101. Показники I методи вимiру продуктивностi працi

Продуктивнiсть працi вимiрюється вiдношенням обсягу виробленоi продукцii до затрат працi. Залежно вiд прямого або оберненого вiдношення маємо два показники: виробiток i трудомiсткiсть. Виробiток — це кiлькiсть виробленоi продукцii за одиницю часу або кiлькiсть продукцii, яка припадає на одного середньооблiкового працiвника чи робiтника за рiк, квартал, мiсяць. Вiн вимiрюється вiдношенням кiлькостi виробленоi продукцii до величини робочого часу, витраченого на його виробництво: B=Q/T,де В — виробiток;Q обсяг виробленоi продукцii; Т — затрати робочого часу. Трудомiсткiсть — це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукцii: Тр=T/Q,де Тр — трудомiсткiсть на одиницю продукцii. Методи вимiрювання продуктивностi працi залежать вiд способу визначення обсягiв виробленоi продукцii. Розрiзняють натуральний, трудовий i вартiсний методи. Натуральний метод полягає в тому, що обсяг виробленоi продукцii i продуктивнiсть працi розраховуються в натуральних одиницях. Має обмежене застосування, оскiльки пiдприємства i галузi випускають здебiльшого рiзнорiдну продукцiю. Окрiм цього, не враховує змiн обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязi продукцii. Трудовий метод найчастiше використовується на робочих мiсцях, у бригадах, на виробничих дiльницях i в цехах, де обсяг виробленоi продукцii або виконаних робiт визначається в нормо-годинах. У сучасних умовах найпоширенiшим методом вимiрювання продуктивностi працi є вартiсний, який грунтується на використаннi вартiсних показникiв обсягу продукцii

102. Фактори продуктивностi та iх класифікація

Зарубiжнi економiсти видiляють двi основнi групи факторiв продуктивностi: зовнiшнi, внутрiшнi.

Зовнiшнi фактори включають полiтичнi, соцiальнi й економiчнi аспекти розвитку суспiльства; урядовi рiшення та iнституцiйнi механiзми; наявнiсть фiнансiв, транспорту, комунiкацiй i сировини. Вони перебувають поза контролем з боку окремого пiдприємства. Внутрiшнi фактори — це тi, якi перебувають в зонi контролю окремого пiдприємства i подiляються на «твердi» та «м'якi».

«Твердi» включають в себе вирiб ,технологiю та устаткування, сировину . «М'якi» фактори включають якiсть робочоi сили, пiдвищення ефективностi ii використання за допомогою подальшого удосконалення мотивацii працi, полiпшення ii подiлу i кооперацii, участi всiх категорiй працiвникiв в управлiннi пiдприємством;органiзацiйнi системи i методи, стилi i методи управлiння Зовнiшнi фактори впливають на стратегiю дiяльностi пiдприємства i продуктивнiсть. Так, удосконалення урядом податковоi полiтики, законодавства про працю, соцiальноi iнфраструктури, полiтики цiн, забезпечення бiльш рацiонального порядку використання природних ресурсiв мотивують вiдповiднi рiшення на пiдприємствi щодо структурного: органiзацiйно-технологiчного його функцiонування.

103. Резерви зростання продуктивностi праці

Резерви зростання продуктивностi працi — це невикористанi можливостi економii затрат працi, якi виникають унаслiдок дii тих чи iнших факторiв. Рiвень продуктивностi працi залежить вiд ступеня використання резервiв. Резерви можна класифiкувати вiдносно часу iх використання, а також сфери виникнення. За часом використання розрiзняють поточнi й перспективнi резерви. За сферами виникнення розрiзняють загальнодержавнi, регiональнi, мiжгалузевi, галузевi, внутрiшньовиробничi резерви. внутрiшньовиробничi резерви можна подiлити на резерви зниження трудомiсткостi продукцii;резерви полiпшення використання робочого часу. Резерви пiдвищення продуктивностi працi безмежнi, як i науково-технiчний прогрес, удосконалення органiзацii виробництва, працi й управлiння. Тому в кожний конкретний перiод треба використовувати тi резерви, що дають максимальну економiю працi за мiнiмальних витрат. Необхiдною умовою виявлення i використання резервiв є iх кiлькiсна оцiнка. Резерви можуть оцiнюватися в абсолютних i вiдносних величинах. На конкретний перiод величину резервiв можна визначити як рiзницю мiж досягнутим i максимально можливим рiвнем продуктивностi працi.