- •Історія України
- •Хі. Україна на початку хх століття
- •11.1. Соціально-економічний і політичний розвиток України на початку хх століття
- •11.2. Революція 1905-1907 рр. В Україні
- •11.3. Столипінська аграрна реформа та її наслідки
- •11.4. Участь України у першій світовій війні
- •Контрольні запитання
- •Хіі. Національно-демократична революція та громадянська війна (1917-1920)
- •. Центральна Рада та її діяльність. Утворення унр
- •12.2. Боротьба Центральної Ради і більшовиків за владу в Україні
- •Режим гетьмана п.Скоропадського (Гетьманат в умовах німецької окупації)
- •12.4. Правління Директорії
- •12.4. Перемога більшовицьких сил над білогвардійськими і польськими військами
- •Контрольні запитання
- •Хііі. Соціалістичні перетворення і формування тоталітарного режиму (1921-1939)
- •13.1. Участь України в утворенні срср
- •13.2. Господарче і національно-державне будівництво на рейках непу
- •Встановлення сталінської диктатури. Протиріччя суспільно-політичного життя в Україні
- •13.4. Індустріалізація промисловості та колективізація сільського господарства. Їх соціально-політичні наслідки для України
- •Контрольні запитання
- •Хіv. Українська рср у роки Другої світової та Великої Вітчизняної війн
- •14.1. Україна і світ напередодні та на початку Другої світової війни
- •14.2. Бойові дії Червоної Армії на території України
- •14.3. Партизанський рух і радянське підпілля
- •14.4. Націоналістичний рух у роки війни
- •14.5. Значення Перемоги над фашизмом для українського народу
- •Контрольні запитання
- •15.1. Урср у післявоєнному світі
- •15.2. Відбудова народного господарства
- •15.3. Суспільно-політичне життя в урср у повоєнні роки
- •15.4. Економічний розвиток урср
- •Контрольні запитання
- •Хvі . Україна в умовах загострення протиріч у радянському суспільстві (1965-1990)
- •16.1. Економіка України у добу науково-технічної революції (нтр)
- •16.2. Негаразди суспільно-політичного життя
- •. Спроби перебудови суспільства
- •16.4. Політичне протистояння в українському суспільстві
- •17. 1 Державотворення і політичний розвиток України в 1991-1996 рр.
- •17.2. Конституція України
- •17.3. Розвиток Української держави після прийняття Конституції
- •Теми контрольних робіт (рефератів)
14.2. Бойові дії Червоної Армії на території України
22 червня 1941 р., після нападу Німеччини на СРСР, почалася Велика Вітчизняна війна радянського народу, яка тривала до 8 травня 1945 р., коли у Потсдамі був підписаний Акт про капітуляцію фашистської Німеччини.
У червні 1941 р. армія агресора нараховувала 190 дивізій (157 з них – німецькі), 47 тис. гармат, 4,3 тис. танків, 5 тис. літаків. Проти Радянського Союзу виступили у союзі з фашистською Німеччиною Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія. На Україну наступала група армій «Південь» (командуючий фельдмаршал фон Рундштедт). Разом із сателітами (румунськими та угорськими дивізіями) вона налічувала 57 дивізій і 13 корпусів. Їй протистояли 88 дивізій двох фронтів Червоної Армії: Південно-Західного (командуючий генерал М.П. Кирпонос) та Південного (командуючий генерал І.В. Тюлєнєв). В Україні було вжито низку заходів, направлених на мобілізацію сил. На фронт було відправлено понад 2 млн. жителів УРСР (понад 200 тис. з них – добровольці). Формувались загони народного ополчення. Широко залучались до будівництва оборонних споруд жителі міст і сіл.
У 1941 р. Червона Армія, у складі якої воювали мільйони українців, вела жорстокі бої під Києвом, Одесою, Харковом, на Донбасі. Особливо великих втрат зазнала вона під Києвом, де загинуло командування Південно-Західного фронту на чолі з генералом М.П. Кирпоносом, потрапило у полон понад 600 тис. червоноармійців та командирів. Червона Армія втратила за перші три тижні війни 850 тис. людей, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків, 9,5 тис. гармат. Німецькі бойові втрати в живій силі були менше в 10 разів. Причинами перших вражаючих невдач радянських військ були некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва, незавершеність процесу переозброєння, мобілізаційна непідготовленість армії, раптовість фашистського нападу, міжнародна ізоляція Радянського Союзу, розпорошення сил Червоної Армії проти Німеччини, Туреччини та Японії, масові репресії 1937-1938 рр. проти армійського командного складу. Однак ціною величезних втрат Червона Армія витримувала декілька місяців наступ ворога і зірвала виконання німцями плану «Барбаросса», за яким належало вже до зими 1941 р. вийти на лінію «Архангельськ – Астрахань». Героїзм радянських воїнів, зокрема, на території України, дав змогу керівництву СРСР організувати перебудову виробництва для потреб війни і підготувати сили для оборони Москви, а потім, у грудні 1941 р., розпочати контрнаступ і завдати німцям першого з початку їхньої агресії серйозного удару.
Вирішальні битви Великої Вітчизняної і Другої світової війни відбулися під Сталінградом (17 липня 1942 р. – 2 лютого 1943 р.) і на Курській дузі (5 липня – 23 серпня 1943 р). Остання битва скінчилася звільненням Харкова.
Наступні етапи визволення України пов'язані з битвою за Дніпро, Корсунь-Шевченківською, Львівсько-Сандомирською та ін. операціями І, II, III, IV Українських фронтів (командуючі М.Ф. Ватунін, І.С. Конєв, Р.Я. Маліновський, Ф.І. Толбухін). У ході боїв за Дніпро 25 жовтня 1943 р. був звільнений Дніпропетровськ. Розгромом ворога на підступах до Кривого Рогу та Нікополя у лютому 1944 р. завершено визволення Дніпропетровської області. На початок жовтня 1944 р. була повністю звільнена від окупантів територія УРСР, а наприкінці цього місяця наші війська вибили ворога із Закарпаття, яке незабаром було возз'єднане з Радянською Україною.
До травня 1945 р. бойові дії Великої Вітчизняної війни відбувалися за межами України. Червона Армія виконувала визвольну місію у Європі. Честь здійснення Берлінської операції була надана поряд з військами І та II Білоруських фронтів (Г.К. Жуков. К.К. Рокосовський) і І Українському на чолі з І.С. Конєвим.
Отже, визволення України було важливою частиною процесу розгрому фашистських загарбників. Перемога стала, можливою завдяки значному напруженню сил народу мужності та відданості бійців і командирів Червоної Армії, плідній співпраці фронту і тилу.