- •1.Праця як об”eкт вивч. Дисц. “Економiка працi I соц. Трудовi вiдн.”
- •2.Формування I розвиток предмета дисциплiни “Економiка працi I соц.Трудовi вiдн.”
- •3.Завдання дисципл “ек працi I соц тр вiдн” .
- •4.Населення як демоекономiчна категорiя.
- •5. Вiдтворення нас I його характеристики.
- •6.Трудовi ресурси як соцiально- ек I статистична категорiя.
- •7. Економiчно- активне I економiчно неактивне населення.
- •8.Трудовий потенцiал: сутнiсть, показники
- •9. Формування та розвиток трудевого потенцiалу.
- •10. Людський капiтал, як соцiально-економiчна категорiя.
- •11. Iндекс люд розвитку:метод визн,призн, сфера викор.
- •12. Сутнiсть категорii „праця" та II характеристики. Роль працi у розвитку людини I суспiльства.
- •13. Змiст та характер працi. Види працi та II характеристики.
- •14. Праця та науково-технiчний прогрес.
- •15. Гуманiзацiя працi
- •16. Управлыння суспыльною працею.
- •17. Поняття та сучасне розумiння сутностi соц-труд вiдносин
- •18. Мiсце соц-труд вiдносин в системi вiдносин ринковоi системи господарювання
- •19. Сторони соцiально-трудових вiдносин
- •20. Суб'eкти I органи соцiально-трудових вiдносин
- •21. Рiвнi соцiально-трудових вiдносин.
- •22. Характеристики предмета соц.-тр. Вiдносин.
- •23. Принципи функцiонування системи соц.-тр. Вiдносин.
- •24. Методи регулювання соц-труд вiдносин в умовах централiзов плановоi та ринковоi економiки
- •25. Критерii оцiнювання розвитку соц.-тр. Вiдносин.
- •26. Становленн нових за структурою та змiстом соц.-трудових вiдносин як складова реформування.
- •27. Регулювання соц.-тр. Вiдносин.
- •28. Взаeмодiя I спiвробiтництво сторiн, суб’eктiв I органiв, що представляють iнтереси держави, роботодавцiв I найманих працiвникiв, як як основа мех. Ф-ня системи ств.
- •29. Держава як суб’eкт ств.
- •30. Роботодавцi I iх роль у формуваннi I розвитку ств.
- •31. Мiжнародний профспiлковий рух: його еволюцiя та суч стан.
- •32.Сучасний стан профспiлкового руху в Украiнi.
- •33. Сутнiсть соц.Партнерства та його роль у функцiонуваннi ринковоi економiки.
- •34. Форми соцiального партнерства
- •35. Соц Партнерство в органiзацii.
- •36. Оцiнка стану соц партнерства в Украiнi I напрями його розвитку.
- •37. Зарубiжний досвiд сп, суч його форми, тенденцii розвитку.
- •38. Договiрне регулювання ств як провiдна складова соц.Партнерства.
- •39. Генеральна угода I II роль у регулюваннi ств.
- •40. Галузева угода: призначення, структура, змiст.
- •41. Регiональна угода: призначення, структура, змiст.
- •42.Ринок працi як пiдсистема ринковоi економiки.
- •43. Механiзм функцiонування ринку працi.
- •44.Сегментацiя рп.
- •45.Гнучкiсть I жорсткiсть рп.
- •46. Нацiональнi ринки працi: спiввiдношення внутрiшнього I зовнiшнього.
- •47. Елементu ринку працi
- •48. Функцii рп.
- •49.Робоча сила як обeкт купiвлi продажу.
- •50. Попит I пропозицiя на ринку працi
- •51. Характеристика конюктури ринку.
- •52. Типи та види ринкiв працi.
- •53. Регулювання ринку працi.
- •54. Державна служба зайнятостi.
- •55. Пасивна I активнi полiтика на рп.
- •56. Зайнятiсть як соцiально-економiчна категорiя.
- •57.Форми та види зайнятостi
- •58. Державна полiтика зайнятостi
- •59. Активнi та пасивнi заходи регулювання зайнятостi населення
- •60.Глобалiзацiя економiки та II вплив на зайнятiсть
- •61. Сучаснi тенденцii у сферi зайнятостi.
- •62. Безробiття:сутнiсть,типи,соц.-екон. Наслiдки.
- •64. Показники, що характеризують рiвень безробiття.
- •65. Умови надання статусу безробiтного.
- •66. Сутнiсть закону Оукена.
- •67. Iндивiдуальний трудовий договiр як форма регулювання відносин зайнятостi.
- •68. Колективний договiр I його роль у регулюваннi соц.- трудових вiдносин зайнятостi.
- •69. Генеральнi, галузевi I регiональнi угоди, iх значення в забезпеченнi ефективноi зайнятостi
- •70. Державнi гарантii в сферi зайнятостi.
- •71. Планування працi його роль в управлiннi людськими ресурсами
- •72. Трудовi показники, iх взаeмозв'язок I вплив на ефективність дiяльностi суб'eктiв господарюванн
- •73. Види планiв з працi.
- •74. Планування працi на макро- I мезорiвнях
- •75. Показники працi як складова бiзнес-плану.
- •76. Методи планування трудових показникiв на рiвнi пiдприeмства
- •77. Розробка планiв з продуктивностi працi, чисельностi персоналу, фонду заробiтноi працi
- •78. Планування соцiального розвитку трудових колективiв
- •79. Сутнiсть, змiст, завдання I значення органiзацii працi
- •80. Принципи органiзацii праці
- •81. Основнi напрями органiзацii працi на пiдприeмствi.
- •82. Органiзацiя працi на макро- I мезорiвнях.
- •83. Характеристика склад органiзацii працi на рiвнi пiдпр
- •84. Орг-цiя працi на робочому мiсцi.
- •85. Умови працi: сутнiсть I значення.
- •86. Умови працi та фактори iх формування
- •87. Взаємозв’язок організації праці з організацією виробництва.
- •88. Нормування працi як провiдна складова II орг-цii.
- •89. Функцii нормування працi.
- •90. Об’єкти нормування працi.
- •92. Класифiкацiя втрат робочого часу
- •91. Нормування як засiб регламентування трудовоi дiяльностi.
- •93. Методи нормування працi.
- •94. Види норм працi.
- •95. Методи дослiдження трудових процесiв.
- •96. Методи встановлення норм.
- •97. Критерii I показники ефективностi органiзацii працi.
- •98. Сутнiсть продуктивностi I продуктивностi працi.
- •99. Значення продуктивностi працi для соцiально-економiчного розвитку суспiльства
- •100. Продуктивнiсть працi, II iнтенсивнiсть
- •101. Показники I методи вимiру продуктивностi працi
- •102. Фактори продуктивностi та iх класифікація
- •103. Резерви зростання продуктивностi праці
- •104. Теоретико-методологiчнi аспекти ефективностi працi
- •105. Програмно-цiльовi методи пiдвищення продуктивностi праці
- •106. Економiчнi закони, що регулюють розподiльчi вiдносини в ре
- •107. Сутнiсть доходiв населення
- •108. Номiнальнi I реальнi доходи
- •109. Рiвень життя
- •110. Заробiтна плата
- •111. Сутнiсть I дiалектика взаємозв`язку категорiй …
- •113. Мiжнародна класифiкацiя витрат на рабочу силу
- •114. Еволюцiя полiтика доходiв у свiтовiй практиці
- •115. Функцii зп
- •116. Чинники що впливають на рiвень I динамiку зп
- •117. Органiзацiя зп II принципи та елементи
- •118. Характеристика елементiв озп на пiдприємствi
- •119. Тарифне нормування оплати працi
- •120. Системи винагороди за працю
- •123. Суть та значення аудиту у сферi працi
- •124. Напрями, етапи I методи проведення аудиту в сферi працi.
- •126. Сутнiсть монiторингу соц-труд сфери I його положення
- •127. 3Авдання монiторингу соцiально-трудовоi сфери
- •131. Умови I охорона працi як напрями монiторингу соц.-трудовоi сфери.
- •132. Доходи I рiвень життя населення як складовi монiторингу соц.-трудовоi сфери.
- •133. Мiжнародна органiзацiя працi(моп) в сучасному свiтi:цiлi, завдання, структура.
- •134. Органiзацiя дiяльностi моп
- •135. Механiзм нормотворчоi дiяльностi моп
- •136. Глобалiзацiя свiтовоi економiки та II вплив на соцiально-трудовi вiдносини.
14. Праця та науково-технiчний прогрес.
Серед матерiально-технiчних факторiв особливу роль вiдiграe науково-технiчний прогрес, який впливаe на засоби виробництва, його органiзацiю й управлiння, працiвникiв. НТП здiйснюeться за
такими напрямами: розвиток науки; впровадження комплексноi механiзацii та автоматизацii, удосконалення технологii виробництва; хімізація виробництва, iншi. Технологiчну озброeнiсть працi визначають такi показники: електро-, енерго-, фондоозброeнiсть працi , фондовіддачі, рiвень механiзацii працi, тощо. Під впливом научно-техничсского прогресу відбуваються такі процеси, як систематична зміна змісту переважно фізичної праці в результаті комплексної механізації, автоматизації, кібернетизації виробництв і конкретного поліпшення його організації. Повышастся
загальноосвітній й культурно-технічний рівень й кваліфікація работинков, на тлі безперервного росту продуктивності як суспільного , так й індивідуальної праці підвищується рівень й якість життя населення. Могутнім фактором росту производитсвеных сил суспільства є органічна сполука науки з виробництвом , тому що иаучно-техническая революція означає не просте застосування нових видів знергии, матеріалів, злектронно-вичислительных машин й навіть комплексної автоматизації виробництва , а глибоку перебудову всього тех нічного базису виробництва , форм його організації іі управлення.
15. Гуманiзацiя працi
Гуманiзацiя працi орieнтована на створення бiльш людяних умов працi. До методiв гуманiзацii працi вiдносять: пристосування виробництва до людини (а не навпаки, як це маe мiсце у сучасних умовах);
збагачення змiсту працi; чергування робiт, якi виконуються; поширення трудових функцiй; вiдповiднiсть квалiфiкацii працiвникiв складностi виконуeмих робiт; пiдвищення престижностi працi, ii вiдповiдальностi, самостiйностi; активна участь у вирiшеннi виробничих завдань, поширення “виробничої демократii”, перехiд вiд жорстких форм управлiння до гнучких, колективних форм;
створення можливостей збереження розвитку, самоудосконалення особистості працiвника. iншi.
З урахуванням цих напрямкiв гуманiзацii працi “Економiка працi”: будує сучаснi системи мотивацii працi (зокрема, гнучкi форми оплати, оцінки заслуг) гнучкi форми зайнятостi, обґрунтовуe доцiльну регламентовану тривалiсть робочого часу, ефективнi форми професiйноi пiдготовки та перепiдготовки кадрiв, нормальний рiвень iнтенсивностi працi та iн. товки кадрiв, нормальний рiвень iнтенсивностi працi та iн.
16. Управлыння суспыльною працею.
Праця припускає визначену суспільну форму, тому що завжди є суспільнимбпроцесом. Суспільна праця це відношення окремих індивідів й колективів друг до друга :у процесі виробництва , визначена форма суспільного зв'язку . Організація суспільної праці являє собою одну з функиий управлення суспільством , а методи, що лежать в основі загальної системи управлення
суспільним виробництвом, визначають механізм управлення працею в масштабі як суспільства , так і конкретних підприємств. Методи і прииципы управлення обумовлені характером виробничих відносин, відбивають іі конкретизують зміст економічних законів і за кономерностей керування . Вони виступають як основні положення і правила, якими керуються органи управлення в силу социально-зкономнческих умов, спожившихся в суспільстві . У той же час не слід упускати з виду , що розширення оперативно-господарської самостійності підприємств не означає відмовлення від необхідності управлення йми з боку суспільства . Держава покликана вьшолнять визначені адміністративні й организационно-распорядитсльные функції в зкономнке. З помош.ью системи
мір законодавчого , исполиительного і контролюючого характеру держава здійснює управлсние економікою і її регулювання.Керування суспільною працею є складовою частиною процесу відтворення. Воно вирішує задачі стимулювання економічного росту , регулювання зайнятості, зменшення нерівності в розподілі доходів . Свої функііии держава виконує, застосовуючи різні методи воздсйствия на економіку, що міняються в залежності від зкономических задач ,
матеріальних можливостей держави, накоплениого досвіду регулювання.