2. Призначення, технічна характеристика, загальна будова двигуна уд-25.

Стаціонарний малолітражний двигун УД-25 і його модифікації спроектовані на базі двигуна моделі МЕМЗ-966 автомобіля «Запорожець».

Двигун УД-25 – двоциліндровий. В залежності від призначення двигун УД-25 може випускатись в різних модифікаціях з додатковим обладнанням і з відповідним умовним позначенням (УД-25Г, УД-25С). Базова модель при цьому змінам не підлягає.

Двигун може застосовуватись для приводу електричних агрегатів живлення, пересувних електростанцій, різноманітних сільськогосподарських, будівельних і дорожніх машин.

Технічні характеристики

Тип двигуна – карбюраторний

Кількість циліндрів – 2

Потужність, кВт (к.с.)

при 3600 об/хв. – 8,82 (12)

при 3000 об/хв. – 7,36 (10)

Номінальна частота обертання, об/хв. – 3000

Робочий об'єм, см³– 490

Пальне – бензин А-72, А-76, ГОСТ 2084-77

Маса, кг – 52

Конструкція

Відмінною особливістю конструкції двигуна УД-25 являється тунельний картер без передньої кришки (розподільні шестерні розташовані безпосередньо в картері).

На передньому кінці колінчастого валу, що обертається на підшипниках кочення, кріпиться маховик-вентилятор повітряної системи охолодження. Порожнинний розподільний вал обертається на осі, закріпленій в картері.

Двигун оснащений регулятором, що автоматично підтримує частоту обертання колінчастого валу в певних вузьких межах при зміні навантаження від нуля до номінальної величини, і глушниками випуску.

3. Порядок приймання та введення машин в стрій, індивідуальна документація на машину.

Введення машини в стрій – це встановлений порядок зарахування в списки на доукомплектування машин, передачі їх в підрозділи і закріплення їх за водіями та обслугою.

Доукомплектування підрозділів і частин технікою здійснюється в плановому порядку за рахунок передачі машин із інших військових частин, зі зберігання, отримання із заводів нових або капітально відремонтованих.

Укомплектування підрозділів військових частин проводиться суворо за штатами і табелями.

Для приймання у військових частинах машини наказом командира частини призначається комісія у складі заступника командира (начальника служби), командира підрозділу, в який призначається машина, спеціаліста автомобільної служби, представника роду військ (служби) частини і особи, яка здає машину. При прийманні машини комісія перевіряє:

• технічний стан машини шляхом зовнішнього огляду, перевірки приладами, прослуховування роботи двигуна і випробування пробігом або в роботі;

• укомплектованість машини, стан і укладку комплекту ЗІП;

• наявність і стан технічної документації.

Приймання машини оформляється актом приймання (форма № 4) і актом технічного стану (форма № 12). Про результат приймання машини заступник командира з озброєння доповідає командиру частини, а командир доповідає по команді.

Кожна машина, яка знаходиться у військовій частині, повинна мати присвоєний їй номерний знак.

Використання машин без номерних знаків забороняється.

Техніка, яка прибула до військової частини на штатне укомплектування, вводиться в стрій наказом командира частини, в якому вказується:

• тип і марка машини;

• штатне призначення, група експлуатації, заводський номер і категорія;

• підстава для приймання, підрозділ, в який зараховується;

• присвоєний їй військовий номер, номер шасі (корпусу машини);

• запас ходу (ресурсу) до чергового СР, КР на день введення її в стрій;

• склад обслуги або прізвище водія, за яким вона закріплюється.

До віддачі наказу про введення машини в стрій її використання забороняється.

Машини вручаються обслузі, водію в святковій обстановці, як правило, перед строєм, особисто командиром частини або командиром підрозділу не нижче командира роти.

Водій, що прийняв машину, розписується про це у формулярі (паспорті) і з цього моменту несе повну відповідальність за її утримання, справний технічний стан і готовність до використання. Номер наказу про введення машини в стрій і прізвище обслуги, за яким вона закріплюється також заноситься в формуляр.

На кожну машину ведеться формуляр (паспорт), який є основним документом, що засвідчує гарантовану заводом–виробником (ремонтним підприємством) технічну характеристику машини, її належність до даної військової частини, відображає її технічний стан і містить відомості про її експлуатацію і ремонт.

Крім формуляру (паспорту) в комплект індивідуальної технічної документації на машину можуть входити:

• керівництво або інструкція по матеріальній частині і експлуатації машин;

• керівництво або інструкція по будові і експлуатації окремих вузлів, агрегатів і систем машини;

• паспорти заводу–виробника на окремі вузли, агрегати і системи;

• паспорти на резервуари, що працюють під тиском більше 0,7 атм. пневматичного обладнання, різних транспортних засобів;

• паспорти на допоміжне вантажопідйомне, вантажозахватне пристосування;

• відомість комплекту документації і ЗІП;

• інші документи.