- •Історія України
- •Хі. Україна на початку хх століття
- •11.1. Соціально-економічний і політичний розвиток України на початку хх століття
- •11.2. Революція 1905-1907 рр. В Україні
- •11.3. Столипінська аграрна реформа та її наслідки
- •11.4. Участь України у першій світовій війні
- •Контрольні запитання
- •Хіі. Національно-демократична революція та громадянська війна (1917-1920)
- •. Центральна Рада та її діяльність. Утворення унр
- •12.2. Боротьба Центральної Ради і більшовиків за владу в Україні
- •Режим гетьмана п.Скоропадського (Гетьманат в умовах німецької окупації)
- •12.4. Правління Директорії
- •12.4. Перемога більшовицьких сил над білогвардійськими і польськими військами
- •Контрольні запитання
- •Хііі. Соціалістичні перетворення і формування тоталітарного режиму (1921-1939)
- •13.1. Участь України в утворенні срср
- •13.2. Господарче і національно-державне будівництво на рейках непу
- •Встановлення сталінської диктатури. Протиріччя суспільно-політичного життя в Україні
- •13.4. Індустріалізація промисловості та колективізація сільського господарства. Їх соціально-політичні наслідки для України
- •Контрольні запитання
- •Хіv. Українська рср у роки Другої світової та Великої Вітчизняної війн
- •14.1. Україна і світ напередодні та на початку Другої світової війни
- •14.2. Бойові дії Червоної Армії на території України
- •14.3. Партизанський рух і радянське підпілля
- •14.4. Націоналістичний рух у роки війни
- •14.5. Значення Перемоги над фашизмом для українського народу
- •Контрольні запитання
- •15.1. Урср у післявоєнному світі
- •15.2. Відбудова народного господарства
- •15.3. Суспільно-політичне життя в урср у повоєнні роки
- •15.4. Економічний розвиток урср
- •Контрольні запитання
- •Хvі . Україна в умовах загострення протиріч у радянському суспільстві (1965-1990)
- •16.1. Економіка України у добу науково-технічної революції (нтр)
- •16.2. Негаразди суспільно-політичного життя
- •. Спроби перебудови суспільства
- •16.4. Політичне протистояння в українському суспільстві
- •17. 1 Державотворення і політичний розвиток України в 1991-1996 рр.
- •17.2. Конституція України
- •17.3. Розвиток Української держави після прийняття Конституції
- •Теми контрольних робіт (рефератів)
11.3. Столипінська аграрна реформа та її наслідки
Жорстока політична реакція супроводжувалася погіршенням економічного становища в Росії. Скорочувалося і припинялося виробництво, зростало безробіття, гостро стояла проблема малоземелля та безземелля. Щоб припинити сповзання країни у прірву і зміцнити економіку в умовах монархічного режиму, в Росії вдруге після 1861 р. було проведено аграрну реформу, її ініціатором виступив російський прем’єр-міністр П. Столипін. Логічним продовженням модернізаційних процесів в Росії в середині ХХ ст. комплекс реформ, розпочатих указом 9-го листопада 1906 р. У його основі були покладені три головні ідеї: руйнування селянської общини, дозвіл селянину отримати землю у приватну власність (хутір чи відруб), переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу. Основою аграрної реформи П. Столипіна була ставка на особисту ініціативу та, конкуренцію, які протиставлялися традиційній общинній рівності у бідності
Столипінська аграрна реформа комплексно вирішувала цілу низку важливих завдань: підняття ефективності сільськогосподарського виробництва, підвищення товарності селянського господарства, утворення соціальної опори самодержавства на селі, вирішення проблеми аграрного перенаселення. У перспективі здійснення столипінської програми обіцяло поліпшення ситуації у суспільстві. Однак, вона значною мірою була зустрінута вороже. Проти неї виступили і праві, і ліві політичні сили. Правих не влаштовувало руйнування традиційного сільського укладу, а ліві не бажали послаблення протиріч на селі, які були збудниками революційної активності селянства. В цілому селянство також дуже насторожено поставилося до реформаторських ідей. Це було зумовлено природним консерватизмом селян, зрівняльною психологією і невірою у власні сили.
Реформи Столипіна найбільший успіх мали в Україні. Цю обставину слід пояснити особливостями української ментальності, сильнішим, ніж у росіян, потягом до індивідуального господарювання, порівняно меншою поширеністю на території України селянських общин. Упродовж 1907-1915 рр. на Правобережжі вийшли з общини 48 % селян, на Півдні – 42 %, на Лівобережжі – 16,5 %. На 1916 рік утворилося 440 тисяч хуторів, що становило 14% селянських господарств. Селяни купили майже 500 тис. десятин землі. Ці показники були значно вищі, ніж у європейській Росії, де з общини виділилося 24% селянських господарств, а переселилося на хутори 10,3%. Аграрні перетворення прискорили розвиток товарних відносин у сільськогосподарському виробництві, сприяли розвитку кустарних промислів, артілей і кооперативних товариств. Україна стала житницею Російської імперії, вийшла на друге місце в світі за виробництвом сільськогосподарської продукції. Українська пшениця становила понад 40%, ячмінь близько 50% загальноросійського експорту цих культур.
Проте в результаті проведення Столипінської аграрної реформи так і не вдалося остаточно зруйнувати селянську общину. Не було ліквідоване і поміщицьке землеволодіння, хоча спроби перерозподілу поміщицьких земель шляхом купівлі-продажу через Селянський банк робилися владою досить активно. Аграрна реформа призвела до соціального розшарування серед селянства, скорочення земельних наділів, і навіть до обезземелення селян. Уряд втілював програму переселення найбідніших селян на вільні землі Сибіру і Далекого Сходу. На нові землі протягом 190б-1912 рр. виїхало з України майже 1 млн. селян. Та через погану організацію процесу переселення, важкі умови життя близько третини переселенців померло, а четверта частина повернулася в Україну.
Отже, аграрні реформи на початку ХХ ст. не реалізували повністю свого потенціалу і не досягли поставленої мети через низку причин: протидію селян, політичних сил, недостатнє фінансування та погану організацію реформаційних заходів, відсутність соціальної бази, загибель П. Столипіна тощо. Однак, вони прискорили процес переходу українського села на рейки буржуазного розвитку.