Протокол хронометрії уроку

Дії на уроці	Час закінчення	Переважно рухові роб.		Перевірка розумов.роб.		Допоміжні дії		Відпочинок		Недоліки затраченого часу	Примітка
		+	-	+	-	+	-	+	-

ТЕМА: Підготовка вчителя до уроку

План

1. Підготовка до уроку.

2. Проведення уроку.

1. Підготовку вчителя до уроку можна поділити на 2 етапи:

1. Попередня підготовка.

2. Безпосередня підготовка.

Етапи попередньої підготовки передбачає аналіз результативності роботи за минулий рік. Виявлення позитивних моментів, прорахунків, пошук шляхів їх усунення та планування діяльності на наступний рік. Метацього етапу полягає у створенні систем націлення учнів на досягнення конкретних результатів. Водночас, на першому етапі формується система закріплення вивчення вправ шляхом періодичного повторення та систематичної самостійної роботи школяра.

На етапі безпосередньої підготовки до урокувчитель виконує великий обсяг роботи, зокрема що до змістовного організаційного, методичного і матеріального забезпечення уроків, їх побудови. Технологія безпосередньої підготовки вчителя до уроку передбачає послідовне виконання ним низки дій, а саме:

1. Конкретизує завдання уроку. Під час планування навчального матеріалу завдання уроку уже були сформовані, але у процесі роботи може бути виявлено, що запропоновані учителем теми педагогічних дій, що до засвоєння конкретних вправ занадто високий або низький, тому безпосередня підготовка і починається із уточнення завдань і вибору оптимального варіанту їх розв’язання.

2. Вчитель добирає відповідні засоби для вирішення поставлених завдань. При цьому враховується, що розв’язання одних і тих же завдань можливе різними засобами, але для кожного конкретного випадку засоби мають різну ефективність. Вчитель зобов’язаний обирати найдоцільніші, що дають змогу забезпечити вирішення водночас кількох завдань найкоротшими шляхом.

3. Здійснюється організаційно-методичне забезпечення, тобто підбирає методи і форми організації навчальної діяльності; визначає розміщення і шляхи переміщення учнів, способи розташування і прибирання приладів, роздачі та збору інвентаря. Водночас передбачає заходи попередження вправи.

4. Здійснює рухову підготовку до уроку пов’язану з необхідністю постійно підтримувати належну, власну, спортивну форму. Учитель повинен вміти показати всі запропоновані вправи на рівні результатів, передбачених контрольними нормативами для учнів.

5. Забезпечує теоретичну і мовну підготовку. Учитель повинен мати ґрунтовні знання, які йому належить передати учням, досконало опановувати мову і методику повідомлення теоретичних відомостей, щоб не знизити рухову активність учнів. Старанно підбирати потрібні для кожного конкретного випадку слова, правильно будуйте речення.

Потім мовлення на уроці досягають певного емоційного стану. Він може бути урочистим, святковим (підсумовування змагань), обурливим (за порушення дисципліни), радісним або сумлінним (після перемоги чи порвазки0.

Виявлена вольова мова сприяє успішному керуванню класом. Всіляко уникайте монотонного мовлення, говорити треба підвищуючи і понижуючи голос, згідно зі змістом слова або речення, а також дії учнів.

Велике значення у мовленні вчителя має дикція -чітка і виразна вимова слів і фраз. Правильна вимова тісно пов’язана за знанням термінології. Не припустимо користуватися неправильними, а іноді і вульгарними словами:

6. Здійснюємо матеріальне забезпечення уроку. В цьому плані робота ведеться в 3 напрямки. По-перше,вдосконалення, оновлення і створення відповідного матеріалу для чергового уроку.По-друге, підготовка наявних приладів, інвентаря та обладнання.По-третє, створення умова для проведення наступної серії уроків.

Першийнапрям полягає у виготовленні на передодні заняття дрібного інвентаря (гранат, обручів, гімнастичних палиць) в умовах шкільної майстерні силами вчителя та учнів, поліпшення стану розмітки, підготовки наочних посібників, музичних засобів.

Другийнапрям забезпечується безпосередньо перед заняттям і передбачає підготовку місць проведення уроку (гігієнічні умови, місце приземлення – стрибки, установка приладів, інвентаря, прапорців). До цієї підготовки слід залучати чергових учнів і тимчасово звільняти від занять.

Третійнапрям полягає в тому, що під час проведення однієї серії уроків учитель турбується про забезпечення нормальних умов для засвоєння нового матеріалу.

7. Турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан, пам’ятаючи, що діти сприймають особу педагога такою, якою бачили її. Ваш одяг і зовнішній вигляд скажуть за вас раніше, ніж ви вирішите промовити перше слово.

2.Успіх заняття визначається уже в процесі підготовки до нього. Проте не варто забувати, що конкретна ситуація не завжди може бути передбачена, а це в свою чергу викликає потребу перебудови уроку в процесі його проведення. Оцінити ситуацію, що склалась на уроці і творчо змоделювати її допомагають учительська майстерність та практичний досвід. Однак вдала імпровізація в ході уроку не можлива без глибоких знань, запасу варіантів, компетентного розрахунку, високо розвиненої інтуїції, бачення перспективи без вміння трансформувати чужий досвід та рекомендації методичної і літератури. Водночас звертаємо увагу на недопустимість безпідставного, не обґрунтованого відхилення вчителя від плану уроку, що порушує порядок і послідовність виконання вправ. Використання одного набору засобів у різних поєднаннях дають різний ефект.

Тема. Індивідуальний підхід до учнів та заняття в спеціальній медичній групі.

План

1. Індивідуальний підхід до учнів.

2. Проведення занять з учнями віднесених за стягом здоров'я до спеціальної медичної групи.

1.Для того, щоб успішно розв'язати завдання з фізичного виховання молодших школярів, учитель повинен конкретизувати ці завдання , вибрати і застосувати відповідні засоби і методи навчання та виховання з обов'язковим врахуванням вікових анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей дітей рівня їхнього фізичного розвитку і стану здоров'я, ступеня фізичної підготовленості та інших особливостей.

Треба враховувати процес інтенсивного росту та розвитку дитячого організму. Один із головних гігієнічних завдань фізичного виховання в цей період має бути постійне стимулювання та забезпечення нормального перебігу цього процесу, при чому найважливішими завданнями є систематична активізація обміну речовин в організмі збереження необхідних енергетичних ресурсів для нормального обміну, досягнення гармонії в розвитку всіх органів і систем. Обмін речовин в організмі активізують значним обсягом рухової діяльності. Зберегти в достатній кількості енергетичні ресурси можна фізичними навантаженнями, не допускаючи виснажливих зусиль, а також забезпечуючи необхідний відпочинок після виконання фізичних вправ.

Організм молодших школярів потрібно берегти від зовнішніх впливів, які викликають різке перенапруження, гальмують процес розвитку. Необхідно послідовно зміцнювати та загартовувати організм дитини, підвищуючи життєздатність і опірність несприятливим зовнішнім впливом. З цією метою слід продумано добирати та застосовувати вправи, розраховуючи обсяг, інтенсивність і розподіл у часі відповідних навантажень, з відповідальністю забезпечуючи оптимальні гігієнічні умови занять (чисте повітря, відповідні вікові учнів інвентаря та обладнання), а також психічну справність приладів, забезпечення страхування.

Необхідно враховувати ще одну особливість дітей – їхню легку, часто підвищену збудливість, а також пов'язану з нею високу реактивність. Легка збудливість дітей зумовлена функціональними особливостями нервової системи, а в деяких випадках –недостатньо врівноваженістю нервових процесів.

Під особливий контроль має бути взято стан здоров'я, рівень фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів. Тому що відповідно до цих показників визначають зміст, форми, загальний обсяг і плани проведення навчально-виховної роботи, а також характер і інтенсивність навантаження. З цією метою вчителеві необхідно ознайомитися з результатами поглибленого медичного огляду, з особливими справами учнів, які перенесли якесь захворювання, а також встановлювати контакти з іншими батьками. З особливою увагою треба ставитись до дітей надто сором'язливих, які бояться видатися незграбними та смішними. Таких учнів необхідно виявляти на перших уроках і проводити з ними індивідуальну роботу (полегшувати умови виконання вправ, надавати необхідну допомогу, забезпечити надійне страхування), щоб вони відставали від класу.

Завдяки такому ставленню відстаючі учні набувають впевненості у своїх силах, працюють на уроках з винятковим натхненням, старанно виконують домашнє завдання, що благотворно відбивається сприятливо на їхньому фізичному розвитку і з часом стають встигаючими. Тим самим вирішується основне завдання – забезпечити правильний всебічний фізичний розвиток всіх учнів, незалежно від інших здібностей та індивідуальних особливостей.

2.Для учнів спеціальної медичної групи проводять уроки фізичної культури в позаурочний час двічі на тиждень по 45 хв. за окремою програмою. Крім того вони обов'язково відповідають загальні для всіх уроки фізичної культури, а під час проведення основної частини виконують вправи вивчені на заняттях у спеціальній медичній групі або допомагають вчителеві. У спеціальній медичній групі можуть навчатися учні з дуже слабким здоров'ям, а також ті, хто раніше не виконував фізичних вправ. Ці діти потребують особливої уваги та індивідуального підходу на кожному уроці.

На заняттях з учнями спец.мед.групи треба дотримуватись загальноприйнятої структури шкільного уроку з фізичної культури однак він складається не з трьох, а чотирьох частин.

В наступній частині уроку (3-4 хв) вчитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, повідомляє теоретичні відомості, сприяє виробленню правильної постави. Засобами вступної частини є гімнастичне шикування, перешикування, ходьба, стройові вправи, дихальні вправи, а також підрахунок ч.с.с.

У підготовчій частині(10-15 хв) проводяться загально розвиваючі вправи, ходьба з різними положеннями рук, танцювальні вправи, ігри з елементами стройових вправ, а також підготовчі та підвідні вправи.

В основній частині(25-27 хв) навчають одного з основних рухів і включають ігри малої і середньої рухливості (для школярів 7-8 р. тривалість її скорочення).

У заключній частині(3-5 хв) діти виконують дихальні вправи і вправи на розслаблення. Завдання цієї частини – знизити фізіологічне навантаження і привести організм у відносно спокійний стан. І цій частині уроку вчитель підбиває підсумки і домашнє завдання.

Усі частини уроку спрямовані на розв’язання освітніх, виховних і оздоровчих завдань, органічно поєднані між собою і становлять єдине ціле.

Фізичне виховання ослаблених учнів не повинно обмежуватися уроками фізичної культури. Його слід підкріплювати додержанням правильного режиму з обов’язковими фізкультурно-оздоровчими закладами (ранкова гімнастика, ранкова гімнастика до занять, фізкультурні хвилинки і паузи під час проведення уроку та підготовлення домашніх завдань. Ігри та фізичні вправи на великих перервах, фізичні заняття у групах продовженого дня).

Тема. Оцінка діяльності учнів на уроках

Важливою умовою високої результативності роботи учнів розвитку ініціативи і активності є оцінка їхньої діяльності. Вона виявляє фізичні, інтелектуальні, вольові можливості учнів та ставлення вчителя до їх діяльності, успіхів, невдач, поведінки.

Успіхи виражені в оцінці відбувають якість педагогічної праці, результат діяльності вчителя, його вміння висувати завдання, застосовувати відповідні засоби і методи організації фізичного виховання.

Сьогодні успішність фізичної культури визначається за 4 критеріями:

1. Рівнем засвоєння і практичної реалізації знань.

2. Якістю виконання рухових дій, що є виразом рівня опанування техніки передбачених програмою вправ.

3. Виконання нормативів шкільної програми.

4. Вміння самостійно займатися фізичними вправами і реалізацією цього вміння в практичній діяльності.

Практична діяльність вчителя фізичної культури завжди починається з певних вимог, які він ставить перед учнями, і які віддзеркалюють мету і завдання фізичного виховання. Щоб оцінка відігравала активізуючи роль, школярі повинні знати і прийняти загальні норми до них, засвоїти їх з першого уроку фізичної культури. Вимога – це вказівка, може бути переконливе прохання обов’язкове для виконання. Прийнята та осмислена учнями вимога втрачає свою авторитарність, вона стає для них усвідомленою необхідністю.

У ході занять є дві вимоги – пряма і опосередкована.

Опосередкованавиявляється у формі поради, прохання, довіри, заохочення. Жодна з них не є універсальною і тривале шаблонне використання будь-якої призводить до зниження її дієвості. Кожна форма вимоги має свою функцію і повинна використовувати вчителем в залежно від внутрішньо-колективних стосунків.

Основним принципом оцінювання дітей повинен бути принцип взаємоповаги і співпраці. Співдружності з деякими дітьми треба домагатися інколи й роками. Вчитель, який не вміє користуватися похвалою, заохоченням, нетерплячий в очікуванні результатів, не віриш в дітей, ставиш двійки за двійками є вкрай небезпечним для школи, він може назавжди відбити бажання дитини займатися фізичними вправами.

Під час оцінювання фізичної підготовки школярів рекомендовано вчителям враховувати реальні можливості кожного учня на основі попереднього тестування і оцінювати динаміку росту результатів. Наближення результату учня від вихідного до запланованого на 50% можна оцінювати як задовільно. Не менш як на 70% - добре. Не менше як на 90% - відмінно. При цьому планування необхідних результатів здійснюється на основі вихідного тестування вчителем і учнем спільного.

Оцінка рівня розвитку фізичних якостей здійснюється на початку уроку, перед початком кожної серії уроків і в кінці року. Частіше варто перевіряти ті якості, котрі швидко змінюються. Тестові перевірки повинні забезпечити мінімальні витрати часу. Тому на один урок беру зазвичай один тест, який органічно вписується у зміст уроку. Тести проводяться у вигляді змагань.

Оцінюючи якість виконання вправ вчитель керується вимогами до аналогічних вправ у відповідних видах спорту. Відхилення у виконанні вправ учнями від названих вимог вважається помилкою. Помилки умовно поділяються на 3 групи: незначні, значні та грубі.

Незначні - відхилення від правильного виконання, що не порушують структуру рухових дій і практично не знижує кількісні показники.

Значні помилки – відхилення від правильного виконання, що не порушує структуру рухових дій, але знижує кількісні показники. Н. недостатній мах ногою в стрибках у довжину.

Грубі помилки - відхилення від правильного виконання, що порушує структуру рухової дії і призводить до значеного зниження результату.

Знання оцінюються через інший практичний прояв під час організації самостійних занять, засвоєння техніки та фізичних якостей, а також через виконання різноманітних функцій і дій у процесі уроку, інших форм фізичного виховання у школі та за місцем проживання.

Тема. Педагогічна оцінка (аналіз) уроку фізичної культури, як спосіб підвищення його ефективності.

План

1. Педагогічна оцінка уроку фізичної культури, як спосіб його ефективності.

2. Схема педагогічного аналізу фізичної культури за окремими його компонентами (розділами).

1.Складовою частиною навчально-виховного процесу є контроль вчителем власної діяльності та діяльності учнів на кожному уроці. Володіння методикою педагогічного аналізу уроку є обов’язковим компонентом професійної кваліфікації фахівців із фізичної культури і запорукою підвищення його результативності.

Спостереження та аналіз уроку– це складний процес, який вимагає певних знань, умінь і навичок тримати в полі зору всі сторони навчально-виховної діяльності. Побачене необхідно одночасно осмислити і оцінити з позицій доцільності рішень у певних обставинах, помітити рекомендації тому, хто проводить урок.

Для формування висновків і пропозицій треба готуватися, спеціально вивчаючи при цьому документи планування та готуючи протоколи спостереження до його початку.

Аналіз уроку може бути повним або частковим. За повного аналізу, охоплюються всі його компоненти і весь зміст уроку. Предметомчасткового аналізу є окремі компоненти уроку. Н. величина і динаміка фізичного навантаження , методи та методичні прийоми використані вчителем, поведінка учнів, поведінка вчителя, активізація діяльності учнів тощо. Повний аналіз уроку може переслідувати різну мету, а саме:

1) виявлення його позитивних сторін і негативних сторін (щоб закріпити перші та усунути другі).

2) контроль діяльності вчителя та інспектування.

3) вивчення досвіду роботи вчителів.

4) оцінку рівня професійної майстерності вчителя.