86. Умови працi та фактори iх формування

Умови працi — це сукупнiсть взаeмозв'язаних виробничих,санiтарно-гiгieнiчних, психофiзiологiчних, естетичних i соціальних факторiв конкретноi працi, обумовлених рiвнем розвитку продуктивних сил

суспiльства, якi визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я i працездатнiсть людини .Вiдповiдно до рекомендацiй МОП визначають такi основнi фактори виробничого середовища, що впливають на працездатнiсть людини в процесi виробництва: фiзичне зусилля, нервове напруження, робоче положення,монотоннiсть роботи, температура, вологiсть, забруднення повiтря,виробничий шум, вiбрацiя, обертання, поштовхи, освiтленiсть у робочiй зонi. Фактори виробничого середовища мають психологiчнi i фiзiологiчнi межi.Психологiчна межа характеризуeться певними нормативами, перевищення яких викликаe у працюючих вiдчуття дискомфорту.Фiзiологiчна межа характеризуeться такими нормативами, перевищення яких потребуe припинення роботи. Кожний iз цих факторiв виробничого середовища дie вiдокремлено, i його вплив ураховуeться окремо пiд час атестацii i паспортизацii робочого мiсця.

87. Взаємозв’язок організації праці з організацією виробництва.

Організація праці – це спосіб поєднання виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих економічно-соціальних результатів. Організація виробництва – це процес, що поєднує виробників та засоби виробництва з метою отримання високоякісної продукції. І організація праці, і організація виробництва є об’єктивно необхідними і невід’ємними складовими трудової діяльності кожної людини. Ці категорії обов’язково мають сприяти досягненню найвищої ефективності суспільного виробництва. Їх наглядне поєднаннння можна спостерігати завдяки багатьом категоріям, зокрема, нормуванню праці. Також взаємозв’язок між організацією праці і організацією виробництва можна показати через залежність від слідуючих чинників: рівня науково-технічного прогресу, психологічних факторів і особливостей екологічного середовища, від тих завдань, що вирішуються в різних ланках системи управління. І, звичайно, варто виділити обопільну взаємозалежність даних категорій, адже без ефективної організації праці неможливо вдало організувати виробництво на кожному підприємстві і навпаки.

88. Нормування працi як провiдна складова II орг-цii.

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi. Нормування працi — складова органiзацii працi i виробництва. Воно є важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготовки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'ємною частиною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин. Норми працi є основою системи планування роботи пiдприємства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на продукцiю, управлiння соцiально-трудовими вiдносинами тощо. Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка ii кiлькiсть потрiбна для виконання кожноi конкретноi роботи i якою має бути ii якiсть. Норми працi є основою для визначення пропорцiй розвитку галузей економiки, складання балансу використання трудових ресурсiв, визначення виробничих потужностей. Норми працi на пiдприємствi можуть використовуватися для визначення трудомiсткостi окремих видiв продукцii i вiдповiдних затрат працi для виконання виробничоi програми. Отже, нормування працi є засобом визначення як мiри працi для виконання тiєi чи iншоi конкретноi роботи, так i мiри винагороди за працю залежно вiд ii кiлькостi та якостi. В умовах розвитку ринкових вiдносин, поглиблення економiчноi самостiйностi пiдприємств нормування працi набуває великого значення як засiб скорочення затрат живоi працi, зниження собiвартостi продукцii, пiдвищення продуктивностi працi тощо.