому та офіційно-діловому стилях передають сортові, збірні чи якісні назви термінологічного характеру, наприклад: технічні мастила, леговані сталі, мінеральні води, сухі вина.

Відмінок іменників

1. При відмінюванні іменників ІІ відміни чоловічого роду слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми.

Закінчення іменників чоловічого роду

в родовому відмінку однини залежно від їх значення

Таблиця 3

-а, -я

-у, -ю

1. Назви осіб, власні імена, прізвища: професора, декана, інженера, Ігоря Петренка. 2. Назви міст: Києва, Парижа, Лондона. 3. Назви річок із наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі: Дніпра, Ірпеня, Остра. 4. Назви чітко окреслених предметів і понять: замка, ключа, трактора. 5. Назви мір довжини, ваги, площі, часу, одиниць енергії, напруги: метра, гектара, відсотка, байта, ампера, вольта, місяця, тижня (але : року, кварталу); назви місяців і днів тижня: січня, листопада, понеділка, четверга; назви грошових одиниць: долара,фунта, шилінга; числові назви: десятка, мільйона. 6. Назви машин та їх деталей: дизеля, комбайна, кузова, мотора, поршня. 7. Терміни українські й іншомовного походження: атома, конуса, радіуса, сегмента; документа, чисельника, числівника (але: роду, виду, класу, часу, способу, складу, стану).

1. Власні назви, у яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у, -ю: Кривого Рогу, Кам’яного Броду. 2. Назви країн, великих територій: Казахстану, Криму, Сибіру. 3. Назви річок, у яких наголос не падає на закінчення, та озер: Бугу, Інгулу, Світязю. 4. Назви, що позначають збірні поняття: інвентарю, капіталу, каталогу, кодексу, колективу, комплексу, тексту, товару. 5. Іменники на позначення речовини, маси, матеріалу: азоту, водню, кисню. 6. Назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів, споруд, будівель, приміщень: університету, факультету, деканату, відділу, каналу, коридору, поверху, вокзалу, даху (але: ангара, гаража). 7. Назви місця, простору: абзацу, уривку. 8. Хімічні та фізичні терміни іншомовного походження: аналізу, синтезу, імпульсу, ферменту. 9. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, суспільних явищ: винятку, експорту, іспиту, конфлікту, мінімуму, принципу, прогресу, процесу, сорту. 10. Складні безсуфіксні слова – назви неістот: рукопису, трубопроводу, телефону (але: електровоза, пароплава, телевізора, телетайпа). 11. Префіксальні іменники – назви неістот: випадку, вислову, затору, запису, прибутку, прикладу.

Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати й закінчення -а, -я, і закінчення -у, -ю:

Алжира, Рима, Туніса (місто) – Алжиру, Риму, Тунісу (країна)

акта (документ) – акту (дія)

апарата (пристрій) – апарату (установа, сукупність органів)

бала (одиниця виміру) – балу (танцювальний вечір)

бара (одиниця виміру) – бару ( невеликий ресторан)

блока (частина споруди, машини) – блоку (об’єднання)

бора (свердло) – бору (хім. елемент)

елемента (деталь) – елементу (абстрактне поняття)

знака (мітка, марка, орден) – знаку (слід, відбиток)

листа (паперу; поштовий) – листу (рослина)

листопада (місяця) – листопаду (час опадання листя)

органа (частина організму) – органу (установа, видання)

папера (документ) – паперу (матеріал)

рахунка (документ) – рахунку (дія)

реверса (механізм) – реверсу (зворотній бік монети)

терміна (слово) – терміну (строк)

фактора (маклер) – фактору (чинник)

центра (кола) – центру (абстрактне поняття)

шаблона (пристрій, креслення) – шаблону (зразок)

2. Для уникнення одноманітних форм, коли в давальному відмінку однини поряд вживаються кілька іменників чоловічого роду, слід чергувати форми з різними закінченнями – спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а потім – -у (-ю): Іваненкові Сергію Микитовичу, панові директору, добродієві Щербаню Іванові Петровичу.

3. В орудному відмінку однини треба розрізняти прізвища прикметникового походження на -ов (-ев, -єв), -ін, -ин й однозвучні назви населених пунктів. Прізвища мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів – -ом: Іваном Петровичем Черниковим, але селом Черниковом.

Проте прізвища на -ов, -ин, -ін, які не походять від прикметників, мають закінчення -ом: Волошин – Волошином, Дарвін – Дарвіном, Чаплін – Чапліном.

4. У звертанні до осіб обов’язково вживається форма кличного відмінка: декане, голово, генерале, академіку, Ілле, Олегу, Марино Іванівно, Миколо Гнатовичу.

5. Ініціальні абревіатури в офіційно-діловому та науковому мовленні, як правило, не відмінюються: керівництво ЖЕК, працівники ВАК. Складноскорочені слова можуть бути змінними і незмінними: зустріч у райраді, запитати у завкафедри, звернутися до міськвно.

Слід пам’ятати, що в українській мові не відмінюються:

1. Іншомовні слова:

1.1. Загальні назви з кінцевим голосним (таксі, метро, факсиміле, леді) та приголосним (міс, фрейлін).

1.2. Географічні назви з кінцевим голосним: Тампере, Улан-Уде, Монпельє, Урарту, Чарджоу, Комарово, Тушино.

1.3. Чоловічі та жіночі імена з кінцевим голосним (Асабе (чол.), Даду (чол.), Хадхо (чол.), Глебі (жін.), Шелеме (жін.), Янсуло (жін.)), а також жіночі імена з кінцевим приголосним (Джанет, Мерилін, Мукарам).

1.4. Назви часописів: “Таймс”, “Уніта”, “Фігаро”.

2. Жіночі прізвища українського походження, що закінчуються на О та з нульовим закінченням: Білоножко, Кухаренко, Дем’янчук, Шиян.

3. Відчислівникові іменники типу піввідра, півроку.